Мандрівки історичною Переяславщиною-Полтавщиною: Подорож 8
14.06.2017Подорож 8: Гадяч — Зіньків — Опішне — (острів Мурано —) Опішне: короткий путівник у віршах державною та регіональною мовами України
Є в назві ГАДЯЧ щось… ну, той… сумнівне…
Але гриміло це ім’я колись:
тоді його носило місто дивне —
одна з фортець могутніх і столиць.*
__________
* Столиць Української козацької держави — Гетьманщини. Стосовно ж оцінки Гадяча-фортеці — пошлюся на шведського експерта графа Піпера, який своєю чергою посилався на видатного українського експерта: «Мазепа говорив зі мною і просив, щоб король залишив гарнізон у місті, що називається Гадячем, яке міцно укріплене і може бути дуже корисним у тому відношенні, щоб утримувати неприятеля на відстані…» [Чухліб Т.В. Іван Мазепа. — К.: Арій, 2013. — С. 124].
В історії й культурі нашій дзвінко
звучить незвична назва дотепер,
як мовила Велика Українка —
імперських переможниця химер.*
__________
* У Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї, зокрема, на почесному місці подано цитату з Лесі Українки, згідно з якою тут Ви, шановні читачі, «…побачите вже таку Україну, що “українішої” й нема»!
Ні, щодо пам’яток не «голі й босі»
ми з Вами: ще з Гетьманщини, чий хмель* J
п’янить і досі, збереглося досі
у Гадячі до дідька підземель!*
__________
* Вимова тодішня. А підземний Гадяч відзначається різноманіттям: тут і розширені ділянки — зали, і довгі-предовгі ходи. Ще разючіше розмаїття спостерігається за функціональним призначенням підземель. Найвідоміший (сьогодні) підземний хід ішов аж на Замкову Гору: мабуть, він з’єднував гадяцьке середмістя з гетьманським палацом. В одному з підвалів є давнє зображення самого Богдана Хмельницького!
Час… Подамося на південний схід ми,
де розташований райцентр ЗІНЬКІВ,
теж на історію й дітей не бідний:
хоча б згадаймо Чотирьох Братів!*
__________
* Уродженцями Зінькова Є великий Микола Зеров (1890—1937), визначний вчений-ботанік Дмитро Зеров (1895—1971), знаний гідробіолог Костянтин Зеров (1899—1979) та поет і перекладач Михайло Зеров (1901—1963), відомий під псевдонімом Михайло Орест. Четверо братів-богатирів — у царині Духа — були дітьми Костянтина Зерова (1860—1940), педагога від Бога. Зеров-батько, закінчивши Глухівський учительський інститут, протягом кількох десятиліть виховував громадян України, з яких через особисті, так би мовити, родинні причини згадаю Павла Губенка (1889—1956) — письменника Остапа Вишню.
Не дуже добре знаємо ми, грішні,
країни і дозвілля, і труди…
Гончарства України є ОПІШНЕ
столицею! Поїдемо туди.
Однак спочатку — слідопит бо юний —
чкурну до знаменитої лагуни.
МУРАНО
Что слава? Жалкая заплата…
А. С. Пушкин
Слава — право же, мура, но
многие живут для позы.
А на острове Мурано
стеклодувы-виртуозы
платят дань труду и поту.
Ошалевший кот учёный,
наблюдал я их работу
изумлённо, восхищённо.
В параллель кумирням чуда —
и «Сан-Карло», и «Ла Скале» —
перед нами (как?! откуда?!)
вдруг шедевры возникали.
Путь к ним детище Европы —
память цеха сохранила,
извлекая ценный опыт
из истории горнила.
Пусть Мурано скрыт порою
пеленой густой тумана,
но урок его не скроет
даже «неббья венецьяна»*:
слава — право же, мура! И
это не пустая фраза:
светом вечности играет
с острова Мурано ваза…
__________
* Венецианский туман (ит.).
Цей вірш було надруковано в книзі: [Чернецкий Ю.А. Избранное для избранных: 111 стихотворений таких разных лет. — Харьков: Майдан, 2013. — С. 133].
Та владно рідна кличе вже земля.
Тому в собі вбиваю москаля…
…І знову — плід великої любові —
ОПІШНЕ навкруги, пані й панове!
ВЕЛИЧАЛЬНЕ МІЖНАРОДНЕ ПОРІВНЯННЯ
(Дарчий надпис на книзі «Избранное для избранных»)
Хтось інший краще хай напише,
я ж відтворю, що каже серце:
майстри Мурано* та Опішного —
це побратими. І посестри!**
Красу примножують у світі
своїми вмілими руками.
Садів їх витворів квітуче віття
в нас захват викликає й викликатиме.
__________
* Див. стор. 133 (точніше, стр. 133; однак автор, що радо пише вірші й російською, до такої ганьби, як ПОСИЛАННЯ російською, не опуститься).
** Головним чином з українського боку. А які ж файні та привабливі! Але це — окрема тема.
ВДЯЧНА ПОСВЯТА ОПІШНОМУ
(Дарчий надпис на книзі «Листування з Долею: 111 поезій різних років»)
Коли згадую про містечко Опішне,
одразу народжуються слова пишні,
на які надихає надзвичайний цей
дійсно, що Національний музей —
квітучий заповідник українського гончарства.
Тож, пані та панове, не треба пручатись!
Краще відвідайте якнайскоріш
не пихаті Нью-Йорк, Рим або Париж,
а скромну гордість рідної Неньки —
містечко Опішне, предивне, хоч маленьке.
«А інакше…» — додає мій любий друг вуйко-східняк Дуже Лютий Юрко.
Далі буде!