Мюнхен-2025: вуйко Сем повертається до села, а Зевс до Європи

Ексклюзив. Ну що, по Мюнхену? (і між першою та другою…).  До всього цього шоу можуть бути два підходи.

Перший – MAGA реалізує свою зовнішньополітичну ідеологію (по суті, відновила її втілення після невдалої першої спроби у 2017-20, задушеної “діпстейтом”) згідно настанов палеоконсервативно-ізоляціоністського Проекту-2025. Другий: це наїзд з метою торгу, як у них прийнято в Квінсі. Вірогідно, це щось посередині. Або: дізнаємося пізніше. Зараз мало сенсу вгадувати. Стилістично та “історіографічно”: нічого особливо нового крім рівня театрального мистецтва, посиленого щирими емоціями взятих з народу акторів-аматорів, Хегсета та Венса, я не побачив. Логіка озвучених ними наративів була цілком очікуваною. Тому ідемо далі.

1. Світ входить у економічно непростий рік, прогнози подальшого розгортання якого за консенсусом більш тривожні, ніж ні. Це стосуватиметься практично всіх помітних країн, оскільки фазовий перехід зачіпає навіть провінційні гастрономи. Більша частина Європи і Китай застрягли в енергетичному аспекті цього переходу, також (уже разом з Америкою, всією Європою, частиною Південно-Східної Азії, etc.) можуть зіткнутися із кризами на ринку праці, пов’язаними як із ШІ, так і з міграцією. Таким чином, за деякими виключеннями, не очікується як помітних темпів зростання, так і, відповідно, високих сировинних цін, світова торгівля демонструє ознаки хаотизації. По суті, сьогодні безпечніше бути або малорозвинутим (а), або покластися на панування держзамовлення (б), або контрциклічно ризикнути, зважившись на радикальні ліберальні реформи.

Втім, очевидно, що рівень інтелектуального, морально-ціннісного, та цілісного розвитку діючих глобальних еліт (за деяким виключенням Китаю, Тайваню, частково Японії, скандинавських країн та Польщі) елементарно не відповідає рівню цих викликів. Це загальна криза повоєнної, змішаної моделі капіталізму, яка – відтермінована наприкінці 80-х, потім наприкінці 90-х, найбільш масштабно – у 2008 році, і, у вкрай ризикований спосіб у 2020 році – нарешті досягла меж свого екстенсивного та інтенсивного розвитку.

2. Саме з вищезгаданими обставинами сполучена криза системи колективної безпеки, яку яскраво продемонстрував захід у Мюнхені. Бюрократична та політична некерованість і легка вага НАТО, яка 10 років тому ледь не щезла, а з 2022 року долає величезні труднощі для того, щоби розвіяти сумніви неядерних країн-членів у правильному прочитанні ними 5-ї статті, землетрус лівого радикалізму, загроза якого стала очевидною після трагічних подій в Ізраїлі, все це нарешті луснуло, вилилося у публічно-політичну площину, в зміст електоральних циклів, у прикладне планування зовнішньої політики. Нам з цього прориву гнійного абсцесу слід зробити низку висновків, які, в свою чергу походять від цих лютневих вражень.
3. (A) У найближчі 2-4-6-8 років США свідомо або вимушено зменшуватимуть свою роль глобального аудитора чи арбітра, орієнтуючись на прагматичні двосторонні стосунки, які матимуть на меті односторонній доступ до ринків збуту та видобутку корисних копалин, пробуючи стримати КНР на Тихому океані. Періоди такої політики вже відомі з історії США і як правило, не були прикрашені суттєвими успіхами. В сучасному світі, де доктрина Монро асоціюється з райдером Діви Монро, такий підхід уявляється ще більш сумнівним. Так чи інакше, нам у Європі доведеться навчитися жити без США – і цей новий досвід знадобиться за будь-якого подальшого розвитку подій в самій Америці.
4. (В) Чи зможемо ми в Європі жити без Китаю – і чи заповнить він лакуни, які створюються відступом Америки (якщо цей відступ усе ж не є воєнною хитрістю?). Це є складне і болісне питання для всієї Європи, яка багато десятиліть прожила в умовах “кантіанського миру” і в раю безупинного розширення свобод та добробуту. Я би хотів вважати, що зможемо, але німецькі, французькі та італійські пенсіонери можуть мати іншу думку. Чи здатен прикордонник – історична місія нашої нації на континенті – переконати елоя, чи доля елоя все ж полягає у тому, щоб бути з’їденим морлоками?

Сьогоднішній екстрений саміт у Паризі додає деякого оптимізму в цьому сенсі, але Союзові доведеться пережити карколомну трансформацію, щоби повернути собі роль одного зі світових полюсів та ствердитися в ній. Для цього, як ще 10 років тому ми писали з Олексієм Кафтаном, йому будуть потрібні два крила, Велика Британія і Україна. Нинішніми викликами, на відміну від середини 10-х років, Союз заскочений у час слабкості. Подивимося, чи її можна буде перекувати на гідність у зброярнях Rheimetall та атмосферних лабораторіях Thales.

5. (С) Діюче британське керівництво – як і його опоненти, наразі, щоправда, солідарні з лейбористами (що й викликало хвилю ненависті до містера Фарраджа з боку заокеанського чиновника І.Маска) – було найменш підготовленим до нинішньої ” Години Ч”, коли час майже 10-річних балачок і стагнації мусить змінитися на змістовні та швидкі дії, інакше на Британію очікує стрімке звалювання в остаточний занепад та провінціалізацію. Це ж стосується і Канади, Австралії, решти помітних членів Співдружності. Наразі, слід підкреслити, британська еліта видається достатньо наляканою, щоби почати шлях з тупика, до якого вона завела свою націю у 2015 році. Принаймні, це поки що відчутно.
6. Країни Балтії, Скандинавії, Польща, Чехія, Румунія, частково країни західних Балкан і Болгарія, які знаходяться на передньому краю загрози неоімперіалістичного наступу – вже тривалий час об’єднують свої зусилля з Україною. У середньотерміновій перспективі, дуже вірогідно, Брюссель, Париж та Франкфурт вирішать проблеми угорців, сербів і…здається, словаки самі вирішать власну проблему. Велика «ЄвроНАТО», мала «Балто-Дунайська НАТО», все це зараз ізнов на столі і перегортається дуже швидко, хоча і було в найдрібніщих деталях розписане ще кілька років тому.
7. Нарешті, привести себе до ладу найперше необхідно самій Україні з її розбухлими протиріччями, економічними диспропорціями, хижацтвом кримінальних угруповань та інфантильною елітою. У зворотному випадку нам, скоро четвертий рік як відбиваючим зомбі-орду безумного антихриста – не допоможуть не тільки союзники та калейдоскопи їхніх інтересів, але й весь галактичний флот. Dixi.

Максим Михайленко, головний редактор Newssky