Ослаблений, але головний: як ХАМАС досі тримає Газу під контролем

09.12.2025 0 By Chilli.Pepper

Після двох років війни, десятків тисяч загиблих і руїн замість кварталів у Газі мало б настати щось схоже на кінець. Натомість світ отримав дивне видовище: рух ХАМАС, який Ізраїль та союзники обіцяли «стерти», досі керує ключовими інститутами в анклаві, збирає податки, патрулює вулиці й паралельно торгується за свою роль у «новій Газі». І поки дипломати малюють на серветках чергові варіанти «поствоєнного врегулювання», реальність на місці підказує просту річ: владу в Газі не звільнили – її просто спробували перефарбувати.

Матеріал The New York Times описує парадокс, у якому опинилися і жителі Гази, і всі, хто намагається її «перебудувати»: ХАМАС зазнав тяжких втрат, але не був знищений – рух зберіг ядро структури, контроль над безпековим апаратом і вплив на повсякденне життя, тоді як альтернативної влади так і не з’явилося.1 Це напряму суперечить планам адміністрації Дональда Трампа, яка пропонує демілітаризувати сектор, роззброїти ХАМАС і передати управління «технократичному уряду» під прикриттям міжнародних сил стабілізації – без чіткої відповіді на запитання, що робити з живою, озброєною і дуже впертою організацією на місці.1 3 5

ХАМАС після бомбардувань: «основну структуру не знищено»

За оцінкою Шалома Бен‑Ханана, колишнього високопоставленого чиновника ізраїльської служби безпеки «Шин Бет», ХАМАС «зазнав значних втрат, але не був переможений» – його ядро лишилося цілісним, а ключові ланки управління в Газі продовжують працювати.1 Попри удари по тунелях, складах і командирах, рух і далі координує силові структури, відповідає за «внутрішню безпеку» й виконує роль де-факто уряду, що наглядає за допомогою, базовими сервісами та порядком на вулицях.1 2

Міжнародні дослідницькі центри фіксують ту ж картину: військове крило ХАМАС серйозно послаблене, арсенал ракет суттєво скоротився, але організація переорієнтувалася на партизанську тактику й паралельно відновлює «тіньові» механізми управління – від неформальних судів до системи місцевих комітетів та поліцейських патрулів.4 Головна причина проста й неприємна для всіх переговорників: у Газі досі немає жодної іншої структури, здатної реально керувати територією, організовувати розподіл допомоги й утримувати базовий порядок.1 4

План Трампа: роззброїти ХАМАС і завести «технократів»

Вашингтонський план для Гази виглядає охайно в дипломатичних записках і вкрай крихко на тлі реальності. Стратегія Трампа передбачає повну демілітаризацію сектору: знищення тунелів, військової інфраструктури, виробництва зброї й збирання всіх важких видів озброєння у ХАМАС, після чого владу має перебрати «комітет палестинських технократів», підсилений міжнародними стабілізаційними силами.1 3 Ідея в тому, щоб Газа стала керованою, але не ХАМАСівською, контрольованою, але нібито не окупованою – політична фантазія, де кожен ключовий елемент залежить від доброї волі сторін, які не довіряють одна одній навіть під час погодження маршруту гуманітарних вантажів.

Проблема в тому, що ХАМАС не збирається поступатися силою просто через те, що так написано у стратегії Білого дому. Один із лідерів руху, Хусам Бадран, у коментарях західним медіа допустив ідею передачі частини адміністративних функцій «комітету палестинських фахівців», але чітко дав зрозуміти: відхід ХАМАС від управління без ясної альтернативи створить вакуум і хаос, які будуть небезпечнішими за нинішній стан.1 Простою мовою: «технократи» можуть отримати печатки й офіси, але без політичної згоди та силового ресурсу руху вони ризикують залишитися декорацією.

Поліція ХАМАС: «стабільність» як аргумент у переговорах

Одним із найцікавіших моментів, який фіксує The New York Times, є позиція ХАМАС щодо власної «поліції». Представники руху наполягають: ці структури не є частиною бойового крила, а виконують функції підтримання порядку, боротьби зі злочинністю й забезпечення базової безпеки жителів Гази.1 У заявах лідерів підкреслюється, що відключення цих сил без заміни спричинить сплеск криміналу, кланових конфліктів і боротьби за контроль над гуманітарною допомогою.

Польові дані міжнародних організацій частково це підтверджують: у районах, де формально триває перемир’я, але немає жодної впізнаваної силової структури, різко зростають випадки мародерства, самосудів і розборок між кланами за доступ до складів допомоги.4 6 На цьому тлі ХАМАС позиціонує свої поліцейські загони як «менше зло» – мовляв, так, ми вам не подобаємося, але без нас усе швидко перетвориться на набір озброєних вулиць із власними законами.

Це вже було: ХАМАС між підпіллям і урядом

Аналітики нагадують: нинішня ситуація – не перший цикл, коли рух із підпільної структури перетворюється на владу, переживає військовий розгром, а потім знову відновлює вплив через мережі соціальних, релігійних і безпекових структур.4 8 Ще до повномасштабної війни 2023 року ХАМАС поєднував роль основного опонента Ізраїлю, де-факто адміністрації Гази й постачальника базових послуг – від шкіл і клінік до місцевих судів, часто через структури, формально не марковані логотипом руху.4

Зараз схема стає ще більш фрагментованою: частина функцій виконується під брендом ХАМАС, частина – через «незалежні» комітети, благодійні фонди й муніципальні структури, але політичне рішення в підсумку все одно ухвалюється вузьким колом керівництва руху.1 4 Це дозволяє ХАМАС одночасно грати в кількох площинах: бути достатньо видимим, щоб контролювати ситуацію, і достатньо розмитим, щоб у переговорах завжди залишати простір для заперечення прямої причетності.

Тиск на роззброєння: «повна демілітаризація» як умова допомоги

Міжнародні посередники – Катар, Єгипет і США – чітко пов’язують відновлення Гази з умовами безпеки: без часткового або повного роззброєння ХАМАС і гарантій, що територія не буде плацдармом для наступних атак, масштабного фінансування не буде.3 6 9 Прем’єр Катару прямо заявив на форумі в Досі, що припинення вогню неможливо вважати остаточним без повного виведення ізраїльських військ, стабілізації ситуації й створення зрозумілої, єдиної палестинської влади, здатної контролювати зброю всередині анклаву.3 6

Ізраїль, зі свого боку, наполягає на «тотальній перемозі» та роззброєнні ХАМАС, розглядаючи будь‑які міжнародні сили в Газі лише як інструмент натиску на рух, а не як повноцінну заміну своїй військовій присутності.6 9 Аналітики попереджають: сценарій, за якого міжнародний контингент заходить у Газу, поки ХАМАС зберігає зброю й підпільні структури, ризикує обернутися класичним «миротворчим гетто» – із солдатами, які сидять між двома незадоволеними сторонами й поступово стають живим щитом для однієї та мішенню для іншої.4 9

Гуманітарна ціна: 67 000 загиблих і половина населення на межі голоду

На тлі дискусій про «майбутнє управління» не варто забувати, що Газа – не абстрактне поле для експериментів, а місце, де за два роки війни, за даними місцевого міністерства охорони здоров’я, загинули понад 67 000 людей, третина з них – діти.2 10 Майже все цивільне населення було вимушено покинути домівки, основна інфраструктура – від електромереж до лікарень – зазнала масштабних руйнувань, а близько 500 000 людей, за оцінкою ООН, живуть на межі голоду, залежачи від нерегулярних поставок допомоги.2 10

Гуманітарні організації звинувачують і Ізраїль, і ХАМАС у використанні допомоги як політичного ресурсу: ізраїльська сторона вводить жорсткі обмеження й пов’язує доступ гуманітарних вантажів із безпековими гарантіями, тоді як ХАМАС прагне контролю над розподілом, щоб залишатися єдиною силою, здатною забезпечити хоча б мінімальне виживання своїх прихильників.4 10 У результаті в чергах за їжею та водою стоять ті самі люди, які не голосували ні за ізраїльський уряд, ні за керівництво ХАМАС, але опинилися затиснутими між їхніми планами.4

Дипломатія ультиматумів: як Трамп «переконує» ХАМАС

Підхід чинної адміністрації США до врегулювання конфлікту мало схожий на класичну витончену дипломатію. У попередні місяці Трамп неодноразово публічно давав ХАМАС дедлайни: або рух погоджується на американський варіант угоди – обмін усіх заручників на палестинських ув’язнених, припинення вогню, нова схема управління Газою – або він «зіткнеться з усією силою» ізраїльської армії, яка продовжить операції в густозаселених районах анклаву.3 5

Ця дипломатія через пости в соціальних мережах доповнюється закулісними переговорами за участю Катару, Єгипту й Туреччини, де обговорюються деталі етапів: виведення частини ізраїльських військ, розгортання міжнародних сил, звільнення заручників, поступовий демонтаж військової інфраструктури ХАМАС.3 6 9 Проблема в тому, що кожен пункт вимагає не лише підписів, а й реальної сили, здатної забезпечити виконання, – а з цим у всіх сторін серйозні труднощі.4

Чи можлива «Газа без ХАМАС» без нової катастрофи

Експерти, які вивчають трансформацію збройних рухів у політичні партії, попереджають: спроба «вирізати» ХАМАС із політичного поля, не створивши легітимної альтернативи, ризикує перетворити Газу на ще більш радикальний простір.4 8 Замість централізованої організації, яка хоча б формально пов’язана з певною ієрархією та політичними рішеннями, на арену можуть вийти дрібніші, менш контрольовані угруповання – від салафітських осередків до кримінальних кланів, які не матимуть жодної мотивації дотримуватися міжнародних домовленостей.4 8

Сам ХАМАС, попри репутацію «незговірливого», демонструє в останні місяці помітну гнучкість: з одного боку, керівництво руху заявляє, що ніколи не відмовиться від зброї й не погодиться на зовнішній контроль над Газою, з іншого – допускає варіанти передачі частини адміністративних функцій іншим палестинським структурам і готовність працювати поруч із міжнародними силами, якщо це не виглядатиме як капітуляція.1 7 Для дипломатів це означає одне: будь‑яке реалістичне рішення щодо Гази матиме в собі елемент співіснування з ХАМАС – принаймні на перехідний період.4

Уроки для світу і для України

Історія Гази – це не лише про Близький Схід. Вона показує, як виглядає спроба «переконструювати» територію з мільйоном людей, коли по один бік – держава із сильним військом, а по інший – рух, який одночасно є і владою, і армією, і ідеологією.4 8 Спроба вирішити таку задачу виключно силою, без зрозумілої політичної архітектури для «наступного дня», закономірно приводить до того, що через кілька років світ із подивом виявляє: руїни нові, а прізвища гравців ті самі.4

Для України ця історія теж містить невеселий, але корисний урок. Жодна «стратегія» великих держав не гарантує знищення ворожого руху, якщо на території, де він діє, не створено життєздатної альтернативи – політичної, безпекової, економічної.4 8 Коли хтось у Європі чи за океаном наступного разу буде переконувати, що «досить домовитися на будь‑який мир, а там якось розберемося», варто згадати Газу: там теж обіцяли «після зачистки» швидко побудувати новий порядок – натомість отримали старий рух у новому антуражі й сотні тисяч людей, які живуть на руїнах чужих ілюзій.4 8

Джерела

  1. The New York Times: «A Weakened Hamas Still Dominates Gaza, Building Day by Day»
  2. The New York Times: «A Gaza Breakthrough» (аналіз наслідків війни та гуманітарної кризи)
  3. The New York Times: «Israel and Hamas Reach Deal on Hostage and Prisoner Exchange» (лайв‑стрічка, деталі плану США–Катар–Єгипет)
  4. ACLED: «Gaza after two years: As Israel expands control and sows chaos, Hamas adapts to survive»
  5. The New York Times: матеріали про дипломатичні ініціативи адміністрації Трампа щодо Гази та ХАМАС
  6. RFI / Daily News Egypt: заяви Катару та Єгипту про умови реалізації перемир’я в Газі
  7. The New Arab: «Hamas at a crossroads: Between resistance and political survival»
  8. The New Arab: «Inside Hamas’s violent battle for control in post‑war Gaza»
  9. Reuters: «Gaza talks at critical moment, ceasefire not complete, Qatar’s prime minister says»
  10. ООН і гуманітарні структури; зведення NYT щодо втрат серед цивільних у Газі від початку війни

Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: