Місто на перехресті цивілізацій: пророцтва і таємниці Косьми Етолійського

Ексклюзив. Константинополь… Місто, що століттями стоїть на перехресті цивілізацій, історій та вірувань. Для багатьох він є символом не лише великої імперії, а й духовного центру, де переплелися віра, культура та політичні амбіції. Пророцтва святого Косьми Етолійського відкривають перед нами дивовижну картину майбутнього: у ній війни та кризи чергуються з миром і відродженням, а моральна сила серця стає вирішальним чинником.

Справді, пророцтва святого Косьми Етолійського, як й багатьох інших святих, несуть у собі надію на краще майбутнє, навіть якщо воно прийде через великі випробування. Для багатьох віруючих християн, особливо греків, ці пророцтва слугують символом того, що врешті-решт справедливість восторжествує.

Може, саме тому й сьогодні, коли світ знову здається непевним, слова святого Косьми набувають нового звучання. Адже пророцтво — це не лише про завтра; це нагадування про сьогодні, про відповідальність перед власною історією. І якщо історію справді важко передбачити, то одне залишається незмінним — потреба у вірі, що світ не без сенсу і не без правди.

Історія не раз показувала, як глибока віра у передбачення здатна надихнути народ — і водночас засліпити його. Самі греки неодноразово перечитували слова святого Косьми, намагаючись побачити у них відгомін своїх національних змагань, воєн, союзів і зрад. Кожна епоха знаходила у його пророцтвах своє відображення: хтось бачив у них кінець Османської імперії, а хтось — застереження від гордині.

Тут варто бути обережним. Пророцтва живуть не для того, щоб намалювати карту подій, а щоб нагадати про духовний напрям. Як і Євангеліє, вони не дають точних дат, але вчать розпізнавати час. І тому найбільша їх сила — не в збігах із фактами, а у здатності нагадати людині, що її майбутнє починається з власного серця.

М’який скепсис перед пророцтвами — це не невіра, а, навпаки, форма поваги. Бо хто справді вірить, той знає: майбутнє не вирізьблене у камені, воно — жива тканина, у яку вплетені і Божий задум, і людська свобода. І тому історію можна передчувати, але не замовити. Вона завжди залишає місце для несподіванки — для того, що перевищує наші схеми.

Якщо розглядати спадщину святого Косьми Етолійського цілісно, то саме пророцтва про Константинополь становлять її найвідомішу й водночас найзагадковішу частину. Вони звучать як сполучення надії, національної пам’яті та духовного передчуття великого повороту історії. Не випадково саме їх грецький народ передавав з уст в уста, коли не мав ні держави, ні зброї — тільки віру в те, що справедливість не загубилася назавжди.

Святий Косьма говорив про те, що Царгород знову буде у християнських руках. У переказах, записаних його учнями та подвижниками, зустрічаються слова: «Турки підуть, але не самі — їх виженуть інші народи; і Константинополь дістанеться не тим, хто його завоює, а тим, хто заслуговує». В іншому варіанті сказано: «Коли прийде час, Бог дасть його назад».

Ці фрази збереглися в десятках версій — і кожна звучить як відлуння спільної мрії: повернення не лише міста, а й духовного центру, серця православ’я. Пророкуючи, Косьма не малював образів війни як тріумфу. Навпаки, він часто говорив, що визволення прийде через великі страждання, через зіткнення народів, які “не знають Бога”. Він попереджав: «Буде велика війна, три держави зійдуться на кров, а четверта отримає користь».

У його словах звучить іще одна глибока думка — що визволення не настане, поки народ не стане гідним його. Тобто пророцтво не стосується лише зовнішнього звільнення міста, а насамперед внутрішнього оновлення віри. Він казав: «Моліться, щоб ви не зустріли цей час без очищення, бо буде випробування не тільки для царів, а й для кожного серця».

Таким чином, пророчі слова святого Косьми можна розуміти і буквально, і алегорично. У буквальному сенсі — це передчуття падіння Османської імперії та повернення грецького світу до власних коренів. Але в духовному вимірі — це символ відновлення гармонії, коли історія повертає людині те, що було втрачено не через силу зброї, а через втрату віри.

Сьогодні, коли Європа знову переживає час випробувань, ці слова звучать як тихе нагадування: великі події не завжди йдуть за людським розрахунком. У них є логіка, яку ми не здатні до кінця збагнути. І якщо Константинополь у пророцтвах святого Косьми — це образ визволення, то, можливо, кожен народ має свій “Царгород”, до якого він іде — крізь втрати, боротьбу і духовне очищення.

А тому святий Косьма не обіцяє одномоментного тріумфу; він попереджає про періоди переходів та повернень. «Вони знову заберуть його, і ви знову його отримаєте» — ці слова малюють картину міста, що кількаразово переходить із рук у руки в процесі очищення. Така динаміка показує: історична перемога не завжди є остаточною з першого разу; іноді світ потребує кількох іспитів, щоб досягти стабільності. І в цьому немає фаталізму — є навчання: кожне повернення і втрата мають виховний характер для тих, хто прагне відновлення.

Рівноапостольний Косьма розкриває своє бачення прийдешніх подій наче як гостро-сюжетний детектив. Він викладає цей наратив послідовно, пофазово.

Перша фаза у пророцтвах святого Косьми Етолійського — це час перелому, коли людство входить у вирішальний етап великих потрясінь. Саме тут лунає пересторога: «Буде війна, і багато крові проллється; половина загине, інша втече» — не як фатальний вирок, а як свідчення духовної кризи, де зовнішній конфлікт відображає внутрішній занепад. Війна для Косьми — це не лише зіткнення держав, а очищення, у якому випробовується людська гординя, віра і здатність зберегти совість серед хаосу. Його слова «Коли почуєте, що війна почалася, йдіть у гори» — це не втеча, а заклик до духовного сховку, до витримки й надії в час, коли зникають орієнтири.

Початок першої фази — це пророче передчуття великої бурі, що готує шлях визволенню. У вислові «бажане прийде» святий формулює головну обіцянку — повернення Константинополя, але не лише як геополітичного центру, а як образу відродження справедливості. Проте додає: «бажане (тобто повернення Константинополя еллінам)прийде тоді, коли не залишиться двох дерев» — натяк на падіння двох могутніх сил, які сьогодні визначають долю світу. Їхнє зникнення відкриє простір для нового порядку.

Особливе місце у пророцтвах займає загадкове формулювання: «руді зроблять роботу» — тобто народи півночі, слов’яни-українці та, можливо, скандинави або прибалти стануть тими, через кого здійсниться Божий задум.

Окремо зазначимо, що тут про московітів-швабройдів мова не йде, бо вони давно вже не руді, оскільки втратили свої споконвічні антропологічні, релігійні та моральні ознаки разом з вірою во Христа.

Це не тріумф конкретної держави, а вияв інструменту Провидіння: вони принесуть зміни, але не володітимуть кінцевим плодом перемоги. Адже, як каже Косьма: «Вони знову заберуть його, і ви знову його отримаєте», — місто перейде з рук у руки, поки не настане час праведного відновлення.

Отже, перша фаза — це передумови визволення, коли старий світ валиться під тиском війни, а новий лише формується. Це час випробування, коли кожен народ і кожна душа мають дати відповідь на запитання: чи готові вони до оновлення, яке прийде не через меч, а через очищення.

Цей наратив не прагне до буквального віщування дат чи вказівки на конкретних сучасників; навпаки, його сила в універсальності та моральній напрузі. Пророцтва святого Косьми про Константинополь — це заклик до усвідомлення, що великі геополітичні події завжди мають духовний бік, і що остаточний результат залежить не тільки від збігів ординарних сил, а й від готовності народів до внутрішнього очищення. У цьому сенсі вони й сьогодні звучать як застереження й обітниця одночасно: історію важко передбачити, але її напрям може бути осмисленим, якщо тримати у центрі уваги праведність і молитву.

Друга фаза у пророцтвах святого Косьми Етолійського — це час визволення Константинополя та короткого, але оманливого миру. У цій фазі святий виголошує: «Місто буде дане не тим, хто воював, а тим, хто заслуговує» — наголошуючи, що справжня перемога приходить не через силу, а через праведність. Це символ Божої справедливості: Царгород повертається не переможцям битв, а тим, хто зберіг віру, терпіння й чистоту серця. Для самого Косьми визволення міста — це не лише політична подія, а духовна перемога, коли Бог повертає святиню тим, хто зумів вистояти у випробуваннях.

Далі святий говорить: «Велика сила прийде з моря, інша з суші, і там зустрінуться» (виділено мною- І.Ф.) — описуючи момент, коли два могутні світи зіткнуться заради долі міста. Це образ глобального конфлікту, що вийде за межі політики, — боротьба світоглядів, у якій Константинополь стане символом оновлення. І коли, за словами святого, «все здаватиметься втраченим, Бог подасть знак», — це означає, що навіть серед найтемнішої години людство отримає нагадування про присутність Божого промислу.

У наступних висловах Косьма додає ще одну деталь: «заберуть його собі руді, але потім віддадуть його вам» — пророче бачення того, що визволення міста відбудеться за допомогою північних народів — можливо, українців або скандинавів, які стануть посередниками у відновленні справедливості. Але й тут він попереджає: «не біжіть до Царгорода, ви будете жити в ньому лише п’ять років» — натяк на те, що період миру буде коротким. Отже, друга фаза — це час великої радості, що межує з новою загрозою, коли людство стоїть між вдячністю за визволення і спокусою самовпевненості.

Третя фаза у пророцтвах святого Косьми Етолійського — це період нової, неочікуваної кризи, що настане після короткого мирного віддиху. Святий промовляє: «там народиться Третя Сила», маючи на увазі появу нового чинника — міжнародного або ідеологічного — який зруйнує крихку рівновагу. Ця сила не обов’язково має воєнний характер; вона може означати вплив нової коаліції держав, нової політичної моделі чи навіть духовної спокуси цивілізації, що втратила моральні орієнтири. У деяких тлумаченнях «руді», яких Косьма згадує раніше, — це народи півночі, можливо, як ми вже ззначили та ще раз підкреслимо, українці чи скандинави, котрі стають знаряддям визволення міста, але після їхнього відходу з’являється інший гравець — «Третя Сила», що втручається у справи Константинополя, прагнучи контролю й переваги.

Далі лунає попередження: «коли почуєте гармату — біжіть!» — знак нової війни, яка спалахне зненацька й накриє місто хвилею руйнувань. І ще одне застереження святого: «не будуйте ніяких будинків у місті, поки не минуть три роки» — пересторога проти поспіху в мирному відновленні. Три роки — це час очищення, випробування віри та терпіння. Уся ця фаза у пророцтві є попередженням, що після видимого визволення людству доведеться пройти через духовну і політичну турбулентність, перш ніж настане справжній мир.

Четверта фаза пророцтв святого Косьми Етолійського знаменує собою кульмінацію всієї містичної драми визволення Константинополя — момент, коли після довгих страждань і кривавих конфліктів настає остаточний, справжній мир. У словах святого — «і прийде знову, а тоді житимете добре, і радітимете» — звучить не лише передчуття відновлення міста, а й пророцтво духовного воскресіння грецького народу. Саме він, пройшовши крізь століття приниження, полону та забуття, постає у цих словах як народ, що не втратив своєї душі, не зрікся віри й культури.

Відродження Константинополя у цьому баченні — не політична подія, а метафора відновлення історичної справедливості: повернення грекам не лише міста, а їхньої духовної гідності. У богословському сенсі це не тріумф сили, а перемога віри, терпіння та моральної витривалості, коли мир приходить не як трофей, а як нагорода тим, хто вистояв у вірі та зберіг світло Еллади у темряві століть. Пророцтва святого Косьми Етолійського не обмежуються лише передбаченням визволення; вони водночас застерігають про небезпеку, що неодмінно настає після початкового звільнення.

Підкреслимо, що те, що стосуються Константинополя, не можна зводити лише до «психотерапевтичної мрії» — хоча, без сумніву, вони відіграють роль у підтримці національної та релігійної ідентичності. Водночас вони формують уявлення про регіональну стабільність та небезпеку, впливають на сприйняття історичної пам’яті та навіть на стратегічні розрахунки різних акторів у Східному Середземномор’ї. У цьому сенсі їхня сила полягає не тільки в символічному значенні, а й у здатності спрямовувати мислення людей щодо того, як може розгортатися історія.

Системний аналіз чинників, які можуть вплинути на реалізацію пророцтв святого Косьми, дозволяє перенести їх із містичної площини у сферу сучасної геополітики. У випадку пророцтва про Константинополь ключову роль відіграє нестабільність у Туреччині та боротьба за контроль над Чорноморськими протоками — Босфором та Дарданеллами.

Однією з головних умов, за якої могла б статися передбачувана трансформація, є криза або потенційний розпад Туреччини. Така ситуація може бути зумовлена як внутрішньою нестабільністю, так і зовнішніми чинниками. До внутрішніх належать економічні потрясіння, політичні суперечки, зростання сепаратистських рухів або відновлення нестабільності через військові перевороти. Зовнішні чинники включають участь Туреччини у масштабних регіональних конфліктах, що виснажують її ресурси й ослаблюють контроль над стратегічними містами та протоками.

У сукупності ці фактори формують передумови, при яких історичний баланс у регіоні може змінитися, а питання контролю над Константинополем знову вийти на перший план. Пророцтва святого Косьми в цьому сенсі виступають не лише як духовний маяк, а й як своєрідний символ структурної вразливості регіону та потенційних змін, які можуть відбутися у майбутньому.

Чорноморські протоки — Босфор та Дарданелли — залишаються ключовим стратегічним вузлом, через який здійснюється контроль над Чорним морем і регіональними комунікаціями. Саме тому вони традиційно відіграють центральну роль у будь-яких сценаріях, пов’язаних із безпекою та впливом у регіоні.

У контексті пророцтв святого Косьми можна уявити сценарій появи «Третьої Сили». Якщо між державами, які контролюють протоки, виникне прямий конфлікт за їхній контроль, це може спровокувати втручання зовнішніх сил, що прагнутимуть інтернаціоналізувати управління протоками або забезпечити їхній нейтральний статус. Такий розвиток подій відповідає символічному уявленню про появу нової, непередбачуваної сили, яка змінює хід історії, не залежно від намірів окремих учасників конфлікту.

Отже, ідея повернення Константинополя еллінам та стабільного миру залишається гіпотетичною та залежить від глобального перерозподілу сил, який повільно вже почався у світовій геополітиці, залежить ще й від здатності регіону пройти через кризові моменти та знайти баланс між стратегічними інтересами та довгостроковим миром. Пророцтва святого Косьми у такому прочитанні виступають не лише як духовна опора, а й як символ можливих ризиків та перехідних фаз у регіональній геополітиці.

У грецькому колективному уявленні Константинополь завжди сприймався як невід’ємна частина їхньої історичної та культурної спадщини, що відображено у концепції «Великої Ідеї» (Мегалі Ідея). Це формує сильний символічний зв’язок із містом, який виходить за межі сучасної політики.

З практичної точки зору, Греція постійно апелює до спадщини Візантії та виступає проти будь-яких дій, що змінюють історичний і культурний характер об’єктів Стамбула, таких як перетворення Софійського собору на мечеть. У разі потенційної кризи або нестабільності в регіоні, Греція, як активний член ЄС і НАТО, може використати цей історичний наратив для забезпечення своєї ролі у врегулюванні подій, позиціонуючи себе як законного спадкоємця культурного й духовного надбання міста та захисника його християнської спадщини.

Не можна недооцінювати емоційну та ідеологічну функцію пророцтв святого КосьмиЕтолійського. В умовах багатовікового панування чужої влади та обмеження православної спадщини, особливо після падіння Константинополя у 1453 році, ці пророцтва стали своєрідним кодом культурного опору. Вони давали грецькому народу надію на те, що його історична ідентичність та віра зрештою переможуть, незалежно від поточної політичної ситуації.

Водночас ці слова виконують і більш конкретну ідеологічну роль. Для певних консервативних чи радикальних кіл у Греції пророцтва слугують релігійним обґрунтуванням для територіальних й культурних претензій, вони підтримують ідеї відновлення історичної спадщини. У кризові моменти такий наратив здатний мобілізувати суспільство, підживлюючи національну самосвідомість і прагнення до захисту власного культурного та духовного надбання.

Пророцтва святого Косьми поєднують у собі глибоку духовність та сильний історичний символізм, формуючи місток між минулим і сучасністю. Вони не є буквальним планом майбутніх подій, а радше моральною та символічною картиною циклів історії — падінь, криз, очищення та відродження. У центрі цих передбачень — Константинополь як духовний і культурний маяк, навколо якого концентруються питання віри, справедливості та національної ідентичності.

Отже, спадщина святого Косьми — це поєднання віри, історії та надії, яке нагадує, що хід історії важко передбачити, але духовні цінності та моральна стійкість здатні тримати народ на плаву у найскладніші часи.

Ігумен Феофан Полоцький.