Німецькі деталі в дронах і ракетах РФ: ГУР розкрив, як Москва ламає санкції ЄС

Коли російські «шахеди» заходять у наш повітряний простір, у їхній електроніці часто працюють мікросхеми з маркуванням Made in Germany. Українська розвідка показала журналістам Deutsche Welle й партнерам: попри чотири роки санкцій, Росія вибудувала тіньову систему закупівель, яка годує воєнну машину десятками тисяч німецьких транзисторів, насосів та інших вузлів – причому значна частина цих компонентів формально купується просто на території Німеччини^{3 8 11} .

Що з’ясувало ГУР: від «Шахеда» до списку зі 137 німецьких деталей

Головне управління розвідки Міноборони України проаналізувало уламки збитих і захоплених російських безпілотників серії «Герань» (Shahed) та сучасних крилатих ракет і виявило у них широку номенклатуру німецьких електронних і механічних компонентів^{8 11 12} . За даними ГУР, один російський дрон типу «Шахед/Герань» містить від 8 до 12 транзисторів виробництва німецької компанії Infineon Technologies – ці компоненти розвідники просто показали журналістам Deutsche Welle як фізичні зразки^{8 11} . З огляду на плани РФ виробляти до 40 000 ударних БпЛА на рік, потреба в таких транзисторах тільки для цієї платформи може сягати пів мільйона штук щороку^{8 11} .

Це лише вершина айсберга. На спеціальному порталі War&Sanctions ГУР оприлюднило перелік зі 137 типів деталей з маркуванням «зроблено в Німеччині», які виявлені в російській військовій техніці – від ударних дронів до ракет, радарів, бронемашин і гелікоптерів^{7 11} . Близько половини з цього списку припадає на безпілотники, решта – на керовані боєприпаси та системи наведення¹¹ . Найчастіше йдеться про транзистори (орієнтовно 50 різних позицій), але присутні також паливні насоси, індуктори, генератори, конденсатори, трансформатори, акумулятори та інші «невидимі» для некваліфікованого ока вузли^{7 11} .

Як Росія розкладає санкції на деталі: підставні фірми й «сірі» ланцюги зсередини ЄС

Класична картинка санкційних обходів – це «треті країни», через які заборонені товари нібито йдуть транзитом до РФ. Але розслідування Deutsche Welle із залученням даних ГУР, німецьких слідчих органів і експертів показує: після 2022 року схема еволюціонувала^{1 5 10} . Так, поставки через Туреччину, ОАЕ, Казахстан, Вірменію, Киргизстан та інші хаби існують, але вони уже не основний канал – значно небезпечнішим став внутрішній «сірий» ринок у самій Німеччині^{1 5} .

Юрист із санкційного права Віктор Вінклер пояснює DW: дедалі частіше виявляють кримінальні фірми‑прокладки, зареєстровані в Німеччині, які легально купують чутливі електронні компоненти на внутрішньому ринку, не декларуючи їхній реальний кінцевий пункт призначення⁵ . У січні 2026 року німецька митна служба й прокуратура оголосили про викриття мережі, що здійснила понад 16 тисяч поставок товарів подвійного призначення на суму близько 30 млн євро для російського ВПК в обхід санкцій; серед затриманих – громадяни Німеччини, Росії й України² . Далі ці компоненти або перенаправляються через третіх посередників у ЄС, або просто контрабандою вивозяться до РФ, де «розчиняються» у військових виробничих ланцюжках.

Ключові німецькі бренди в російській зброї: Infineon, Bosch, TDK, Würth, Pierburg

Deutsche Welle й інші медіа, що працювали з даними ГУР, змогли ідентифікувати низку конкретних німецьких брендів, чиї компоненти масово знаходять у російських дронах і ракетах^{1 9 11} . Насамперед це Infineon Technologies – один із найбільших виробників силової й логічної електроніки у світі. Транзистори Infineon фіксують у різних модифікаціях «Герані» (російського ребрендингу Shahed), включно з новішими реактивними версіями, а також у інших зразках російської техніки^{9 11} . Серед інших виявлених виробників – EPCOS AG (нині TDK Electronics), Würth Elektronik, Pierburg (дочірня структура Rheinmetall), а також компоненти Bosch – кнопкові перемикачі, паливні насоси й інші вузли^{9 11} .

Самі компанії у відповідь на запити журналістів повторюють стандартну формулу: вони дотримуються санкцій, не мають прямих контрактів із російськими контрагентами, а виявлені компоненти могли потрапити до РФ через перекупників чи «злив» із цивільних ринків^{1 9} . Формально це може відповідати дійсності, але по суті означає одне: на етапі експорту та внутрішнього контролю за клієнтами залишаються лазівки, достатньо широкі, щоб через них проскочили сотні тисяч вузлів, які сьогодні працюють у ракетах і безпілотниках, що летять на Київ, Харків чи Одесу^{7 11} . Той факт, що окремі німецькі виробники лише після медійних скандалів почали системно перевіряти ланцюги дистрибуції, говорить про затримку між політичними заявами Берліна й реальною зміною практик на ринку.

Оцінка масштабу: сотні тисяч елементів, десятки тисяч дронів

Якщо скласти докупи дані ГУР, War&Sanctions і незалежних OSINT‑проєктів, вимальовується тривожна картина. Лише в «Герань/Шахедах» українська розвідка фіксує 8–12 німецьких транзисторів на одиницю, а плани РФ щодо виробництва – до 40 тисяч таких БпЛА на рік^{8 11} . Це означає потенційне річне споживання в 320–480 тисяч лише цих компонентів, не рахуючи інших типів електроніки й механіки^{8 11} . Додайте сюди ракети класу Х‑69, «Іскандер», крилаті боєприпаси повітряного базування, де раніше вже знаходили понад 100 позицій іноземних деталей, – і стає очевидно, що йдеться не про поодинокі «витоки», а про стабільний канал постачання критичної елементної бази¹² .

Аналітики United24 Media й профільні OSINT‑команди нагадують: за попередні роки в російських ракетах і безпілотниках знаходили сотні компонентів із США, Тайваню, Японії, Швейцарії, Південної Кореї. Під тиском санкцій і кримінальних розслідувань Москва поступово зменшила залежність від американської елементної бази, частково замінивши її китайськими аналогами¹¹ . Німецькі транзистори й вузли при цьому залишилися у вжитку – через поєднання якості, доступності в ЄС і поки що недостатньої жорсткості внутрішнього контролю^{7 11} . Тож питання сьогодні звучить не «чи є німецькі деталі в російській зброї?», а «чому ЄС досі дозволяє їх там знаходити в таких масштабах».

Роль спецслужб і «агентів впливу»: як Москва працює по Німеччині

У своїх коментарях ГУР прямо говорить: Німеччина залишається зоною підвищеного інтересу для російських спецслужб^{8 11} . Агресор використовує давні зв’язки, агентуру впливу, тіньових лобістів у бізнесі й політичних колах, щоб організовувати поставки заборонених товарів у обход санкцій^{8 11} . Це не лише класична шпигунська робота, а й комплексна гра на втомі й економічних страхах. Частина німецького бізнесу, особливо малого й середнього, не готова добровільно відмовлятися від прибуткових контрактів, коли кінцевий споживач ретельно маскується й пропонує «чисті» папери.

На цьому тлі викриття логістичних мереж, про які повідомляли німецькі ЗМІ, виглядає не стільки винятком, скільки верхівкою айсберга^{2 5} . Утім, для Москви гра варта свічок: здатність знаходити шпарини в санкційному режимі дозволяє не лише підтримувати поточний рівень виробництва дронів і ракет, а й модернізувати зразки – наприклад, робити «Герань‑5» швидшою та складнішою для перехоплення^{9 11} . Це прямий виклик європейським спецслужбам, які змушені одночасно відстежувати російські мережі впливу, фінансові потоки й зміни в номенклатурі експорту чутливої продукції.

Що пропонує ГУР і експерти: як ЄС може перекрити кисень російському ВПК

Українська розвідка в коментарях UNN і Deutsche Welle наполягає: ситуація потребує не чергових «занепокоєнь», а системного посилення механізмів експортного контролю та координації всередині ЄС^{8 11} . По‑перше, треба скоротити коло посередників, які мають доступ до чутливих компонентів, і перевести їх під жорсткіший комплаєнс, з обов’язковим KYC (знай свого клієнта), аналізом кінцевих користувачів і регулярними аудитами^{5 11} . По‑друге, посилити кримінальну відповідальність за участь у схемах обходу санкцій – так, щоб ризики для власників і менеджерів фірм‑прокладок перевищували короткостроковий прибуток^{2 5} . По‑третє, розширити спільні чорно‑білі списки підозрілих трейдерів і логістичних операторів, щоб закрити для них ринки одразу в кількох юрисдикціях.

Окремий напрям – співпраця з Україною як фронтовим «сенсором». ГУР уже створив відкриту базу War&Sanctions, де систематизує дані про іноземні компоненти в російській зброї й прив’язує їх до конкретних виробників і постачальників^{7 11} . Для ЄС це готовий інструмент: досить не лише читати звіти, а й оперативно накладати ці дані на власні митні й податкові масиви, шукаючи збіги. Там, де збіги повторюються – запускати розслідування, заморожування рахунків, відкликання експортних ліцензій. Інакше санкції так і залишаться набором гучних декларацій, тоді як російські БпЛА й надалі нестимуть у собі європейську елементну базу.

Чому ця історія важлива для українського читача

Для нас ця тема не про абстрактні транзистори, а про дуже конкретну ціну санкційних «дірок». Кожен німецький чип чи насос у «Герані» – це ще одна хвилина роботи двигуна, ще одна корекція курсу, ще один удар по нашому місту^{7 8 11} . Попри масштабну допомогу Німеччини Україні, реальність така: частина німецької промисловості – свідомо чи через недбалість – досі постачає деталі для зброї, якою РФ убиває українців. Усвідомлення цього дискомфортне, але воно й є відправною точкою для політичного тиску, нових розслідувань і виправлення системи.

Перевага України в тому, що ми бачимо російську техніку «в розрізі» – у прямому й переносному значенні. ГУР, ЗСУ, волонтерські OSINT‑ініціативи вже роблять те, що не може зробити жодна європейська столиця: регулярно дістають із наших полів, дахів і подвір’їв уламки «Гераней», «Іскандерів» і Х‑69 та показують світові, з чого насправді зібрана російська війна^{11 12} . Завдання журналістів і суспільства – не змиритися з цим як із «неминучістю глобалізації», а вимагати від партнерів довести санкційну політику до логічного кінця: зробити так, щоб маркування «зроблено в Німеччині» більше не зустрічалося в начинні дронів, що летять на наші міста.

Джерела

1. Deutsche Welle (укр./рос.): «Дрони РФ в Україні: як у них опинилися німецькі деталі / Как в них попали немецкие запчасти» – базове розслідування з участю ГУР та німецьких експертів.
2. 5 канал / німецькі правоохоронні органи: новини про викриття мережі, що здійснила понад 16 000 поставок товарів російському ВПК в обхід санкцій ЄС.
3. ZN.ua: «Как РФ обходит санкции и достает немецкие детали для дронов и ракет – в ГУР раскрыли детали» – інтерпретація даних ГУР для української аудиторії.
4. UNN (укр./англ./рос.): «Russia receives German transistors for drones despite sanctions – HUR» – конкретні цифри щодо транзисторів Infineon у «Шахедах/Геранях» і потреб РФ.
5. Dialog.ua: матеріали з коментарями санкційного юриста Віктора Вінклера про зміну схем обходу – від третіх країн до фірм‑прокладок у самій Німеччині.
6. Ghall.com.ua / War&Sanctions: «Немецкое качество на службе агрессора» – огляд 137 німецьких деталей у російській техніці та даних порталу ГУР.
7. United24 Media: «German-Made Chips Power Russian Shahed Drones» – аналітика про роль німецької електроніки в дронах РФ і зміни у структурі імпорту компонентів.
8. UNN / Censor.NET: новини з посиланням на ГУР про кількість німецьких транзисторів у «Шахедах» і планові обсяги виробництва БпЛА РФ.
9. Dagens.com: «German tech found in Russian Shahed drones» – перелік ідентифікованих брендів (Infineon, TDK, Würth, Pierburg, Bosch) у «Герань»‑серії.
10. RBC-Ukraine / OSINT‑звіти: матеріали про понад 100 іноземних деталей у російських дронах і ракетах, включно з німецькими компонентами.
11. The Gaze: «Ukraine’s Intelligence Identifies 68 New Foreign Components in Russian Missiles and Drones» – розширення списку іноземних деталей у російській зброї.
12. War&Sanctions – відкритий портал ГУР із каталогом іноземних деталей у російській техніці та даними про постачальників.