Про цілісність Універсуму
28.09.2026
Усі негаразди нашої цивілізації пов’язані не з тим, що ми по різному уявляємо собі успіх і від цього постійно сваримось, а з тим, що ми його вигадуємо. Навіть якщо примусово ми сформуємо спільне уявлення про успіх, він залишатиметься чужим і непритаманним людині.
Пояснення цьому в тому, що свій успіх ми шукаємо не у Світі, а у власному уявленні про Світ.
Дійсне уявляє собою Енергетичний Універсум. В ньому немає ні простору, ні часу, а є лише неперервна зміна стану енергії.
Ми, люди, завжди з неперервної дії виокремлюємо епізод, хоча його немає: такий наш спосіб сприйняття дійсності – це патологічна уява. (Вона, до речі, є лише одним із станів Енергії Універсуму: «Бог зробив нас подібними до Себе, але дозволив нам бути собою».)
Далі ми цей епізод аналізуємо, інтерпретуємо і формуємо досвід епізоду, якого в реальності немає і не було.
Нагромадження епізодів в нашому уявленні про дійсне, пам’ять, створює ілюзію простору та часу: фрагменти в епізодах зміщуються (ілюзія простору), а дискретність і послідовність епізодів створює ілюзію часу («раніше-пізніше»). В неперервному Енергетичному Універсумі цього немає, бо у нього немає складових, а отже простору, він – єдиний, цілісний. При цьому неперервність дії не передбачає понять «минуле» і «майбутнє», бо усе нерозривне.
Це ми, послуговуючись нашою патологічною уявою, пам’яттю, приписуємо неперервному дійсному властивості удаваних дискретних епізодів – простору і часу. Власне, ці вигадані поняття «вміщують» в собі (компенсують) втрачені нами зв’язки між епізодами. Потім, вигаданий досвід удаваних епізодів, сформований в категоріях просторово-часового детермінізму, ми намагаємось застосувати для опису дійсного, яке є Енергетичним Універсумом і часу та простору не має.
Тому, коли ми зазначаємо, що «раптом несподівано щось відбулось», то цим лише констатуємо прояв втрачених зв’язків між епізодами і недосконалість та неповноту заміни їх вигаданими просторово-часовими властивостями дійсного.
В Енергетичному Універсумі немає звичного для нас простору, тому що ми навіть не можемо ввести там «точку відліку», бо все нерозривне, а наступної миті, навіть введена, вона вже буде іншою. До того ж, в ньому немає «наступної миті», тобто – часу, бо все нерозривне!
(Простір довіри; сторінками книги “Суфлер”, 2016 р. )
