Лише 40% потужностей Росії під санкціями: що приховує ця цифра?

Чи можна зупинити економічного гіганта, коли більша частина його машин залишаються поза досяжністю санкцій? Литва каже – лише 40%. Але що це означає для війни, для світу і для майбутнього? Санкції – це не просто цифри. Це битва за технології, гроші і контроль. І ця битва тільки починається.

Санкції проти Росії: масштаб і реальність

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, Захід запровадив безпрецедентний пакет санкцій, що охоплює сотні фізичних і юридичних осіб, а також ключові сектори російської економіки. Європейський Союз вже ухвалив 17 пакетів санкцій, які суттєво обмежують доступ Росії до технологій, фінансів та енергетичних ринків. За даними ЄС, російські доходи від експорту нафти та газу впали майже на 80% порівняно з довоєнним рівнем, а інфляція в країні зросла до понад 10%[3][6].

Однак, за словами МЗС Литви, лише близько 40% потужностей Росії наразі охоплені санкціями. Це означає, що понад половина промислового і технологічного потенціалу залишається у відносній безпеці від міжнародних обмежень. Чому так?

Вузькі місця санкційної політики: що залишилось поза увагою?

Експерти відзначають, що санкції охоплюють передусім найбільш видимі та стратегічно важливі компанії, але Росія активно шукає шляхи обходу обмежень. Частина підприємств працює у тіні, використовуючи посередників у третіх країнах, таких як Сербія, Туреччина, ОАЕ, Узбекистан і В’єтнам, що дозволяє уникати прямого попадання під санкції[6].

Крім того, російська економіка дедалі більше переходить під контроль держави через контрсанкції, що фактично переводять країну у режим планової економіки. Це означає, що приватний сектор втрачає конкуренцію, а державні субсидії зростають, що загрожує довгостроковій стабільності бюджету[5].

Технологічне ембарго: нові виклики та розширення

Останній 17-й пакет санкцій ЄС розширив заборону на експорт передових технологічних товарів до Росії, включаючи хімічні речовини, деталі машин та обладнання для вимірювання[6]. Це суттєво ускладнює постачання компонентів для військово-промислового комплексу, який є серцем російської воєнної машини.

Проте, як підкреслюють аналітики, навіть при цих обмеженнях, санкції не охоплюють усі потужності, що дозволяє Росії підтримувати виробництво в окремих галузях. Відсутність повного технологічного ембарго створює “білі плями”, які Кремль використовує для адаптації та пошуку альтернативних ланцюгів постачання[2][4].

Міжнародна координація та перспективи посилення тиску

Західні країни, включно зі США, ЄС, Великою Британією, Австралією, Канадою, Японією та іншими, продовжують координувати санкційну політику, розширюючи списки осіб і компаній, що перебувають під обмеженнями. Україна, у свою чергу, застосувала санкції проти близько 5 тисяч осіб[2][1].

Водночас, у разі провалу переговорів про припинення вогню, ЄС заявляє про готовність запровадити нові, більш жорсткі обмеження. Це може включати додаткові заборони на торгівлю, замороження активів і посилення контролю за обходом санкцій[4].

Обхід санкцій: як Росія намагається зберегти економічний дих

Росія активно використовує “тіньовий флот” та мережі посередників для обходу морських та фінансових обмежень. Наприклад, великі судноплавні компанії, такі як JSC Volga Shipping, потрапили під санкції, але інші судна продовжують працювати через зміну прапорів і власників[4][6].

Крім того, російська влада примушує бізнес приймати державні замовлення, вводить цінові контролі і дозволяє військовим витратам обходити офіційний бюджет, що поглиблює перехід до централізованої економіки[5].

Економічний фронт війни: чи достатньо санкцій?

Попри те, що санкції значно послабили фінансові можливості Росії, економіка країни не зазнала колапсу, як передбачали деякі експерти. Зниження ВВП, падіння доходів від енергетики та інфляція створюють серйозний тиск, але повна ізоляція не досягнута[1][3].

Аналітики наголошують, що санкції самі по собі не припинять війну, але є критично важливим інструментом для послаблення агресора і примушення Кремля до переговорів. Водночас, необхідно розширювати санкційний режим, усувати “білі плями” та підвищувати ефективність міжнародної координації[2][9].

Висновок: битва за контроль над економікою Росії триває

Заява Литви про те, що лише 40% потужностей Росії під санкціями, відкриває очі на складність і багатошаровість санкційної політики. Це не просто цифра — це дзвінок тривоги для міжнародної спільноти. Росія продовжує адаптуватися, шукати лазівки і зміцнювати державний контроль, що ускладнює завдання Заходу.

Майбутнє санкцій залежить від здатності світу швидко реагувати, розширювати обмеження і не дозволяти агресору знаходити нові шляхи для обходу. Війна на економічному фронті лише загострюється, і від її результату залежить не лише доля України, а й баланс сил у світі.

Джерела: Європейська Рада, Мінфін США, Уряд Великої Британії, Atlantic Council, Kyiv School of Economics, The Guardian, Carnegie Endowment