МВФ вимагає девальвації гривні – чому НБУ не погоджується

На тлі переговорів про $8 мільярдів допомоги виникла гостра розбіжність щодо валютної політики

На самих порогах переговорів про новий кредитний пакет для України виникла критична розбіжність у поглядах. Міжнародний валютний фонд наполегливо вимагає від Національного банку України провести контрольовану девальвацію гривні, вбачаючи в цьому рішення для зміцнення напружених державних фінансів. Проте у Києві це передбачення викликає глибокі занепокоєння. Блумберг, посилаючись на джерела в переговорах¹, розкрив деталі цієї складної дискусії, яка походить з вашингтонського кредитора перед найважливішою переговорною сесією для України.

Питання девальвації гривні уявляється простим лише на першій поглиблення. Це не просто технічна проблема обмінного курсу – це рішення, котре торкнеться кожної сім’ї в країні, адже вплине на ціни в магазинах, на розміри зарплат і на загальний психологічний клімат в суспільстві. Саме тому питання розбіжності позицій МВФ та НБУ має набагато більше значення, ніж може здаватися на перший погляд.

Аргументація МВФ: математика бюджету та експортні контракти

Позиція МВФ будується на достатньо логічній іконометричній схемі. Експерти Фонду стверджують, що поступове ослаблення гривні щодо долара США здатне значно збільшити номінальні доходи державного бюджету². Логіка проста: більшість експортних контрактів України номіновані в іноземній валюті, переважно в доларах США. Коли іноземна компанія розраховується з українським експортером, платить вона доларами. При конвертації цієї валютної виручки в гривню за вищим курсом держбюджет отримуватиме більше коштів у національній валюті.

У Фонді розуміють, що Україна знаходиться в надзвичайно складній ситуації³. Військові видатки вилютовуються серйозним тягарем для державного бюджету, адже вже четвертий рік тривають активні бойові операції. Відновлення зруйнованої інфраструктури потребує астрономічних сум. Дефіцит державного бюджету залишається одним з найбільших викликів для економіки, не кажучи вже про необхідність утримання армії та забезпечення критичних потреб населення. За такої ситуації девальвація могла б допомогти наповнити бюджетну касу без запровадження нових податків чи скорочення видатків.

До того ж, представники МВФ вважають, що в умовах, коли Україна вже отримала більшу частину з попередніх $15,6 мільярдів, надані за програмою 2023 року, контрольована девальвація на рівні 5-10% не виглядатиме катастрофічною для економіки. На думку аналітиків Фонду, такий крок буде предмет швидко адаптуватися до нього ринок⁴. Крім того, на світовому ринку технологій та послуг українські компанії могли б стати привабливішими для іноземних інвесторів, оскільки оплата праці стала б дешевшою в доларовому еквіваленті.

Позиція НБУ: інфляція та суспільна стабільність

На противагу логіці Фонду Національний банк України артикулює нерозвязані проблеми, які можуть виникнути при девальвації. Головна занепокоєння полягає в ризику інфляційного сплеску⁵. Девальвація гривні безпосередньо означає подорожчання іноземних товарів та послуг на внутрішньому ринку. Імпорт – від продуктів харчування до енергоносіїв, від автозапчастин до промислового обладнання – стає дорожчим для українських покупців та бізнесу.

Останні роки показали, що українське суспільство надзвичайно чутливо реагує на цінові коливання⁶. Економічні кризи перед повномасштабним вторгненням залишили глибокі психологічні рубці в пам’яті населення. В період 2008 року, під час світової фінансової кризи, та у 2015 році після анексії Криму українці пережили різкі девальвації, які супроводжувалися стрімким зростанням цін і виснаженням заощаджень. Ці травми залишилися в колективній пам’яті нації, і саме тому будь-яке повідомлення про девальвацію викликає панічні закупівлі і тривогу.

Крім того, аналітики НБУ точно відзначають, що прогнозовані вигоди від девальвації є суттєво обмеженими⁷. На відміну від багатьох країн, бюджет України не залежить переважно від експортних надходжень. Основна частина доходів бюджету походить із прямої міжнародної допомоги – грантів і кредитів від США, Європейського Союзу, Європейського банку реконструкції та розвитку, та інших міжнародних організацій. Майже половина видатків держави на оборону та соціальні потреби фінансується саме завдяки цій зовнішній допомозі. Тому збільшення номінальних доходів від експорту не компенсуватиме фіскальні втрати від подорожчання імпорту та скорочення реального спроможності населення.

У Нацбанку також піднімають питання про політичні наслідки⁸. В умовах, коли країна знаходиться у стані військового конфлікту, коли суспільство перебуває у стані глибокої втоми від постійної невизначеності та небезпеки, рішення про девальвацію може викликати хвилю невдоволення. Українці вже готові до жертв, пов’язаних з обороною, але додаткове скорочення купівельної спроможності від стрибків цін могло б підірвати довіру до влади і розколоти суспільну єдність.

Компроміс та реальні темпи знецінення гривні

Варто зазначити, що девальвація гривні вже відбувається, але поступово і контрольовано. Національний банк з дозволу МВФ в 2023 році перейшов від жорсткої фіксації курсу до режиму з обмеженими коливаннями. З того часу гривня послабилася приблизно на 13% щодо долара США⁹. На 20 жовтня 2025 року Нацбанк встановив офіційний курс на рівні 41,73 гривні за один американський долар¹⁰.

Разом з тим, МВФ у своїх прогнозах припускає подальше послаблення гривні. Фонд прогнозує, що у 2025 році середньорічний курс перебуватиме на рівні 42,3 гривні за долар¹¹. За довгостроковими розрахунками експертів Фонду, до позначки 50 гривень за долар валюта може дійти лише до 2029 року¹². Це означає, що МВФ не вимагає раптової дрейбної девальвації, а радше пропонує більш помітне послаблення валюти протягом наступних років.

На думку аналітиків ICU, великої вітчизняної інвестиційної компанії, девальвація гривні наразі відкладається¹³. Нацбанк намагається триматися серединою дороги, дозволяючи поступове послаблення кривні на вільному ринку, але чинячи опір вимогам Фонду про більш прискорене знецінення.

Переговорна позиція на тлі нового кредитного пакета

Гострість питання полягає в тому, що воно виникло саме на критичній стадії переговорів про новий кредитний пакет¹⁴. Україна звернулася до МВФ з проханням надати новий пакет позик на суму близько $8 мільярдів. Це достатньо суттєве доповнення до непередбачених видатків, які виникають через військові потреби. Без цих коштів уряд України матиме дуже складно маневрувати в бюджетному плануванні.

Проте МВФ не нав’язує умови без дискусій. Це класичний випадок переговорної позиції, коли обидві сторони намагаються досягти найоптимальніших результатів. Вашингтонський кредитор традиційно вважає, що країни повинні проводити «структурні реформи», до яких належить і лібералізація валютного курсу. З іншої сторони, український уряд намагається мінімізувати непопулярні кроки, які можуть підірвати суспільну консолідацію в період війни.

Керівниця МВФ Крісталіна Георгієва планує відвідати Київ, щоб особисто підтримати український уряд і пришвидшити узгодження нового пакета¹⁵. Це свідчить про те, що Фонд розуміє важливість України для регіональної та глобальної стабільності. Проте це не означає, що вашингтонська організація піде на поступки з питання девальвації.

Технічні аспекти та макроекономічні прогнози

МВФ у своїй останній доповіді World Economic Outlook підтвердив, що очікує реального зростання ВВП України на рівні 2,0% у 2025 році¹⁶. Це стало позитивною новиною серед гнітючих прогнозів, адже означає, що навіть в умовах тривалої війни українська економіка зберігає певний потенціал для розвитку. Однак темпи зростання залишаються скромними у порівнянні з периодом миру.

Девальвація, на думку деяких економістів, могла б позитивно вплинути на експортну конкурентоспроможність України¹⁷. Нижчі вартості українських товарів на світовому ринку могли б привернути більше іноземних покупців. Це особливо стосується сільськогосподарської продукції та деяких видів промислових товарів, які Україна експортує. Проте у Нацбанку справедливо вказують, що вигоди від такого ефекту можуть виявитися менш значущими, ніж втрати від подорожчання імпорту й інфляції.

Міжнародний контекст та порівняльний аналіз

Позиція МВФ щодо девальвації має глибокі корені в історії кредитування країн, що розвиваються. Фонд неодноразово вимагав від своїх позичальників проведення валютної лібералізації. Однак досвід багатьох країн показує, що девальвація – це дуже болюча і рідко популярна політика. У Таїланді, Індонезії, Південній Кореї та інших азійських країнах девальвація 1997–1998 років призвела до глибокої кризи та соціальних потрясінь, навіть попри підтримку МВФ.

Сучасні дослідження макроекономістів також ставлять під сумнів універсальність рекомендацій МВФ. Девальвація в малій економіці, залежній від імпорту і зовнішної допомоги, працює зовсім не так, як у великих країнах з розвиненим експортним сектором. Украї̈на – саме такий випадок малої економіки, де контрольована девальвація через певний час переростає в неконтрольовану через втрату довіри до валюти.

Становище та перспективи на найближчі місяці

На даний момент ситуація залишається у стадії переговорів¹⁸. Ні НБУ, ні МВФ офіційно не прокоментували ситуацію для преси, посилаючись на період технічних консультацій. Проте за словами джерел, обізнаних із перебігом переговорів, позиції залишаються полярними. НБУ визначено стоїть на своєму, вважаючи, що на цьому етапі девальвація буде контрпродуктивною.

Очікується, що в листопаді 2025 року відбудуться наступні раунди технічних консультацій¹⁹. Саме на цьому етапі можуть виникнути прорив у переговорах або, навпаки, прогострення розбіжностей. За словами деяких аналітиків, можлива компромісна позиція, коли обидві сторони погодяться на більш поступову девальвацію, ніж на це наполягає МВФ, але більш видиму, ніж на це рішучо опирається НБУ.

Висновок: вибір без переможців

Дилема, перед якою стоїть Україна, характеризується відсутністю ідеального рішення. Якщо держава піде на вимоги МВФ щодо девальвації, вона отримає потрібні $8 мільярдів допомоги, але ризикуватиме викликати новий виток інфляції та соціальної напруги. Якщо ж український уряд буде цідко триматися позиції НБУ, то може зіткнутися з невдоволенням Фонду і гіршими умовами кредитування.

Проте варто визнати, що голос НБУ має логічні підстави. В умовах окупації, безперервних бойових дій і соціальної втоми населення контрольована девальвація легко може перетворитися на неконтрольовану паніку. Крім того, той факт, що девальвація вже відбувається природним шляхом, свідчить про те, що невидима рука ринку вже вирішує це питання без рішуючого втручання держави.

Найімовірніше, що кінцеве рішення прийматиметься на рівні саме переговорів між керівництвом України та МВФ з врахуванням обох позицій. Це буде одне з найскладніших рішень для українського уряду, адже від нього залежить як величина фінансової допомоги, так і суспільний мир в країні на критичному етапі їхної історії.