Make Money, Not War. Чому «мирний план» друзів Трампа — пастка?

Ексклюзив. Сьогодні для України визначають не лише лінію фронту, а й лінію балансу. Сенсаційний витік The Wall Street Journal показав: люди Дональда Трампа обговорюють завершення війни з Росією мовою грошей, прибутковості та інвестицій, а не мовою справедливості [1]. Замість того, щоб змусити Кремль заплатити за злочини, Україні пропонують увійти в спільний бізнес з агресором. Це вже не дипломатія. Це спроба закрити війну як збитковий актив і перетворити її на нову комерційну угоду.

Хто насправді сидить за столом

У центрі історії — не професійні дипломати, а люди, які все життя заробляли на великих (і вкрай «специфічних») угодах. З американського боку головним переговірником став нью-йоркський забудовник Стів Віткофф — давній друг Трампа і нині офіційний спеціальний представник США з питань миру [1]. До нього приєднався Джаред Кушнер, зять Трампа і співавтор 28-пунктового плану, який преса вже назвала «списком побажань Кремля» [2]. Формальне політичне прикриття забезпечує держсекретар Марко Рубіо, але він один у команді, де тон задають ділки, а не стратеги [3][7].

На російському боці — колишній київський аферист Кирило Дмитрієв, нині керівник непрозорого Російського фонду прямих інвестицій. Саме він, за повідомленнями The Guardian, обговорював із Віткоффом варіанти «мирного врегулювання», де ключем були економічні стимули, а не виведення військ [2]. Це не переговори держав у Женеві. Це зустріч людей, які звикли рахувати не людські життя, а чистий прибуток.

Паралельно українська делегація полетіла до США у зміненому складі — вже без Андрія Єрмака. Нині за стіл із людьми Трампа сіли начальник Генерального штабу Анатолій Баргилевич та міністр оборони Рустем Умєров [7]. На тлі політичного тиску з Вашингтона вони змушені вести переговори з командою, у якої в пріоритеті не статут НАТО, а фінансові показники. Це схоже не на мирний процес, а на спробу нав’язати Україні угоду, від якої «неможливо відмовитися».

Як війна перетворюється на два фонди

Серце плану — заморожені активи РФ. Близько 300 мільярдів доларів зберігаються в країнах G7 та решті країн ЄС поза «сімкою» [4]. Ці кошти мали піти на компенсації жертвам війни. Віткофф і Дмитрієв пропонують інше: не конфіскувати активи, а розморозити їх і спрямувати на створення нових інвестиційних фондів [1].

Перший фонд (приблизно 100 млрд доларів російських грошей + 100 млрд від Європи) подається як фонд відбудови України [4]. Але навіть тут контроль над розподілом коштів, найімовірніше, залишиться за США. Другий фонд (200 млрд доларів) запускається для спільних глобальних проєктів між США та Росією — в енергетиці, логістиці та торгівлі. Тобто замість покарання Росію повертають у світову економіку як повноцінного партнера.

У цій схемі Україна опиняється в ролі молодшого партнера. Їй обіцяють гроші на відбудову, але вимагають поступок: втрату територій, обмеження армії та відмову від НАТО [2]. Спочатку змушують «стиснутися», а потім пропонують інвестиції на умовах старших гравців.

Ціна угоди для України та Європи

За оцінками Світового банку, потреби у відбудові вже перевищують 524 мільярди доларів [5]. Обіцяні 100 мільярдів із «фонду Віткоффа» — це крапля в морі, менше ніж п’ята частина від потреби. При цьому Європу ставлять у незручне становище: саме європейські бюджети мають додати ще сотню мільярдів, щоб схема запрацювала. Безпека континенту в цій логіці стає другорядною.

Парадокс у тому, що цей план фінансово вбивчий навіть для Вашингтона. Аналітики American Enterprise Institute (AEI) попереджають: економія на допомозі Україні сьогодні — це ілюзія [6]. Якщо Київ впаде, США будуть змушені розгорнути на східному кордоні НАТО (від Польщі до Румунії) величезний військовий контингент часів Холодної війни. Вартість утримання такої армади та нових систем ППО складе понад 808 мільярдів доларів [6]. Це у сім разів дорожче, ніж підтримка України до повної перемоги. Але бізнесменам, які мислять квартальними звітами, легше показати «економію» зараз, ніж пояснювати виборцям, чому завтра доведеться платити за оборону Польщі ціною власного добробуту.

Мир чи пауза між війнами?

Прихильники формули «гроші замість війни» називають це прагматизмом. Але в російському виконанні такий прагматизм означає, що окупація стає легальною, а зняті санкції дозволяють Кремлю переозброїтися. Для Москви це критично важливо, адже діючі обмеження, позбавляють РФ понад $1 млрд прибутків щомісяця [NS1]. План Віткоффа дозволяє їм зупинити цю кровотечу.

Якщо Київ погодиться на цей план, він отримає не мир, а перепочинок (та й те навряд). Росія збереже захоплене й отримає доступ до західних ринків. Україна отримає умовні гроші під чужим контролем. Трамп любить угоди, а Путін любить пастки. План, який сьогодні просувають як «бізнес-вихід із війни», завтра може стати спонсором нової агресії.

Найцинічніше тут те, що ця угода виглядає як класична «відкладена проблема». Трамп, як «кульгава качка» на другому терміні, не переймається виборами. Йому потрібен швидкий «історичний успіх» для мемуарів — підписати якийсь папірець, заявити про закінчення війни і піти. А коли через кілька місяців ця конструкція завалиться і російські танки знову рушать уперед, розхльобувати цю криваву кашу доведеться вже наступникам. Саме їм Трамп залишає цю гірку пігулку геополітичного банкрутства, загорнуту в красиву обгортку «інвестиційного плану».

Джерела:

[1] WSJ — Trump envoy Witkoff suggested Ukraine seek zero tariffs rather than Tomahawks

[2] The Guardian — Trump envoy Witkoff reportedly advised Kremlin official on Ukraine peace deal

[3] AP News — Kremlin confirms US envoy Witkoff will visit as talks gain momentum

[4] Euronews — Russian frozen assets — what’s next?

[5] World Bank — Ukraine recovery and reconstruction needs assessment

[6] American Enterprise Institute — Dollars and Sense: America’s Interest in a Ukrainian Victory

[7] Reuters — Ukrainian delegation heads to US peace ttalks

Moris K для Newssky © 2025