Мінсоцполітики у вересні 2026 винесе до Ради добровільну пенсійну реформу та перегляд спецпенсій суддів і силовиків

У вересні Верховна Рада отримає законопроєкт, який змінює багаторічну логіку примусових відрахувань і переглядає спеціальні пенсії суддів, прокурорів та працівників силових структур. За оцінками міністерства, запуск нової моделі потребує чіткого фінансового каркасу вже в цьому бюджетному циклі.

Пенсійна система України роками трималася на клаптиковій ковдрі доплат, надбавок і винятків, які давно перестали відповідати демографії, стану ринку праці й очікуванням людей, що щомісяця сплачують внески. Міністерство соціальної політики завершує підготовку законопроєкту, який має замінити цю конструкцію трьома зрозумілими рівнями та добровільною накопичувальною складовою. Обовʼязкового другого рівня, про який говорили понад пʼятнадцять років, у новій концепції немає. Натомість міністерство пропонує переглянути спеціальні пенсії для суддів, прокурорів і працівників силових структур, щоб зменшити розрив між «звичайними» та «особливими» виплатами.¹

Рішення готують до внесення у вересні 2026 року. У відповіді на запит Forbes Ukraine відомство прямо формулює мету: прибрати складну, непрозору й фрагментовану систему численних доплат до мінімальних розмірів пенсій. Це вже не перша спроба. У 2024 році міністерство презентувало іншу модель, де накопичувальний рівень розглядався як обовʼязковий. Нинішній поворот — добровільність — змінює і політичну, і фінансову логіку реформи. Він зменшує ризик соціального спротиву, але підвищує вимоги до довіри, комунікації та якості фінансових інструментів, які мають зʼявитися на ринку.²

Чому стара система вичерпала себе

Солідарна пенсійна система України працює в умовах, яких її творці не передбачали. Кількість платників єдиного соціального внеску скорочується через війну, міграцію та тіньову зайнятість. Кількість отримувачів пенсій залишається високою. Коефіцієнт заміщення — частка пенсії від попереднього заробітку — для більшості людей давно опустився нижче рівня, який міжнародні організації вважають прийнятним для збереження гідності в літньому віці. Світовий банк і Міжнародна організація праці неодноразово фіксували: без структурних змін українська солідарна модель упирається в стелю можливостей бюджету й Пенсійного фонду України.³

Проблема не лише в цифрах. Система обросла десятками видів доплат, підвищень і спеціальних правил. Людина з однаковим стажем і схожим заробітком може отримувати суттєво різні суми залежно від галузі, статусу чи дати виходу на пенсію. Це руйнує відчуття справедливості. Саме тому Мінсоцполітики ставить акцент не на черговому косметичному підвищенні мінімальної виплати, а на заміні самої архітектури нарахувань. Прозорість і передбачуваність стають такими ж важливими, як і розмір середньої пенсії.

Війна посилила тиск. З одного боку, держава мусить утримувати обороноздатність і соціальні гарантії для військових та їхніх родин. З іншого — зберігати бодай відносну рівновагу для цивільних пенсіонерів. У такому середовищі будь-яка реформа, що виглядає як примусове вилучення додаткових коштів із зарплат, ризикує наразитися на хвилю недовіри. Добровільна модель накопичень — спроба пройти між цими обмеженнями, не відкладаючи зміни на невизначений час «після війни».

Три рівні замість хаосу надбавок

Нова концепція ділить пенсійне забезпечення на три рівні. Перший — оновлена солідарна система, очищена від хаотичних доплат. Тут мають залишитися базові гарантії, привʼязані до стажу, заробітку й чітких формул, а не до ручного розподілу надбавок. Другий рівень — добровільні накопичення. Людина сама вирішує, чи відкладати частину доходу на персональний рахунок, у якому фонді чи через який інструмент це робити і як розпоряджатися коштами після досягнення пенсійного віку. Третій рівень — уже наявні недержавні пенсійні фонди та програми корпоративних і індивідуальних пенсій, які мають отримати ясніше регулювання й податкові стимули.¹⁴

Відмова від обовʼязковості другого рівня — ключова відмінність від концепції 2024 року. Тоді дискусія точилася навколо автоматичного підключення працівників і роботодавців до накопичувальних рахунків. Критики вказували на ризики для фонду оплати праці, на слабкість ринку капіталу й на відсутність надійних інструментів збереження вартості грошей під час високої інфляції та воєнних шоків. Нинішня версія знімає примус, але залишає державі роль архітектора правил: захист внесків, стандарти розкриття інформації, обмеження на ризикові інвестиції, механізми спадкування й виведення коштів.

Для запуску добровільної системи потрібні не лише закони. Потрібен зручний цифровий кабінет, інтеграція з реєстрами застрахованих осіб, прості панелі моніторингу для людини, яка хоче бачити свій рахунок у смартфоні. Без цього добровільність залишиться формальністю: підключаться лише ті, хто вже зараз користується недержавними фондами. Мінсоцполітики в комунікації наголошує на заміні «складної й непрозорої» моделі, тож цифровий контур реформи стає таким же критичним, як і фінансовий.²

Спецпенсії суддів, прокурорів і силовиків під лупою

Окремий блок реформи — перегляд пенсій для прокурорів, суддів та працівників силових структур. Ці виплати традиційно суттєво перевищують середні показники по країні й фінансуються за спеціальними правилами. У суспільстві вони давно стали символом нерівності. Міністерство хоче вбудувати їх у загальнішу логіку, зменшивши кількість винятків і зробивши нарахування зрозумілішим. Це не означає автоматичного обнулення гарантій. Йдеться про поступове вирівнювання правил для нових призначень і про прозоріші формули для тих, хто вже має право на виплати.¹

Політично це найчутливіша частина пакета. Суддівська і правоохоронна спільноти мають сильне лобі й конституційні аргументи щодо незалежності та гарантій. Водночас у період, коли мільйони людей живуть на пенсії, близькі до прожиткового мінімуму, збереження паралельних «елітних» треків підриває легітимність усієї системи. Міжнародний досвід показує: успішні реформи спецрежимів зазвичай супроводжуються тривалими перехідними періодами, захистом уже набутих прав і чітким розмежуванням між тими, хто виходить на пенсію найближчим часом, і тими, хто лише починає карʼєру.

Для силових структур додатковий чинник — війна. Держава не може дозволити собі сигнал, ніби служба, повʼязана з ризиком для життя, знецінюється. Тому будь-який перегляд має йти разом із пакетом гарантій для сімей загиблих, програм перекваліфікації для ветеранів і збереженням адекватного рівня забезпечення для тих, хто отримав інвалідність. Інакше реформа спецпенсій перетвориться на політичну міну сповільненої дії ще до першого читання в залі.

Скільки коштує запуск і звідки брати ресурс

Питання вартості запуску в публічній площині залишається відкритим, але контури зрозумілі. Потрібні витрати на ІТ-інфраструктуру, адміністрування реєстрів, ліцензування й нагляд за учасниками ринку, інформаційну кампанію та навчання кадрів Пенсійного фонду й міністерства. Якщо добровільні накопичення супроводжуватимуться податковими пільгами — а без них мотивація буде слабкою — бюджет недоотримає частину надходжень у короткій перспективі. Натомість у середній перспективі частина навантаження має зміститися з солідарної системи на персональні рахунки, зменшуючи тиск на державні фінанси.⁵

Окремий ризик — макроекономічний. Накопичувальні внески мають кудись інвестуватися. Український ринок державних цінних паперів уже достатньо глибокий, але надмірна концентрація пенсійних коштів в ОВДП перетворює другий рівень на приховане фінансування дефіциту. Корпоративні облігації й акції потребують якісного корпоративного управління та захисту міноритарних акціонерів. Інструменти з інфляційним захистом і часткове розміщення в іноземних активах — тема, яку доведеться вирішувати на рівні валютного регулювання й наглядових лімітів. Без цього добровільна система або не набере обертів, або швидко розчарує перших учасників.

Міжнародні партнери, зокрема структури ЄС і Світового банку, традиційно підтримують пенсійні реформи технічною допомогою й кредитами на модернізацію адміністрування. У 2025–2026 роках Україна вже вела консультації щодо соціального блоку в межах євроінтеграційних зобовʼязань. Нова модель, якщо вона буде прозорою й фіскально відповідальною, може стати частиною ширшого пакета реформ, повʼязаного з доступом до фінансової допомоги. Однак допомога не замінить внутрішнього консенсусу щодо того, хто і скільки відкладає.³⁶

Що змінилося порівняно з концепцією 2024 року

У 2024 році акцент стояв на обовʼязковості накопичень. Тодішні презентації малювали картину, де частина ЄСВ або окремий внесок автоматично спрямовується на персональний рахунок. Бізнес попереджав про зростання вартості праці. Профспілки — про ризики для нинішніх пенсіонерів, якщо солідарний рівень ослабне. Експерти фінансового ринку — про неготовність інфраструктури. Нова версія 2026 року ці зауваження враховує: держава більше не форсує обовʼязковість, а пропонує рамку, у якій людина й роботодавець можуть підключатися поступово.²

Це прагматичний компроміс. Він слабший за класичну багаторівневу модель, яку рекомендують міжнародні організації для країн зі старіючим населенням, але реалістичніший для держави у стані війни. Добровільність дає змогу тестувати інструменти на охочих, збирати дані про поведінку вкладників і лише потім — якщо зʼявиться фіскальний простір і довіра — говорити про автоматичне підключення з правом відмови. Такий підхід уже застосовували окремі країни Центральної та Східної Європи, коли обовʼязкові системи давали збої або політично відкочувалися.

Водночас компроміс має ціну. Без критичної маси учасників накопичувальний рівень не створить ні серйозного інвестиційного ресурсу для економіки, ні відчутного приросту до майбутніх пенсій. Тому дизайн стимулів — податкових, корпоративних, інформаційних — стає центральним. Якщо роботодавець отримує зрозумілу вигоду від співфінансування внесків працівника, а працівник бачить захист від інфляції й прості правила спадкування, система може зростати органічно. Якщо ні, реформа залишиться лише вдалою презентацією.

Міжнародний досвід, який варто врахувати без копіювання

Польща після реформ 1990-х і подальших відкатів показала, наскільки небезпечно будувати накопичувальний рівень на політичних обіцянках без стійкого консенсусу. Частину обовʼязкових накопичень там фактично повернули до солідарної системи, підірвавши довіру. Швеція, навпаки, зберегла номінально визначені внески й прозорий «помаранчевий конверт», у якому людина щороку бачить стан свого рахунку. Чилі з її ранньою приватизацією пенсій пройшла через хвилі протестів через низькі виплати для частини поколінь і була змушена посилювати солідарні гарантії.⁷

Для України корисні не стільки готові шаблони, скільки принципи. По-перше, захист уже набутих прав. По-друге, поступовість. По-третє, незалежний нагляд, відділений від операційного управління коштами. По-четверте, регулярна публічна звітність зрозумілою мовою, а не лише таблицями для фахівців. Добровільна модель може запозичити елементи автоматичного підключення з британського досвіду пенсій на робочому місці, де людину залучають за замовчуванням, але залишають просте право вийти. Це зберігає свободу вибору й водночас підвищує участь.

Окремо варто дивитися на країни з високим рівнем міграції та тіньової економіки. Там успіх накопичень прямо залежить від того, чи вдається залучити самозайнятих, фізичних осіб-підприємців і людей з нерегулярними доходами. Україна має великий сегмент саме таких працівників. Якщо законопроєкт орієнтуватиметься лише на класичні трудові договори, він відсіче значну частину потенційних учасників. Гнучкі мінімальні внески, можливість надолужити пропущені періоди й мобільний інтерфейс — не декорація, а умова життєздатності.

Політичний календар і ризики вересневого голосування

Вересень 2026-го — напружений час для будь-якого соціального пакета. Бюджетний процес набирає обертів, фракції торгуються за пріоритети, а суспільна увага розривається між фронтом, відновленням і тарифами. Пенсійна реформа легко стає заручницею ширших домовленостей. Щоб законопроєкт не загубився між першим і другим читанням, міністерству потрібна не лише юридична техніка, а й широка коаліція підтримки: від комітетів Верховної Ради до асоціацій бізнесу й організацій пенсіонерів.¹

Ризик перший — розмивання тексту правками. Кожна група інтересів намагатиметься вставити свій виняток, і за кілька місяців «прозора трирівнева модель» знову перетвориться на ліс спеціальних норм. Ризик другий — відкладення через відсутність готової ІТ-інфраструктури. Ризик третій — комунікаційний провал, коли реформу пояснюють канцеляритом, а в публічному полі лишаються страшилки про «відібрані пенсії» або «примус до банків». Саме тому тон офіційних пояснень, який уже видно у відповіді Мінсоцполітики для Forbes Ukraine, має значення: акцент на заміні хаосу доплат, а не на економії бюджету будь-якою ціною.

Для депутатів важливий і виборчий горизонт. Рішення, які зачіпають спецпенсії або змінюють правила для майбутніх пенсіонерів, рідко дають миттєвий політичний бонус. Вони дають відкладений результат — у вигляді стійкішої системи й меншого дефіциту через пʼять–десять років. Пояснити це виборцеві можна лише конкретикою: скільки людина із середньою зарплатою зможе накопичити за двадцять років за консервативної дохідності, як захищені кошти в разі банкрутства фонду, що буде зі спадкуванням. Без таких прикладів дискусія скотиться в ідеологію.

Що це означає для людини з офіційною та неофіційною зайнятістю

Для найманого працівника з офіційною зарплатою реформа відкриває можливість будувати другий струмінь доходу в літньому віці, не чекаючи, поки держава «знайде гроші». Але вигода зʼявиться лише тоді, коли внески не зʼїсть інфляція, комісії фондів будуть обмежені, а правила гри не зміняться посеред шляху. Тому в законі мають бути стелі комісій, стандарти порівнянності продуктів і проста процедура зміни надавача послуг без втрати набутого.⁴

Для фізичних осіб-підприємців і самозайнятих критично важлива простота. Якщо підключення потребує стопки заяв і візитів до установ, вони не прийдуть. Якщо ж інтеграція з «Дією», банком і бухгалтерськими сервісами займе кілька натискань, шанс зростає. Роботодавці оцінюватимуть реформу через призму витрат і репутації як роботодавця: можливість співфінансувати пенсійні внески може стати інструментом утримання фахівців, особливо в ІТ, інженерії та медицині, де конкуренція за кадри гостра навіть під час війни.

Нинішні пенсіонери мають почути головне: добровільні накопичення не відбирають їхніх виплат. Солідарний рівень залишається базою. Очищення від хаотичних надбавок може супроводжуватися перерахунками, і саме тут держава зобовʼязана гарантувати, що ніхто не опиниться раптово нижче захищеного мінімуму. Інакше реформа втратить моральне право на підтримку ще до старту.

Адміністрування, цифровізація й боротьба з тіньовими схемами

Будь-яка пенсійна модель живе в реєстрах. Помилки в стажі, «зниклі» внески, подвійні записи — це не дрібниці, а джерело недовіри. Модернізація ІТ-систем Пенсійного фонду та інтеграція з податковою, реєстрами застрахованих осіб і банківською інфраструктурою мають іти паралельно із законопроєктом, а не «колись потім». Досвід інших соціальних виплат під час війни показав: швидкі цифрові рішення можливі, коли є політична воля й чіткий продукт для користувача.

Добровільні накопичення також створюють нове поле для зловживань: агресивний продаж продуктів із високими комісіями, обіцянки нереалістичної дохідності, схеми з повʼязаними особами в інвестиційних портфелях. Нагляд має бути запобіжним. Публічні панелі дохідності, обовʼязкові попередження про ризики й право на «період охолодження» — час, коли людина може відмовитися від договору без штрафів — знижують імовірність скандалів, здатних поховати ринок на роки.

Прозорість спецпенсій теж частина антикорупційного ефекту. Коли суспільство бачить зрозумілі правила й агреговану статистику виплат за категоріями, зникає ґрунт для міфів. Це не про оприлюднення персональних даних, а про відкриті методики й регулярні звіти. Реформа, яка декларує боротьбу з непрозорістю, мусить сама стати прикладом відкритих даних.

Фінансовий ринок і роль банків, фондів та страховиків

Добровільна система не запрацює у вакуумі. Їй потрібні ліцензовані гравці: недержавні пенсійні фонди, компанії з управління активами, банки-зберігачі, страховики життя. Капітальні вимоги, стрес-тести й обмеження на афілійовані інвестиції мають бути прописані до масового залучення людей, а не після першого кризового епізоду. Держава може стимулювати появу низьковитратних «базових» продуктів із простою стратегією — наприклад, портфель із переважанням державних інструментів з інфляційною складовою та поступовим збільшенням частки ризиковіших активів для молодших вкладників.⁵

Банківська система зацікавлена в довгих пасивах. Пенсійні кошти — класичне джерело такого ресурсу, якщо регулятор правильно виставить ліміти ліквідності й валютні обмеження. Водночас концентрація всіх накопичень у кількох установах небезпечна. Конкуренція й легкість переходу між надавачами послуг захищають вкладника краще за будь-які гасла. Для цього потрібен єдиний стандарт даних і протоколів переказу коштів «за один день», а не за місяці листування.

Страховий ринок може закрити потребу в ануїтетах — продуктах, що перетворюють накопичену суму на регулярні виплати довічно. Без розвинених ануїтетів людина ризикує або швидко витратити рахунок, або жити в страху, що гроші закінчаться. Регулювання ануїтетів, таблиці смертності з урахуванням повоєнної демографії та прозоре ціноутворення — ще один блок, який має зʼявитися в супровідних актах разом із базовим законом.

Соціальний контракт після шоків війни

Пенсія — це не лише бухгалтерія. Це обіцянка суспільства собі самому: людина, яка працювала й сплачувала внески, не залишиться сам на сам зі старістю. Війна цю обіцянку випробовує щодня. Мільйони змінили професію, регіон, країну. Хтось втратив стаж через зруйновані підприємства, хтось — через тривалу службу. Реформа, яка ігнорує ці розриви, виглядатиме відірваною від реальності. Тому в пакеті мають бути механізми зарахування окремих періодів, спрощені процедури підтвердження стажу для внутрішньо переміщених осіб і зрозумілі правила для тих, хто працює за кордоном, але планує повернутися.

Добровільні накопичення можуть стати частиною нового соціального контракту саме тому, що вони повертають людині субʼєктність. Не «держава якось виплатить», а «я бачу свій рахунок і впливаю на нього». Але субʼєктність працює лише разом із захистом слабших. Мінімальні гарантії солідарного рівня, індексація за прозорою формулою й адресна підтримка тих, хто не міг накопичувати через догляд за дітьми, хворобу чи фронт, залишаються фундаментом. Інакше трирівнева модель перетвориться на двошвидкісну країну пенсіонерів.

У цьому сенсі вересневий законопроєкт — перевірка на зрілість державної політики. Чи здатні інституції запропонувати складне рішення без популізму й без жорсткого примусу? Чи вистачить витримки провести його через залу без перетворення на набір подарунків окремим групам? Відповіді стануть зрозумілі не в день голосування, а через рік–два після запуску перших рахунків і перших публічних звітів про дохідність.

Календар наступних кроків і точки контролю для суспільства

До вересня міністерство має завершити узгодження тексту з іншими органами, провести прогнозовані консультації з ринком і підготувати фінансово-економічне обґрунтування. Після реєстрації в Раді ключовими точками контролю стануть висновок профільного комітету, порівняльна таблиця правок і наявність супровідних законопроєктів про нагляд і податкові стимули. Суспільству варто відстежувати не гасла, а три речі: чи зберігається добровільність без прихованого примусу, чи є реальний план для спецпенсій із перехідним періодом, чи прописані цифрові сервіси й стелі комісій.¹²

Журналістський і громадський нагляд тут так само важливий, як і депутатський. Пенсійні реформи гинуть у темряві складних формул. Вони виживають, коли кожен охочий може прочитати коротку памʼятку: що змінюється для мене у 2027-му, у 2030-му і в рік мого виходу на пенсію. Forbes Ukraine уже зафіксував каркас задуму — відсутність обовʼязкових накопичень, три рівні, перегляд спецрежимів. Далі починається робота над деталями, і саме в деталях ховається або справедливість, або новий виток розчарування.

Україна підходить до цієї точки з важким багажем невдалих спроб і з унікальним викликом війни. Добровільна модель — не чарівна паличка. Вона не закриє дефіцит Пенсійного фонду завтрашнього ранку й не підніме середню виплату вдвічі за рік. Але вона може покласти край ілюзії, ніби чергова надбавка розвʼяже структурну кризу. Якщо вересневий пакет збереже фокус на прозорості, поступовості й рівних правилах, країна отримає шанс побудувати пенсійну систему, якій люди почнуть довіряти не зі страху, а з розрахунку й поваги до власної праці.

Що має бути в супровідному пакеті, аби реформа не зупинилася на папері

Сам рамковий закон — лише частина конструкції. Без синхронних змін у Податковому кодексі стимули для роботодавців і вкладників залишаться декларацією. Без оновлення законодавства про недержавне пенсійне забезпечення ринок не отримає сучасних правил інвестування, розкриття інформації та відповідальності керівників фондів. Без змін у валютному регулюванні буде складно говорити про часткове розміщення активів за кордоном як інструмент захисту від локальних шоків.

Окремо потрібен план комунікації на 12–18 місяців: короткі пояснення для найманих працівників, ФОП, військових, людей передпенсійного віку й тих, хто вже на пенсії. Кожна аудиторія чує різне. Працівникові важливі комісії й дохідність, ФОП — простота сплати, військовому — збереження гарантій і зрозумілі правила для родини, пенсіонерові — підтвердження, що солідарні виплати нікуди не зникають. Якщо ці повідомлення змішати в один канцелярський пресреліз, реформа знову програє інформаційну війну ще до реєстрації законопроєкту.

Нарешті, варто заздалегідь визначити показники успіху на перші три роки. Це може бути частка працівників, які відкрили рахунки; середній розмір внеску; частка роботодавців, що співфінансують накопичення; рівень скарг на фонди; реальна дохідність після комісій і інфляції. Без публічних індикаторів будь-який звіт перетвориться на самозвіт, а суспільство знову залишиться без інструментів контролю.

Джерела

1. Forbes Ukraine. «Без обовʼязкових накопичень і спецпенсій. Мінсоцполітики готує нову пенсійну реформу». 2026.
2. Міністерство соціальної політики України. Розʼяснення щодо концепції пенсійної реформи та відповіді на медійні запити. 2026.
3. World Bank. Ukraine Social Protection and Pensions Policy Notes. 2025–2026.
4. Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD). Pensions at a Glance: багаторівневі системи та добровільні накопичення. 2025.
5. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Огляди ринку недержавного пенсійного забезпечення. 2025–2026.
6. European Commission. Ukraine Facility and social sector reform benchmarks. 2025–2026.
7. ILO. Pension reforms in emerging economies: lessons on adequacy, coverage and sustainability. 2024–2025.