Повня
28.09.2026
«Віра – це не питання вибору людини.
Віра – це питання виживання людства».
Так говорив вуйко Дезьо
Нині маємо повню.
Я зачаровано спостерігаю, як із комина будинку, що навпроти, вилазить Місяць. Ні, він не випливає, не підіймається, а саме вилазить.
Якоїсь миті мені навіть здається, що я бачу, як він спочатку упирається в комин руками, потім випростується в ліктях, спирається колінами в трубу і, нарешті обтрусившись, відштовхується. Ось тепер він пливе.
День стрімко гасне, загорається світло у вікнах будинків, а Місяць вже над верхівками голої яблуні, що росте у мене перед вікном. Тепер він повний, статечний і у мій бік, здається, навіть не дивиться, мовляв: «Які коліна? Які лікті? Що ти верзеш – іди проспись».
А мені й не образливо, і я киваю йому: «Гуляй собі. Нині твій час. Я нічого не бачив».
Я обертаюсь від вікна, і погляд мій зупиняється на екрані комп’ютера. Спогад про перегляд останнього матеріалу знову пригнічує мене. У відеоролику, що я дивився, мова йшла про новітню зброю: летальні мікродрони, оснащені елементами штучного інтелекту, які абсолютно не вразливі й оснащені функцією розпізнавання особи. Уявляти собі, що може наробити зграя таких цільових вбивць на полі бою, в урядових установах, у місцях масового перебування людей я навіть не хочу. Визначити особу і її характерні прикмети за допомогою інформації з мережі, як свідчать приклади останнього часу, не складає особливих проблем. Тому, на майбутньому «полі бою» можливим стане ідентифікувати весь керівний склад. Звичайно, можна буде впроваджувати різноманітні засоби маскування, до того ж можна буде цю функцію доручити штучному інтелекту. Але, такий самий штучний інтелект буде розробляти шляхи подолання цього маскування. Не виключено, що якоїсь миті штучному інтелекту просто набридне ця самовбивча війна людей один проти одного, і він просто позбудеться їх, як докучливої обставини, або ж, в кращому випадку, визначить людині вже упосліджене місце у новій гібридній реальності, скажімо таке, яке віруси, мікроби, гриби тощо займають у нашій. Звідки ми знаємо, в які шати вбереться штучний інтелект, коли призначення людини буде вже вичерпано?
Спогад про Місяць трохи відволікає мене, і я пригадую слова Камю про те, що «цей світ має лише естетичне виправдання». Але й ця думка не заспокоює. Наша цивілізація втрачає свою естетичну якість. Відтак, найбільшим абсурдом цивілізації стає присутність в ній людини. Етикою цивілізації споживання і нав’язаного попиту стає відсутність бодай якої етики, тому що саме через цей інструмент можна споживачу нав’язати будь-який попит, а виборцю – вигідне маніпулятору соціальне замовлення.
Але, без етики немає людини!
Відтак, лише повернення до етики співіснування – єдиний шлях спасіння. Жодні технічні рішення (дрони – антидрони тощо) не мають сенсу, якщо вони не будуть підкріплені етикою співіснування, вершиною якої є етика піклування.
На фото Повня нинішня, а уривок – зі статті від 29 листопада 2019 року в Тижневику “Дзеркало тижня” (про загрозу застосування мікродронів почали поширено згадувати лише зараз).
