Напруга на максимум: чи здатна Європа змусити Пекін змінити курс щодо торгівлі й України?

Шокуючий злам у стосунках: читайте репортаж від newssky.com.ua

24 липня 2025 рік, Пекін. Вперше за два роки чільні лідери Європейського Союзу зустрілися з Головою КНР Сі Цзіньпіном у надзвичайно скороченому та напруженому форматі — платформа для діалогу про майбутнє економічної безпеки, глобального миру й китайсько-європейських відносин перетворилася на детонатор нової хвилі недовіри. Саме сьогодні ЄС спробував змусити Китай поглянути в очі викликам від глибокого торговельного конфлікту — до фінансування війни в Україні та політики “реторики партнерства”, яка дратує обидві сторони. Назвати цей саміт «дружнім» не повертається язик. Що відбувається за зачиненими дверима? Детально — у спеціальному матеріалі newssky.com.ua.

Платформа очікувань: з чим країни підійшли до саміту

Символічний 50-річний ювілей дипломатичних відносин між КНР та Європейським Союзом став приводом для зустрічі лідерів, проте під прикриттям урочистостей вирують реальні конфлікти. ЄС представляли президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і новообраний голова Європейської ради Антоніо Кошта, а від Китаю – Сі Цзіньпін та прем’єр Лі Цян. Первісно саміт планували провести у Брюсселі у дводенному форматі, але Пекін наполіг на одноденному зібранні в себе вдома — знаковий жест демонстрації власної позиції і переваг.

Очікування обох сторін кардинально відрізнялися: для Пекіна саміт став тестом на витримку перед тиском із Заходу й можливістю проявити дипломатичну гнучкість; для Брюсселя — шансом домогтися поступок щодо торгівлі, проникнення європейських товарів на ринок КНР, а головне — вплинути на позицію Китаю в питанні війни Росії проти України.

Головний нерв: торговельні війни та «китайський оверсаблай»

Торговий дисбаланс між Китаєм і ЄС сягнув $400 млрд у 2024 році — один з найгостріших викликів для європейської промисловості. Основна претензія: Пекін масово субсидує промисловість, жене на експорт електромобілі, сталі та рідкоземельні метали, що витісняє європейського виробника з власного ринку. ЄС уже веде антисубсидійні розслідування та готує обмежувальні мити на китайський імпорт, зокрема, у секторі електрокарів. У відповідь – Пекін погрожує контрзаходами й обмежує доступ до власних ресурсів для європейських компаній.

Зростає конкуренція не лише в сталі, а й в електроніці, фармацевтиці, медицинському обладнанні. Китайський уряд характеризує свою політику як “відкритий ринок, що впроваджує невибіркові обмеження у відповідь на дії інших”, тоді як експортери з ЄС вже повідомляють про втрати понад 5% прибутків через ускладнений доступ та «дискримінаційні бар’єри» у КНР.

Неформальна війна санкцій: фінанси, банки, логістика

Останні санкції Євросоюзу в середині липня безпосередньо націлено на китайські банки, що, як стверджує Брюссель, фінансують експансію і постачання обладнання для російської війни в Україні. Китай відповідає різкою риторикою: “Ми не визнаємо односторонні санкції і сповідуємо баланс та перемовини”. Фінансовий сектор поступово балансує на межі нової “холодної війни”.

Також зберігаються побоювання через зростання обсягів “подвійного призначення” технологій: дрони, чипи, навігаційні системи й інші компоненти електроніки, що можуть використовуватися у військових цілях. Відповідь Китаю — офіційна відмова у підтримці російської агресії, акцент на мирних переговорах і прагнення до глобальних платформ примирення. Проте дії говорять голосніше за слова — поставки нафти з РФ до КНР у 2024-2025 рр. збільшилися на 17%.

Україна — питання виживання для Європи і загадка для Китаю

Прем’єр-міністр Португалії Антоніо Кошта наголосив: “Без сприяння Китаю досягти справедливого миру буде майже неможливо”. Проте КНР демонструє обережність: у риториці Сі Цзіньпіна звучить заклик до перемовин, заперечення постачання зброї, та, головне — бажання уникати відкритого протистояння з Росією.

Європейські лідери наполягають — дипломатія має мати результат. Від лютого 2022 року Китай залишався найбільшим фінансовим донором Кремля, закупаючи російську нафту, обладнання, технології й тим самим частково компенсуючи дію західних санкцій. У свою чергу, фон дер Ляєн прямо заявила, що “ефективна позиція Китаю щодо України стане лакмусовим папірцем всієї стратегічної довіри між Європою та Сходом”.

Чому саміт став одноденним: основні інтриги кулуарів

Формально — скорочення формату пояснювалось “щільним графіком голови КНР”. Неофіційно — це розцінюється як сигнал Пекіна: Китаю некомфортно вести діалог під тиском або з примусовою аджендою Заходу. Показова відмова Сі Цзіньпіна їхати до Брюсселя, а також скасування візиту до Токіо (де напередодні відбувся саміт ЄС-Японія), — дипломатичний крок, що фактично перевів подію у статус символічної, а не стратегічної.

Інституції ЄС сприйняли це як виклик, додатковий доказ прогресуючої кризи взаємної довіри.

Рідкоземельні ресурси: новий фронт протистояння

Особливо гострою темою саміту стала майбутня роль КНР як “світового монополіста” у видобутку рідкоземельних металів, що критично важливі для європейської промисловості (зокрема, акумулятори, енергетика, високі технології). Нещодавні обмеження експорту з боку Китаю серйозно вдарили по європейському автомобільному, електронному та відновлюваному енергетичному секторах.

Єря ЄС наголошує на необхідності створення альтернативних ланцюжків постачання, інвестицій у власний видобуток та переробку, а також активізації співпраці з країнами Африки й Латинської Америки.

Американський фактор: як Вашингтон змінює гру ЄС і Китаю

Додаткової складності діалогу надає політика США — масштабні мита, політичний тиск на європейських партнерів, торгова війна зі Сходом та боротьба за технологічне лідерство відкрито впливають на стратегію Брюсселя. Усередині ЄС зростає песимізм щодо можливості знайти компроміс із КНР без підтримки зі сторони Сполучених Штатів, а підкопування інтересів Європи як самостійного актора очевидне.

Пекін, у свою чергу, все активніше сприймає євроамериканський союз як єдину силу тиску — недаремно у відповідях офіційних осіб КНР постійно лунає заклик “уникати блочних конфронтацій” і до “стратегічної автономії Європи”.

Наука, клімат і технології: шанси для спільного руху

Попри “торгові війни”, науково-технологічна співпраця зберігається. Саме тут, за лаштунками риторичних сутичок, сторони досягли найбільших успіхів: від спільних досліджень з енергетики до спільних конференцій щодо кліматичних цілей. Прогнозовано — підсумковий документ саміту буде містити декларацію про «підтримку зеленої трансформації», спільні дослідження у сфері водню та обіцянки збільшити освітні обміни для студентів.

Пряма мова лідерів і головні меседжі

• Сі Цзіньпін: “Європа і Китай не мають фундаментальних конфліктів. Головне — взаємна повага та відсутність втручань у внутрішні справи”.
• Урсула фон дер Ляєн: “Від позиції Пекіна щодо України залежить довіра до Китаю та майбутнє співпраці”.
• Антоніо Кошта: “Без Китаю стійкий глобальний світ не побудувати. Але вже сьогодні ми маємо вимагати балансу у торгівлі та поваги до правил”.

Яким буде майбутнє? Прогнози авторитетних експертів

• Провідний дослідник Atlantic Council Йорн Флек: “2025 стане роком перевірки сили європейсько-китайського партнерства. Криза довіри поглиблюється, сторони дедалі менше готові до компромісів, але обидві залежні одна від одної економічно”.
• Sinologist Марія Канюка (Університет Вроцлава): “Політика Китаю щодо України не зміниться без масштабних економічних ризиків для КНР. Українське питання залишається розмінною монетою у переговорах з Заходом”.
• Генрі Паскуале, експерт Chatham House: “Навіть якщо у 2025-му саміт не принесе проривних рішень, саме формат прямого діалогу вже свідчить про готовність розв’язувати конфлікти політичним шляхом”.

Висновок: Саміт, що оголив глобальні тренди

Саміт у Пекіні не став подією революційних рішень, але перетворився на дзеркало сучасної епохи: торгова, енергетична та політична конкуренція, боротьба за вплив та оперативна дипломатія у світі невизначеності. Кожна зі сторін — як ЄС, так і КНР — залишилася при своєму, але змушена була визнати: без стратегічної довіри й відкритого діалогу уникнути кризи не вийде.

Європа, як і Україна, потребує не лише дипломатичних декларацій, а конкретних гарантій безпеки та економічної стабільності. А Китай тестує межу допустимого напруження, балансуючи економіку, політику і імідж “відповідальної держави”.

Джерела

1. Bloomberg: Xi to Meet EU Chiefs at Downsized Summit Hit by Trade, Ukraine
2. The Japan Times: Xi to meet EU chiefs at downsized summit
3. Consilium Europa: EU-China summit official details
4. Reuters: EU-China summit live coverage
5. Deutsche Welle: EU, China mark 50 years of diplomatic ties
6. DW: Macron and Xi discuss Russia, Ukraine and trade
7. VOA News: EU Presses China on Trade and Ukraine at Summit in Beijing
8. Yahoo News: EU, China mark 50 years of diplomatic ties
9. Taipei Times: EU leaders brace for frosty China summit
10. Al Jazeera: EU-China summit – full agenda
11. CNBC: Chinese and EU leaders are set to meet
12. Morningstar: China Says It Views EU as a Partner, Not a Rival
13. Reuters: China’s Xi warns EU to ‘make correct strategic choices’
14. Channel NewsAsia: EU, Beijing set to hold summit
15. Politico: The EU-China summit will lack deliverables
16. BBC: EU-China summit kicks off under shadow of fraught ties