Освіта понад усе, але не індульгенція: стратегічна роль навчання в умовах мобілізації та реформ

Чи може право на освіту стати перепусткою для ухилення від захисту держави? В Україні це питання набуло особливої гостроти в умовах війни, коли мобілізація торкається і студентів старших за 25 років. Міністр освіти і науки Оксен Лісовий чітко заявив: освіта не має бути індульгенцією від обов’язку захищати країну. Ця позиція відкриває дискусію про баланс між правом на навчання, мобілізаційною відповідальністю та стратегічним розвитком держави, де освіта є фундаментом технологічного лідерства, міжнародної торгівлі, дипломатії та безпеки.

Міністр освіти Оксен Лісовий (у центрі) під час наради у Львові
Facebook / Оксен Лісовий

Позиція міністра освіти Оксена Лісового: освіта і мобілізація

20 червня 2025 року Оксен Лісовий провів нараду з ректорами закладів вищої освіти Львівщини, за участі очільника області Максима Козицького та голови Державної служби якості освіти Руслана Гурака. Міністр наголосив, що керівники університетів несуть відповідальність за студентів, особливо старших за 25 років, і право на освіту не має ставати механізмом зловживань для ухилення від мобілізації.[1]

Лісовий підкреслив, що це не лише юридичне питання, а й питання честі, професійної репутації та громадянської відповідальності.[2]

Відрахування студентів та зміни у законодавстві: виклики для освітньої системи

У 2024 році з українських університетів відрахували близько 4-5 тисяч аспірантів, які вступали у 2022-2023 роках. Це пов’язано із новим законом про мобілізацію, який скасовує відстрочку для другої або третьої вищої освіти. Відтепер відстрочка надається лише тим, хто здобуває освіту послідовно.[3]

Ці зміни створюють виклики для університетів, які змушені адаптуватися до нових реалій, і викликають суспільні дискусії щодо балансу між правом на освіту і обов’язком захищати країну.[4]

Стратегічна роль освіти у технологічному лідерстві та міжнародній торгівлі

Освіта — це фундамент розвитку країни, що формує інтелектуальний потенціал і технологічне лідерство. Досвід провідних країн, зокрема Німеччини, показує, що інвестиції у наукові дослідження, підготовку висококваліфікованих фахівців і інновації є рушієм економічного зростання і глобального впливу.[5]

Глобалізація посилює конкуренцію за інтелектуальні ресурси, а якість освіти стає ключовим фактором конкурентоспроможності на міжнародних ринках.[6]

Україна має потенціал стати експортером освітніх послуг і технологій, але для цього потрібні системні реформи, що поєднують якість освіти, мобілізаційну відповідальність і розвиток наукового потенціалу.[7]

Освіта як інструмент національної безпеки і громадянської відповідальності

В умовах війни освіта не може бути способом уникнення обов’язку захищати державу. Міністр Лісовий наголошує, що освітні заклади мають готувати не лише фахівців, а й свідомих громадян, готових до захисту країни.[1]

Це питання честі, патріотизму і професійної репутації, що виходить за межі закону і торкається майбутнього України як держави.[8]

Проблема фіктивного навчання та відповідальність університетів

Фіктивне навчання — одна з головних загроз, що може знецінити систему освіти і стати інструментом ухилення від мобілізації. Лісовий закликає керівників вишів нести відповідальність за студентів і не допустити зловживань.[9]

Це не лише юридичне питання, а й моральний виклик, що вимагає від освітян чесності і патріотизму.[10]

Висновок

Освіта в Україні перебуває на перетині реформ і воєнних викликів, що вимагає від держави і суспільства чіткої позиції щодо балансу між правами і обов’язками. Якісна освіта — це стратегічний ресурс, що визначає майбутнє технологічне, економічне і військове лідерство країни. Водночас вона не може бути засобом уникнення відповідальності за захист держави. Лише поєднання цих аспектів забезпечить Україні успіх у міжнародній торгівлі, технологіях і безпеці.

Джерела: Громадське, NV.ua, 24 Канал, УП, Цензор.НЕТ, Твоє Місто, Укрінформ, Karazin University, Ternopil National Technical University, Uzhhorod National University, Biotserkiv Institute