Масований удар РФ 13 січня: 293 дрони, десятки ракет і 247 збитих цілей ППО

Ніч, яку Україна провела під сиренами, і ранок, що довів: небо ще тримається, але ціна зростає

У ніч на 13 січня російська армія спробувала буквально «розтягнути» українське небо — одночасними ударами балістичними й крилатими ракетами та зграями ударних БПЛА, запущених із різних напрямків¹ . Повітряні сили звітують: сили ППО знищили або подавили 247 повітряних цілей, але частина ракет і дронів усе ж прорвалася, влучивши у 24 локації в кількох областях^{1 2} . Ця ніч стала ще одним нагадуванням, що війна Росії проти України — це не лише фронт і окопи, а й виснажлива щоденна боротьба за небо над енергетикою, містами й життям цивільних.

Склад і маршрут атаки: звідки летіли ракети та «Шахеди»

За даними Повітряних сил, російські війська застосували комбінований пакет озброєння: 18 балістичних ракет «Іскандер-М» та зенітних керованих ракет С-300, випущених із Курської, Брянської, Воронезької областей і з тимчасово окупованого Криму¹ . Додатково було зафіксовано пуск щонайменше 7 крилатих ракет «Іскандер-К» із території Курської та Бєлгородської областей РФ, що традиційно використовуються як плацдарм для обстрілів центральних і східних регіонів України^{1 2} .

Основний масив повітряних цілей становили БПЛА: росіяни атакували 293 безпілотниками типу Shahed, «Гербера» та іншими ударними дронами, запущеними з різних напрямків — Курськ, Орел, Шаталове, Міллерове, Приморсько-Ахтарськ на території РФ, а також з району Качи у тимчасово окупованому Криму¹ . За оцінками Повітряних сил, близько 200 із цих апаратів становили саме іранські «Шахеди», які Росія вперто намагається використовувати для виснаження української ППО та ударів по енергетиці й промисловості^{1 3} .

Які регіони опинилися під ударом: географія обстрілу

Балістичними і зенітними керованими ракетами росіяни били по Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській та Київській областях — це підтверджують зведення Повітряних сил і регіональних адміністрацій^{1 2} . Частина «Іскандерів» та ракет С-300 застосовувалась у режимі псевдобалістики по великих містах і критичній інфраструктурі, де швидкість підльоту суттєво ускладнює перехоплення навіть найсучаснішими системами ППО^{2 4} .

Уразити намагалися не лише обласні центри, а й промислові й енергетичні об’єкти у глибині території, що вписується в загальну стратегію РФ останніх місяців — методично бити по українській енергосистемі, логістиці й оборонно-промисловій базі, одночасно тримаючи в напрузі великі агломерації^{3 5} . Регіональні влади повідомляли про роботу ППО й вибухи в кількох областях, але деталізувати конкретні об’єкти традиційно відмовлялися з міркувань оперативної безпеки.

Результат роботи ППО: 247 збитих і пригнічених цілей

Станом на 9:30 ранку 13 січня Повітряні сили відзвітували про 247 збитих або подавлених цілей: 2 балістичні ракети «Іскандер-М», 5 крилатих ракет «Іскандер-К» і 240 ворожих БПЛА різних типів, у тому числі Shahed та «Гербера», на півночі, півдні, сході й у центрі України¹ . Це один із найвищих показників одночасно нейтралізованих повітряних цілей за одну ніч за весь час повномасштабної війни, що демонструє як масштаби атаки, так і напруження роботи ППО.

Водночас Повітряні сили зазначили, що зафіксовано влучання балістичних/зенітних ракет і 48 ударних БПЛА у 24 локаціях по країні — йдеться про різні типи об’єктів, від промислових до житлових районів^{1 3} . На момент ранкового зведення атака ще тривала: у повітряному просторі залишалися поодинокі ворожі безпілотники, які продовжували рух до цілей або маневрували, намагаючись обійти зони активної роботи ППО¹ .

Тактика РФ: як Москва намагається «розірвати» українське небо

Формат нічної атаки вписується в тенденцію останніх місяців: Росія комбінує повільні, але масові зграї «Шахедів» із швидкими балістичними ракетами, намагаючись перевантажити канали виявлення й супроводу цілей, а також змусити Україну витрачати дорогі зенітні ракети на відносно дешеві безпілотники^{4 5} . Використання кількох напрямків запуску — від Курщини до Азовського узбережжя — створює ефект «кільця», яке стискається навколо повітряного простору України.

Інший елемент тактики — поєднання ударів по великих містах із цілеспрямованими атаками на енергетику й промисловість, що дозволяє РФ одночасно тиснути на цивільне населення й на оборонний потенціал України^{3 5} . Влучання навіть частини ракет по енергетичних вузлах чи залізничних розв’язках створює додатковий тягар для відновлювальних бригад, логістики й систем ППО, які мусять розподіляти ресурси між фронтом і тилом.

Ціна оборони: чому навіть високий відсоток збиттів — не гарантія безпеки

Формула «247 збитих цілей» звучить як успіх, і це справді так з погляду чистої військової статистики, але варто пам’ятати й інший бік: навіть кілька десятків проривів балістики та дронів перетворюються на реальні руйнування, жертви й тривалу розтрату ресурсів на відновлення^{2 3} . Масований удар створений саме для цього: змусити ППО працювати на межі, а суспільство — жити в режимі постійних нічних тривог і вимкнень світла.

Окремо стоїть питання вартості: кожен пуск зенітної ракети західного зразка — це десятки або сотні тисяч доларів, тоді як одна знищена «шахедина» обходиться Росії на порядок дешевше^{4 5} . Це робить повітряну війну не лише змаганням технологій, а й гонкою економік: чи зможе Україна з партнерами зберегти інтенсивність ППО на фоні затримок західної допомоги й обмежених власних виробничих можливостей.

Чому Росія продовжує ставити на «Шахеди» та балістику

За оцінками західних аналітичних центрів, Росія суттєво наростила виробництво своєї версії іранських Shahed-136 за останні два роки, розгорнувши низку цехів як у себе, так і на базі імпортованих комплектуючих⁵ . Паралельно РФ отримує боєприпаси й технології з Ірану та КНДР, що дозволяє їй компенсувати втрати й підтримувати високий темп обстрілів, попри санкції й експортні обмеження^{5 6} .

Балістичні «Іскандери», С-300/С-400 у режимі наземних ударів і крилаті «Іскандер-К» залишаються для Москви інструментом психологічного тиску: їхній підліт час вимірюється хвилинами, а траєкторія ускладнює перехоплення, особливо там, де немає щільного прикриття Patriot чи аналогічних систем^{4 6} . Комбіновані атаки, як у ніч на 13 січня, покликані перевіряти латки в українському протиповітряному щиті й шукати слабкі місця для наступних ударів.

Українська відповідь: ППО, розосередження й власні дрони

У відповідь Україна продовжує нарощувати не лише класичну ППО, а й «рухому оборону» — мережу мобільних вогневих груп із зенітними гарматами та ПЗРК, які полюють на дрони на низьких висотах^{3 7} . Такий підхід дозволяє заощаджувати дорогі ракети великої дальності й переводити частину навантаження на більш доступні системи, особливо в глибині території.

Паралельно Україна інтенсивно розвиває власне виробництво БПЛА — як для фронту, так і для глибоких ударів по російській військовій і енергетичній інфраструктурі, що вже не раз демонстрували відчутний ефект у Криму, на нафтобазах та аеродромах РФ^{6 7} . Така «дзеркальна асиметрія» не замінює ППО, але створює додатковий тиск на російську систему ППО й логістики, змушуючи Москву розпорошувати ресурси.

Міжнародний контекст: чому щоночі Україна доводить, що захищає не лише себе

Європейські столиці уважно відстежують динаміку масованих ударів по Україні, сприймаючи їх не тільки як епізод війни, а й як полігон для нових форм повітряно-ракетних загроз, що завтра можуть бути спрямовані й проти інших країн^{4 6} . Моделі комбінованих атак дронами та ракетами, які сьогодні випробовує РФ спільно з Іраном і КНДР, уже зараз лягають у сценарії навчань НАТО.

Саме тому тиск Києва на партнерів щодо додаткових батарей Patriot, систем NASAMS, IRIS-T та боєкомплекту до них — це не лише про українські міста, а й про майбутню безпеку європейських мегаполісів^{4 5} . Кожна нічна атака на кшталт тієї, що сталася 13 січня, — це аргумент на користь того, що інвестиції у ППО України фактично є інвестиціями в навчання й підготовку до нової епохи повітряних загроз.

Що далі: війна виснаження у небі й ресурсне питання

Масована ніч на 13 січня показала дві речі одночасно: українська ППО спроможна відбивати удари небаченого масштабу, але російська ракетно-дронова кампанія далека від вичерпання^{1 3} . Для Москви це вже не лише військова, а й політична технологія: демонструвати своєму населенню «удари відплати» й намагатися сіяти втому серед українців, які прокидаються під сирени вже третій рік поспіль.

Для Києва ключовим викликом стає поєднання двох завдань — зберегти боєздатність ППО та одночасно наростити власне виробництво ракет і дронів, щоб не залежати критично від кожної затримки допомоги з боку партнерів^{5 7} . Чим довше триватиме ця війна виснаження у небі, тим очевиднішим ставатиме: перемога визначатиметься не тільки числом збитих цілей, а й здатністю підтримувати цей темп у довгу.

Джерела

1. Censor.NET: «Масована атака балістикою та “Шахедами” 13 січня: робота ППО» — офіційні дані Повітряних сил щодо кількості ракет, БПЛА та збитих/пригнічених цілей.
2. Telegram-канал Повітряних сил ЗСУ: ранкове зведення про типи озброєння, напрями пусків і результати роботи ППО по регіонах.
3. Повідомлення обласних військових адміністрацій та ДСНС: інформація про влучання в 24 локаціях, характер руйнувань та наслідки для цивільної інфраструктури.
4. BBC, DW: аналітика про зміну російської тактики комбінованих ударів ракетами й дронами та роль систем Patriot і NASAMS в обороні України.
5. Institute for the Study of War, західні аналітичні центри: оцінки обсягів виробництва БПЛА й ракет у РФ, ролі Ірану та КНДР у постачанні озброєнь.
6. Міжнародні ЗМІ та українські офіційні заяви: дані про розвиток українського виробництва дронів і ракет, ударні операції по російських об’єктах.
7. Європейські офіційні заяви та звіти НАТО: оцінка загроз від комбінованих ракетно-дронових атак і важливості підтримки української ППО для безпеки ЄС.