Нікополь. Ліквідація центральної тепломережі: як це було і як тепер живуть незламні мешканці міста. Ексклюзив

19.10.2021 0 By NS.Writer

Почну з того, що наразі вже видно багато огріхів, які не було можливости врахувати на момент аварійної, авральної, метушливої ситуації, коли ми стикнулися з неймовірно абсурдним фактом реального відключення користувачам послуги центральної тепломережі.

Це було як грім посеред ясного неба. Хаос і недовіра; «невже й справді батареї взимку будуть холодними»; «ні, це неможливо, вони не посміють на таке замахнутися»; «це врешті-решт протизаконно і суперечить здоровому глузду» — такі думки були у наївних громадян Нікополя у відповідь на попередження міської влади про ліквідацію ними міської централізованої тепломережі.

Але сталося.

Зима прийшла у неопалювані квартири збирати багатий врожай хвороб — та і смертей — від переохолодження (самотніх стареньких в нас ніхто не скасовував).

Багацько люду залишилося без вибору альтернативного опалення взагалі, стали заручниками ситуації. Хтось робив буржуйки та опалювався ними, хтось «дуйчиком». Про таких ніхто не думав,їх ніхто не рахував.

Влада перед ухваленням рішення про ліквідацію ЦТМ мала би прорахувати ситуацію логічно: люди кинуться обігріватися будь-якими доступними способами, найперше електрикою. Авжеж, сталося те, що ви й подумали: зима, собачий холод, а Нікополь в темряві і холодний, бо електромережі одна за одною бадьоро виходили з ладу, а деякі трансформатори ще й горіли жертовними кострищами.

Мешканці Нікополя рятувалися калориферами, коминами, електрогрілками і електропростирадлами; кабелі і трансформатори просто горіли, не витримуючи шаленого навантаження. Київ мовчав: що йому якийсь маленький Нікополь?

Друга зима була така сама аварійна, але громада вже зрозуміла: рятувати їх ніхто не прийде. Тож, як ті мурахи, почали облаштовувати свій зруйнований мурашник. Хто брав кредити на утеплення, хто докупав дуйчики та комини. Хазяйновито, по-українському, почали свою проблему вирішувати самотужки. Тогочасні керманичі Нікополя жили окремо від проблем громадян. І так, Київ мовчав. А нікопольці намагалися вижити.

Переукладали договори з ДТЕК на збільшення потужностей, міняли свої електролічильники на більш розумні, трифазні, день/ніч, навчалися самі й навчали зацікавлених, які котли яких фірм якісніші і дешевші або практичніші. Міняли вводи, докупали кіловати.

Виявилося, що договірних 3 кВт ледь вистачає на обігрів квартири, і в цей час користуватися іншими електроприборами не вийде: розумний запобіжник просто вимикає рубильника.Так що хочеш попити чайку чи увімкнути прання — дзуськи, докупай за базарною ціною додаткові кіловати.

І мітингували, і протестували, і зверталися в прокуратуру, навіть ТСН приїздили — жодної реакції від влади. Київ мовчав…

Ненародна влада, щоби розрідити мітинги, громаду і вимоги, підкинула ще пару проблем — ліквідацію тубдиспансера і переформатування лікарень і поліклінік (медреформа). На Київ уже ніхто в Нікополі не сподівався. Було зрозуміло: ніхто ні на кого законного впливу не має.

На третю зиму вже очікували приречено спокійно. Ілюзії, що прийде Київ (тобто закон) і врятує, надає ляпасів розперезаному у вседозволеності і безкарності швидко впадаючому у кримінал керівництву Нікополя, розвіялися.

Пару років тому, просто серед білого дня, порозкопували труби колишньої ЦТПМ і увезли у невідомому напрямку.Припущень було багато —хто і з якими намірами це зробив — але то вже інша історія.

На сьогоднішній день, примусово стрибнувши у європейську систему споживання комунальних послуг, нікопольці мають у своїх квартирах індивідуальне опалення і гарячу воду за власним бажанням і економічними можливостями та мудро посміюються з наївних як діти користувачів централізованих тепломереж.

Іванна Мнішек


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: