Навіщо еволюції свідомість: нова теорія ALARM і докази “усвідомлених” птахів

Питання “навіщо нам свідомість” зазвичай звучить як тема для філософського семінару, але група німецьких нейрофілософів пропонує на нього жорстко еволюційну відповідь. Свідомість, стверджують вони, — не випадковий “побічний продукт мозку”, а багаторівнева система тривоги й орієнтації, яку природний добір відточував сотні мільйонів років. Паралельно інша команда доводить, що базові форми свідомого досвіду є не лише в ссавців, а й у птахів — причому в мозку без кори виконуються ті самі функції, які у людей формують усвідомлення “я”. Для дискусій про ШІ, тваринні права та межі людської унікальності це створює значно менш комфортний, але чесніший контекст.

ALARM-теорія: три рівні свідомості як еволюційний інструмент виживання

Команда Альберта Нойєна та Карлоса Монтемайора з Рурського університету в Бохумі пропонує розглядати свідомість як тришарову систему, що еволюційно виконує різні функції¹. Вони називають свою рамку ALARM-теорією (неофіційна назва за ключовою роллю сигналів тривоги).

Свідомість у цій моделі — не “усього потроху”, а структурований набір механізмів:

• базове збудження (basic arousal) — фундаментальна “тривожна система” організму;
• загальна пильність (general alertness) — здатність вибірково фокусуватися на важливих подразниках і зв’язках;
• рефлексивна (само)свідомість (reflexive consciousness) — спроможність “бачити” власні стани й плани, інтегруючи їх у поведінку¹.

Ці три рівні не “вмикаються” разом: базове збудження еволюційно найстаріше, загальна пильність і рефлексивність нашаровуються одна на одну, забезпечуючи все складніші моделі взаємодії організму зі світом.

Рівень 1: базове збудження як режим ALARM

Найпершою, за Нойєном, еволюціонує здатність організму миттєво переходити в режим підвищеної готовності до загрози¹. Це — фізіологічний й нейронний “ALARM”: різкий підйом тонусу, мобілізація серцево‑судинної системи, активація структур, відповідальних за втечу, завмирання або агресію.

Біль у цій схемі — ключовий канал свідомого доступу до пошкоджень тіла. Він не просто сигналізує про шкоду, а змушує організм “переписувати пріоритети”: припинити поточну діяльність, змінити позу, втекти, сховатися. Такі механізми, хоч і неприємні, радикально підвищують шанси на виживання, тому й зберігаються в еволюції¹.

Рівень 2: пильність як “фокусування ліхтарика” на важливому

Другий крок — розвиток узагальненої пильності (alertness), яка дозволяє з хаотичного потоку стимулів виокремити ті, що мають практичне значення¹. Коли людина бачить дим і чує розмову, свідомість дає змогу майже миттєво переключити фокус на дим, ігноруючи голос.

Це не тільки захист, а й інструмент навчання: на рівні еволюції істоти, здатні пов’язати дим із вогнем, а хмару хижих комах — із певним запахом, отримують перевагу. Згодом та ж сама здатність підтримує складніші кореляції, включно з науковими гіпотезами й абстрактними поняттями, але корінь лишається той самий — спрямована увага до релевантних сигналів¹.

Рівень 3: рефлексивна свідомість як соціальний і планувальний інструмент

Третій рівень — рефлексивна, або самосвідома свідомість. Вона дозволяє суб’єкту не лише відчувати й спостерігати, а й “бачити себе того, хто відчуває”¹. У простішій формі це — здатність розпізнати власне відображення в дзеркалі: дитина зазвичай набуває її приблизно у 18 місяців, деякі тварини — трохи раніше чи пізніше.

У більш розвиненому вигляді рефлексивність включає:

• створення внутрішнього образу “я” — із рисами, минулим, планами;
• проєкцію себе в майбутнє (планування) та в минуле (самоаналіз, пам’ять про помилки);
• соціальну координацію: розуміння, як інші бачать нас, і корекцію поведінки під очікування групи¹.

Нойєн підкреслює: ключова функція рефлексивної свідомості — не “філософствування”, а тонке налаштування взаємодії зі спільнотою. Усвідомлення власних станів та образу в очах інших полегшує кооперацію, розподіл ролей і створення стабільних соціальних структур.

Чому свідомість включає і задоволення, і страждання

На перший погляд, еволюційно недоцільно розвивати систему, здатну продукувати нестерпний біль, страждання, тривогу чи депресію. ALARM-теорія пропонує пряме пояснення: без болю й негативних сигналів організм просто не помічав би критичних помилок¹.

Нойєн і Монтемайор трактують свідомий досвід як “розфарбування” фізіологічних станів у валентність — від приємної до нестерпно негативної. Позитивні відчуття підсилюють поведінку, що сприяє виживанню й розмноженню, негативні — гальмують і відштовхують від ризикових патернів. У цьому сенсі свідомість — не розкіш, а високоточна система зворотного зв’язку.

Птахи й свідомість: три блоки доказів

У паралельній статті Г’янмарко Малдареллі та Онур Гюнтюркюн аналізують, чи можна говорити про свідомий досвід у птахів — тварин без кори великих півкуль у людському сенсі¹. Вони виділяють три ключові напрями:

• сенсорна свідомість;
• нейронні основи свідомої обробки;
• елементи самосприйняття.

Результат, який підсумовують автори: птахи демонструють поведінку й нейронні патерни, які в людей пов’язують саме з усвідомленим сприйняттям, а не автоматичною реакцією. Це ставить під сумнів ідею, що без кори свідомість неможлива.

Сенсорні двозначності: як голуби й ворони “інтерпретують” світ

Поводінкові експерименти показують, що птахи не лише реєструють стимули, а й переходять між різними їх тлумаченнями. Класичний приклад — голуби, яким демонструють неоднозначні зорові образи: вони “перемикаються” між можливими інтерпретаціями подібно до того, як людський мозок бачить то один, то інший варіант оптичної ілюзії¹.

Ворони також мають нейронні сигнали, які відображають не стільки фізичну наявність стимулу, скільки суб’єктивне “бачу/не бачу”. У ситуаціях, коли ворон інколи усвідомлює стимул, а інколи — ні (за однакових фізичних умов), активність певних нейронів чітко корелює з внутрішнім досвідом, а не з зовнішньою картиною¹. Це дуже нагадує дані про “нейрони свідомого доступу” у приматів.

Пташиний мозок без кори: NCL як “функціональний префронтал”

Другий блок доказів стосується нейробіології. У птахів немає шаруватої кори, яка у ссавців відповідає за вищі когнітивні функції, але є інші структури, що забезпечують схожі обчислювальні можливості¹.

Гюнтюркюн вказує на так званий NCL — nidopallium caudolaterale, який вважають функціональним аналогом префронтальної кори. NCL:

• має щільні зв’язки з багатьма відділами мозку;
• забезпечує інтеграцію інформації з різних сенсорних каналів;
• підтримує гнучку поведінку, навчання, робочу пам’ять¹.

Дослідження “конектому” пташиного переднього мозку показали його разючу схожість із ссавцевим з точки зору топології мереж: присутні високозв’язні “хаби”, модульність, короткі шляхи між ключовими вузлами. Це відповідає вимогам провідних теорій свідомості, зокрема Global Neuronal Workspace, які описують свідомий доступ як результат широкомасштабної мережевої взаємодії¹.

Самосприйняття птахів: за межами класичного дзеркального тесту

Третій напрям — елементи самосвідомості. Частина воронячих (корвіди) проходить класичний дзеркальний тест, але автори наголошують: це лише один із можливих критеріїв¹. Екологічно релевантніші експерименти показують ширший спектр “Я‑пов’язаних” здібностей.

Наприклад, голуби й кури в лабораторіях по‑різному реагують на власне відображення й на реальну присутність іншого птаха: поведінка змінюється залежно від контексту, що свідчить про базове, ситуативне саморозрізнення¹. Автори називають це формою “базової самосвідомості”, відмінною від людської, але достатньою, щоб говорити про певний рівень рефлексивності.

Висновок досліджень: свідомість старіша й поширеніша, ніж здавалось

Сукупні висновки двох робіт:

• свідомість — не моноліт, а багаторівнева система з різними еволюційними функціями (ALARM, пильність, рефлексивність)¹;
• фундаментальні форми свідомого досвіду можуть еволюціонувати й без кори, на основі альтернативних нейронних архітектур, як у птахів¹;
• схожі когнітивні функції (інтеграція інформації, суб’єктивний досвід, базова самосвідомість) виникають у різних гілках еволюційного дерева — це говорить про конвергентний добір на користь “усвідомленого” способу обробки інформації.

Це зрушує межу, де ми проводимо лінію між “просто реакцією” і “свідомим відчуттям” у тварин, і ставить нові питання перед етикою, зоопсихологією та правом.

Етичні й практичні наслідки: від пташиних прав до розмови про ШІ

Якщо птахи демонструють елементи свідомості, що відповідають теоретичним критеріям, то мінімальний рівень етичного захисту цих тварин має бути переосмислений. У ЄС уже існують базові норми щодо благополуччя сільськогосподарських птахів, але нові дані можуть посилити аргументи зоозахисників, які наполягають на розширенні стандартів утримання, забороні окремих практик тощо¹.

Другий блок — штучний інтелект. Якщо свідомість — це не специфічна “людська іскра”, а певний тип мережевої організації та ALARM‑механізмів, то питання “чи може ШІ бути свідомим?” набуває більш формалізованого виміру. Виникають нові критерії: чи має система внутрішні “сигнали тривоги”, рефлексивний рівень опису власних станів, інтегровану нейромережу з властивостями на кшталт Global Workspace¹. Це не надає ШІ прав автоматично, але змушує серйозніше ставитися до розробки тестів, які відрізняють складну автоматизацію від потенційних форм машинної свідомості.

Український контекст: між фронтовою медициною й філософією свідомості

Для українського читача ці дослідження мають, на перший погляд, далекий від війни характер. Але ідея свідомості як ALARM‑системи напряму перетинається з нашою реальністю:

• розуміння того, як мозок обробляє біль, тривогу й хронічний стрес, важливе для реабілітації військових і цивільних із ПТСР;
• знання про те, як увага “залипає” на небезпеці й травматичних спогадах, допомагає будувати протоколи психотерапії та навчання;
• усвідомлення, що навіть “маленькі” тварини можуть мати форми свідомого досвіду, підсилює аргументи за гуманніші практики в армії (робота зі службовими собаками, дронами‑імітаціями птахів тощо) та в цивільному секторі.

І, нарешті, в умовах, коли Україна активно розвиває власні системи ШІ для оборони й кібербезпеки, питання меж між алгоритмічною складністю та потенційною “прото‑свідомістю” стає не лише теоретичним, а й етичним.

Джерела

1. SciTechDaily / Ruhr-University Bochum: Scientists Identify the Evolutionary “Purpose” of Consciousness, 2025
2. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Albert Newen, Carlos Montemayor, “Three types of phenomenal consciousness and their functional roles: unfolding the ALARM theory of consciousness”, 2025
3. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Gianmarco Maldarelli, Onur Güntürkün, “Conscious birds”, 2025