Перемир’я Трампа тріснуло за лічені дні: Ізраїль відповів авіаударами по Газі після стрілянини в Рафаху

Теперішній Близький Схід: коли домовленості закінчуються швидше, ніж політичні заяви

Менше ніж тиждень, – і обережний оптимізм багатьох експертів, влади та переселенців у секторі Газа виявився ілюзією. Ініційоване за підтримки США, Єгипту, Катару та Туреччини “перемир’я Трампа” офіційно зірване: ізраїльські сили відповіли серією масованих авіаударів після нападу на своїх військових у ключовому райцентрі Рафах¹. Кожен ранок у Газі розпочинається новим звуком сирен, під гуркіт вибухів та аргументацією дипломатів, що “це – лише відповідь на провокацію”.

Що сталося у Рафасі: подробиці атаки та перша реакція

19 жовтня ізраїльські війська повідомили: їх підрозділи на східній частині Жовтої лінії (контрольована зона) потрапили під обстріл гранатометів та снайперського вогню з боку бойовиків, імовірно, пов’язаних із ХАМАС¹. Ці війська займалися зачисткою терористичної інфраструктури. У відповідь ВПС та артилерія Ізраїлю нанесли удари по тунелях та будівлях терористів у цьому ж секторі.

Чия відповідальність? Заяви сторін і битва за інтерпретацію

Військове крило ХАМАС одразу ж заперечило свою причетність до інциденту. “Ми дотримуємось перемир’я в усіх районах Сектора Газа”, — йшлось у їхньому зверненні. Ізраїльське командування у відповідь заявило: “Це грубе порушення угоди про припинення вогню. Відповідь буде жорсткою і цілеспрямованою”¹.

Географія нової ескалації: від Рафаху до Хан-Юніса

Удару зазнали не лише райцентри. Палестинські медіа викладають кадри з Хан-Юніса, де горять цілі квартали: “авіація знищила кілька тунелів та споруд, під якими маскувалися угруповання, – офіційні особи говорять про ліквідацію безпосередньої загрози”¹. Місцеві жителі повідомляють про серйозні руйнування цивільної інфраструктури.

З боку ХАМАС: дипломатія, інформаційна війна і виправдання

Стратегія руху зрозуміла – дистанціюватись від кожної окремої провокації, звинувачуючи Ізраїль у “безпідставних репресіях”. Тоді як ізраїльська та американська розвідки заявляють про змову на підрив перемир’я, яку готували бойовики з планами атак на мирне населення. Держдеп США окремо попереджав про ризик ескалації ще до ракет під Рафахом¹.

Хронологія перемир’я: короткий перепочинок і безсила дипломатія

Сторони домовилися про тимчасову тишу 13 жовтня. Гарантії надавали Катар, Туреччина, США, Єгипет, амбіційно заявляючи, що вогонь стих навічно. “Війна закінчена”, – оголосив тоді Дональд Трамп, ставши політичним обличчям угоди¹. Втім, відхід ізраїльських підрозділів, що мав стати жестом довіри, відкрив шахову дошку для провокацій…

Тіні попередніх конфліктів: репресії, страти і тиск на цивільне населення

Інформаційні джерела повідомляють про публічні страти у секторі Газа – ХАМАС пояснює це покаранням за співпрацю з ворогом, а правозахисники і представники Палестинської автономії засуджують “жахливі злочини”. Ще кілька днів тому у центрі міста з’являлися відео, що фіксують спалахи насильства над мирними.

Чому завмерла дипломатія?

Політична ціна зриву домовленостей вже призвела до міжнародних заяв ООН, ЄС, арабських країн. Всі сторонні гравці застерігають від “нескінченного кола відповідей”, закликаючи сторони до відновлення переговорів, але на тлі нової хвилі тривог та атак цей сигнал поки що звучить як глухий дзвін¹.

Що далі: регіон між “тихе небо” і “новими спалахами”

Подальший розвиток подій, за прогнозами експертів з Reuters, Al Jazeera, Haaretz, The Guardian, може йти за кількома сценаріями:

• швидка ескалація наступних днів, якщо сторони не зупинять логіку “удар-відповідь”;
• міжнародний тиск і повернення до перемовин під гарантії нових партнерів;
• розширення бойових дій на суміжні регіони – аж до північної частини Синайського півострова.

Для України та світу: уроки з розірваної тиші

Західний світ бачить у цій ситуації “індикатор рівня стійкості сучасної дипломатії”. Українці ж — важливий сигнал: мирне врегулювання навіть під тиском великих гравців завжди залишається крихким, а війна затихає лише там, де є дієві гарантії, а не паперові обіцянки.

Джерела