«Мої думки тихі»

Рецензія на прем’єру сучасного українського художнього фільму.

| Newssky.com.ua

Кадр з фільму «Мої думки тихі»

У зв’язку з карантином, через який неможливо, поки що, переглянути цей фільм у кінотеатрах, мережа OLL.TV від 25 березня 2020 року організувала його показ для усіх бажаючих, за помірну ціну on-line. Ця рецензія була написана саме після такого он-лайн перегляду, що свідчить про здатність до виживання не лише сучасного українського кіна, а й кінокритиків, нехай і їм вже буде добре.

ПЕРШЕ ВРАЖЕННЯ

Такого кіна я ще не бачив.

На початку фільму картини з середньовіччя здаються справжніми, як і стосунки між людьми. Творці фільму поставилися дуже шанобливо до зйомок сцени, де мандрівний торгівець намагається продати монахам священну реліквію — молочний зуб Ісуса. Коли дивишся на це все, чомусь виникає хвилювання… Чому? Я ж бо атеїст… Чи таким себе лише вважаю..?

Багато хто з критиків оминає згадування про цю сцену. А вона ж і є — реальним вступом…

| Newssky.com.ua

Кадр з фільму «Мої думки тихі»

ВСТУП

Початкові титри йдуть на фоні кадрів, які показують роботу дантистів. Точніше, зубних техніків, які не лікують зуби — а створюють їх. І це вже чудо. І це вже чудо, як ретельно камера відслідковує процес творення зуба. А глядач, ніби й не розуміє цієї паралелі. Він просто затих в очікування саме того Чуда, яке було обіцяне ще тоді — у Середньовіччі.

— …Силою думки можна вилікувати усе. Окрім карієсу. — оголошує лікар, і ми віримо йому одразу. Бо кожному ж хочеться чуда.

Навіть комп’ютерні ігри, до створення яких дотичний головний герой фільму, бо записує звуки, називаються «Holy Games». Щось невимовно знайоме є у цьому скупченні знаків, мереживо яких розглядати, заразом і лячно, і цікаво.

Опис життя рахівського крижня, якого ще називають крижень метушливий, водиться поблизу села Тихий Шелест…

Дуже неспішний ритм на початку, але спомин про зуб не дозволяє розслабитися. Схоже, він і є тією «рушницею, яка висить на стіні», і повинна у фіналі вистрілити.

| Newssky.com.ua

Кадр з фільму «Мої думки тихі»

ОСНОВНА ЧАСТИНА

І тут головний герой (Андрій Лідаговський) зустрічає свою маму (Ірма Вітовська). Вона й повезе його, киянина, на своєму таксі, з міста Ужгород до міста Рахів.

Актори грають чудово. А ось із художнім втіленням образів стався перебір — Вчений, якого намагалися показати типовим вченим, схоже копіює образ Паганеля, включно зі зростом і довгим волоссям, маскувальною сіткою та гирлигою мікрофону. Мама — здається скупченням усіх рис «залізної дами», а це вже теж не дуже життєво. Та ці огріхи пробачаються.

Звуки переплелися з зображенням. І навіть обриси дерев, які відтіняють небо та відображаються у воді озера, творять, врешті-решт, музичну звукову доріжку.

Перед тим я читав відгуки деяких критиків, які скаржилися, ніби їм у цьому кіно не вистачає діалогів, для повнішого розкриття характерів дійових осіб — і я думав, що то фільм для глухих. Буває таке. Але ж ні! Цей фільм переповнений приємними звуками, які викликають приємні відчуття. Це справжнє кіно, де з екрану глядач зчитує різноманітні символи з життя тварин і людей. О, як майстерно втілив режисер Антоніо Лукіч, за допомогою кінооператора Ілля Єгоров, майстерний сценарій Валерія Кальченко Знімаю капелюха. Кланяюся.

«…А можна ж було жити нормальним життям…», — як каже головна героїня цього фільму… і знімати нормальні фільми, як ото ширвжиткові серіали, що приносять їхнім авторам чистоган — додамо ми. Та тут не той випадок. Автори фільму свідомо творили високе мистецтво, наперед знаючи, що шлях цього фільму лежатиме до відкритих сердець небайдужих глядачів, які, по суті — всі є дітьми, і, час від часу, бажають, щоб хтось інший виявився мудрішим за них, звертаючись мов дорослий до юнацтва — а ще, його шлях фестивальний, червоними доріжками і пірамідами келихів з шампанським, якого не п’ють критики, бо критики тверезим розумом зрозуміють сутність цього фільму й високо його оцінять. Ну, існує ще й варіант фінансового успіху, це у випадку, коли ми, глядачі, оцінимо його по-своєму — не пошкодувавши на квитки трудової гривні. І це буде приємно усім, хто вказаний у титрах, бо тепло наших безпосередніх вражень зігріє їх новими круглими числами на їхніх особистих рахунках.

Думаю, цього вже аж забагато, як для похвали неформальної. Формально ж, повертаємося до розбору екранного дійства.

| Newssky.com.ua

Кадр з фільму «Мої думки тихі»

ВИСНОВКИ

…Дивимося кіно «Мої думки тихі», і тут знову тут уловлюється одна з основних тем українського життя: проблема передачі досвіду, молодшим поколінням, бажання мати онуків, і щире бажання самотніх, аж занадто мужніх, мам, щоб з їхніх синів повиростали справжні чоловіки.

Фільм дуже чіткий, зрозумілий, і, з усіма його красотами, все одно — це фільм про самотність, або, скоріше, про гостре бажання людини тієї самотності позбутися. Бо у нормальних людей, у нашій українській реальності, «усе не так». Навіть наші автівки, якщо й ламаються, то потім їдуть лише на задній передачі, аж до автомайстерні. А гарні женихи для наших самотніх мам чомусь знаходяться лише в Італії чи в Бельгії.

Жанрово це кіно витримане однорідно, як ліричний фільм, знятий у документальній манері. І уся ця його жанрова однорідність все одно нагадує про безповоротність.

Це фільм про відданість справі, і ще й про те, що професіонального фахівця, справжнього митця, мало хто на цій землі зрозуміє, і тому на таке розуміння митцеві, навряд чи варто розраховувати.

Чудо порятунку сталося, і качине крякання врятувало головного героя від смерті. Як це сталося? Для цього вам треба переглянути сучасний художній фільм «Мої думки тихі». А зуби? Ну, так, зуби хлопцеві вибили наші сміливі прикордонники. Буває. Він доріс до мудрості. І про настання цього благословенного періоду він зрозумів, розглядаючи свій, вибитий охоронцями корінний зуб. Зуб мудрості?

Але Середньовіччя на екран все ж не повернулося. Та, схоже, ми тут, у другому тисячолітті, маємо ще пережити своє власне середньовіччя, з усіма його заходами сонця, створеними вручну. І до цього, окрім усього іншого, нас теж готує повчальний фільм «Мої думки тихі». Повчальний, бо показує нам життя і з того боку, з якого ми його бачимо не часто.

ВишинськийВолодимир Сердюк
для Newssky

,

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш адрес email не будет опубликован.

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Enable Notifications.    Ok No thanks