Осло: надія на мир чи дипломатична гра? Стубб про «справжній прогрес» у пошуках виходу з війни
21.10.2026 0 By Chilli.PepperУ світі, де геополітичні тектонічні плити невпинно рухаються, кожна зустріч лідерів набуває особливого значення. Коли ж йдеться про пошук шляхів до миру на тлі наймасштабнішої війни в Європі за десятиліття, увага прикута до кожного слова. Саме такою була ситуація 20 жовтня 2026 року в Осло, де президент Фінляндії Александр Стубб підбив підсумки переговорів, що потенційно можуть окреслити контури майбутнього. Заяви про «реальний прогрес» на двох рівнях – довгостроковому та короткостроковому – викликають обережний оптимізм, але й численні питання щодо реальних перспектив припинення кровопролиття.

20 жовтня 2026 року столиця Норвегії Осло стала епіцентром важливих дипломатичних зусиль, спрямованих на врегулювання війни в Україні. У зустрічі взяли участь ключові фігури міжнародної політики: президент України Володимир Зеленський, прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре, президент Фінляндії Александр Стубб та спеціальний посланець президента США Стів Віткофф. За підсумками цих консультацій, фінський лідер Александр Стубб заявив про досягнення «реального прогресу», що дає надію на зрушення у надзвичайно складному переговорному процесі.
Два виміри прогресу: довгострокові візії та нагальні потреби
Президент Стубб окреслив досягнутий прогрес на двох рівнях, що відображає комплексний підхід до вирішення конфлікту. Перший, довгостроковий рівень, стосується визначення «певних елементів мирного врегулювання», які охоплюють безпекові та економічні аспекти. Ці пропозиції, за словами Стубба, були ретельно опрацьовані представниками США, України та ключових європейських партнерів. Їхня значущість полягає в тому, що вони мають стати основою для подальших дискусій, зокрема під час візиту спецпредставника США Стіва Віткоффа до Санкт-Петербурга, запланованого на 21 жовтня.
Другий, короткостроковий рівень, зосереджений на найнагальніших потребах та викликах, що стоять перед Україною. Серед обговорюваних питань були протиповітряна оборона, захист енергетичної інфраструктури та можливість часткового припинення вогню. Ці аспекти є критично важливими для забезпечення продовольчої та енергетичної безпеки, особливо в умовах, коли Росія продовжує завдавати ударів по українській енергетичній системі. Заяви Стубба підкреслюють, що, попри публічний «галас», на технічному рівні переговори просуваються досить успішно, і існує спільне бачення подальших кроків. Фінський лідер висловив переконання, що процес «знову увійшов у потрібне русло» і назвав день успішним, сподіваючись на уникнення кроків назад.
Осло як ланка у ланцюзі дипломатичних зусиль
Переговори в Осло не були ізольованою подією, а стали черговою ланкою у складному ланцюзі міжнародних дипломатичних зусиль. Їм передували консультації у Маямі, де представники США, України, НАТО та Євросоюзу вже обговорювали шляхи врегулювання конфлікту. Хоча ті переговори, за деякими даними, завершилися достроково через розбіжності, дипломатичні контакти не припинялися. Участь у зустрічі в Осло президента України Володимира Зеленського, який провів низку зустрічей з норвезькими офіційними особами, а також аудієнцію у короля Норвегії Гокона VIII, підкреслює високий рівень представництва та важливість цих обговорень. Відсутність спецпредставника США Стіва Віткоффа на спільній пресконференції політичних лідерів, яку прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре пояснив форматом зустрічі, не применшує його ролі у переговорному процесі. Варто зазначити, що Джаред Кушнер, зять Дональда Трампа, який брав участь у попередніх дискусіях, мав приєднатися до переговорів в Осло віртуально через хворобу.
Після основних переговорів, того ж вечора в Осло відбулася вечеря за участю радників з питань національної безпеки з Європейського Союзу, НАТО, Великої Британії, Німеччини та Італії. Це свідчить про широке залучення європейських партнерів до обговорення архітектури європейської безпеки, що, за словами прем’єр-міністра Норвегії Стьоре, є необхідним для досягнення тривалого миру, особливо за участі Сполучених Штатів. Ці багатосторонні консультації вказують на зростаюче усвідомлення того, що безпека України нерозривно пов’язана з безпекою всього європейського континенту.
Фінляндія: новий стратегічний гравець у Північній Європі
Роль Фінляндії у цих перемовинах є особливо знаковою, адже країна нещодавно приєдналася до НАТО, докорінно змінивши ландшафт безпеки Північної Європи. Вступ Фінляндії (а також Швеції) до Альянсу значно посилив північний фланг НАТО, створивши більш згуртований та потужний регіон для стримування потенційних загроз. Це рішення, викликане повномасштабним вторгненням Росії в Україну, стало трансформаційним моментом для фінської зовнішньої політики, яка десятиліттями дотримувалася військового неприєднання.
Фінляндія активно бере на себе нові обов’язки в межах Альянсу та регіонального співробітництва. З 1 січня 2025 року Фінляндія очолить оборонне співробітництво країн Північної Європи (NORDEFCO), зосередивши зусилля на підвищенні оперативної сумісності, військовій мобільності, логістиці та надійності поставок. Це зміцнить здатність Північних країн здійснювати спільну стратегію та проводити операції НАТО за будь-яких умов. До того ж, у жовтні 2025 року у фінському місті Міккелі офіційно відкрили багатокорпусний штаб командування НАТО «Північ» (MCLCC-N), який відповідатиме за планування, підготовку та командування сухопутними силами Альянсу в Північній Європі. Це є свідченням глибокої інтеграції Фінляндії в оборонні структури НАТО та її рішучості зміцнювати регіональну безпеку.
Окрім стратегічної ролі в НАТО, Фінляндія є послідовним і значним партнером України. Загальна вартість оборонної допомоги, наданої Фінляндією Україні, вже сягнула 3,6 мільярда євро до жовтня 2026 року. Фінляндія готує нові рішення на підтримку України, включаючи чергові пакети військової допомоги, а також активно працює над створенням «Коаліції укриттів» для захисту українських громад від російських атак. Крім того, Фінляндія розробила національний план, спрямований на покращення умов для фінських компаній, які бажають долучитися до процесу відновлення та відбудови України, пропонуючи фінансові рішення, консультації та підтримку. Ця багатовекторна підтримка демонструє глибоке розуміння Фінляндією важливості солідарності та практичної допомоги у протистоянні агресії.
Норвегія: непохитний стовп на північному фланзі НАТО
Норвегія, як один із засновників НАТО у 1949 році, відіграє критично важливу роль у зміцненні північного флангу Альянсу. Її географічне положення, особливо довга берегова лінія та спільний кордон з Росією, надає їй особливого стратегічного значення. Історично Норвегія завжди прагнула забезпечити свою безпеку через міжнародне співробітництво, відмовившись від нейтралітету після Другої світової війни та обравши атлантичну політику. Сьогодні Норвегія продовжує активно брати участь у формуванні політики НАТО, адаптуючись до мінливого середовища безпеки 21-го століття.
Особливе місце у норвезькій політиці безпеки посідає Арктичний регіон. Норвегія розглядає Арктику як зону своїх життєво важливих інтересів і активно бере участь у дискусіях щодо її безпеки та використання ресурсів, зокрема нафтових і газових родовищ у Баренцевому морі. Зростаюча військова активність Росії та посилення інтересу Китаю до Арктики роблять цей регіон однією з найскладніших ділянок з точки зору оборони та логістики. Норвегія, разом з іншими північними країнами, прагне забезпечити стабільність та співпрацю в Арктиці, керуючись принципами Статуту ООН та міжнародного права.
Подібно до Фінляндії, Норвегія є одним із ключових донорів безпеки України. Країна надала значну військову допомогу, включаючи цінні системи протиповітряної оборони NASAMS, та входить до п’ятірки найбільших світових донорів військової підтримки Україні. Ця підтримка демонструє глибоке розуміння Норвегією загрози, яку російська агресія становить для європейської безпеки, та її рішучість сприяти відновленню миру та стабільності.
Арктика: нова арена геополітичного протистояння
Під час переговорів в Осло, хоча основна увага була прикута до України, неминуче обговорювалися і ширші питання регіональної та глобальної безпеки, включаючи Арктичний регіон. Цей регіон, що межує з Фінляндією та Норвегією, набуває все більшого стратегічного значення через зміну клімату, відкриття нових морських шляхів та доступ до природних ресурсів. Посилення співпраці Москви та Пекіна в Арктиці викликає занепокоєння західних держав, які прагнуть захистити транспортні шляхи та стратегічну інфраструктуру.
Європейський Союз, до якого входять арктичні країни Фінляндія, Швеція та Данія, оприлюднив нову стратегію для Арктики, спрямовану на посилення своєї присутності та ролі в цьому геополітичному полі битви. Стратегія передбачає інвестиції у критично важливу сировину, криголами та підводні кабелі, а також підтримку держав-членів у придбанні необхідних суден. Це підкреслює зростаюче усвідомлення того, що безпека Арктики є невід’ємною частиною загальної європейської безпеки. Країни Північної Європи, у свою чергу, посилюють оборонні можливості, ситуаційну обізнаність та присутність НАТО в регіоні, підтверджуючи свою прихильність до безпеки, стабільності та співпраці в Арктиці.
Шлях уперед: дипломатія на тлі триваючої війни
Заяви президента Стубба про «реальний прогрес» в Осло, попри всю обережність, дають проблиск надії. Вони свідчать про те, що дипломатичні канали, хоч і складні, залишаються відкритими, і міжнародна спільнота продовжує шукати шляхи до справедливого та тривалого миру в Україні. Участь США, України, Фінляндії та Норвегії, а також подальші консультації з радниками з національної безпеки з провідних європейських країн, підкреслюють багатосторонній характер цих зусиль.
Проте, шлях до миру залишається тернистим. Незважаючи на технічний прогрес у переговорах, як зазначив Стубб, публічний «галас» та розбіжності можуть створювати перешкоди. Ключовим моментом стане реакція Росії на пропозиції, які Стів Віткофф має представити в Санкт-Петербурзі. Лише час покаже, чи зможуть ці дипломатичні зусилля перетворити «елементи мирного врегулювання» на реальні кроки до припинення війни та відновлення стабільності в Європі. У будь-якому випадку, Осло стало важливою віхою, що засвідчила незмінну рішучість міжнародної спільноти шукати вирішення конфлікту, який глибоко впливає на європейську та глобальну безпеку.

