Масований удар РФ понад 70 ракетами й «Цирконом» по Україні: що показала нічна атака для ППО

Коли вночі над країною одночасно летять десятки балістичних ракет, «Циркони» й сотні дронів-камікадзе, це вже не просто обстріл, а стрес-тест для всієї системи оборони. Україна встояла й цього разу, але майже половина ракет досягла цілей — це сигнал, який не можна ігнорувати.

Ключові запити за темою

SEO-ключі: масований ракетний удар Росії по Україні, гіперзвукові ракети Циркон атака по Україні, скільки ракет і дронів збила українська ППО, балістичні ракети Іскандер та С-300 по Україні, наслідки нічної атаки РФ по енергетиці України, нові російські ракети виробництва 2026 року, ефективність української ППО проти ракет і дронів

Склад атаки: «Циркон», балистика, крилаті ракети й сотні дронів

У ніч на 20 січня Росія здійснила один із наймасштабніших комбінованих ударів останніх місяців: по Україні було випущено понад 70 ракет різних типів і понад 300 ударних дронів, серед яких зафіксовано застосування гіперзвукової протикорабельної ракети «Циркон»² . За даними Повітряних сил, у повітрі одночасно працювали балістичні ракети комплексів «Іскандер-М» і С-300, крилаті ракети Х-101 та інші типи озброєння, а також масований рій баражуючих боєприпасів Shahed і їхніх модифікацій² . Основним напрямком удару стала Київська область, але під вогнем опинилися також Рівненщина, Вінниччина, Дніпропетровщина, Запоріжжя та Одещина, а паралельно ворог намагався вивести з ладу об’єкти енергетики по всій країні² .

За попередньою інформацією, російська армія застосувала щонайменше одну гіперзвукову ракету «Циркон», 18 балістичних ракет класу «Іскандер-М»/С-300, понад десяток крилатих Х-101, а також інші типи високоточної зброї, доповнивши їх понад 300 ударними безпілотниками Shahed, «Герань», «Італмас» та схожими апаратами² . Така комбінація дозволила ворогу максимально ускладнити роботу ППО: одночасні пуски, різні швидкості й траєкторії змушували українське командування постійно обирати пріоритетні цілі — насамперед швидкі балістичні й гіперзвукові ракети, а вже потім повільніші дрони та крилаті ракети² .

Робота ППО: сотні збитих цілей, але частина ракет прорвалася

Попри масштаб атаки, українська протиповітряна оборона продемонструвала високий відсоток перехоплення. Станом на ранок Повітряні сили повідомили про 342 знищені повітряні цілі: 14 балістичних ракет «Іскандер-М»/С-300, 13 крилатих ракет Х-101 і 315 ворожих дронів різних типів² . Частину ракет і безпілотників вдалося не лише збити, а й «заглушити» засобами радіоелектронної боротьби, змусивши їх відхилитися від маршруту й упасти в незабудованих районах² .

Водночас удари виявилися болючими: зафіксовано щонайменше п’ять ракетних влучань і два десятки попадань ударних дронів по 11 локаціях по всій Україні, а також падіння уламків збитих апаратів ще в багатьох місцях² . Саме ці втрати й породили формулу про те, що «майже половина з понад 70 ракет» досягла своїх цілей або спричинила руйнування, навіть попри загалом успішну роботу ППО² . Це яскраво демонструє парадокс сучасної протиракетної оборони: кілька проривів на тлі сотень збитих цілей означають реальні руйнування й людські жертви.

Гіперзвуковий «Циркон»: новий виклик для української ППО

Окрему увагу під час січневої атаки привернуло застосування ракети «Циркон», яку Росія подає як гіперзвукову протикорабельну зброю нового покоління¹ . У відкритих джерелах зазначається, що ці ракети запускаються з носіїв у Чорному морі та з району тимчасово окупованого Криму, мають надзвукову швидкість і складну траєкторію польоту, що ускладнює їхнє виявлення й перехоплення¹ . Українські та міжнародні аналітики вже фіксували попередні випадки застосування «Цирконів» проти Києва й Сумської області, а останні удари підтвердили, що Росія продовжує випробовувати цю зброю в умовах реальної війни¹ .

Попри агресивну російську пропаганду про «невразливість» гіперзвукових ракет, практика показує, що українська ППО здатна боротися й із цим типом загрози. Публікації за останні роки фіксували випадки збиття «Цирконів» над Києвом, а експерти зазначали: їхня фактична точність і стабільність траєкторії далекі від ідеальних і часто потребують «бойових тестів», які Москва проводить саме на українських містах¹ . Сам факт застосування «Цирконів» проти наземних цілей свідчить, що російське командування прагне психологічно тиснути на українське суспільство й одночасно демонструвати Заходу наявність «нових козирів» у своєму арсеналі.

Нові ракети 2026 року: Росія нарощує виробництво

Ще один тривожний сигнал останніх тижнів — поява в уламках збитих ракет маркування 2026 року виробництва³ . За даними українських посадовців та аналітиків, Росія вже використовує частину ракет, виготовлених у 2026 році, зокрема оновлені крилаті ракети Х-101³ . Це означає, що попри санкції та технологічні обмеження, російському військово-промисловому комплексу вдалося налагодити серійне виробництво ракетного озброєння, хоча й із активним використанням імпортних компонентів, які Кремль продовжує отримувати в обхід обмежень³ .

Експерти попереджають: поява «свіжих» ракет над Україною свідчить не лише про великі запаси, накопичені до війни, а й про здатність продовжувати ракетний терор у середньостроковій перспективі³ . Це робить питання посилення ППО не просто нагальним, а стратегічним: без розширення номенклатури та кількості систем протиракетної оборони й засобів перехоплення Україна ризикує зіткнутися з тривалими хвилями комбінованих ударів, де кожна нова серія ракет — це продукція російських заводів, а не лише розконсервація старих складів³ .

Тактика масованих комбінованих ударів: логіка російської стратегії

Січнева атака вписується в тактику комбінованих ударів, яку Росія використовує з кінця 2023 року: одночасне застосування балістичних, крилатих ракет і ударних дронів із різних напрямків, щоб перевантажити українську ППО² . Принцип простий: коли в небі одночасно сотні цілей із різною швидкістю та траєкторіями, розрахунки мають визначати пріоритети, і завжди залишається ризик, що частина озброєння прорветься до цілей² . При цьому «дорогі» ракети на кшталт «Циркону» чи «Іскандера» ворог прагне прикривати масою відносно дешевих дронів.

Такі удари нерідко приурочені до періодів похолодання або пікових навантажень на енергосистему, що дозволяє ворогу максимізувати ефект навіть від обмеженої кількості влучань² . Цілями комбінованих атак стають не лише енергетичні об’єкти, а й промислові підприємства, транспортні вузли, військова логістика та оборонні заводи. Кожна така ніч стає для України перевіркою не лише для ППО, а й для стійкості енергосистеми та здатності швидко відновлювати пошкоджену інфраструктуру² .

Наслідки влучань: енергетика, житло, промисловість

Попри високу ефективність ППО, зафіксовані влучання ракет і дронів призвели до пошкоджень енергетичних об’єктів і цивільної інфраструктури в кількох регіонах² . Постраждали розподільчі підстанції, трансформаторні вузли, промислові будівлі, а подекуди — й житлові будинки. Місцева влада повідомляла про тимчасові відключення електроенергії, перебої з водопостачанням і теплом, а ремонтні бригади працювали в посиленому режимі, нерідко під повторними повітряними тривогами² .

Окремим чинником ризику залишається падіння уламків збитих ракет і дронів: навіть успішне перехоплення не гарантує, що велика металоконструкція не впаде на житлові квартали, промислові об’єкти або інфраструктуру² . Саме тому військові постійно наголошують на важливості перебування в укриттях під час тривоги й застерігають від спроб знімати роботу ППО з балконів чи дахів, що не лише небезпечно, а й може розкривати ворогу ефективні позиції оборони² .

Міжнародний вимір: «Циркон» як сигнал Заходу

Застосування «Цирконів» проти України має не лише воєнний, а й політичний вимір. Москва прагне показати Заходу, що здатна використовувати «новітню гіперзвукову зброю» та нібито зберігає технологічну перевагу, яку не змогли зламати санкції й експортний контроль¹ . У російському інформаційному полі ці удари подають як «випробування перспективних систем» і «сигнал НАТО», хоча в реальності «полігоном» для цих експериментів стають українські міста й громади¹ .

Для Києва й партнерів важливо розвінчувати міф про абсолютну «невразливість» таких ракет, публічно фіксуючи випадки їхнього перехоплення та вказуючи на проблеми з точністю й надійністю¹ . Водночас сама поява «Цирконів» у небі над Україною посилює аргументи на користь додаткових систем протиракетної й протиповітряної оборони — зокрема тих, що здатні працювати по швидкісних цілях на великих висотах, а також розгортання більшої кількості радарів раннього виявлення³ .

Що означає ця атака для майбутнього української ППО

Січнева ніч, коли понад 70 ракет і сотні дронів одночасно атакували Україну, ще раз довела: навіть дуже ефективна ППО не може забезпечити стовідсотковий захист у разі комбінованих ударів великого масштабу² . Кожен новий масований обстріл — і урок, і аргумент для партнерів: потрібні додаткові батареї Patriot, SAMP/T, NASAMS, IRIS-T, більше боєприпасів, а також розширення мережі мобільних груп і засобів радіоелектронної боротьби³ .

Для Росії такі удари — спроба виснажити українську ППО, змусити витрачати дорогі ракети-перехоплювачі проти відносно дешевих дронів і водночас здійснювати психологічний тиск на населення. Для України — необхідність паралельно з обороною розбудовувати власне виробництво ракет і безпілотників, посилювати локальну протиракетну оборону міст і критичної інфраструктури та домагатися жорсткішого контролю за експортом технологій, які дозволяють Росії виготовляти ракети 2026 року³ .

Джерела

1. Українські та міжнародні аналітичні матеріали про характеристики й застосування гіперзвукових ракет «Циркон» та їхні перші бойові пуски по Україні.
2. Повідомлення Повітряних сил ЗСУ та українських ЗМІ про масовану атаку вночі 20 січня: склад удару, напрямки, кількість збитих цілей і влучань.
3. Заяви українських посадовців та профільних експертів щодо використання Росією ракет виробництва 2026 року, оновлених Х-101 і спроб обходу санкцій.