Мінус 50%: як воєнна економіка РФ входить у зону виснаження у 2025 році

Коли агресор рапортує про «зростання», а всередині сиплеться половина економіки

Поки кремлівська пропаганда малює картинку «економічної стійкості», сухі цифри показують інше: у 2025 році в Росії одночасно просіла прибутковість бізнесу, скоротилися обсяги виробництва в ключових галузях і де-факто увійшла в стагнацію понад половина секторів економіки^{1 2 10} . На тлі рекордних воєнних видатків держава затягує податкову петлю, банки залучаються як основні донори бюджету, а компанії нарощують збитки швидше, ніж уряд встигає їх «гасити» бюджетними вливаннями^{2 3 9} . Для агресора це вже не просто «ефект санкцій», а ознаки системного виснаження — з перекосом у бік воєнної економіки та повільним задушенням цивільного сектору.

«Мінус 50% усього»: що мали на увазі аналітики

Матеріал ZN.UA з промовистою назвою «Мінус 50% всього» звертає увагу на кілька паралельних процесів, які разом створюють ефект «половинного обвалу»¹ . За шість місяців 2025 року в Росії закрилися майже 141 тисяча юридичних осіб, тоді як відкрилися лише близько 95 тисяч — уперше з 2022 року розрив на користь закриттів сягнув півтора разу¹ . У результаті скорочуються і кількість активних платників податків, і реальна база для зростання ВВП поза воєнним сектором.

Паралельно, за даними українських і західних дослідницьких центрів, понад половина секторів російської економіки або перебуває в стагнації, або демонструє падіння: це вугілля, нафтопереробка, автопром, будівництво, логістика, частина металургії¹⁰ . Декларований Кремлем «зріст ВВП» тримається на перегрітих воєнних видатках і разових факторах, тоді як жива тканина бізнесу — особливо малого й середнього — втрачає прибутковість і змушена згортатися^{1 2} .

Компанії йдуть у збитки: 6,5 трильйона рублів мінуса за дев’ять місяців

Один із найяскравіших маркерів системної кризи — корпоративна звітність, на яку посилається Служба зовнішньої розвідки України та низка ЗМІ. За січень–вересень 2025 року сукупні збитки російських компаній зросли майже на чверть у річному вимірі й досягли 6,52 трильйона рублів² . У «мінус» вийшли 18,4 тисячі підприємств — це на 11% більше, ніж роком раніше, що свідчить не про поодинокі випадки, а про поширений тренд роботи «в червону зону»² .

Накопичений сальдований фінансовий результат організацій за дев’ять місяців упав на 7,7% рік до року, попри воєнні підряди та державні закупівлі² . За оцінками української розвідки, це показує, як швидко вичерпуються ресурси бізнесу під тиском санкцій, дорогих кредитів і роздутих воєнних витрат, які витісняють приватні інвестиції й змушують компанії працювати на межі рентабельності або за її межами^{2 10} .

Половина економіки в стагнації: які галузі «просіли» найбільше

Аналітичний огляд 24 каналу й профільних експертів фіксує, що станом на літо–осінь 2025 року в кризовому або стагнаційному стані перебувають щонайменше п’ять ключових секторів: вугільна промисловість, будівництво, логістика, нафтопереробка та автопром¹⁰ . На внутрішньому ринку це означає падіння попиту на нове житло, зупинку частини інфраструктурних проєктів, скорочення вантажопотоків і брак комплектуючих для автомобілебудування.

Погіршення підтверджують і дані про залізничні перевезення, на які звернуло увагу агентство Reuters: найбільші експортери, включно з «Русалом» та «Газпромнафтою», різко скоротили планові обсяги відправок на 2025 рік⁴ . Жорстка монетарна політика з ключовою ставкою в районі 21% гальмує будівництво й металургію, змушує сталевиробників зменшувати відвантаження, а банки — обмежувати кредитування реального сектору⁴ .

Воєнний бюджет проти соціальних витрат: як Кремль перекроює пріоритети

На тлі корпоративної кризи держава продовжує нарощувати воєнні витрати. Оцінка Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру (SIPRI) показує: заплановані військові видатки РФ на 2025 рік сягають близько 15,5 трильйона рублів, що відповідає приблизно 7,2% ВВП і означає подальше зростання в реальному вираженні порівняно з 2024‑м⁷ . Фактично майже половина доходів бюджету прямо або опосередковано працює на війну — через статті «національна оборона», «безпека» та утримання окупованих територій^{7 3} .

Atlantic Council звертає увагу: можливість далі збільшувати воєнні видатки обмежена — Фонд національного добробуту схуд майже на 60%, а будь-яке додаткове розширення оборонних статей означатиме відкрите урізання соціальних програм³ . Саме це вже починає проявлятися в російських регіонах — затримки платежів, скорочення інвестицій у цивільну інфраструктуру, замороження частини проєктів модернізації медицини й освіти.

Дефіцит бюджету та падіння нафтових доходів

Ще один нерв системи — бюджет, який тріщить між дорогими війною й падаючими нафто-газовими доходами. За даними аналізу Free Policy Briefs, уряд Росії вже змушений був підняти цільовий дефіцит на 2025 рік до 5,7 трильйона рублів — і є ризик, що реальні показники перевищать навіть цю планку³ . При цьому видатки не скорочують, а покривати брак доходів змушені банки й залишки Фонду національного добробуту³ .

Близько третини надходжень до федерального бюджету й далі формують нафта й газ, але санкції «Великої сімки» проти «тіньового флоту», знижені світові ціни на нафту й небажання Китаю нарощувати імпорт газу роблять цю опору ненадійною³ . ЄС обмежує схеми реекспорту через Індію, США посилюють тиск на Rosneft та Lukoil, а це означає: в умовах дорогих кредитів і виснажених резервів будь-яке тривале просідання нафтових цін буде для Кремля болючішим, ніж у попередні санкційні хвилі.

Кредитний зашморг: ключова ставка 21% і смерть іпотеки

Внутрішня ціна війни — це не лише бюджетні таблиці, а й вартість грошей для бізнесу та населення. Аналітик KSE Анатолій Амелін нагадує: у спробі приборкати інфляцію й втечу капіталу Центробанк РФ піднімав ключову ставку до 21%, що автоматично потягнуло за собою стрибок ставок за кредитами до 25% і вище, включно з іпотекою⁶ . Ринок житла фактично «заглох»: багато девелоперів заморозили запуск нових проєктів, а попит на квартири з кредитним плечем різко звузився.

Для промисловості й малого бізнесу дорогі гроші означають відмову від інвестицій, зупинку модернізацій і перехід у режим виживання. Розкручена воєнними контрактами «перегріта» економіка потребувала охолодження, але обрана терапія б’є найсильніше саме по цивільному сектору, посилюючи ефект «мінус 50%» у чутливих галузях, які не мають доступу до оборонних замовлень^{6 7} .

Санкції й технологічний голод: чому «імпортозаміщення» не рятує

Попри заяви Кремля про «успішне імпортозаміщення», експерти Deutsche Welle й українські аналітики фіксують: брак сучасних комплектуючих і технологій дедалі сильніше б’є по складних галузях — від машинобудування до нафтогазового сервісу⁹ . Частина підприємств змушена переходити на менш продуктивні аналоги, масово скуповувати сірий імпорт через треті країни або просто зупиняти окремі лінії, коли вичерпуються запаси західних вузлів.

У транспортній галузі та логістиці це означає падіння якості й надійності сервісу, зростання витрат на ремонт, а отже — подорожчання перевезень^{4 9} . В енергетиці — відкладені аварії та втрату ефективності старих родовищ, для обслуговування яких ще з 2000‑х потрібні були західні технології видобутку та буріння. У сумі все це знижує потенціал зростання й поступово консервує економіку агресора в статусі сировинного придатку для невеликої кількості партнерів.

«Зовнішній фасад» і внутрішня ціна війни

Офіційна статистика Росстату, яка досі намагається демонструвати «позитивну динаміку», дедалі менше схожа на реальність, яку фіксують незалежні дослідження й дані з галузей. Reuters, DW, українські та західні think tank-и показують, як «зростання» концентрується в окремих воєнних кластерах, тоді як реальні доходи домогосподарств, якість послуг і доступ до кредитів погіршуються^{4 9} . Під гучні репортажі про нові військові контракти бізнес у регіонах рахує збитки, а місцева влада — дефіцити бюджетів.

Для Кремля це стратегічна пастка: підтримка ілюзії «нормального життя» потребує все більших субсидій, пільг і латання дірок, але кожен додатковий рубль, спрямований на соціальний спокій, зменшує можливості продовжувати війну в попередніх масштабах^{3 7} . Саме тому аналітики говорять про 2025 рік як про рубіж «межі міцності» російської системи: ресурс для одночасного фінансування великої війни, санкційної адаптації й збереження соціальної стабільності стрімко тане^{6 8} .

Скільки часу така модель може протриматися

Оцінки розходяться в деталях, але схожі за змістом: за нинішньої траєкторії воєнної економіки, високих ставок, падаючих енергетичних доходів і зростаючого бюджетного дефіциту «запас міцності» російської системи обмежений кількома роками^{3 8} . Звіт Atlantic Council про економіку РФ у 2025 році робить висновок: поєднання стагнації в цивільному секторі та мілітаризації бюджету неминуче призведе або до різкого скорочення соціальних витрат, або до глибшої фінансової дестабілізації³ .

Для України й союзників це означає, що час працює не лише проти нас, а й проти агресора: загальна маса показників «мінус 50%» — від стагнуючих галузей до вибухового зростання збитків бізнесу — сигналізує про довгострокове виснаження, яке важко компенсувати пропагандою чи разовими військовими замовленнями^{1 2 10} . Питання лише в тому, чи зможе Захід зберегти темп підтримки України достатньо довго, щоб економічний тиск на Кремль перетворився з фонового фактору на реальний обмежувач його агресивних планів.

Джерела

1. ZN.UA: «Минус 50% всего. Что случилось с экономикой агрессора за год» – аналітичний огляд структурних проблем російської економіки у 2025 році
2. 24 Канал: «Фінальна фаза 2025 року: російська економіка все більше буксує» – дані Служби зовнішньої розвідки України про прибутковість бізнесу РФ
3. Free Policy Briefs / Site of Eastern European Economics: «Russian Budget Deficit Widens as Growth Stalls and Oil Revenues Fall» – аналіз бюджету та дефіциту РФ
4. Reuters (через РБК-Україна): матеріали про скорочення залізничних відправок «Русала», «Газпромнафти» та інших експортерів у 2025 році
5. DW: «Экономика России выдыхается – рецессия на пороге» – ознаки сповільнення ВВП та вплив санкцій на повсякденне життя
6. Focus / KSE: «2025 год — предел прочности России» – колонка Анатолія Амеліна про ключову ставку, кредити й межі воєнної моделі
7. SIPRI: «Military Spending in Russia’s Budget for 2025» – оцінка оборонних видатків РФ і їхньої частки у ВВП
8. Atlantic Council: «The Russian economy in 2025: Between stagnation and militarization» – звіт серії Russia Tomorrow про воєнну економіку РФ
9. KSE Institute / Ukraine’s sanctions monitoring (Chartbook July 2025): дані про дефіцит бюджету й динаміку нафтових доходів
10. 24 Канал: «Российская экономика в депрессии: показатели стагнации более половины отраслей» – узагальнення кризових процесів у ключових секторах економіки РФ