Огляд читки сучасної української п’єси «Немає жодного щастя». Ексклюзив

17.12.2021 0 By NS.Writer

Репортаж з театрального фестивалю

Життя безперервне.

Про це воно нагадало під час фестивалю «Тиждень актуальної п’єси» у Києві.

Ми знову отримали подарунок від Життя, погодившись узяти участь у читці п’єси «Немає ніякого щастя» авторства Юлії Мироненко.

Очікуючи своєї черги на постановку, ми здійснювали репетицію у фойє мистецького центру «Дах», а потім, очікуючи, сиділи там же, намагаючись не заважати репетирувати інші п’єси іншим трупам. Там стоїть чудово-широкий диван, на якому може одночасно усістися бозна скільки людей.

А навколо панувала справжня театральна атмосфера.

Актори фантазували, покращуючи деякі елементи вистав, пробували використовувати несподівані атрибути та миттєво звикали до нових мізансцен, працюючи колективно. Вони видумували якісь штуки, радилися з режисером, слухали його пояснення, і знову ГРАЛИ. Власне, вони ж і розробляли Plays (Ігри — англійською — п’єси).

Спершу здавалося, ніби вони грають на публіку. Але яка ж там публіка у фойє? Чи конкурували з іншими акторами, кидаючи їм виклики? Та ні, там панувала атмосфера взаєморозуміння і взаємодопомоги. То була чиста солідарність, вміння існувати в ансамблі. Вони гралися залюбки, а не тому що мусили!

Там існував справжній Театр.

Те, що наш режисер Олексій Доричевський лежав на авансцені, протягом усієї вистави, вважаю найкращою вигадкою 12 Фестивалю «Тиждень актуальної п’єси». Чоловік мудро відпочивав після репетицій, а кожна мізансцена за його участі перетворювалася на німу декларацію реального стану сучасного українського театру.

Хоча й лежачи він рук він не складав, керуючи акторами.

Ось як висловилася з приводу дебюту авторка п’єси «Немає ніякого щастя»:

— Усе-таки щастя є. Навіть у придуманому місті Ахуї. Навіть — якщо воно живе сьогодні лише в нашій пам’яті. Таке відчуття, попри нерви та втому, залишила читка мого твору на фестивалі «Тиждень актуальної п’єси». Прилетіла раннім літаком до Києва і дуже нервувалася через свій «перший раз». І дуже зраділа від сценічного результату та реакції глядачів. Красно дякую, Андрій Май за організацію цієї важливої події. Рідерам — за те, що відзначили текст. Олексію Доричевському — за режисуру читки й за те, що ми дивовижно збіглися у відчутті тексту. Акторам — Яр. Ворона, Павло Кружнов, Макс Панченко, Ала Полякова, Ксюша Онищенко, Марина Сердешнюк, Володимир Сердюк, Андрій Поліщук — за талант, роботу, за те, що історія та персонажі на сцені ожили. Глядачам — за присутність, дискусію, враження. …Кілька людей повідомили, що попри складну тему, після читки в них залишилося відчуття надії.

І це головне. Значить, переможемо.

Бо п’єса «Немає ніякого щастя» про сучасний стан окупованого російськими військами українського Криму. У ній відсутні патріотичні гасла, та відсутні й плачі по романтиці, яку в нас відібрали. Актори розмовляють побутовою мовою, розвінчуючи фальшиві вибори під прицілами російських автоматів, нарікаючи на побутові негаразди: відсутність питної води, нестійке постачання електрики, неможливість вийти порибалити в морі. А, загалом, їхні діалоги розкривають основну «таємницю» російської окупації Криму — розуміння відсутності там свободи, відсутності вибору, заохочення до пияцтва, і загибелі тих, хто не погоджується існувати у сучасному рабстві.

Одначе, п’єса «Немає ніякого щастя» не сумна.

Після її прочитання з’являється оптимізм, гордість за тих, хто чинить спротив окупантам, і надія на звільнення півострова Крим та повернення його Україні.

Бо неможливо існувати в неволі, коли, силою зброї тобі нав’язують чужі правила, не питаючи на те твоєї згоди.

Бо погоджуватися на обмеження наших громадянських свобод ми самі вже не маємо права у нинішньому, ХХІ сторіччі.

Думка глядача:

Alexey Ladokhin, професор University of Kansas.

– Excellent event! I was surprised not many people attended, though. Interesting play selection, good performances and very good follow up discussion with authors, actors, directors and audience.

Довідково: Починаючи з 2011 року щорічний драматургічний фестиваль «Тиждень актуальної п’єси» відбувається у вигляді відкритого конкурсу, результатом якого є представлення у форматі сценічних читань текстів, що виборюють звання фіналістів та формують шорт-лист за результатами рідерських уподобань.