Орбан обурився довічним замороженням 210 млрд € росактивів ЄС

Коли «право вето» закінчується: як рішення ЄС щодо російських активів вивело Орбана з себе

Європейський Союз погодився безстроково заморозити близько 210 мільярдів євро активів Центробанку РФ, фактично забравши в Угорщини та Словаччини можливість кожні пів року блокувати продовження санкцій^{1 3}. Для Віктора Орбана це стало ударом по головному інструменту впливу на Брюссель: прем’єр Угорщини назвав рішення «кінець верховенства права в ЄС» і «диктатурою Брюсселя», звинувативши Єврокомісію в «систематичному порушенні європейського права» задля продовження «програної війни в Україні»^{1 11}.

Що вирішив ЄС: заморозка без кінцевої дати і нові правила гри

12 грудня посли країн ЄС схвалили рішення про безстрокове «іммобілізування» приблизно 210 мільярдів євро російських суверенних активів, заморожених на території Союзу після початку повномасштабної агресії проти України^{2 3}. Раніше санкції проти цих активів потрібно було продовжувати кожні шість місяців одноголосним голосуванням усіх 27 держав, що давало Будапешту й Братиславі можливість шантажувати ЄС погрозами заблокувати пролонгацію^{3 9}. Тепер, використавши надзвичайну статтю 122 Договору про функціонування ЄС, лідери погодилися: активи залишаться замороженими доти, доки Росія не припинить війну та не компенсує завдані збитки, а рішення про можливе розблокування ухвалюватиметься вже кваліфікованою більшістю, без права вето окремих країн^{3 10}.

У пояснювальній записці Єврокомісії йдеться, що таке «довгострокове закріплення» заморозки потрібне для захисту економічних інтересів ЄС: війна РФ проти України спричинила стрибок цін на енергоносії, інфляцію та уповільнення зростання, а тому у Брюсселі вважають логічним не дозволяти агресору повернути доступ до сотень мільярдів євро резервів^{3 10}. Фактично йдеться про перетворення тимчасового санкційного режиму на стратегічний важіль – базу для майбутнього «репараційного кредиту» на користь України.

Чому Орбан обурений: кінець «шестимісячного шантажу»

І Будапешт, і Братислава останні роки регулярно використовували вимогу одностайності для блокування або затягування рішень щодо України – від санкційних пакетів до макрофінансової допомоги^{1 11}. Угорський прем’єр відкрито пов’язував свою згоду з отриманням для Будапешта фінансових і політичних бонусів, а його вето щодо окремих рішень стало хронічною проблемою для ЄС^{11 1}. Саме тому рішення забрати в нього можливість раз на пів року ставити під сумнів продовження заморозки росактивів викликало настільки різку реакцію.

У Facebook Орбан заявив, що «Брюссель сьогодні переходить Рубікон», а Єврокомісія «одним розчерком пера скасовує вимогу одноголосності», назвавши це «однозначно незаконним»^{11 1}. Він стверджує, що йдеться про «знищення верховенства права в ЄС» і що лідери Союзу «ставлять себе над правилами», аби «продовжувати війну в Україні, яка очевидно програна»^{11 1}. Подібні формулювання не нові для угорського прем’єра, але тепер вони лунають на тлі конкретної поразки: угорське вето більше не здатне розморожувати російські гроші.

Як саме обійшли вето: стаття 122 і «економічна надзвичайна ситуація»

Юридично ЄС скористався статтею 122 Договору, яка дозволяє Раді ухвалювати рішення кваліфікованою більшістю у разі серйозних перебоїв в енергопостачанні або інших надзвичайних економічних обставин³. Цей механізм уже використовувався під час пандемії COVID‑19 та енергетичної кризи 2022 року, а тепер його застосували до питання заморожених російських активів: за логікою Брюсселя, розблокування цих коштів до завершення війни створювало б неприпустимі ризики для економіки ЄС^{3 10}. Тому заморозку перевели з площини «санкцій, які потрібно продовжувати», у площину «економічного захисту Союзу».

Практично це означає, що рішення більше не потребує схвалення всіх 27 держав; достатньо підтримки щонайменше 15 країн, які разом представляють не менше 65% населення ЄС³. Саме цей момент називає «узурпацією влади» Орбан, хоча формально Єврокомісія й Рада посилаються на вже ухвалені раніше політичні висновки Європейської Ради: активи мають залишатися замороженими, доки Росія не виплатить репарацій Україні^{3 10}.

Що це за активи: 210 мільярдів євро під замком

За оцінками Єврокомісії та ЗМІ, у ЄС заблоковано близько 210 мільярдів євро активів Центробанку РФ, більшість із яких – приблизно 185 мільярдів – зосереджені в бельгійському кліринговому центрі Euroclear, ще близько 25 мільярдів – у банках Франції, Німеччини, Швеції та Кіпру^{1 3}. Раніше ці кошти підпадали під санкції, які щоразу доводилося подовжувати, але самі активи формально залишалися «замороженими, а не конфіскованими»^{3 9}. Тепер же їх статус став жорсткішим: ЄС прямо забороняє повертати їх російському Центробанку доти, доки не буде виконано умов щодо припинення агресії та виплати компенсацій Україні^{3 10}.

Російський ЦБ уже назвав рішення «незаконним» і таким, що порушує принцип імунітету суверенних активів, заявивши про готовність «захищати свої інтереси всіма доступними засобами»^{3 9}. У Москві тривають судові позови проти Euroclear, хоча для Брюсселя ці процеси радше створюють юридичний шум, ніж реальну загрозу розморожування коштів найближчим часом³. Водночас саме Бельгія – як країна, де зосереджено левову частку активів – наполягала на чітких правилах і довгостроковій заморозці, перш ніж погодитися на ширші плани використання цих грошей для України^{3 9}.

Чи означає безстрокова заморозка автоматичну конфіскацію

Важлива деталь: нинішнє рішення ЄС не є повною конфіскацією російських активів, а лише «довгостроковою іммобілізацією»^{2 3}. Формально власником коштів залишається Центробанк РФ; змінюється режим контролю: Росія не може їх отримати назад без окремого рішення ЄС, ухваленого кваліфікованою більшістю і лише після виконання умов щодо припинення війни та репарацій^{3 10}. Це важливий юридичний нюанс, який дозволяє Брюсселю стверджувати, що він діє в межах міжнародного права, не переходячи наразі до конфіскації як такої.

Однак політична мета зрозуміла: створити базу для майбутнього «репараційного кредиту», коли під гарантії цих активів ЄС і партнери зможуть залучити до 150–165 мільярдів євро для фінансування потреб України у 2026–2027 роках^{2 9}. Дискусії про конфіскацію тривають; низка країн – від балтійських держав до Польщі – виступає за радикальніший підхід, тоді як інші, зокрема Бельгія й Німеччина, обережніші, побоюючись прецеденту для глобальної фінансової системи^{2 9}.

Орбан, Словаччина і «мирні плані» США: хто ще незадоволений

Окрім Угорщини, обурення рішенням ЄС висловив і прем’єр Словаччини Роберт Фіцо. У листі до голови Євроради Антоніу Кошти він заявив, що не підтримає «жодну ініціативу, яка покриватиме військові витрати України в наступні роки», і попередив, що використання заморожених росактивів може «поставити під загрозу американські мирні ініціативи», де ці кошти нібито розглядаються як ресурс для повоєнної відбудови^{1 2}. Така риторика добре вписується у позицію обох урядів, які останнім часом синхронно виступають проти посилення підтримки Києва.

Самі ж мирні пропозиції, що циркулюють між Вашингтоном, Москвою та європейськими столицями, не передбачають автоматичного повернення російських активів агресору – навпаки, дедалі частіше йдеться про їх використання як гарантію репарацій^{1 2}. Тому апеляції Орбана і Фіцо до «загрози миру» виглядають радше спробою прикрити власні проросійські позиції, ніж реалістичною оцінкою дипломатичних процесів.

Як реагують у Києві: менше шантажу – більше простору для рішень

Для України рішення про безстрокову заморозку росактивів – важливий політичний і практичний сигнал. По‑перше, це означає, що навіть зміна урядів у окремих столицях не дасть Москві надії на швидке повернення сотень мільярдів євро резервів^{2 9}. По‑друге, Київ отримує більш передбачувану основу для довгострокових фінансових планів: якщо активи точно залишаться заблокованими, їх легше використовувати як базу для кредитних програм і реконструкції^{3 9}.

Українські коментатори вже наголошують: позбавлення Угорщини можливості кожні пів року шантажувати ЄС питанням продовження санкцій – не лише про гроші, а й про нервову систему Союзу^{11 2}. Тепер у Брюсселя більше простору для стратегічних рішень: замість постійних «малих криз» через чергову «позицію» Орбана можна зосередитися на головному – як саме, в якій формі і з якими запобіжниками російські активи будуть працювати на відбудову України.

Чому Орбану так болить саме питання росактивів

Віктор Орбан за останні роки вибудував собі імідж «адвоката Росії в ЄС»: від блокування чисто декларативних рішень до затягування пакетів допомоги Україні й санкцій проти РФ^{11 1}. Спроможність зупиняти або робити дорожчими для Брюсселя будь‑які кроки щодо Москви стала для нього інструментом торгу – і всередині ЄС, і вдома, в угорській політиці. Саме тому рішення, яке забирає в нього один із ключових важелів – право заблокувати продовження заморозки активів, – сприймається в Будапешті як загроза політичному капіталу прем’єра.

Крім того, угорська риторика про «кінець верховенства права» в ЄС звучить особливо суперечно на тлі претензій до самої Угорщини, які вже призвели до часткового замороження єврофондів через проблеми з корупцією та незалежністю судів^{10 11}. Коли держава, що перебуває під механізмом умовності за порушення принципів правової держави, звинувачує Брюссель у «диктатурі», це більше схоже на політичний щит, ніж на правову аргументацію.

Що далі: як рішення по росактивах вплине на «репараційний кредит» для України

Безстрокова заморозка – лише перший крок у ширшому плані, який передбачає використання заморожених активів як бази для великого репараційного кредиту Україні на 2026–2027 роки^{2 3}. Ідея полягає в тому, щоб узяти на ринку довгостроковий кредит (орієнтовно до 150–165 мільярдів євро) під гарантії російських активів, а погашення відсотків і тіла з часом здійснювати за рахунок надприбутків (windfall profits), які вже генерують ці кошти^{1 3}. Такий підхід дозволяє допомогти Києву вже зараз, не чекаючи формальних репарацій і не збільшуючи надмірно навантаження на бюджети країн ЄС.

Суперечки тривають, зокрема через опір Бельгії та низки інших держав, які побоюються юридичних ризиків і удару по репутації євро як резервної валюти^{3 9}. Але тепер, коли питання «чи залишаться активи заблокованими» знято, дискусія переходить у другий вимір: «як саме їх використати, щоб це було і ефективно, і юридично стійко». У цій площині голос Угорщини вже не є вирішальним – і саме це, схоже, дратує Орбана більше за все.

Джерела

1. CNN / AP: EU indefinitely freezes Russian assets so Hungary and Slovakia can’t veto their use for Ukraine – цитати Орбана про «кінець верховенства права» та «порушення законів ЄС».
2. Kyiv Independent: EU indefinitely freezes Russian assets, moving closer to financial lifeline for Ukraine – оцінка обсягу активів і планів щодо «репараційного кредиту».
3. Reuters: EU agrees to indefinitely freeze Russian assets, removing obstacle to Ukraine loan – деталі застосування статті 122, сума 210 млрд євро, роль Euroclear.
4. Euronews: EU triggers emergency clause to indefinitely immobilise Russian assets – пояснення юридичного механізму, умов розблокування та позиції Бельгії.
5. European Interest / Buzb: EU indefinitely freezes Russian assets to use for Ukraine, avoiding Hungary and Slovakia’s veto – аналіз мотивів обійти право вето Будапешта й Братислави.
6. Interfax-Ukraine: EU freezes Russian assets indefinitely – підтвердження рішення послів ЄС і реакції Росії.
7. BBC News: EU backs indefinite freeze on Russia’s frozen cash ahead of summit – контекст підготовки до рішення щодо подальшого використання активів.
8. Euronews / Al Jazeera: коментарі щодо економічних наслідків війни для ЄС і обґрунтування «економічної надзвичайної ситуації» для застосування статті 122.
9. Reuters / міжнародні агентства: позиція Центробанку РФ, судові позови проти Euroclear та дискусії навколо законності використання активів.
10. RBC-Ukraine, «Європейська правда»: Hungary’s Orbán slams EU over ban on returning frozen assets to Russia – пряма реакція Орбана, риторика про «диктатуру Брюсселя».