Тризуб і “Капсула часу” князя Володимира. Герб України (оновлено)

Історія. Тризуб раптом відкрив великий шар значень та історичних подробиць української культури. І все через пошук відповіді на одне цікаве питання, яке переслідувало мене протягом тривалого часу: чому найбільша мовна спільнота на материку, а саме слов’янська, має найкоротшу історію?

Пошук і відповідь на нього виявились заплутаними, втаємниченими, неймовірними, надто фрагментарними і далеко не завжди чіткими та виразними.  Можливо через мою власну не достатню уважність та повагу до “підвалин історії” чи зокрема до теми “мови” та “слов’янства”.

Тому те із чим зіткнувся маю витягти на світ, бо воно таки заслуговує на вашу увагу, особливо у 30-ту річницю Незалежності України.

Пошук

Отже, початкове питання виглядало так:

Територія розселення слов’янських народів одна з наймасштабніших. Численна кількість слов’янських мовних груп найбільша в Європі/Євразії і разом із тим, їх історія ледь сягає 3-4 ст н.е., та 9-10 ст зокрема для України або Київської Русі.  Яким чином “молода” культурно-мовна спільнота отримала “домінуюче” положення на континенті? Чому нічого дивного немає у цьому “феномені” з офіційної точки зору? Що за аномалія, катаклізм чи конспірологія ховає вуха за цим “феноменом”? Чи це просто моя необізнаність темою?

Дослідження-дискурс, яке починалось тоді “тут і зараз” і йшло у зворотньому часу напрямі, минаючи велику купу подій і матеріалів, призвело до пошуку мовних та письмових ознак у дохристиянських та докириличних (оце сказав?!) історичних артефактах.

Першою ж “знахідкою” (а сьогодні це вже широко відмий факт) стала згадка готського історика Йордана, із посиланням на історика Пріска, який також був кілька разів послом у Аттіли, двох словянських слів, у найближчому оточенні гунського вождя – “страва” і “мед”. Тож напевно мало бути ще щось.

Палеонтологи та мовознавці вказували на рунічне письмо, яким користувались до Християнства на наших теренах, до кирилиці, та яке (вочевидь) вплинуло на формування не тільки нашої абетки але й абеток інших європейських культур.

Містерія

Авжеж, близько 90% сучасних рунічних джерел мали езотеричний зміст. Сучасний, міксований із нумерологією він здавався чудернацьким трешем (trash), навряд чи вартим уваги, хоча магічну властивість рун описано у давніх сагах, як наприклад у “Старша Едда. Промови Сігрдріви“, датовану ХІІІ ст.н.е.

І саме езотеричний зміст виявився причиною цікавості до них з боку сучасних можновладців “запорєбріка”, за словами одного з “кримських блогерів-рунологів”.

Цей момент, а також випадкове відео з монетою Петра першого, де на аверсі було зображено 4 літери “П” у формі відверто типового рунічного “шолому жаху” (симетричне розтащування рун, яке мало посилювати чаклування/закляття рунічного набору і яке писали/малювали на щитах для магічного впливу на ворога у бою) стало поштовхом до перевірки цього цікавого спостереження – рунічної теорії – на інших історичних прикладах та артефактах.

Додам ще, що написання “П” було не зовсім стандартним і скоріше було певною імітацією руни “Уруз”.

До повноти дослідження, перші рунічні знахідки датуються істориками 1 ст. н.е. Це найдавніша офіційна археологічна дата їх появи. Найбільше рунічних артефактів знаходять на территорії Прибалтики, а практичне рунічне письмо у широкому вжитку навіть до 19 ст. використовувалось у Нідерландах. Джерела згадують місцину на одному з островів Голландії де досі користуються таким стилем у вивісках та інших декоративних речах.

Звичайно, Петро 1 навчався у Голандії але, також, його наставником був наш гетьман Іван Мазепа. І цей очевидний “культурний ланцюжок” треба було перевірити у першу чергу.

І герб гетьмана Івана Мазепи знову ж непрямо але підтвердив спостереження – ми бачимо елементи схожі на рунічне письмо – хоч і залишив ще більше питань.

(Про його карб потрібна і буде інша стаття.)

Тризуб. Герб України

Раптом очевидним стало те, що силует руни “Уруз” – ᚢ – у її природньому написанні ми щодня спостерігаємо на… гербі України – Володимировому тризубі:

“Юний друже, будь гордий з того що Ти є спадкоємцем в боротьбі за славу Володимирового Тризуба” (Декалог українського націоналіста, 1929 рік.) – пригадалось мені у той момент, як казала нам, своїм онукам, ще задовго до того як розпад СРСР стане мейнстрімом, Ганна Андріївна Грицаюк (Мельник), якій і присвячено цей дискурс за замовчуванням.

Отже, далі, здавалось, скласти “речі” докупи було неможливо.

Ієрархія або “дерево” гербів українських “Рюриковичів”, які також називались Карбом або Тавром князів навпаки уникало подальших співпадінь у спостереженні.

Ці герби були іменними у кожного князя, і кожен з них намагався видозмінювати/переінакшити батьківський, щоб мабуть якось підкреслити певну спадковість та індивідуальність.

Карб Святослава, батька Володимира, виявився ще загадковішим, бо рун у ньому – жодної:

 

 

Зверху “християнський хрест”, вочевидь. А знизу, схоже.. на вістря специфічної “дворогої” стріли.

Історична довідка говорить, що такі стріли з’являються у 1 ст н.е. за даними археологів. Їх використовували у полюванні на великих тварин та проти кінноти під час війни. Потрапляючи стріла розрізала артерії, залишаючи глибоку рану і “здобич” не могла піти далеко через велику втрату крові. Вважають, що найстаріші такі стріли знаходять у степах Азії. Хоча є згадка про ще давніші їх знахідки у Таксилі (Пакістан) датовані 1 ст н.е. [(Marshall, 1951, с. 560, III, табл. 169, 200-202)]. Додам, що такий тип стріл, ще часом називають “скіфським”, у сучасних статтях.

Це була б крапка, якби не робота вченого-фізика білоруського походження Сокол-Кулитовського (СК), що потрапила до рук у пошуках інших рунічних джерел. Він співставив рунічний напис, кирилічний напис та зображення на одній давній монеті 17 ст, моделюючи читання рун. У продовження застосування цього методу на інших артефактах, із суміжними написами, він розробив власну теорію лексичної інтерпретації рун.

За його емпіричним методом кожна руна це приголосний у парі з голосною і у тих чи інших випадках, і в залежності від написання, може чергувати голосну та має певне значення. Тобто слогове письмо.

[Метод чудово працює на відносно нещодавних артефактах. Із більш давніми набагато складніше, мабуть через глибшу мовну відмінність сучасної і тодішньої мови. До слова, лінгвісти “великоросії” не визнали його роботу – з одного боку, мабуть, через певну вузкість підходу, з іншого через занадто зухвале відкрите ставлення до лінгвістів самого автора метода, що критикує їх за “наукову короткозорість” у цій темі. Разом із тим, мусово було перевірити його метод, бо у ньому містилось певне раціо.]

Один з карбів, що зненацька потрапив у поле уваги через пошуковець – це тавро клану Дуло, найближчих нащадків Аттіли, з Перещепинського скарбу, який вивезли до Ермітажу – раптом “з легістю” прочитався за методою СК.

Надто просто і надто відверто – 3 руни, що дзеркалять (такі написи/руностави називають паліндромами): “Іса”, “Но”, “Іса”.

Або: І, Но, І. [Можна заперечити, що другої руни не має у Футарку (рунічній абетці), але СК її співставляє із ᚳ– “Кеназ”, і інтерпретує як “Но”, див. його роботи і посилання]

“ІНОІ” – або “іной”, тобто “інший”?

Історики вважали, що Перещепенський скарб це поховання засновника Болгарії хана Кубрата, відповідно, і мова мабуть болгарська, тобто староболгарська? Надто просто щоб бути правдою? Тим більше, що такого слова перекладач не знайшов у болгарській… Щоправда, з’ясувалось: згодом, почали вважати, що у Перещепинському похованні і не хан Кубрат, бо частина знахідок більш пізні. І взагалі із цим тавром багато суперечливих даних і про це є сенс зробити окремий дискурс.

М’який культурний шок від цікавого співпадіння раптом дав розуміння, що справедливим буде наступне припущення – тавро Святослава це дві руни – “Гебо”(ᚷ) і “Турісаз”(ᚦ). І відповідно читаючи тавро знизу вгору (співставляючи з методою СК): “Д’ Жи” або “Дужий”? Тобто Святослав не те щоб “Хоробрий”, а “Дужий”? Історичний характер персонажа навряд чи суперечить такому “прочитанню”.

ᚦ ᚷ – Д’ Жи/Зи або “Дужий/Дузий”. [у “магічних” руноставах розміщення рун могло бути довільним, відносно горизонту]

Далі було кілька спроб прочитати написи на інших артефактах з відкритих джерел, які тільки підтвердили певний зміст у методиці СК. Про це згодом буде доповнення ([доповнення вже нижче]). Бо ці спроби допомогли розібратись і з Тризубом Володимира Великого.

“Капсула часу” князя Володимира або руностав

Отже, насправді, тризуб на гербі України – це занадто видозмінене тавро Володимира. Ось, нижче, його початковий вигляд на монетах, що були викарбувані за життя князя. (Завжди читайте першоджерела)

І далі, ось все, що можна розібрати на ньому із високою вірогідністю, в контексті рунічного письма:

Пропускаючи час втрачений на відпрацювання гіпотез і студіювання методи на інших зразках, зрештою утворилась досить виразна “анаграма” (або руностав), глибока та красномовна за своїм змістом.

А саме, руни розташувались наступним чином, читаючи знизу вгору і за годинниковою стрілкою, хоча її можна читати і у зворотному напрямку, оскільки це дзеркальний паліндром.

Турісаз, Райдо, Уруз, Беркана, Альгіз обернений, Іса, Альгіз обернений, Беркана, Уруз, Райдо, Турісаз.

ᚦ ᚱ ᚢ ᛒ ᛦ ᛁ ᛦ ᛒ ᚢ ᚱ ᚦ

Що можна скласти, як:

Д’ Ра Бо В Се І Се В Бо Ра Д’.

Враховуючи певну лексичну симметрію (на сучасний лад) зміст ймовірно звучить так:

“Дар Бога Все І Все Бог Рад”

Давня язичницька мудрість князя чи Ніцше, що надихнувся класиками стоіцзму був далеко не єдиним поціновувачем більш давніх ніж цей світ істин?

Давні дохристиянські вірування були філософією, що перегукувалась зі стоiцизмом чи тут особисте кредо князя?

Заглиблюватись у це питання зараз буде надто довгo [див. додаток 2 нижче]. (Можливо тризуб це просто оберег складений його донькою, яка пішла у “невістки” до конунга вікінгів)

Додам лише, що наш геральдичний набір рун я показував рунологам-езотерикам і вони співставили його із материнським оберегом за “магічним” значенням.

Тому, краще перевірим інші варіанти прочитання.

Інші версії прочитання Тризуба: “Рюрик”?

У мережі можна знайти спроби прочитати карб Володимира, щоправда далекі від рунічного письма.

За однією із гіпотез, що виникали у мене, набір рун асоціював слово “Рюрик”. Ось напис з каменю Церкви Норрсунда де написане це імя персонажа, якого вважають напівміфічним.

 

Бачимо, що “Беркана” (ᛒ) є зайвою у імені “Рюрик”. Бракує однієї руни “Уруз” (ᚢ) і у руноставі Володимира знайти “Кеназ” (ᚲ, ᚳ, ᚴ) занадто складно.

Досвід спроб дешифрування на інших артефактах вказує, що кожна руна має виразно читатись навіть у найкарколомніших рунічних зв’язках. Тому ця версія хоч і схожа але притягнута занадто сильно і тому її відкидаємо.

Інші версії прочитання Тризуба: “Володимир”?

Також схоже, якщо припустити, що читаючи зліва на право, перша “Беркана” – “В”, а остання “Райдо” – “Р”.

І решту букв “можна співставити” за винятком букви “М”.

Можливо, отак, як на зображенні нижче. Але випадають у цій конструкції надто очевидно вписані руни “Альгіз” та “Ісаз”. Тому поки що ця версія не викликає довіри.

Хоча також дуже схоже.

Чому метод має “раціо”?

[Доповнення 1]

Для тестування методу я вдався до випадкових, взятих з відкритих джерел історичних артефактів, з нанесеними рунами, щоб співставити результати застосування інтерпретації до них за методом СК.

Не всі “піддалися” але кілька суттєвих “співпадіннь”, справляють враження змістовності методу, а також, суб’єктивно, певною глибиною та містичним поетизмом. Фактично, це написи, що “посилюють” властивості артефакту, “магічні заклинання”.

1. Оковка ночв із Торсбергу.

Артефакт з одним із найстаріших рунічних написів ~ 200 р.н.е.

Рунічний напис:

ᛟᚹᛚᚦᚢᚦᛖᚹᚨᛉ / ᚾᛁᚹᚨᛃᛗᚨᚱᛁᛉ

Співставлення першої частини, що “піддалась”:

ᛟ	ВА	ВА- слог
ᚹ	РО	РО – слог
ᛚ	Г	Г – завершення слова ВАРОГ
ᚦ	ДА	ДА – СК часто інтерпретує як ДАЄ, ДАМ і тд
ᚢ	БО	БО – майже завжди СК вказує, що це слово БОГ
ᚦ	ДА	ДА – ДАМ,
ᛖ	МА	МА – слог, загалом разом із наступним знаком СК інтерпертує як МАРО – темна богиня смерті
ᚹ	РО	РО – слог, завершення слова МАРО (володарка світу мертвих)
ᚨ	Ч*	Ч* – можлива будь-яка голосна. Разом із наступним слогом схоже на “Часе” або “Часі”, в контексті – “Вчасно”
ᛉ	СЕ	СЕ – СЕ, ЦЕ – вказівний займенник або частина слова

 

ВА-РО-Г ДА БО ДА МА-РО Ч*-СЕ

Ймовірна інтерпретація:

ВА-РО-Га ДАє БОг відДАм МА-РО(смерті) Ч*-СЕ(вчасно)

Тобто:

“ВОРОГА ДАЄ БОГ – ДАМ СМЕРТЬ [ЙОМУ] ВЧАСНО”

Друга частина складніша, поки приводити її немає сенсу.

 

2. Обруч веретена, знайдений в Лецкані, Румунія, датується IV століттям

Руни (фото не знайшлося):

ᚨᛞᛟᚾᛊᚢᚠᚺᛖ ᛬ᚱᚨᛜᛟ᛬

Співставлення за методом СК:

Ч* ЖИ ВА НІ З БО Ч* ТИ МА :РА ЧЕ В* ВА:

Інтерпретація за методом СК:

ᚨ	Ч*	Ч* – “Ч з голосною, є три інтерпритації в залежності від нахилу, припустимо “Че”, можливо форма “ЧИ” – відома українцям
ᛞ	ЖИ	ЖИ – Початок слова у нашому випадку за змістовною інтерпретацією
ᛟ	ВА	ВА – кінець слова у нашій інтерпретації
ᚾ	НІ	НІ – частка заперечення
ᛊ	З	З – прийменник
ᚢ	БО	БО – відповідно бог
ᚠ	Ч*	Ч* – “Ч з голосною” припустимо “ЧИ” синонім сучасного “або” . Хоча, можливо це інша лігатура, що означає “В*ВЧе” або “вовче” – за поданням СК, ще один темний дух потойбічного світу. У методі не надто виразно представлена для співставлення руна.
ᚺ	ТИ	ТИ – тут займенник без пояснень “ТИ”
ᛖ	МА	МА – ймовірно форма “МАЄ”, “маєш” і тд
᛬	:	знак розділу
ᚱ	РА	РА – за СК це ім’я бога (сонця) до Християнства. Хоча може використовуватись, як звичайна слогова частка слова. І у кількох випадках у контексті наймовірнішою найближчою формою виглядає як українське слово “Рух”. Використаємо обидва варіанти
ᚨ	Ч*	Ч* – у контексті видається як “ЧЄ” – “ТОБІ”, або як закінчення кличного відмінку
ᛜ	В/О	В* – або “ВО” – з наступним слогом В*ВА, здається дуже схожим на “ВОВНА”
ᛟ	ВА	ВА
᛬	:	знак розділу

Ч* ЖИ ВА НІ З БО Ч*/В*ВЧе ТИ МА :РА Ч* В*/ВО ВА

Інтерпретації:

1. Чи живеш без бога чи ти (щось) маєш – “Божа”/”Богу” (можливо “Благословенна”) вовна
2. Чи живеш без бога – “вовче” тебе має/тобою володіє – роби/крути вовну (або “рухай вовну”, якщо припустити, що РА це також “рух” тоді ймовірно “р*че” – “рухай”, “руками”, “роби”, або сербською це “гонка”, ймовірно тут за змістом слово – “крути”)

3. Спис із Ковеля

Знайдений в Україні, у 30 км від Ковеля, у с. Сошичне, у 1858 р. Датують ~ 3 ст н.е.

Кілька академічних перекладів “Тіларідіс”: “Вершник”, “Що мчить до цілі”, “Той що влучає в ціль”, “Нападаючий”, “Грубий їздець”

Руни:

TᛁᛚᚨᚱᛁDᛊ

Інтерпретація з використанням методу СК:

“ТО ІГЧЕ РА І ЖИЗ”

ᛏ	ТО	ТО – існує вірогідність, що руна може означати “тоді” або “ТО” відомий українцям вказівник
ᛁ	І	І – разом з наступними двома рунами утворює слово тотожне болгарському “ІГЧЕ” – “голка”
ᛚ	Г	Г – “лагуз” у скандинавській транскрипції утворило англ букву L, у кирилиці “Г” – цікаве відзеркалення
ᚨ	Ч*	див вище
ᚱ ᚢ	РА БО	див вище перекреслено тут і далі через неточну передачу самого рунічного знаку дослідниками БО – “бог”
ᛁ	І	І – сполучник “і” у контексті
ᛞ	ЖИ ВО/В*	ЖИ – перший слог, початок слова “ЖИЗ” або “життя” у контексті “Прямокутна” руна – “ВО” або дифтонг “В*”
ᛊ ᛋ	З/Ж “РА”	З – завершення слова “ЖИЗ” або “життя”  “Совуло” із таким написом за СК написання імені бога “РА”

“ТО ІГЧЕ РА І ЖИЗ”

(ІГЧЕ – болгарською – “голка” – в нашому контексті – “вістря”)

Вірогідна інтерпретація:

1. То Вістря “Боже” і Життя
2. Тоді Вістря “Богу” і Життя

[Доповненя 3] Проте мушу поправити дві руни (вони були зкопійовані раніше з “вікі” але видно відбулась пізніша “редактура” ресурсу) і звісно інтерпретацію, бо детальний розгляд малюнку списа, що було втрачено під час другої світової війни, вимагає цього. На малюнку напис обернений, поки важко второпати – так було чи це негативна замальовка/перебивка олівцем:

Але, вочевидь, що 4-та зліва-направо це не “Райдо” (ᚱ), а “Уруз” (ᚢ). І 2-га за тим же порядком не тягне та “Турісаз” (ᚦ), однак є її варіант у СК у вигляді прямокутника тотожного цьому – – і він його читає як “ВО” або “В*”.
Тому прочитання буде наступне: ᛏᛁᛚᚨᚢᛁ𐄂ᛋ

ТО ІГЧЕ БО І ВО/В* РА

Тобто:

То Вістря БОже І ВО (тобто “заради”) РА (ім’я бога)

Яке методично тут інтерпретується як:

1. То Вістря “Боже” і Заради “Ра”

Інший варіант, більш “прагматичний” (якщо не шукати всюди “бога Ра”):

ТО ІГЧЕ БОІ ВОРА

2. ТО ВІСТРЯ Б’Є ВОРА

(Тут, як на мене, цікава історія для етимологів – “вора\в*ра” корелює із “ворога”? [доповнення 4:] Схоже етимологію цих слів слід шукати у санскриті, і там вона і знайшлась, чесно кажучи. І хоча джерело вимагає перевірки, однак, приведу цитатою, яку попрошу експертів поправити, написавши у коментарях:

wer + gwa = потай + приходить.

Праслов’янська фонетична подоба: worgwos.
Сучасні значення: ВОРОГ, ВРАГ, ВОРОЖИТИ.

Принагідно поясню і слово ВОР:
Це один-єдиний ранньоіндоєвропейський корінь WR зі значенням “прихований”. ВОР – це той, хто робить щось потайливо.
Праслов’янська фонетична подоба: woros.
Початкове закінчення було таким: це той, хто робить щось потай від інших.”) [кінець доповнення 4]

[Кінець доповненя 3]

Кілька приведених вразливих співпадіннь дають вірогідність вищу ніж проста випадковість. Особливо для найдавніших артефактів. Це дає підстави розглядати цінність методу у застосуванні до геральдичних та емблемних зразків, особливо в контексті української середньовічної та більш давньої культури. І Тризуб Володимира тому приклад.

[Доповнення 2, від І.ІХ.2021]

Відверто мовлячи, заглиблення у питання стоічної філософії виявилось сюрпризним для контесту дослідження (як на мене). Адже зазначають [стор. 15]: на заснування грецької школи кіників (циніків) та стоіків ймовірно вплинула скіфська культура та зокрема скіфський філософ, син скіфського царя, потрапивший на навчання до Греції, що прожив там 30 років, вважався одним з “семи мудреців” та залишив по собі достатню кількість письмових згадок. Грецькою його ім’я було – Анахарсіс. Він народився і жив, до Греції, десь на берегах Борисфену (Дніпра), у ІІV – ІV до н.е.

Ось кілька прикладів, його цитат, які демонструють культурну парадигму мудреця, що ймовірно стала основою відомих філософських напрямів та прикладом скіфського “культурного сліду”, а також свідченням однієї природи або мотиву зі змістом карбу у тризубі Володимира:

• «Ми всі володіємо всією землею; те, що вона дає добровільно, ми беремо, а що приховує, залишаємо; захищаючи стада від диких звірів, ми беремо в обмін молоко і сир; зброю маємо ми не проти інших, а для власного захисту в разі потреби; але досі це не знадобилося, бо ми є для наступаючих і борцями і призами за перемогу, але такий приз мало хто любить … »
• Мені шатами служить скіфський плащ, взуттям – шкіра моїх ніг, ложем – вся земля, обідом і сніданком – молоко, сир і смажене м’ясо, питвом – вода … [“Лист до Хануна”]
• У тебе флейти і гаманці, а в мене стріли і лук. Тому, природно, ти раб, а я вільний, у тебе багато ворогів, а у мене жодного. Якщо ж ти захочеш, відкинувши срібло, носити лук і сагайдак і жити зі скіфами, то і в тебе буде те ж саме. [“Лист до царського сина”]
• “Приборкуй язик, живіт і плоть”
• “Скіфи живуть краще греків, тому що у них все спільне, нічого немає зайвого, кожен задовольняється малим, ніхто нікому не заздрить. А у вас, греків, навіть боги почали з того, що поділили весь світ: одному – небо, іншому – море, у третього – підземне царство. Але землю навіть вони не стали ділити: її поділили ви самі і вічно через неї сваритеся”
• “Скіфи не засуджують мову, яка з’ясовує належне, і не хвалять тієї, яка не досягає мети. Мова не буває дурною, коли думки хороші і прекрасні справи йдуть за промовами. Скіфи вважають мову поганою, коли бувають погані думки… “
• “Привозним скіфським хлібом ви задоволені; чому ж гірша скіфська мудрість?”

Отже, “повідомлення” князя Володимира у “тризубі” цілком виглядає збереженням та передачею світоглядних традицій від скіфської доби, тобто VІІ – ІV до н.е., до епохи “офіційного” Хрещення Русі, або протягом близько 1600 літньої давності.

Далі буде…

Резюме

1. Тризуб Володимира Великого у наведеному прикладі монети демонструє явну приналежність до рунічного письма і вказує на рунічну традицію у концепціях Тавра/Карбу/Тамги загалом.
2. Акуратність виведення символів вказує на лексичний зміст у карбуванні.
3. Розвідка символів відкриває перспективи для подальших досліджень в українській геральдиці зокрема та цілого прошарку ранньо-середньовічної та більш давньої української культури/історії.
4. Зміст дешифрований у статті лише спроба краще пізнати наше минуле і привернути увагу мовознавців, істориків та палеографів до потужних історичних ресурсів в контексті геральдики.
5. Стаття та матеріали будуть доповнюватись, слідкуйте за виданням, додавайте його у закладки та підписуйтесь у мережах.

Олександр Морозов