Масована атака РФ 20 січня: 1 «Циркон», сотні дронів і 342 збиті цілі ППО

Ніч, у яку російські ракети та дрони летіли з усіх напрямків, а українське небо тримали кілька сотень розрахунків ППО

У ніч на 20 січня Росія спробувала нав’язати Україні нову «ніч жаху», поєднавши гіперзвуковий «Циркон», балістичні й крилаті ракети з масованим роєм ударних дронів. За кілька годин по всій країні пролунали десятки повітряних тривог, у небо працювали як зенітні ракетні комплекси, так і мобільні групи на пікапах, а диспетчери енергетиків готувалися до найгірших сценаріїв. Попри масштаб нападу, Повітряні сили заявили про 342 знищені повітряні цілі — цифру, яка одночасно демонструє і рівень загрози, і ресурс, що досі дозволяє Україні тримати повітряний фронт.

Склад атаки: «Циркон», балістика, крилаті ракети й рій ударних БпЛА

За даними Повітряних сил ЗСУ, вночі 20 січня російська армія задіяла одразу кілька класів озброєння. З акваторії Чорного моря, з району тимчасово окупованого Криму, окупанти випустили протикорабельну гіперзвукову ракету «Циркон», адаптовану для ударів по наземних цілях¹ . Із Брянської та Ростовської областей РФ здійснено пуски 18 балістичних ракет типів «Іскандер-М» і С-300, а з Вологодської області — 15 крилатих ракет Х-101, які традиційно застосовуються для ударів по об’єктах інфраструктури в глибині України¹ .

Ключовим елементом атаки став масований запуск ударних безпілотників: загалом зафіксовано 339 дронів типів Shahed, «Герань», «Італмаз» та інших модифікацій, запущених із території Курської, Орловської, Брянської областей, а також із районів Міллерового, Приморсько-Ахтарська, Шаталового, тимчасово окупованих Гвардійського і Чауди в Криму та Донецка¹ . Близько 250 із них становили іранські баражуючі боєприпаси Shahed, які Росія системно використовує проти українських енергетичних об’єктів і міст.

Головний удар по Києву: чому столиця вкотре стала мішенню

Основним напрямком цієї атаки була Київська область, що підтвердили й Повітряні сили, і місцева влада¹ . Для Росії столиця України залишається символічною ціллю: удари по Києву покликані не лише руйнувати енергетику, а й демонструвати населенню враження уразливості навіть найбільш захищеного регіону. Саме над Київщиною українська ППО збивала найбільшу кількість дронів і ракет, причому частина боїв відбувалася на дуже малих висотах, що ускладнює виявлення й знищення цілей.

Попри колосальне навантаження на систему ППО, більшість ворожих об’єктів над столичним регіоном була знищена. Водночас саме щільність атаки по Києву й області призвела до масштабних перебоїв у роботі метро, теплопостачання та водопостачання, що зробило цю ніч однією з найважчих для міської інфраструктури за останні місяці¹ . Вибухові хвилі та уламки збитих ракет і дронів пошкодили житлові будинки, школу та інші нежитлові приміщення, особливо у Дніпровському районі міста.

Робота ППО: 342 збиті цілі й ціна захисту неба

За попередньою оцінкою Повітряних сил, сили протиповітряної оборони знищили 342 ворожі повітряні цілі. Ідеться про 14 балістичних ракет «Іскандер-М» і С-300, 13 крилатих ракет Х-101 та 315 ударних дронів типів Shahed, «Герань» та інших¹ . Ураження відбувалося на півночі, півдні, сході та в центрі України — у роботі брали участь як зенітно-ракетні комплекси середньої й великої дальності, так і мобільні групи з ПЗРК та зенітними установками.

Попри високий відсоток перехоплення, зафіксовано й низку влучань: згідно з офіційною інформацією, п’ять ракет і 24 ударні БпЛА досягли цілей на 11 локаціях по країні¹ . Ще в 12 місцях зафіксовано падіння уламків збитих дронів, що спричинило додаткові руйнування. Інформація щодо двох російських ракет уточнюється — ймовірно, йдеться про боєприпаси, які змінили траєкторію або були уражені поза населеними пунктами. У кожному з цих випадків ППО змушена вибирати між ризиком неконтрольованого влучання та знищенням ракети з падінням уламків на забудову. Ця ніч знову показала, що навіть успішна протиракетна оборона не скасовує загрози для людей на землі.

Київ: метро, тепло, вода та руйнування в житлових кварталах

Унаслідок атаки столиця опинилася в умовах складної енергетичної ситуації. За даними Київської міської військової адміністрації, рух потягів метро змінено через ушкодження енергетичної інфраструктури: частина ділянок працювала в обмеженому режимі, окремі станції використовувалися тільки як укриття¹ . Для сотень тисяч киян це означало не лише затримки дорогою на роботу чи навчання, а й фактичну прив’язку до графіків відключень світла й тепла.

Особливо критичною ситуація стала з теплопостачанням: без тепла залишилися 5635 багатоповерхових будинків, а значна частина лівобережної частини міста — без води¹ . У Дніпровському районі Києва вибуховою хвилею та уламками були пошкоджені школа, житлові будинки та нежитлові приміщення. Масштаб руйнувань, зафіксований місцевою владою й рятувальниками, ще раз продемонстрував: навіть за ефективної роботи ППО повністю нейтралізувати наслідки масованого удару неможливо.

Київщина, Вінниччина, Рівненщина, Полтавщина, Херсонщина: географія удару

Київська область пережила цю ніч не менш важко, ніж столиця. За даними обласної влади, у Бучанському районі внаслідок удару загинув чоловік, також було пошкоджено приміщення автозаправної станції та низку об’єктів цивільної інфраструктури¹ . Вибухові хвилі й уламки дронів зачепили житлову забудову, що ще раз підкреслює хаотичний і терористичний характер російських ударів.

На Вінниччині зафіксовано влучання в об’єкт критичної інфраструктури, подробиці щодо якого традиційно не розголошуються в інтересах безпеки¹ . У Рівненській області під час атаки було пошкоджено ще один об’єкт енергетики, понад 10 тисяч абонентів залишилися без електропостачання. На Полтавщині під удар потрапив промисловий об’єкт, а в Херсонській області внаслідок ворожих атак поранення отримали четверо цивільних, один із них був евакуйований до медзакладу у важкому стані¹ . Масштаб і розосередженість ударів свідчать: Росія намагається одночасно виснажити ППО й створити ефект «палаючої карти» по всій Україні.

«Циркон» у війні проти України: сигнал союзникам

Застосування Росією ракети «Циркон» — окремий сигнал як для України, так і для партнерів по НАТО. Цей тип гіперзвукової протикорабельної ракети задекларований російською стороною як один із «суперзброї» — із високою швидкістю польоту та ускладненим перехопленням¹ . Удар по Україні демонструє готовність Кремля використовувати найдорожчі та найновіші зразки озброєння не лише проти флотів чи авіаносців, а й для тиску на цивільну інфраструктуру.

Для української ППО це означає ще складніші виклики: необхідність адаптувати системи виявлення й знищення до гіперзвукових цілей, що летять на великих швидкостях і змінюють траєкторію. Для союзників — додатковий аргумент на користь пришвидшення постачання сучасних систем протиповітряної та протиракетної оборони, здатних працювати по всьому спектру загроз — від баражуючих боєприпасів до гіперзвукових ракет. Недарма прем’єр Нідерландів Марк Рютте напередодні закликав партнерів «негайно посилити ППО України», назвавши російські удари по енергетиці «зброєю смерті»¹ .

Масовані комбіновані удари: логіка російської стратегії

Атака 20 січня вписується в логіку російських комбінованих ударів, що спостерігається з кінця 2023 – початку 2024 років. Її суть — одночасне застосування різних типів ракет і дронів із різних напрямків, щоб перевантажити українську систему ППО¹ . Коли по небу рухається кілька сотень цілей з різною швидкістю й траєкторіями, командування змушене розставляти пріоритети: спершу — небезпечніші боєприпаси, потім — ті, що несуть менший руйнівний потенціал.

Росія намагається скористатися будь-якими вікнами в обороні — браком ракет для зенітних комплексів, втомою особового складу, вразливістю енергетичної мережі. Особливу увагу окупанти приділяють ударам по об’єктах генерації та розподілу електроенергії, розраховуючи, що системне руйнування енергетики підірве стійкість тилу й змусить українське керівництво йти на поступки¹ . Масований запуск Shahed доповнює цю стратегію, створюючи постійний «дзижчаний фон» ночами та вимотуючи мобільні групи ППО по всій країні.

Українська ППО як спільний проєкт України та партнерів

Успіх оборони 20 січня — це результат не лише роботи українських військових, а й багатомісячної допомоги партнерів. Позиції навколо Києва й інших великих міст прикривають західні системи ППО — від Patriot і SAMP/T до IRIS-T та NASAMS, які спільно формують «парасольку» різних дальностей та висот¹ . На ближніх рубежах працюють Gepard, зенітні установки на шасі вантажівок, ПЗРК та інші засоби, які доповнюють картину.

Тим не менш, навіть за наявності цього арсеналу українське військове командування й політичне керівництво продовжують наполягати: кількість систем і ракет є критично недостатньою для масштабів загрози. Кожен масований удар, подібний до того, що відбувся в ніч на 20 січня, з’їдає значну частину запасів ракет ППО, які не встигають поповнюватися в потрібному темпі¹ . Саме тому Київ постійно наголошує партнерам: підтримка України в небі — це не лише гарантія безпеки наших міст, а й інвестиція у власну безпеку НАТО, яке на практиці бачить можливості й тактику російських ударів.

Суспільна стійкість: як країна проживає такі ночі

Кожна масована атака — це випробування не лише для ППО, а й для суспільства. Тисячі людей проводять ніч у коридорах, ванних, укриттях, на станціях метро, прокидаючись від сирен і вибухів. Для дітей це травматичний досвід, для літніх людей — фізичне виснаження, для лікарів і рятувальників — безсонні зміни¹ . Проте саме в такі ночі стає видно, як працює горизонтальна солідарність: волонтери привозять теплий чай в укриття, сусіди відкривають двері один одному, підприємці переобладнують підвали під сховища.

У коментарях під матеріалами про атаку українці дякують розрахункам ППО, називаючи їх «богами, які рятують» і «красенями», що тримають небо над країною¹ . Ця емоція — не просто вияв вдячності, а й важливий елемент моральної стійкості: коли суспільство бачить, що його захищають, воно легше витримує удари й продовжує щоденне життя попри війну.

Що далі: потреби України та уроки для партнерів

Атака 20 січня стала черговим аргументом на користь посилення української ППО. Україна потребує не лише додаткових батарей Patriot, SAMP/T, IRIS-T, NASAMS, а й систем ближньої дії для прикриття енергетики, промисловості та військової інфраструктури від Shahed та інших дронів¹ . Не менш важливими є ракети до вже розгорнутих комплексів — без стійкого логістичного плеча навіть найсучасніші системи перетворюються на дорогі металеві конструкції.

Для партнерів ця ніч — дзеркало можливого майбутнього. Російська модель масованих комбінованих ударів може бути розгорнута й проти інших країн, якщо Кремль вирішить вийти за межі українського театру бойових дій. Україна сьогодні фактично тестує на собі, як працюють західні системи в умовах реального масового обстрілу, і цей досвід має стати підставою для перегляду підходів НАТО до протиракетної оборони¹ . Кожна ніч, подібна до 20 січня, — це не тільки трагедія й випробування, а й урок, який Захід або засвоїть, або змушений буде повторювати на власній території.

Джерела

1. Цензор.НЕТ: «Масована атака 20 січня: як відпрацювала ППО?» — офіційні дані Повітряних сил ЗСУ, статистика збитих цілей, опис типів ракет і БпЛА, наслідки ударів по регіонах та інфраструктурі.
2. Повідомлення українських офіційних структур і партнерів, процитовані у відкритих джерелах, щодо потреб України в засобах ППО та заклики до посилення протиповітряної оборони.