Подорожі до Італії: вірші різних років

30.06.2018 0 By Chilli.Pepper

Герб Італії

 

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків)

 
 
 
 

Подорожі до Італії: вірші різних років

 

До тебе, Італіє, світла Відродження мати,

          душа моя світло озветься —

і буду про тебе я довго-предовго співати,

          як завжди, від щирого серця…

 

ЗАГАЛЬНИЙ ПРОЛОГ

 

З душі глибин найглибших (а не так — для годиться…)

слова ці я видобув, по крихтах зібрав:

Італіє, пам’яті моєї ти цариця —

Русі-України найпрекрасніша сестра!

 

Свічок Мистецтва власного — та нашого! — невпинне

горіння ти плекала — найдружніше зі свічад.

Аж ось ізнов для сина дивних нив України

твоєї Культури диво-дзвони звучать.

 

Для музики Історії ти стала камертоном.

Тож хай надії сонце твій осяює шлях,

колодязь натхнення най лишиться бездонним!

І — завжди будь щасливою в прийдешніх віках!

 

22.11.13

 

Прапор Кампанії.

Прапор Кампанії

 

Кампанія: Двомовна трилогія

 

ПРОЛОГ: КАПРИ

 

          Достойному ректору славного Харьковского университета,

          дорогому другу Вилю Савбановичу Бакирову

 

Есть у памяти привкус горький.

Понял, стих обнаружив в ней, я,

что действительно «с Капри, с горки»*

очень многое в мире виднее.

 

Всё отстаивал, как фанатик,

мессианства методы яро…

Понял: в шею надобно гнать их!

на вершине Монте-Соларо.

 

На неё поднявшись, мгновенно

вдруг прозрел в вопросе о вере,

понял: та лишь истинна вера,

кою принял брат мой Биберий**.

 

Осознал, что уровень гунна

наступать на всё те же грабли.

Вот какой я сделался умный

на волшебном острове Капри!

__________

* В. В. Маяковский.

** Не слишком привлекательную во многих прочих отношениях личность Тиберия делает ближе, понятнее, что ли, для сыновей (и дочерей?) народа, Креститель которого сказал: «Руси есть веселие пити, а инако не быти!» — приверженность культу горячительных напитков. За неё император и получил своё прозвище (от латинского глагола bibere — выпивать).

 

Капрі. Фото — Всеволод Чернецький (2007).

Капрі. Фото — Всеволод Чернецький (2007)

 

ПОСЛЕСЛОВИЕ К ПРОЛОГУ: ЗАЛИВНОЕ КАПРИЧЧО,

являющееся «дополнением» для ректора Харьковского университета, академика НАН Украины Виля Савбановича Бакирова, которому посвящено стихотворение «Капри»

(Надпись на книге «Избранное для избранных»)

 

Это дивное кьянти не я пил,

и Джульеттой грезил не я…

За кормой уплывает Неаполь,

мчит наш катер, пену змея.

 

Быть Джульетте старушкой в капоре:

двадцать первый гуманен век.

Скоро Капри, прекрасный Капри

и божественный дар – смена вех!

 

Пестум. Фото — Всеволод Чернецький (2007).

Пестум. Фото — Всеволод Чернецький (2007)

 

1. ПЕСТУМ

 

У веселій пісні — не риданні —

викладу життя-легенди зміст:

заснували Пестум греки давні,

як і в нас багато дивних міст.

 

Він віддав данину грецькій мові,

син її осяянь і химер,

як у нас колись Причорноморя:

тут і там усе почав Гомер.

 

Храмів пишних будував квартири

Пестум провідним богам своїм,

як посестри Ольвія та Тіра

й Херсонес — достойний побратим.

 

Трохи помилився я з богами:

про богинь лунати мав би спів.

Храм Афіни й Герині два храми

файні Пестум має з тих часів.

 

Як мені цей віршик закінчити?

Гідно в інші перейшов часи

Пестум — місто славне та сердите

в сенсі сили прояву краси.

 

В Україні в нас народ пихатий…

Навчимось у Пестума, сини

України та дочки, плекати

без «понтів» дарунки Давнини!

 

Помпеї

Помпеї. За зеленим куточком нового міста бачимо руїни давньоримських Помпеїв. Фото — Всеволод Чернецький (2007)

2. ПОМПЕЇ: ЧЕРГОВА ПОЕЗІЯ-ЗГАДКА

 

За чим ваша туга, Помпеї,

такі невичерпно сумні?

Далеких часів епопея

на щось натякає мені.

О, дар цей обтяжливий — чути

провіщення давніх століть!

 

Минулого натяк забутий

стрілою у вірші стирчить…

Герб Неаполя.

Герб Неаполя

3. НЕАПОЛЬ

 

С Мировым океаном ладили,

верно гранью его служили

и зелёный костёр Ирландии,

и земля обеих Сицилий.

 

Королями здесь стали викинги,

покорившие эти страны,

мореплаватели великие,

зауряднейшие тираны.

 

Побывал я недавно в Дублине:

дождь там чаще лил, реже капал.

А теперь, многих муз возлюбленный,

привечает меня Неаполь.

 

Не видал никогда такого я:

ввысь возносятся горделиво

горы-замки средневековые

возле дивной чаши Залива.

 

На поверхность его лазурную

из лазури солнце лучится,

а над ним, напротив Везувия

место-песня, Санта-Лючия.

 

Рядом строгая, но прекрасная

(два начала волшебно слиты),

в сокровеннейшем ренессансная

площадь-пьяцца дель Плебишито.

 

Я, заложник у мрака мутного,

раньше больше не пел, а каркал.

Проклинаю себя, беспутного,

возле жертвенника «Сан-Карло».

 

Но, взывая: верой и песнею

душу можно вырвать из хмари!

к солнцу, в голубизну небесную

устремлён Святой Януарий.

 

В пику долгим векам-проказникам

до сих пор, друзья, как ни странно,

древний город остался праздником.

И останется, несмотря на!..

 

ЕПІЛОГ: БІЛЯ ГРОБНИЦІ ВЕРГІЛІЯ В НЕАПОЛІ

(З російської; переспів поезії Івана Буніна)

 

Дикі лавр і плющ, троянди,

Діти, шмаття по дворах

І брунатних кіз гірлянди

По горбах у бур’янах.

 

Хвиль покірна колиханню,

Сонячна повзе змія…

Вірю: знав ти в мить останню,

Що твоя душа — моя.

 

Знав поет: весною знову

Слухатиме хтось колись

Вод затоки мірну мову,

Відгомін чий повнить вись!

 

З моря вітер дме солоний…

Відчуваю щастя я,

Бо моя душа, Мароне,

Не моя і не твоя.

 

31.І.16—29.06.18

 

Джозеф Райт (1785). «Могила Вергілія».

Джозеф Райт (1785). «Могила Вергілія»


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: