Позитивний сценарій як українська ентелехія

17.08.2020 0 Редакция NS.Writer

Надати зрозумілий
і футуристично прийнятний орієнтир
Володимир Горбулін

| Newssky.com.ua

ФУТУРОЛОГІЯ І МЕТАФІЗИКА

Створити кондиційне Бачення (Візію) майбутнього як суспільне замовлення на державну стратегію більшості авторів, на жаль, не вдалися. Причиною стало технократично-зневажливе ставлення до методології взагалі і проблематики Національної ідеї зокрема. Ми ставимося до міфів і міфології з архетипічною улесливістю, і в той же час — з раціоналістичною зарозумілістю, бо не бачимо в них миттєвої прагматики і способу обчислення дійсності.

Фатальні помилки «візіонерів» стали типовими прикладами сучасної кризи мислення: «Розум, ввібравши в себе суще логосу, до міфу більше не звертається в колишніх формах пізнання світу, залишивши за собою право на останню істину в якості ultima ratio — вирішального аргументу. Всюди спостерігаємо „розрив тканини“ свідомості на протосвідомость, що переховується в глибинах несвідомого, і супрасвідомість — активний його стан, що несе в собі думку, яка насторожі.»

Без подолання цього «розриву» футурологія взагалі неможлива. Адже справжніх візіонерів визначають як осіб, що здатні, подібно Гоголівському Вію, «у поточному побачити сьогодення, яке є майбутнім в оболонці минулого».

В «Роздумах про майбутнє» Микола Романов підкреслив: «…не треба плутати інформаційну обізнаність аналітика та його когнітивний рівень з вмінням задіяти евристичні механізми мислення, серед яких поряд з усіма різновидами філософської рефлексії стає інтуїтивне відчуття у вигляді контингентного співставлення можливого (потенційного) з перетворенням його у дійсне (актуальне).

Потребу подолання зазначеного «розриву» визнав навіть перший віце-президент НАН України Володимир Горбулін: «…чого ми хочемо? Де ті образи і проекти майбутнього, які б об’єднували нас? Справді, якщо бути чесними перед собою, можна дійти парадоксального висновку: ми перестали мріяти по-справжньому сміливо. Перестали ставити амбіційні завдання, з чіткою метою і планами їх досягнень. І це дуже добре відчувається як простими українцями, так і експертним середовищем. Звідси й запит на будь-які спроби створити такий прообраз, дати хоч якийсь зрозумілий і футуристично прийнятний орієнтир…»

Обмеженість технологічних передбачень показали і два ґрунтовних Форсайти, що були створені під науковим керівництвом найбільш авторитетного фахівця академіка НАН України Михайла Згуровського. Сценарій «Збалансований розвиток» горизонтом на 2030 рік отримав 3% вірогідності — менше, ніж у п’яти інших. Проте, дослідники залишили сподівання: вірогідність успіху зросте, якщо досягти «максимальної підтримки влади суспільством…» За яких обставин це можливо, бачимо з формулювання, Форсайту 2015: «Суттєві зміни в цей та інші песимістичні сценарії може внести фактор, який дуже важко врахувати і формалізувати. Цим фактором є народ України. Протягом тисячолітньої історії України в часи, коли перед нацією виникала загроза, народ самоорганізовувався „знизу“, брав ініціативу в свої руки і вносив корінні зміни в хід подій, які неможливо було передбачити і описати будь-якими сценаріями. В новітній історії прикладами таких подій були Помаранчева революція 2004 року і Революція гідності 2013–2014 років. Тому і зараз єдина надія на гідне майбутнє України може покладатися лише на її народ

«Фактор, який дуже важко врахувати і формалізувати» розглянув Спільний Проект і надав Позитивний сценарій, який з позицій суто технологічних «неможливо було передбачити і описати будь-якими сценаріями

СТАРТОВИЙ ІНСАЙТ

Той факт, що цей Сценарій став єдиною кондиційною з багатьох Візій, має логічне пояснення: тут почали з методологічних вимог до майбутнього Документу. Скористатися готовим концептом було неможливо, оскільки мета дослідження безпрецедентна: Бачення (візія) майбутнього України. Унікальність визначила й характер методології: ad hok — для цього випадку.

Вона ґрунтується, зокрема, на принципі мінімальної достатності: передбачає виявлення мінімуму ключових реперів предмету дослідження, і винесення за дужки усього іншого. Методологія забороняє заглиблюватися до (звичної і привабливої) конкретизації, аби не розірвати пунктирний контур, що забезпечує цілісність концепту. Умова завершеності потребувала піднести логічний ланцюжок дослідження до стратегічної української Мети, і (зворотним шляхом) дійти до конкретної відповіді на тактичне: що робити сьогодні?

Перелік вимог до кондиційної візії від Спільного Проекту отримав наступний вигляд:

1. Візія має бути вписаною до глобального контексту: визначати місце і роль України в процесі глобалізації.

2. Візія має базуватися на глобальних та національних стратегічних прогнозах: технологічних, соціально-економічних, екологічних і т.п.

3. Логічним початком і компасом процесу формування Візії має стати визначення та громадське погодження стратегічної Мети України.

4. Візія має бути комплексною: охоплювати всі основні сфери життя. Як мінімум: громадсько-політична, соціально-економічна та морально-етична.

5. Візія має бути цілісною: мати внутрішню логіку, аби окремі частини не суперечили одна одній.

6. Документ має включати Дорожню карту, що концептуально пояснює, ЯКИМ ЧИНОМ буде реалізована Візія: напрями, форми, методи, темпи розвитку.

7. Візія має бути прийнятною для явної більшості (2/3 чи навіть ¾) українців.

8. Візія, як образ відносно віддаленого (10-15років) майбутнього, не може бути надмірно деталізованою, але має прагнути максимальної конкретизації із суттєвих питань: обґрунтування прогнозу, принципові напрями, методи і засоби реалізації.

9. В основі Візії має лежати Національна ідея. Як мінімум, Візія не може суперечити Національній ідеї.

10. Національна ідея має корелювати з історичною Місією України.

Результатом стає віддалений прогноз А*, який внесе відповідні корекції до динаміки проекту:

1*. Візія має бути вписаною до глобального контексту: визначати місце і роль України в процесі глобалізації.

2*. Візія має базуватися на глобальних та національних стратегічних прогнозах: технологічних, соціально-економічних, екологічних і т.п.

Як бачимо, складові частини утворюють так зване герменевтичне коло (хоча фінішне уточнення про корекції фактично перетворює метафізичне коло в модернову спіраль). На думку Миколи Романова «…саме внутрішньо-українське візіонерство, інтроспективно інтенційоване на національну ідею, має послугувати „входженню“ у герменевтичне коло з усіма дискурсами, які утворюють текстовий корпус проекту. Отже у ньому присутня ентелехія, яка поєднує метафізичний стан нації з її буттям (як формою існування) й спрямовує історичний рух нації вже не шляхом лінійно-циклічних повторювань (разом з помилками), а на нелінійно-біфуркаційну траєкторію прориву суспільства на шлях інноваційного розвитку.»

ЗАПРОГРАМОВАНИЙ САМОРОЗВИТОК

Електронна версія Великої Української Енциклопедії визначає ентелехію як поняття давньогрецької філософії, запроваджене Аристотелем, на позначення стану повноти і завершеності речі, а також внутрішньої мети руху, що переводить річ із потенційного стану в актуальний та утримує в бутті.

Якщо ентелехія, яка поєднує метафізичний стан нації з її буттям (як формою існування) і спрямовує історичний рух нації, ПРИСУТНЯ в Позитивному сценарії, це означає, що група Спільний Проект ініціювала процес історичного масштабу:

УСВІДОМЛЕНУ реалізацію української ентелехії.

Пригадаймо популярну аналогію з зернятком. Ця крихта несе в собі генетичну ПРОГРАМУ та первинні РЕСУРСИ зростання, і одночасно передбачає ЗАСОБИ наступного розвитку в тисячолітнє дерево. Кинуте в землю, зернятко використовує для перетворення в потужну рослину всю енергетику середовища: вологу, поживні речовини грунту, електричні і магнітні хвилі, сонце, повітря і т.д.

Так і нація реалізує свою приховану в ентелехії програму, здобуваючи всі можливі ресурси — людьми, які належать до спільноти. Процес на першій стадії відбувається поступовим формуванням власного архетипу — колективного несвідомого. Приходить час, коли представники нації починають усвідомлювати процес розвитку, досліджувати його і прогнозувати: діяти не підсвідомо, а цілеспрямовано. Тобто, все більше представників нації переходять від об’єктної до суб’єктної ролі в суспільстві. Історичний розвиток нації з такого моменту стає результатом сполучення природних обставин і цілеспрямованої активності людей.

Українська школа архетипіки прийшла схожого висновку: «суспільно-трансформаційні процеси актуалізують глибинні — психосоціальні взаємозв’язки та архетипи Українського соціуму. Якщо раніше інтеграційні процеси в суспільстві забезпечувала ідеологія, то віднині фактором єднання індивідів у суспільство стає історія, що постає в архетипах колективного несвідомого. Провідним фактором нових реалій стає людина та її психологія, а відтак — психосоціальні культурні особливості людей, які визначають характер інституціональних перетворень і динаміку розвитку всіх сфер суспільного життя.»

Микола Романов, як співавтор онтологічного начерку «ОБРАЗ БУДУЩОГО», підкреслив, що «з онтологічного погляду (а саме він є прийнятним у нашому випадку, бо проект має на меті змінити буття цілої нації, яка впливає на розвиток цивілізації людства) у це „коло“ треба „увійти“, а не „розмикати“ його: своє існування ми піддаємо самотлумаченню як автори Візії, і ніхто інший за нас цього не повинен робити: ані „русский мир“, ані західний світ…»

Таким чином відкривається процес нескінченого розгортання творчого потенціалу у певну форму його втілення. «…це означає наявну пізнавальну можливість відслідковувати деякі метафізичні прояви креативно-ембріональних зачатків тенденцій ще невідомих, але вже означивших сигнальні та когнітивні коди свого існування. Тенденції, як відомо, різні за своїми інтенціями, динамікою, характеристиками латентності й транспарентності, вони, як правило, не бувають ізольованими, перебуваючи в різних кореляціях одна з одною, а тому їхні траєкторії сплітаються, пересікаються, що дуже нагадує корені ризоми, через що іноді їх важко виокремити із загальних спостережень кластерного чи параметричного типу

В цьому процесі «нескінченого розгортання творчого потенціалу в певну форму його втілення» учасники групи мали виокремити одну провідну тенденцію, аби її можна було використати як нитку Аріадни…

| Newssky.com.uaОлександр ТЕРТИЧНИЙ,

консультант з питань публічної соціології,

координатор групи незалежних дослідників Спільний Проект