Орден Дарьї-на-крові

Скрєпа ФСБ: бий своїх, щоб свої ж боялись (а звинуватимо сусідів)

Президент РФ Владімір Путін

Батько ЦРУ в сучасному його вигляді Аллен Даллес вважав, що провокатори Відділення охорони громадської безпеки («охранки») МВС Російської Імперії підняли цю діяльність до рівня мистецтва й порівнював їх з персонажами романів Фьодора Достоєвського.

Що ж, вони — та їх наступники з ВНК-НКВС-КДБ — часом впливали навіть на хід історії. Хоча історики донині ламають списи: який сенс для царя Миколи II було розстрілювати руками агента «Аленського»-Богрова запіненого націоналіста прем’єра Столипіна (котрий напередодні смерті заявляв: допоки живий — пам’ятника Шевченкові у Києві не буде), проте у користі вбивства ленінградського більшовика Кірова для розв’язання сталінського терору 1937-го тепер серед притомних дослідників не сумнівається ніхто. Так само, як у користі влаштованих ФСБ вибухів у будинках Москви, Волгодонська й Буйнакська (307 загиблих, понад 1700 поранених) для укріплення влади кадебіста Путіна.

…7 жовтня 1994-го у себе в редакції в Москві від вибуху саморобної міни-пастки загинув Дмітрій Холодов, який викривав корупцію міністра оборони РФ Грачова, звинувачував співробітників військової розвідки у підготовці найманих убивць. Минуло 28 років. Злочин не розкрито. 9 липня 2004-го в Москві розстріляли шефа російської редакції Forbes Пола Хлєбнікова, який викривав російську корупцію державного рівня. Минуло 18 років. Злочин не розкрито. 15 липня 2009-го в Грозному була викрадена, а згодом застрелена правозахисниця Наталія Естемірова, яка розслідувала злочини путінського намісника Кадирова. Пройшло 13 років. Вбивці не знайдені.

Рахунок жертв, коли вхопили «стрілочників», прикривши замовників, йде на сотні: Рохлін, Старовойтова, Політковська, Нємцов etc., etc…

Для порівняння. Екс-ефесбешник Литвиненко, який першим звинуватив спецслужби РФ у вибухах будинків для промоушену Путіна, помер у Лондоні після отруєння полонієм-210 23 листопада 2006-го. З огляду на унікальність злочину й вплив його на міжнародні стосунки, слідство тривало до жовтня 2011-го; суд, на який намагався вплинути й таки впливав Кремль, — до січня 2016-го. Але в результаті були названі як вбивці (кадебіст Андрій Луговий отримав крісло депутата Держдуми, а колишній військовий, залегендований під «німецького підприємця» Дмитро Ковтун, оце недавно, 4 червня, раптом помер у Москві. Від коронавіруса. Еге ж, еге ж…), так і замовники й організатори — директор ФСБ Ніколай Патрушев та президент РФ Владімір Путін.

Екс-розвідник РФ Сергій Скрипаль з дочкою були отруєні у Солсбері «Новічком» 4 березня 2018-го. Хоча за словами представників британської поліції розслідування стало «одним із наймасштабніших і найскладніших», бритти тепер не бавились у цирліхі-манірліхі з Москвою, і вже 5 вересня 2018-го Скотленд Ярд опублікував фотографії отруювачів — агентів спецслужб РФ (Петрова та Боширова, вони ж Мішікін та Чепіга), прем’єр ВБ Тереза Мей заявила, що отруєння було санкціоноване російським керівництвом, а міністр безпеки Бен Воллес поклав відповідальність за теракт особисто на Путіна.

І ось 20 серпня п.р. в Москві вибухає авто дочки ідеолога російського фашизму й особисто фанатичної пропагандистки ідей батька Дарьї Дугіної. І ось уже через два (!!) дні ФСБ звітує про розкриття злочину.

Про непрофесійність нинішніх спецслужб РФ вголос заговорили ще після провалу місії Петрова-Боширова. Провокатори-віртуози царської «охранки» на кшталт Євно Азефа зараз би плакали від споглядання такої вбогої жалюгідності.

Навіть зацивілізований аж до толерантності щодо терористів світ, який обережно розслідував вбивство Литвиненка п’ять років, тепер вже не панькається з людоїдами. Й не вірить в «український слід». Он, британська The Sun відреагувала на вбивство Дугіної з англосаксонською прямотою: «Влад-кіллер: за вбивством дочки „гуру війни“, колишнього союзника, що критикував його за Україну, стоїть Путін».

Але в тім-то й справа, що Путіну й сучасній російській «охранці» вже давно по балалайці, що про них думає цивілізований світ. «Російський президент отримує від вбивства Нємцова таку ж вигоду, як і від поразок української армії: це підгодовує його образ людини, протистояти якій небезпечно», — писав для Bloomberg після показового розстрілу опозиціонера під стінами Кремля, — коли Україна на Донбасі ще була один-на-один з підступною ордою, — колишній російський журналіст Леонід Бершидський.

Нині вже мова не йде про поразки ЗСУ, а про провал «спецоперації» міністерства агресії РФ. Тож для союзників/соратників Путіна атентат Дугіної — меседж, що нічого не змінилося, бійтесь! Для охлосу, до якого починає доходити правда про провал, треба негайно перевести Україну з розряду «нацистів» до «терористів». Щоб він, охлос, пригнічений поразками, не заверещав «А царь-то нєнастоящій!»

Бо німців-нацистів «ми перемогли і можем повторіть». А з терористами, — талібами, скажімо, — навіть дядечко Сем не може впоратись. Тож перед привидом «терористичного Києва», який протяг свої щупальці вже на терени матінки-Москви, «вставай, страна!» Це — раз. Два, це те, що проти терористів всі засоби прийнятні. Тому кремлівські пропагандисти, дипломати та інші «володарі думок» й підняли людоїдський ґвалт з закликом вже не до «денацифікації», а до ескалації відвертих вбивств (того, до речі, про що регулярно верзла Дарья Дугіна перед смертю).

На Заході прорахували й таку методичку. «Тоді постає питання: що взагалі означає „ескалація“ в українському контексті? Росія останні шість місяців бомбила Україну, зробила біженцями мільйони людей та вбила десятки тисяч. Знову і знову завдавала ударів по цивільних об’єктах, — лікарнях, школах, багатоквартирних будинках, торгових центрах тощо. Що вони збираються „ескалувати“, коли, — наскільки можна судити з даних військових аналітиків, — у них виникають проблеми з введенням свіжих військ на поле бою, з набором солдатів, у них проблеми з втратами бойової техніки…», — зауважує Брайан Тейлор, професор кафедри політології Сіракузького університету (США), науковець, що спеціалізується на Росії.

Тож, повторюємо, миттєве «розслідування» ФСБ вбивства Дугіної — виключно для внутрішнього вжитку. Якщо слідкували, до літа міністерство агресії РФ не звітувало про нанесені противнику втрати у живій силі, виключно — про удари по виключно військових об’єктах. Потім, звісно, пустилося берега й почало верзти про знищення дивізій вояків та армій літаків. Але. Жодним словом не згадувало про жахливі й дійсні втрати серед цивільних. Маріуполь у них розбомбили ЗСУ, Буча — «постановка нацистів» і т.д. Аж тепер воєнні злочини можна пояснити: вбиваємо не жінок і дітей, а терористів.

Звідси — перетворення похорон Дугіної у принесення сакральної жертви, перевдягання рядової пропагандистки у тогу національної героїні у вінці мучениці. Російському охлосу не звикати: у них в іконостасі і цар-мученик Микола ІІ, і знищені Сталіним «полум’яні ленінці», тепер настав час путінського призову.

Традиції так шанованого Путіним Івана Грізного, помножені на досягнення провокаторів «охранки», примножені кадебістами СРСР — ось і усі «скрєпи». Терор не просто як засіб утримання при владі, не як спосіб державного управління, а підмурівок усього державного існування.

Добре, що світ нарешті оговтався, вже ніхто на Заході не отримає Пулітцерівську премію, як британський журналіст Волтер Дюранті за матеріали про шалений розвиток сталінської економіки в часи Голодомору. І якщо жертви новітнього Сталіна готові отримувати ордени від Путіна (посмертно) й поповнювати парсуни «мучеників» у тамтешніх культових спорудах, то це питання виключно до народів, що населяють територію від Хутір-Михайлівського до Петропавловська-Камчатського.

Ексклюзив

Віктор Сльозко