Нова роль Маркарової: 5 завдань від Зеленського для післявоєнних грошей України

Коли посол лишає Вашингтон, але не команду: чому Маркарова не йде з політичної сцени, а просто міняє крісло

Країна ще не встигла обговорити, хто посяде місце Оксани Маркарової у Вашингтоні, як з’ясувалося, що з української великої політики вона нікуди й не збиралася: Володимир Зеленський призначив експослиню своїм позаштатним радником із питань відбудови України та інвестицій.¹ Формально це лише один новий указ — №872/2025, оприлюднений 30 листопада, але по суті йдеться про те, хто відповідатиме за спробу перетворити західні симпатії до України на дуже конкретні мільярди для відбудови, а не чергові «глибоку стурбованість» та пости у соцмережах.⁴

Зеленський у зверненні пояснив, що Маркарова «продовжить допомагати державі» вже не як офіційна посол, а як людина, яка має консультувати щодо бізнес-клімату, фінансової стійкості, залучення інвестицій і планування відбудови разом зі стратегічними партнерами.⁴ Іншими словами, якщо до цього вона була «обличчям України» у Вашингтоні, тепер має стати обличчям (і мозком) українського плану «як не розтягнути відбудову на сорок років», з усіма ризиками, що до цього додаються.⁶

Що саме підписав Зеленський: формулювання, які варто читати уважно

Указ №872/2025 чітко фіксує: «Призначити Маркарову Оксану Сергіївну радником Президента України — позаштатно — з питань відбудови України та інвестицій».⁴ Формулювання «позаштатно» означає, що йдеться не про окреме міністерське крісло чи посаду в Офісі президента з апаратом і кабінетом, а про функцію радника, який працює на громадських засадах, спираючись на попередній досвід та особисті контакти.⁶

У зверненні Зеленського, оприлюдненому майже синхронно з указом, акценти розставлено не менш промовисто: поруч із фразами про захист незалежності та багаторічний спротив російській агресії президент прямо згадує «стратегічну мету» — відбудувати країну й повернутися до економічного розвитку.⁴ За цю частину тепер, принаймні в сенсі ідей і консультацій, відповідає Маркарова — людина, яка кілька років переконувала Конгрес, Білий дім, МВФ і Світовий банк, що Україна варта кожного виділеного долара, євро чи фунта, і, судячи з обсягів допомоги, робила це не надто погано.⁵

Чим займатиметься Маркарова: п’ять ключових напрямів відбудови

Якщо перекласти президентську дипломатичну мову на більш приземлену, у сфері відповідальності нової радниці — п’ять великих блоків, які вирішуватимуть, чи стане післявоєнна Україна історією успіху, чи ще одним «наказом про наміри» на 300 сторінок.⁴ Перший блок — бізнес-клімат: від податкової системи до судів, від регуляторики до того, наскільки легально і швидко можна запускати великі інфраструктурні й промислові проєкти для інвесторів із США, ЄС, Японії чи Канади.⁶

Другий — фінансова стійкість: Маркаровій як колишній міністерці фінансів і реформаторці бюджетної системи доведеться консультувати щодо того, як не перетворити країну, що живе на грантах і кредитах, на клінічного «пацієнта МВФ», а зберегти мінімальну керованість боргового навантаження.³ Третій — залучення інвестицій у конкретні сектори: енергетику, ІТ, оборонну промисловість, логістику, агросектор — усе те, на чому можна будувати нову економіку замість розбитих заводів та окупованих родовищ.⁵

Четвертий — планування відбудови разом зі стратегічними партнерами: координація з програмами ЄС, США, Світового банку, ЄБРР та інших структур, які вже мають свої бачення того, куди, як і під які гарантії варто спрямовувати гроші платників податків.⁷ П’ятий — довіра: Маркарова має переконати не лише закордонних, а й українських учасників процесу, що відбудова буде не «другим приходом великого дерибану», а хоча б спробою зробити все трохи прозоріше, ніж у середньостатистичному тендері часів «до повномасштабного вторгнення».⁶

Від міністерства фінансів до посольства: як минуле Маркарової впливає на її нову роль

Щоб зрозуміти, чому саме Маркарова отримала цю роль, варто згадати її шлях: за урядів Гройсмана та Гончарука вона відповідала за фінансову політику держави, а в 2018–2020 роках обіймала посаду міністерки фінансів, зокрема в період болісних переговорів із МВФ і реструктуризації боргів.⁶ Її підпис стоїть під низкою документів, завдяки яким Україна уникла дефолту й отримала доступ до міжнародних ринків капіталу — з усіма плюсами й мінусами у вигляді суворих умов для бюджету.³

У 2021 році Зеленський перевів Маркарову з внутрішньоукраїнської політики в дипломатичну площину, призначивши послом України в США — першою жінкою на цій посаді — і дав їй завдання зробити із двопартійної підтримки України у Вашингтоні не красиву формулу, а робочий інструмент.⁶ Під час її каденції обсяги військової, фінансової та політичної підтримки з боку США стали безпрецедентними, а українське досьє в Конгресі перестало бути чимось «другорядним» на тлі внутрішніх баталій американської політики.⁵

Чому її відкликали з США — і чому це не «опала»

Коли влітку стало відомо, що Зеленський планує замінити Маркарову на посаді посла України в США, частина коментаторів поспішила побачити в цьому «поразку» чи кулуарний конфлікт.¹ Насправді зміна послів після кількох років каденції — доволі звична практика, а в цьому випадку вона супроводжувалася паралельними заявами про необхідність перезавантаження дипломатичних напрямів загалом, включно з ротацією інших ключових послів.⁶

Тепер же призначення радницею з питань відбудови й інвестицій демонструє, що йдеться радше про переформатування ролі Маркарової, ніж про її «вихід із гри».⁴ Замінити її у Вашингтоні — означає мати іншу людину на передовій щоденних переговорів, але залишити в команді як радницю — означає зберегти доступ до всіх напрацьованих контактів, розуміння американської політики й досвід роботи з фінустановами, які фінансуватимуть українську відбудову.⁵

Відбудова України: амбіції на трильйони й реалії на мільярди

Оцінки вартості відбудови України коливаються від 400 до понад 1 трильйона доларів залежно від сценаріїв та періоду, який беруть до уваги — від прямого відновлення зруйнованого до модернізації економіки та інфраструктури «під майбутнє, а не під минуле».⁷ Західні уряди, міжнародні фінансові організації та приватні гравці вже зараз змагаються у конкурсі презентацій, де обіцяють «Новий план Маршалла» для України — але за кадром завжди стоїть питання: хто все це координуватиме й на чию експертизу зважатимуть, коли йтиметься про конкретні проєкти.⁴

На цьому тлі поява радниці президента з таким специфічним мандатом виглядає як спроба персоніфікувати хоча б частину відповідальності: якщо інвестиції не йтимуть, кредитори нервуватимуть, а бізнес ховатиме гроші в ОАЕ, то питань буде більше не лише до уряду, а й до того, хто «радив із питань відбудови та інвестицій».⁶ І тут минулий досвід Маркарової грає двояку роль: вона добре знає, як говорити з МВФ, Світовим банком і казначействами, але так само добре знає й українську традицію «як зробити реформу так, щоб усім було боляче, а відповідальний усе одно лишився винен».³

Бізнес-клімат, суди й корупція: те, про що радницям зазвичай не хотілося б говорити

Серед завдань, які президент публічно окреслив для Маркарової, першим у списку стоїть «кращий бізнес-клімат», і це виглядає майже як тонкий жарт про те, що в українській реальності означає слово «кращий».⁴ Для потенційного інвестора це означає передбачувані правила гри, захист прав власності, адекватну судову систему та мінімізацію корупційних ризиків — усе те, що в міжнародних рейтингах щороку тягне Україну вниз сильніше, ніж будь-який податок чи війна сама по собі.⁷

Роль радниці тут не в тому, щоб власноруч розчищати корупційні «авгієві стайні», а в тому, щоб перекласти ці проблеми мовою, зрозумілою для західних урядів і бізнесу, й запропонувати рішення, які не виглядатимуть черговими «дорожніми картами на 200 сторінок» без відповідальних і дедлайнів.⁵ Маркарова має достатньо досвіду, щоб пояснити: жодні красиві презентації в Давосі не переконають серйозних інвесторів, якщо всередині країни не буде бодай мінімального відчуття справедливості й передбачуваності правил — і це завдання, яке вона, за задумом Банкової, має постійно тримати в полі зору Зеленського та уряду.⁴

Вашингтон, Брюссель, Лондон: як працюватиме неформальна «мережа Маркарової»

За роки роботи в Мінфіні та посольстві в США Маркарова вибудувала розгалужену мережу особистих контактів — від конгресменів і сенаторів до посадовців Казначейства США, Держдепартаменту, Європейської комісії, керівництва МВФ та Світового банку.⁵ У неформальній частині її нової ролі саме ці контакти можуть стати «швидким каналом» для просування українських проєктів, сигналізації про ризики та пошуку рішень, коли офіційна бюрократія рухається надто повільно.⁶

Зеленський прямо говорить про «планування відбудови разом зі стратегічними партнерами», і йдеться не лише про державні гроші, а й про приватний капітал — фонди, корпорації, інфраструктурні компанії, які готові заходити в Україну, але хочуть чітких гарантій і зрозумілої моделі співфінансування з боку міжнародних інституцій.⁴ Завдання Маркарової як радниці — допомогти Банковій і уряду зібрати ці розрізнені ініціативи в щось схоже на цілісну стратегію, а не галерею розрізнених меморандумів, підписаних під камери.⁷

Скепсис і очікування: що каже про це український політичний клас

Частина політичних коментаторів уже встигла зауважити, що ще одна людина «зі старої фінансової команди» у статусі радниці — це ризик повторення підходів, які свого часу викликали невдоволення як бізнесу, так і частини суспільства, зокрема жорсткою бюджетною політикою та орієнтацією на «ліки МВФ» незалежно від внутрішньої ціни.³ Інші ж, навпаки, наголошують: у ситуації, коли Україна критично залежить від зовнішнього фінансування, краще мати при президентові радницю, яка може без перекладача говорити з керівниками фінустанов, аніж експериментувати з фігурами без серйозного міжнародного досвіду.⁵

Саркастичні коментарі про те, що «знову призначили тих самих», мають під собою реальний досвід українців із «колами реформаторів», які ходять по посадах, але ця реальність не скасовує факту: вибір людей, які взагалі здатні бути співрозмовниками для МВФ, Світового банку та великих інвестфондів, у країні з воєнною економікою не надто великий.⁷ Отже, питання не стільки в тому, чи могла Маркарова з’явитися в цій ролі, скільки в тому, чи буде в неї достатньо політичного кредиту довіри, щоб просувати непопулярні, але необхідні рішення — і водночас сперечатися з тими, хто воліє перетворити відбудову на «велику годівницю».

Як це виглядає в міжнародному контексті: інші радники з відбудови

Україна — не перша країна, яка після масштабних воєнних руйнувань призначає окрему фігуру, відповідальну за координацію відбудови й залучення інвестицій на рівні глави держави.⁷ У балканських країнах, Іраку, Афганістані, Руанді та інших постконфліктних державах подібні посади нерідко ставали чи не важливішими за міністерські, оскільки саме через них проходили ключові рішення щодо розподілу коштів донорів та умов участі приватного бізнесу.⁵

Міжнародний досвід показує, що успіх таких радників залежить від трьох факторів: політичної підтримки всередині країни, довіри донорів і прозорості механізмів реалізації проєктів — без останнього найкращі стратегії лишаються у вигляді презентацій PowerPoint.⁷ У випадку України Маркарова стартує з відносно високим рівнем довіри західних партнерів та неоднозначним — усередині країни, де частина суспільства й політичного класу все ще пам’ятає її як «обличчя фінансової дисципліни» часів до великої війни.³

Що далі: виклики для нової радниці

Найбільшою короткостроковою перевіркою для Маркарової стане здатність допомогти Банковій і уряду консолідувати вже наявні програми підтримки від ЄС, США та міжнародних фінансових інституцій у зрозумілу для суспільства та бізнесу «карту відбудови» з пріоритетами, дедлайнами й відповідальними.⁴ У середньостроковій перспективі викликом буде перехід від логіки «грантів на проїдання» до логіки інвестицій у проєкти, які приносять економічний ефект і здатні фінансувати подальший розвиток країни без нескінченних дотацій.⁷

І, зрештою, у довгостроковій перспективі вирішальним стане те, чи вдасться Маркаровій разом із іншими гравцями сформувати таку модель відбудови, яка не лише відновить те, що було зруйновано, а й дасть країні шанс вирватися з пастки вічного «наздоганяння», у якій Україна жила всі попередні десятиліття незалежності.⁵ Якщо це вдасться — у майбутніх підручниках з’явиться окрема глава про те, як радниця з відбудови допомогла перетворити країну після війни; якщо ні — її ім’я ризикує стати просто черговим рядком у довгому переліку тих, хто обіцяв «новий початок».

Джерела

1. ТСН: Зеленський призначив Маркарову на нову посаду — радницею з питань відбудови України та інвестицій
2. Українська правда, Цензор.НЕТ: повідомлення про призначення Маркарової радницею Президента України та окреслення її мандату
3. LB.ua, біографічна довідка: урядова й міністерська кар’єра Оксани Маркарової та її роль у фінансовій політиці України до повномасштабної війни
4. Apostrophe, указ Президента №872/2025 та звернення Зеленського щодо призначення радниці з відбудови та інвестицій
5. Ukrinform, Kyiv Independent, Liga: реакція міжнародних партнерів і опис завдань Маркарової у сфері бізнес-клімату, фінансової стійкості та залучення інвестицій
6. Mezha, 048.ua, регіональні медіа: коментарі про зміну статусу Маркарової — від посла в США до радниці Президента з питань відбудови
7. BBC, міжнародні аналітичні огляди: оцінки обсягів і викликів відбудови України, ролі радників із реконструкції та залучення інвестицій у постконфліктних країнах