Переяслав-Хмельницький: короткий путівник у віршах
30.04.2017
ПЕРЕДМОВА. ВБИВАЮЧИ В СОБІ ЛАКЕЯ
Цвіт діл твоїх довіку не зів’яне,
а помилки — хто ж їх не припускавсь?
Прошу тебе: пробач мені, Іване,
за все. Бо то мара була якась…
Мара, осліплення зловісна хмара,
котрою рідна вкрилася земля.
І з того часу все сусід-нездара,
за приказкою, зуби вискаля.
І з того часу в Україні горе
хлюпочеться — це море сліз людських.
Але стоять, стоять твої собори,
Іване, майстре Божеських утіх!
ВІРШОВАНИЙ НАРИС ІСТОРІЇ МІСТА
На небі зорі висипали рясно
без меж, без остраху, без ліку.
Вві сні напевно бачить Переяслав
історію свою велику…
І тут буяла грізна сила скіфська,
жив дух кочовиків левиний.
Зростала тут культура черняхівська* —
Русі праматір й України.
Це місто, що було Русі форпостом
і заповітною красою,
давало міць шаблям козацьким гострим
для бою з ляхом, з татарвою.**
Постав він тут, щоб більше нас було і
на голос руський мати право,
союз Московії й Русі Малої —
слов’янська світова держава***…
Ідуть віки. Творці, культури бджоли,
несуть свій мед. Як охорона
твоїх здобутків, місто ясночоле,—
музеїв чарівна корона!****
__________
* Про неї можна прочитати, наприклад, у моєму науково-популярному нарисі «Походження та рання історія слов’ян».
** Про історичний розвиток наших непростих відносин із цими народами йдеться, зокрема, в моїх недавніх поемі, нарисі та віршовому циклі.
*** Яка спочатку, на мій погляд, являла собою саме сприятливий для українського народу союз Малої Русі (України), себто серця землі Руської, з Московією. Проте цей період був дуже й дуже нетривалим, якщо взагалі був. А далі… утім, краще за Великого Кобзаря не сказати.
**** Нині в цьому тихому райцентрі з населенням близько 30 тис. осіб завдяки, у першу чергу, видатному вітчизняному МУЗЕЄТВОРЦЮ — музеєзнавцю, історику, етнографу та археологу Михайлу Сікорському (1923—2011) — працюють майже три десятки музеїв справді світового рівня