Міграційна для Фрідріха: як зіткнулися дві Німеччини

Ексклюзив. Після перемоги Фрідріха Мерця на чолі блоку ХДС/ХСС на виборах 2025 року (який при цьому був змушений створити умовно центристську коаліцію із СДПН), Німеччина переживає найпомітніше оновлення своєї кризової міграційної політики за останнє десятиліття.

За даними Федерального відомства міграції [1], кількість заяв на притулок скоротилася майже вдвічі, а депортації зросли приблизно на 20–25 %. Та за фасадом “ефективності” відкривається глибший процес: рясніє розкол між історично «східним» і «західним» поглядом на стан справ із імміграцією, який дедалі виразніше визначає політичну карту країни.

Нова політика та старі травми

Уряд Мерця намагається реалізувати свого роду міграційну реформу за трьома основними напрямами[2]: жорсткіші процедури притулку, посилений контроль кордонів і паралельне відкриття віз для кваліфікованих фахівців.

Зменшення кількості заяв стало очевидним успіхом, однак ефект виявився нерівномірним. На сході ФРН реформу сприйняли як сигнал “нарешті якийсь порядок”, а на заході — як можливість якось унормовано закрити кадровий дефіцит. Так економічні пріоритети знову розділили країну.

Східна Німеччина: пам’ять сирійського 2015-го і нова хвиля AfD

У Тюрингії й Саксонії, де пам’ять про “кризу Меркель” 2015 року, коли країна прийняла понад мільйон біженців, ще свіжа, міграція залишається топ-темою.

Підтримка AfD перевищує 30 %, а її лідери активно грають на страхах [5]. Парадоксально, але чим менше мігрантів — тим гучніші дискусії про “загрозу”. Восени у Бранденбурзі та Берліні спалахнули протести після суперечливих висловлювань канцлера про “соціальний магніт” міграції — коли Мерц заявив, що надто м’які соціальні виплати “притягують” прохачів притулку [4].

Це спричинило хвилю критики з боку опозиції (та частини правлячої коаліції), а також правозахисників, які звинуватили уряд у дискримінації мігрантів (або «нових громадян» чи потенційних «нових громадян»). Це з усією очевидністю продемонструвало, що напруга в германському суспільстві не зникає, а лише змінює форму.

Західні землі: прагматизм і ринок праці

На історичному заході, особливо в Північній Райн-Вестфалії та Баварії, дискусія звучить інакше. Тут бізнеси бачать у міграції ресурс, а не проблему: частка працевлаштованих мігрантів перевищила 60 %, а підтримка CDU/CSU тримається на рівні 30–35 %. Додаткові робочі руки стали аргументом для поміркованих виборців, які втомилися від крайнощів. Водночас успішна інтеграція на заході створює відчуття “іншої країни”, що лише підсилює контраст із усе ще відстаючим з точки зору приватних інвестицій сходом, над яким нависає більш динамічна та процвітаюча Польща.

Виклики перед Німеччиною

За оцінками OECD та німецького інституту DIW [2], у 2025 році економіка зросте приблизно на 0,4 %, і міграція є одним із чинників відновлення ринку праці. Втім, на сході виграють лише окремі підприємства, тоді як соціальна напруга зростає. Дослідження IFO Institute показує: між кількістю іноземців і рівнем злочинності немає прямої кореляції [3]. Однак у політичній площині цифри поступаються емоціям — і цим уміло користуються популісти.

Що далі: вибори 2026 і випробування єдності

Наступного року три східні землі обиратимуть нові парламенти, і AfD має шанс набрати більш як 30 % голосів. Для Мерця це стане тестом: чи зможе він утримати центр, не розмиваючи межу між консерватизмом і радикалізмом. Зрештою, саме від того, чи знайде Німеччина баланс між “східною дисципліною” та “західною інтеграцією”, залежить, чи збережеться стабільність після року різноспрямованих турбулентних реформ в умовах чергової «ширки» – так званої «великої коаліції» з лівоцентристами.

Джерела:

[1] BAMF — Asylum applications 2025 H1 report, липень 2025.

[2] OECD — Economic Survey of Germany 2025.

[3] IFO Institute — More Foreigners Do Not Increase Crime Rate, лютий 2025.

[4] Reuters / EURACTIV — Protests after Merz’s remarks, жовтень 2025.

[5] DW — AfD maintains 30% support in eastern states, лютий 2025.

Moris K для Newssky © 2025