Лукашенко знову їде на поклон до Путіна

27.05.2021 0 Редакция NS.Writer

Лукашенко знову збирається на аудієнцію до Путіна, пише Тарас Попович для УКРІНФОРМ.

| Newssky.com.ua

Чергова зустріч президентів двох країн, за повідомленнями російських ЗМІ, має відбутися в Сочі 28 травня. Влаштовують подібні зустрічі два диктатори з «завидною» стабільністю — регулярно і планомірно, чи то демонструючи братні відносини і підтримку, чи намагаючись протистояти міжнародній ізоляції, яка останнім часом лише поглиблюється. Воно і не дивно, адже приводів для цього і справді вистачає. Чого вартий лише останній інцидент з примусовою посадкою у Мінську транзитного літака ірландської компанії Ryanair, що стався 23 травня. Влада Білорусі змусила сісти літак, на борту якого перебував опозиційний журналіст, колишній головний редактор телеграм-каналу Nexta Роман Протасевич, якого відразу ж і затримали. Тепер Протасевича звинувачують за кількома статтями Кримінального кодексу Білорусі, позбавлення волі за якими може сягнути 15 років. А Європейське агентство авіаційної безпеки зі свого боку рекомендує всім авіакомпаніям уникати повітряного простору Білорусі з міркувань безпеки, демонструючи недовіру та запобігаючи уникнення подібних інцидентів та загострень.

Країни ЄС, серед яких і Україна, вже закрили авіасполучення з Білоруссю. Окрім того, Євросоюз переглядає санкції проти режиму Лукашенка в бік розширення. Тож, травнева білоруська-російська зустріч у Сочі як ніколи на часі. Та чи зможе, а головне — схоче Путін порятувати Лукашенка?

Самопроголошений президент Білорусі вже оприлюднив наміри майбутніх перемовин, наголосивши, що на порядку денному стоятимуть лише економічні питання, адже за іншими напрямками він особисто проблем не бачить. Жодних заяв для преси, за словами прессекретаря Путіна Пєскова, після зустрічі не буде. Та і втішати рублем Мінськ Москва нібито не збирається, адже, за словами того ж Пєскова, Білорусь не ставила питання про збільшення економічної підтримки з боку РФ у зв’язку з «останніми подіями». Сам Лукашенко розглядає «останні події» як прояв того, що «недоброзичливці» його країни змінили тактику і перейшли від «організації бунтів до етапу удушення». Фрагмент саме з таким коментарем, в якому він звинувачує Захід у перетині «безлічі червоних ліній» та «кордонів людської моралі», оприлюднили російські телевізійні канали. Окрім звинувачень, Лукашенко вдається ще й до погроз, лякаючи «перспективою» перетворення «холодної» війни на «гарячу» і навіть початком світової війни. Очевидно, добре перейнявши методи свого «старшого» російського наставника, Лукашенко і сам вирішив відпрацювати їх на практиці. А що йому лишається робити? Тут уже або пан, або пропав.

Допомогти «не пропасти» Лукашенкові намагається Путін, водночас контролюючи і координуючи усі дії білоруського диктатора, а заодно і терирозизуючи цивілізований світ, адже з Білорусі може вийти прекрасний плацдарм для дестабілізації Європи в усіх напрямках. І тут Білорусь, як важливий форпост протиповітряної і протиракетної оборони, має неабияке значення. Впродовж останніх років Росія неабияк тиснула на сусідню державу, намагаючись затягти її до своїх пут на шляху «до інтеграції», закріпивши 20-річну угоду про створення союзної держави, фактично впроваджуючи класичний російський гібридний сценарій окупації.

Тому мета Путіна — повне поглинання країни, отримання такого собі ласого шматочку на додаток до Криму. Але цього разу Кремль хоче зробити анексію максимально «законною», розраховуючи на підтримку білоруської влади. Очевидно, що план Москви —далекоглядний і комплексний, який передбачає ліквідацію всіх атрибутів суверенітету Білорусі. Натомість Лукашенко, за погодженням з Кремлем, мріє, мабуть, зайняти посаду президента союзної держави з номінальними повноваженнями. Саме за умови дотримання такої угоди та отримання гарантій особистої недоторканності Лукашенко і працює на «благо» білорусько-російських відносин.

Тим часом лідери білоруської опозиції оголосили про початок підготовки активної фази протесту. Чи буде вона такою ж дієвою, як під час минулорічних президентських виборів, а головне чи стане результативною — покаже час. У заяві, зокрема йдеться про те, що Білорусь стала «чорною плямою» на карті світу в результаті необдуманих дій незаконного режиму і білоруси повинні зробити все можливе для звільнення політичних в’язнів, припинення насильства та проведення чесних виборів. «Більше нічого чекати: терор потрібно припинити раз і назавжди» — закликають лідери опозиції. Росія вже відреагувала на цю заяву, традиційно висловивши стурбованість і незадоволення. Зокрема, таку позицію озвучив очільник МЗС Росії Лавров, коментуючи заклики лідера білоруської опозиції Світлани Тихановської до мобілізації протестів в країні в серпні-вересні 2021 року. Водночас Лавров наголосив, що Росія завжди готова прийти на допомогу «своєму сусіду і стратегічному союзнику» і не залишить Білорусь «в біді». В унісон з Лукашенком прокоментував Лавров і заяви про «збройний переворот» за участю американських спецслужб, який нібито готували в Білорусі у квітні.

Нагадаємо, що 17 квітня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про підготовку на нього і його синів замаху та причетність до цього спецслужб США. За його словами, людей, які планували замах, затримали в Москві за допомогою ФСБ. Він також вважає, що до підготовки замаху причетне вище політичне керівництво США. На думку Лаврова, це «цілком укладається в лінію Заходу щодо втручання у внутрішні справи пострадянських країн із задіянням всього арсеналу методик кольорових революцій», більше того, ця ситуація йому нагадала «державний переворот на Україні в лютому 2014 року». Ось так, ні більше — ні менше: «переворот», який вдалося уникнути завдяки спритності і зусиллям Москви. Такі синхронні заяви і коментарі чудово лягають у канву спільної інформаційно-психологічної кампанії режиму Лукашенка та російських ЗМІ, які синхронно мусують тему загрози з боку НАТО, а останнім часом і України зокрема.

Мабуть, показовим є той факт, що «успішне розкриття білоруського перевороту» співпало з відновленням санкцій США проти білоруських підприємств-експортерів, серед яких, зокрема Білоруський нафтовий торговий дім, «Белнефтехім», «Гродно Азот» та інші ключові підприємства. Варто нагадати, ці санкції були введені США ще у 2007 році, проте у 2015 році їхню дію було призупинено, зокрема і для зменшення залежності Білорусі від РФ. Тому повернення міжнародних санкцій може бути вигідним для Кремля.

Шукаючи порятунку на російському боці, Лукашенко очевидно все більше потраплятиме в сіті залежності Білорусі від російської фінансової допомоги. А там і до повної здачі суверенітету на гарантії власної безпеки недалеко.


Поделиться статьей:

Подписаться на новости:




В тему: