ООН засвідчила системне виселення і депортації українців Росією: аналітика фактів 2025 року

Життя під атакою: як російська політика примусового переміщення змінює долі цивільних

Звіт міжнародної комісії ООН з прав людини відкриває сучасну хроніку війни такими фактами, що не лишають місця ілюзіям: постійні обстріли, цілеспрямовані атаки на житлові квартали та інфраструктуру і примусове виселення — частина системної кампанії Росії на окупованих територіях.¹

Масштаби: чому депортації стали новою реальністю для мільйонів

З 2022 року, за оцінками ООН і правозахисників, понад 6,7 мільйона українців вимушено виїхали за кордон, ще мільйони стали внутрішньо переміщеними особами. Офіційно загинули щонайменше 12 162 цивільних, але реальні цифри можуть бути значно вищими³.

Фахівці вказують: більшість переселенців залишили домівки через повторювані ракетні та дронові удари, брак елементарної безпеки, масовану психологічну і фізичну напругу¹.

Документовані злочини: убивства, затримання, катування

Міжнародні експерти задокументували сотні випадків насильницьких затримань, викрадень, тортур та знущань. Російські структури відбирають українські документи, змушують людей отримати основний пакет російських документів для “легального” перебування, а у разі відмови — людей депортують або примушують залишити окуповану територію.⁴

Мета терору: зламати ідентичність та асимілювати території

Комісія ООН окремо наголошує, що дії РФ отримали системний характер і мають на меті знищення української ідентичності на захоплених землях. Росіяни заміщують місцеве населення громадянами РФ, запроваджують свої освітні, адміністративні та гуманітарні стандарти¹⁰. Водночас йде постійне “полювання” на незгодних, розслідувачі говорять про факти масштабних блокад, контролю та шантажу.

Викрадення і депортація дітей: злочин проти майбутнього

Звіт Ради Європи, ООН, ОБСЄ фіксує: лише за 2022-2025 роки тисячі українських дітей були вивезені із зон бойових дій або з інтернатів до Росії, тимчасово окупованого Криму та навіть третіх країн. Європейські парламенти й правозахисні інституції розцінюють це як акт геноциду.^{5 6 7}

Цілеспрямовані атаки: повторні обстріли рятувальників, лікарень, гуманітарних центрів

ООН та Human Rights Watch фіксують: регулярним об’єктом атак РФ є лікарні, “швидкі”, пожежні машини, гуманітарні пункти^{1 3}. Найуразливішими стали прикордонна Сумщина, Харківщина, Чернігівщина, Херсонська область.
Росіяни повертаються до цілей вдруге і втретє, особливо по рятувальниках і медичних службах — випалюючи “коридори життя”^{1 2}.

Свідчення і докази: розслідування і свідки

Комісія ООН проаналізувала понад 500 відеозаписів, більш ніж 200 локацій злочинів, опитала понад 220 постраждалих, більшість з яких — жінки, діти, люди похилого віку^{1 2 8}. Документи часто містять докази психологічного тиску, втрати майна, викрадення або примусової депортації.

Спротив і міжнародна реакція: що робить Україна і світ

Україна створює бази даних для фіксації злочинів примусового переміщення і депортації через цифрові сервіси⁹, а також готує міжнародні позови. Депортація дітей і масові переміщення розглядаються у міжнародних судах — там уже почали визначати перших фігурантів злочинів, а також розробляються санкційні пакети у ЄС.

Європарламент, Рада Європи, ОБСЄ планують створити спеціальні трибунали для розслідування злочинів депортації, а Міжнародний кримінальний суд розглядає стратегії притягнення до відповідальності організаторів та виконавців примусових переселень.⁶

Перспективи та виклики: як допомогти жертвам і повернути втрачене

Робота української держави і громадських організацій зосереджена на документуванні втрат, пошуку і репатріації дітей, а також допомозі переміщеним. В Україну повернули лише незначну частину дітей, більшість залишаються в окупації або третіх країнах.⁵

Експерти та правозахисники наполягають: відновлення справедливості можливе лише через комплексні міжнародні зусилля, точне документування фактів, підтримку жертв і притягнення винних до відповідальності.

Висновки: боротьба за дім і ідентичність

Депортація, примусове виселення, повторні атаки не змогли зламати спротив і солідарність українців. Зібрані факти, свідки, міжнародні звіти — рушій для майбутньої справедливості, відшкодування збитків і формування політики безпеки для цивільного населення на майбутнє. Україна і світ продовжують працювати над тим, щоб трагедія примусових переміщень більше не повторилася.

Джерела