Перемога без пострілу: таємна сила нерегулярної війни

Чому війни більше не гудуть гарматами? Світ змінився. Танки стоять, але битви тривають — у головах, кишенях, екранах. Інформація вбиває тихіше, ніж кулі. Економіка душить міцніше, ніж блокада. Україна знає це краще за інших. Чи зможемо ми обернути ці тіні на свою користь? Стаття розкриває, як нерегулярна війна переписує правила глобальної гри.

Вступ

Світ не той, що був сто років тому. Війна перестала бути лише полем бою — вона просочилася в наше повсякдення. У XXI столітті перемога народжується не з вибухів, а з тонких маневрів: дезінформація, санкції, кібератаки. Україна, стоячи на роздоріжжі геополітичних штормів, уже відчула це на собі. Гібридна агресія Росії — не просто військовий наступ, а й інформаційний удар, економічний прес. Та чи можемо ми не лише оборонятися, а й перемагати за цими новими правилами? Нерегулярна війна — це не фантазія теоретиків, а реальність, яка вимагає від нас нового мислення.

Що ховається за терміном “нерегулярна війна”?

Нерегулярна війна (Irregular Warfare, IW) — це не хаотичні сутички чи партизанські рейди. Це системна боротьба, де держави й недержавні гравці змагаються за легітимність і вплив, уникаючи прямих зіткнень. Американська доктрина визначає її як “насильницьку боротьбу за контроль над населенням” (Wikipedia). Але насильство тут — не завжди фізичне. Це можуть бути економічні санкції, пропаганда чи хакерські атаки.

В Україні ми бачимо це щодня. Російська дезінформація сіє паніку швидше, ніж артилерія. Енергетична залежність тисне сильніше, ніж окупація. За даними Cambria Press, сучасна IW — це гра на виснаження, де виграє той, хто краще маніпулює сприйняттям і ресурсами.

Корені в історії: від Наполеона до Холодної війни

Нерегулярна війна — не винахід нашого часу. Ще в 1896 році британський офіцер Чарльз Каллвелл у книзі “Small Wars” описав принципи боротьби з “малими” противниками (Naval History). Але справжній розквіт IW припав на ХХ століття. Історики з Wooster стверджують, що 80% конфліктів після Наполеона мали нерегулярний характер.

Холодна війна стала золотим віком таких стратегій. США використовували економічні санкції та інформаційні кампанії, щоб послабити СРСР без єдиного пострілу (Irregular Warfare Center). ЦРУ створювало нерегулярні сили — від хмонгів у Лаосі до Північного альянсу в Афганістані (WorldCat). Україна може взяти ці уроки на озброєння, адже історія доводить: розумніші перемагають сильніших.

Сучасний арсенал: чотири козирі нерегулярної гри

Сьогодні IW спирається на чотири інструменти, які описані в книзі “Winning Without Fighting” (Cambria Press):

• Військова державна діяльність. Не танки, а дипломатія з лідерами, продаж зброї, розміщення сил. США, наприклад, підтримують союзників через навчання й озброєння.
• Економічна державна діяльність. Санкції, ембарго, фінансова допомога. Західний тиск на Росію після 2014 року — класичний приклад (War on the Rocks).
• Інформаційна державна діяльність. Пропаганда, блокування мереж, угоди. Росія використовує RT і ботоферми, щоб розхитати Захід.
• Стійкість. Захист від кібератак, пандемій, кліматичних криз. Це нова зброя, де США залучають FEMA і CISA.

Ці інструменти працюють разом, щоб здобути владу, вплив і легітимність. Для України це означає: армія важлива, але без економічної стійкості й інформаційного щита перемога недосяжна.

Крим, Китай і сумніви: чи працює “перемога без бою”?

Не всі вірять у магію нерегулярних стратегій. Аналітики Modern War Institute попереджають: автократії типу Росії чи Китаю не цураються сили. Анексія Криму в 2014 році показала, як Москва поєднала гібридні методи з прямим наступом (War on the Rocks). Китай розширює флот і погрожує Тайваню, демонструючи готовність до бою (New York Times).

Критики кажуть: покладатися лише на “м’яку силу” — ілюзія. Україна відчула це на собі — санкції стримують Росію, але не зупиняють. Тож чи реальна “перемога без бою”? Можливо, це лише пів стратегії, яку треба доповнити твердою обороною.

Уроки для України: як виграти в тіні

Україна вже в грі, але чи готова вона до перемоги? Ось що потрібно:

1. Інформаційна броня. Протидія фейкам і кібератакам — це не розкіш, а виживання. Росія щороку витрачає мільярди на дезінформацію.
2. Економічна пружність. Диверсифікація енергетики, нові ринки, стійкість до санкцій. Без цього ми — легка мішень.
3. Стійкість до криз. Клімат, пандемії, хакери — усе це зброя ворога. Потрібні плани й ресурси.
4. Дипломатичний наступ. Союзи з НАТО, підтримка США — ключ до впливу.

Як пишуть у Irregular Warfare Initiative, успіх — у гнучкості. Україні варто вчитися не лише у Заходу, а й у власного досвіду — Майдан і волонтерство показали, що народна сила може переважити армії.

Висновок: нова війна — нові герої

Нерегулярна війна — це не завтра, а вже сьогодні. Вона не гримить, але змінює світ. Україна стоїть на передовій цієї тихої битви — і може стати прикладом, як перемагати без пострілів. Але для цього потрібні не лише стратегії, а й воля. Від уряду, бізнесу, кожного з нас. Бо в цій грі виграє не той, хто б’є сильніше, а той, хто думає глибше.

Джерела: Small Wars Journal, Wikipedia, Naval History, Irregular Warfare Center, Cambria Press, Modern War Institute, War on the Rocks, New York Times, Irregular Warfare Initiative, WorldCat