Остання справа Ліндсі Грема: чому нові санкції небезпечні для виснаженої економіки Росії

За день до раптової смерті Ліндсі Грем повернувся з Києва з домовленістю про санкційний закон, покликаний бити по нафтових доходах Кремля та країнах, які допомагають Росії оплачувати війну.

Сенатор не дожив до розгляду своєї останньої великої ініціативи. 28.07.2026 Сенат США 86 голосами проти 12 підтримав перехід до законопроєкту. Це було процедурне голосування, а не остаточне ухвалення: попереду залишалися дебати, можливі поправки, фінальне рішення Сенату та розгляд у Палаті представників після літньої перерви [1].

Документ наближався до вирішальної стадії в момент, коли російська економіка тримається вже не на запасі міцності, а на примусовому перерозподілі ресурсів на користь війни. Бюджет провалюється у дефіцит, ринок державного боргу буксує, банки накопичують реструктуровані кредити, удари по НПЗ створили паливну кризу, а прихована галопуюча інфляція з’їдає цивільні доходи. Закон Грема може прискорити цей процес, позбавивши Кремль частини нафтової виручки, за рахунок якої влада досі латала бюджет, субсидувала ціни та відкладала визнання збитків.

18 вересня Дональд Трамп підписав закон Ліндсі Грема. До цього підпису законопроект пройшов горнило обох палат, палацевих і зовнішньополітичних інтриг. Як це відбувалося і що саме – через 30 днів – мусить забезпечити закон про «пекельні санкції»?

Остання справа Ліндсі Грема

10.07.2026 Ліндсі Грем прибув до Києва вдесяте від початку повномасштабного вторгнення. Після зустрічі з Володимиром Зеленським він повідомив, що група сенаторів погодила з адміністрацією Дональда Трампа оновлений текст санкційного законопроєкту. Білий дім довго гальмував документ, бажаючи зберегти свободу переговорів із Кремлем, але Грем домігся політичної згоди напередодні смерті [2].

Наступного дня сенатор раптово помер.

Після його смерті законопроєкт перестав бути черговою ініціативою, яку Вашингтон міг без кінця тримати у комітетах. До документа долучилися понад 60 співавторів із двох партій, а голосування 86 проти 12 показало, що санкційний удар по російській енергетиці підтримує значно ширше коло сенаторів, ніж традиційна група прихильників жорсткої політики щодо Москви.

Палата представників ще могла затягнути розгляд, змінити окремі положення або почати новий торг навколо президентських повноважень. Проте політична ціна зволікання зростала. Грем залишив колегам не меморіальну резолюцію, а готовий механізм тиску, узгоджений із Білим домом, просування якого підтримала переважна більшість Сенату.

Економіка Росії 2026: війна з’їдає цивільний сектор

Кремль називає стійкістю здатність держави оплачувати оборонні заводи, збільшувати випуск боєприпасів і втримувати зайнятість у військово-промисловому комплексі. Ця мобілізаційна модель справді створює зарплати, виробництво й податкові надходження. Водночас вона забирає у цивільної економіки метал, електроенергію, інженерів, робітників, комплектувальні та кредит.

Оплачена державою ракета входить до ВВП так само, як верстат, трактор або житловий будинок. Після її використання не залишається активу, який підвищуватиме продуктивність або приноситиме майбутній дохід. Бюджет фінансує наступну партію озброєнь, поки підприємства, не пов’язані з війною, відкладають модернізацію, скорочують інвестиції та поступаються кадрами оборонним заводам.

Банк Росії 24.07.2026 погіршив прогноз зростання ВВП на 2026 рік до 0–1%, зафіксував слабші очікування підприємств щодо попиту й виробництва та знизив ключову ставку до 14% [3]. Майже нульове зростання вже враховує величезне державне воєнне замовлення. За його межами цивільні галузі переживають значно глибший спад.

Для бізнесу без бюджетного контракту гроші залишаються надто дорогими. Виробник меблів, забудовник, перевізник або регіональна торгова компанія позичає за ставкою, яка робить нормальні інвестиції безглуздими. Військове виробництво підтримує загальну цифру, але фінансується коштом секторів, від яких залежить повсякденне життя країни.

Дефіцит бюджету РФ переходить у кризу ОФЗ

За перше півріччя 2026 року дефіцит федерального бюджету Росії досяг 5,73 трлн (разом із дефіцитом регіонів та Соціального фонду – біля 8 трлн) рублів, або 2,5% ВВП. Це у 1,7 раза більше, ніж за той самий період попереднього року. Річна діра може знову перевищити урядовий план, хоча сам бюджет від початку складався під потреби затяжної війни [4].

У липні нафтогазові доходи могли різко зрости порівняно з низькою базою попереднього року. За січень–липень вони все одно очікувалися приблизно на 11% нижчими, ніж роком раніше [4]. Один вдалий місяць не покриває постійного збільшення воєнних витрат, дорожчого обслуговування боргу та ремонту пошкодженої інфраструктури.

Дефіцит доводиться закривати внутрішніми позиками. У червні та липні Мінфін кілька разів скасовував або призупиняв аукціони облігацій федеральної позики. 20.07.2026 відомство оголосило паузу «для стабілізації ринкової ситуації» [5]. Покупці вимагали вищої дохідності, а уряд не хотів визнавати, наскільки подорожчав російський ризик.

Формального дефолту немає, проте первинний ринок ОФЗ уже не гарантує державі дешевих грошей на її умовах. Уряд може спертися на державні банки, але тоді бюджетна проблема переходить до кредитної системи. Кошти йдуть у державний борг замість підприємств, які могли б створювати виробництво, робочі місця та майбутні податки.

Банки стають складом відкладених збитків

Офіційної банківської паніки в Росії поки немає. Великі установи звітують про прибутки, а регулятор запевняє у стійкості системи. Проблема накопичується всередині кредитних портфелів, де дедалі більше компаній утрачають здатність нормально обслуговувати борги. Тим часом вкладники спустошують депозити та розрахункові рахунки.

Банк Росії визнавав, що окремі установи надто поблажливо оцінюють збиткових позичальників із негативним грошовим потоком. Кредит реструктурують, компанію не переводять до найгіршої категорії, а створення додаткових резервів відкладають [6]. Борг продовжує лежати на балансі, хоча джерело його погашення вже зникає.

Одночасно банки змушені купувати ОФЗ і підтримувати державні програми. Слабші установи додатково притисне заплановане підвищення мінімального капіталу. Система ще здатна переносити визнання втрат, але кожна нова реструктуризація та кожна нова порція державного боргу звужують кредит для цивільної економіки.

Дефіцит бензину запускає логістичний мультиплікатор

Після українських ударів по нафтопереробних заводах виробництво бензину на початку липня покривало близько 65% сезонного попиту. Щоденний дефіцит оцінювали у 40–45 тис. тонн. Москва обмежила експорт пального, почала використовувати резерви та збільшувати зовнішні постачання.

Паливна криза швидко виходить за межі заправок. Перевізники підвищують тарифи, аграрії переглядають собівартість, магазини отримують дорожчу доставку, будівельні компанії збільшують кошториси. Російські відстані перетворюють нестачу бензину на загальне подорожчання руху товарів і сировини.

Удари по складах Wildberries додали до цього контуру прямі втрати малого бізнесу. Було пошкоджено близько 10% логістичних потужностей найбільшого російського маркетплейса. Приблизно 300 компаній звернулися до Сбербанку по реструктуризацію кредитів, а сам банк допустив збільшення резервів через погіршення якості позичальників [8].

Знищений на складі товар був оборотним капіталом продавця. Після втрати запасів зникає виручка, виникає касовий розрив, відкладаються нові закупівлі та починаються проблеми з кредитом. Фізичне пошкодження логістики переходить у банківський баланс і робить нові позики дорожчими для підприємців, яких атака безпосередньо не зачепила.

Прихована галопуюча інфляція

Бюджетний дефіцит, дороге кредитування, паливна криза та пошкоджена логістика сходяться в одному місці — у вартості нормального життя. Російська інфляція давно не зводиться до повільної зміни середнього індексу. Офіційна статистика слабко передає зникнення дешевих товарів, скорочення упаковок, погіршення якості, регіональні дефіцити та частку доходу, яку люди віддають за базові потреби.

За роки великої війни ціни на окремі продукти, одяг, побутову техніку, ремонт, транспорт і повсякденні послуги зросли вдвічі й утричі. Усереднений кошик розчиняє ці стрибки серед сотень позицій, які мають різну вагу для різних родин.

Частину інфляції держава пригнічує адміністративно. Влада обмежує експорт, регулює тарифи, тисне на торговельні мережі та субсидує виробників. Витрати накопичуються у збитках підприємств, скороченні асортименту, дешевших замінниках, відкладеному ремонті та недоступних кредитах.

Тому йдеться про приховану галопуючу інфляцію — швидке руйнування реальної вартості життя, яке не вміщується в офіційний індекс. Населення оплачує її цінниками, гіршою якістю, меншим вибором і відмовою від покупок. Воєнні видатки, дефіцит пального та дорога логістика продовжують її розганяти.

Вторинні санкції США б’ють по нафтовому кисню Кремля

Законопроєкт передбачає мита до 500% на товари, які безпосередньо імпортуються з Росії до США, включно з нафтою, газом, скрапленим природним газом, нафтопродуктами, нафтохімією та вугіллям. Через різке скорочення прямої торгівлі ця норма переважно закриває залишені канали.

Набагато небезпечніші для Кремля вторинні тарифи до 100% на товари з країн, які продовжують нові закупівлі російської нафти або газу та входять до п’ятірки найбільших імпортерів. Аналогічний механізм стосується держав, які найбільше допомагають обходити енергетичні санкції [9].

Експорт може не зупинитися. Покупці виставлять Москві нову ціну ризику. Китайські, індійські, турецькі та інші компанії вимагатимуть більших знижок, банки піднімуть комісії за розрахунки, страховики збільшать премії, а судновласники закладуть санкційну небезпеку у фрахт.

Найімовірніший сценарій за жорсткого застосування закону виглядає так: Росія продовжує продавати нафту, але втрачає частину чистої валютної виручки. Бюджетний дефіцит зростає, Мінфін збільшує внутрішні запозичення, банки поглинають більше ОФЗ і ще сильніше скорочують цивільний кредит. Слабший рубль та дорожчий імпорт підсилюють інфляцію. У результаті санкції прискорюють уже наявну рецесію невійськової економіки.

Документ також охоплює російські фінансові установи, суверенний борг, енергетичні проєкти, страхування та тіньовий флот. Його сила полягає у здорожчанні всього ланцюга обходу, а не лише в одній великій забороні.

Чи дозволить Трамп закону працювати

У тексті залишено широкі президентські повноваження. Трамп зможе змінювати тарифи, видавати винятки в національних інтересах США, зберігати генеральні ліцензії та дозволяти перехідні періоди [9]. Ці інструменти захищають американський ринок від різкого стрибка цін на нафту, але водночас дають Білому дому можливість послабити удар після переговорів із Кремлем.

Трамп уже користувався такою тактикою. У 2025 році він називав строки у 50 днів, 10–12 днів і два тижні, після яких обіцяв нові наслідки для Росії. У жовтні його адміністрація запровадила санкції проти «Роснефти» та «Лукойла», а навесні 2026 року OFAC видавав і продовжував ліцензії на операції з частиною російської нафти, пояснюючи це необхідністю стабілізувати світовий ринок [10].

Тому вирішальним стане не підпис під законом, а тривалість його реального застосування. Без широких винятків він ударить по нафтовій маржі, поглибить бюджетну діру та прискорить кредитне стиснення. За великої кількості ліцензій і відтермінувань документ перетвориться на ще один важіль переговорів, яким Трамп погрожує, але не завжди користується до кінця.

Ліндсі Грем не побачив навіть першого голосування, однак саме його остання поїздка до Києва витягла законопроєкт із багатомісячної паузи. Тепер документ живе без свого головного адвоката й проходить перевірку, заради якої той витратив останні дні політичного життя.

Росія зустрічає цю перевірку з дефіцитом бюджету, пошкодженою нафтопереробкою, нестабільним ринком ОФЗ, проблемними кредитами та прихованим інфляційним галопом. Кремль ще має гроші й адміністративну силу, але кожен місяць війни робить їх дорожчими. Закон Грема здатен забрати у Москви те, чого їй уже найбільше бракує, — час.

Moris K.

Джерела

[1] Reuters, Associated Press і Сенат США, 28–29.07.2026 — процедурне голосування 86 проти 12, поточний статус законопроєкту та наступні етапи його розгляду.

[2] Офіс президента України, Reuters та офіс сенатора Річарда Блументаля, 10–16.07.2026 — остання поїздка Ліндсі Грема до Києва, погодження оновленого тексту та формування двопартійної коаліції.

[3] Банк Росії, 24.07.2026 — ключова ставка 14%, прогноз зростання ВВП на 0–1% та оцінка очікувань підприємств.

[4] Reuters, 16–23.07.2026 — дефіцит федерального бюджету Росії за перше півріччя та динаміка нафтогазових доходів.

[5] Interfax і матеріали Мінфіну РФ, червень–липень 2026 року — скасування та призупинення аукціонів ОФЗ.

[6] Банк Росії, 2026 рік — оцінювання проблемних позичальників, резервування кредитів і плани підвищення мінімального капіталу банків.

[7] Reuters, 10–29.07.2026 — дефіцит бензину після ударів по російських НПЗ, скорочення переробки та обмеження експорту пального.

[8] Reuters і Associated Press, 23–29.07.2026 — пошкодження логістичних об’єктів Wildberries, наслідки для продавців і звернення підприємств по реструктуризацію кредитів.

[9] Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026, текст від 27.07.2026 — прямі мита до 500%, вторинні тарифи до 100%, фінансові санкції, винятки та президентські повноваження.

[10] Reuters, Міністерство фінансів США та OFAC, 2025–2026 роки — санкційні дедлайни Дональда Трампа, обмеження проти «Роснефти» й «Лукойла» та подальші нафтові ліцензії.