Орбан між Трампом, Росією і Україною: як нафта і дрони переплітають нову гру

Угорщина, США і Кремль — це трикутник, де ніщо не виглядає випадковим. Зручна дружба Орбана з Трампом і залежність від російської нафти б’ють по Україні та Європі

Коли мова заходить про Віктора Орбана, жодна деталь не є суто внутрішньою. Він майстерно перетворює будь-яку локальну подію на міжнародний сигнал. І ось знову — орбанівські маневри між Москвою, Вашингтоном і Брюсселем змушують ставити запитання: чи може Європа і далі дозволяти Будапешту грати свою окрему партію, коли Росія відкрито веде війну проти України?

Трамп і Орбан: «дружба» за кулісами

Колишній президент США Дональд Трамп ніколи не приховував теплих почуттів до угорського прем’єра. Орбан — єдиний європейський лідер, який відкрито підтримував Трампа ще у 2016-му і залишився його союзником під час другого президентського забігу. Тепер, коли Трамп став ключовим кандидатом від республіканців, Орбан намагається знову закріпити себе в центрі уваги¹.

Їхня взаємодія лежить не тільки в політичній площині. Орбан пропонує Трампу те, що ніхто інший у Європі не готовий: легітимізацію альтернативних зв’язків із Москвою. Водночас угорський прем’єр має карт-бланш від Кремля на транзит нафти через «Дружбу» — трубопровід, який досі залишається критично важливим для угорської економіки.

Нафта з Москви: угорська залежність

Будапешт — чи не єдина столиця ЄС, яка відверто блокує ініціативи зі скорочення імпорту російських енергоносіїв. Річ не в «ідеології», а в економічному виживанні. Близько 65% нафти, яку споживає Угорщина, надходить саме через південну гілку нафтогону «Дружба»². Це робить позицію Орбана в ЄС подвійно вразливою: з одного боку, він може ветувати санкції, а з іншого — його країна фактично стала енергетичним васалом Кремля.

У Брюсселі не приховують роздратування: коли інші країни ЄС витрачають мільярди на відмову від російських енергоносіїв, Орбан продовжує вести переговори з «Газпромом» та «Лукойлом». У результаті постає очевидне питання: чи може справді Європа говорити «одним голосом», коли всередині блоку є лідер, чия економіка залежить від Москви?

Український фронт: атаки дронами і тінь «Дружби»

Україна вже кілька разів змушена була атакувати території поблизу нафтопереробних заводів у Росії, які безпосередньо забезпечують постачання нафти трубопроводом «Дружба». Деякі з цих рейдів дронами спричинили побоювання в угорських політичних колах: а що, якщо наступного разу атака торкнеться об’єктів, які мають значення і для їхньої країни?

Ці обставини відкривають Орбану новий простір для політичної гри. Він використовує ризики від українських операцій проти російських енергетичних об’єктів як аргумент на користь збереження своєї «особливої позиції» щодо війни. Простіше кажучи: «ми маємо враховувати власну безпеку, тому не можемо йти на повний розрив із Москвою»³.

Вашингтонський контекст: як США реагують

Адміністрація Джо Байдена не раз натякала, що політика Орбана по суті грає на руку Кремлю. Водночас Трамп, який називає Орбана «сильним лідером», може після повернення у Білий дім підняти угорського прем’єра на новий рівень. Це небезпечний сценарій для Києва: у разі приходу Трампа Вашингтон може відмовитися від політики повної підтримки України й почати шукати «угоди» з Москвою, до яких Орбан стане «транзитним майданчиком»⁴.

Усе виглядає як класична партія в багаторівневий покер: Орбан тримає карти близько до грудей, а Європа лише здогадується, чию руку він насправді підсилює — Кремля чи Трампа.

Європейський вимір: чи довго витримає ЄС?

Європейський Союз перебуває у складному становищі. З одного боку, Угорщина — член спільноти з правом голосу і вето. З іншого — фактичний «троянський кінь», через якого Кремль отримує вплив у самому серці Європи. У Брюсселі намагаються застосовувати інструменти: замороження структурних фондів, призупинення виплат, тиск через права людини. Але Орбан показує, що готовий тримати оборону і в обмін на російську нафту витримати навіть фінансові втрати від ЄС⁵.

Як це виглядає з України

Орбанівська політика щоразу звучить для Києва як холодний душ. Коли Україна втратила доступ до Чорного моря після російських атак на порти, єдиним виходом стали транзитні маршрути через східну Європу. І саме Угорщина регулярно створює перешкоди на переговорах, то блокуючи військову допомогу, то вимагаючи поступок у питаннях угорської меншини на Закарпатті.

Українські військові експерти наголошують: кожне вето Орбана в Брюсселі — це додаткові місяці війни для нас. Москва не дарма випробовує удари дронами саме на енергетичній інфраструктурі, розуміючи, що нестабільність на енергетичних ринках породжує нові розколи всередині ЄС.

Майбутні сценарії: компроміс чи розрив?

Аналітики виділяють кілька можливих сценаріїв:

1. Орбан збільшує ставки. В обмін на блокування санкцій та утримання дружби з Кремлем він продовжує виторгувати преференції в ЄС. Цей сценарій руйнує єдність Європи, але дозволяє йому залишатися «незамінним посередником».
2. ЄС посилює тиск. Якщо Брюссель зможе знайти механізм обходу угорського вето (наприклад, через формат «коаліцій рішучих»), Орбан втратить свій головний важіль впливу.
3. Трамп повертається до влади. У цьому випадку Орбан стає головним європейським союзником США, але вже не як член Євросоюзу, а як представник альтернативного політичного блоку. Для України це означатиме загрозу нових «угод» за наш рахунок.

Що це означає для України

Україні доведеться зміцнювати зв’язки не лише з Брюсселем і Вашингтоном, а й із середньоєвропейськими країнами, які можуть компенсувати деструктивну поведінку Будапешта. Словаччина, Чехія, Польща — попри власні суперечності — залишаються ключовими партнерами Києва на транзитному і військовому напрямках.

Також зростає потреба у більшій інтеграції з НАТО: альянс може зменшити вплив Орбана, якщо його голос блокуватиметься колективними рішеннями, які не потребують одностайності.

Висновок: трикутник нестабільності

Історія з Орбаном — це історія про те, як одна держава-член ЄС може стати каналом для Москви й потенційним союзником Трампа водночас. Нафта, дрони і політика перетворюють цей сюжет на нову драму про безпеку в Європі. Залишається лише питання: скільки ще часу ЄС і НАТО дозволятимуть Орбану грати в цю небезпечну гру подвійних лояльностей?

Джерела