Китайська армія у 2025: чи повертається колективне керівництво — і що це означає для світу та України

На перший погляд, залізна вертикаль Пекіна непорушна. Проте літо 2025-го перетворює внутрішнє життя найпотужнішої комуністичної держави на справжнє політичне павутиння. За лаштунками гучних рішень Сі Цзіньпіна у Народно-визвольній армії розгортається невидима для світу гра: чи дозволяє «колективне лідерство» повернути баланс, або ж це лише фраза у гучному офіціозі для прикриття глобальної політичної турбулентності?

Верховний лідер Китаю Сі Цзіньпін, який витратив більше десяти років на те, щоб зібрати якомога більше політичної влади, тепер, схоже, погоджується з поверненням колективного керівництва, принаймні у збройних силах. (Монтаж Nikkei/джерело фото Юсуке Хіната і Reuters)

Останні роки Китай шокував світ хвилею військових реформ, заявами про абсолютну лояльність армії партії, і водночас — лавиною корупційних скандалів в найвищих ешелонах командування. Літо 2025 року стало точкою кипіння: на тлі внутрішніх чисток, зникнення генералів і зміщень міністрів оборони, в пекінських кулуарах знову заговорили про «колективне лідерство» — доктрину, що десятиліттями була визитівкою стабільності партійного управління¹¹⁵.

Як Сі Цзіньпін перекроює військову вертикаль: між особистою владою і колективізмом

З початку 2010-х Китайська Народна Республіка стрімко руйнувала традиції дещо формального поділу влади в армії: після поступової централізації влади вся реальна військова сила перейшла до рук Цзіньпіна — він не лише голова держави і партії, а й незмінний голова Центральної військової комісії (ЦВК), єдиний цивільний у цьому органі⁹¹³. Під силу лише Мао, вважають західні спостерігачі.

Та архітектура влади не залишалась сталою: у 2023-2025-му роках Пекін шокують масштабні чистки — у відставку йдуть відразу кілька ключових генералів, у тому числі керівники стратегічних напрямків, голова Ракетних військ (відповідає за ядерний потенціал), а також два міністри оборони поспіль⁴¹⁵. Публічних пояснень — мінімум: офіційно це «боротьба з корупцією», неофіційно — недовіра до командування і побоювання «лівих» змов у високих кабінетах.

Колективне лідерство — повернення чи ілюзія?

Попри публічну риторику про монолітність, у другій половині 2025-го увага набуває нового контексту: повернення принципу колективності, принаймні як фасаду для підтримки стабільності під час кадрових струсу. Низка експертів відзначає — у Новій Структурі (цей термін почали активно використовувати з весни 2025 року) на порядок денний повертається система внутрішніх зібрань, нарад, широкого залучення командирів другого і третього рівня до прийняття рішень¹¹⁶.
Форумується новий «Головний штаб» — квазіколективний орган у межах ЦВК, покликаний не лише виконувати накази Сі, а й пропонувати колективні рішення. За фактом це спроба балансувати осередкові кейси лояльності генералів із ефективною оперативною вертикаллю¹⁶.

Військові чистки 2023–2025: причини, наслідки й прорахунки

Ще у 2016-му Сі Цзіньпін розпочав найглибшу в історії НВАК реформу: розформовано класичні «четверо головних департаментів», прийнято модель трьох блоків — оперативне, політичне та ідеологічне крило під особистим контролем ЦВК¹⁶. Кількість армії було скорочено на 300 тис., а система супровідних служб — централізована⁹.

Здавалося би, кроки європейського класичного менеджменту, однак на практиці ця централізація спричинила — парадокс! — посилення суто людських кланів, блокування рішень на нижчих щаблях, і, головне, породила лавину корупції. З 2023-го протягом двох років звільнено щонайменше 15 топ-генералів, у тому числі посаду голови Ракетних військ займали тричі за 12 місяців⁴¹⁵. ПЕНЬ Лійюань — дружина Сі — навіть неофіційно брала участь у кадрових консультаціях, свідчать чутки¹².

Демарш армії доволі стриманий: відкритого невдоволення нема, але зростає внутрішнє напруження, кожна заміна спричиняє хвилю недовіри — почасти навіть саботажу рішень у зонах відповідальності⁴.

Ідеологія понад усе? Як армію підтягують під догми партії

2025 року Центральна військова комісія приймає нові політрекомендації: кожен політпрацівник має не лише контролювати, а й пропагувати сувору ідеологічну лояльність — «основний запобіжник» проти повторення сценарію СРСР⁸. Накази прості: суворо притримуватись лінії партії, ідеологічної одностайності, викорінювати прояви «колективної думки», що суперечить вказаному курсу.

Нова редакція статуту 2025-го року підкреслює: політичний комісар фактично є тіньовим співголовою підрозділу при командирі. Це — підпис на колективному договорі лояльності до партії замість до прип’ястя генерала⁸.

Феномен «Великої Чистки»: чи загрожує армії розкол?

Скандали 2024–2025 стають тригером міжнародної уваги: окремі аналітики прямо говорять про ризик «гібридного розколу» або в перспективі навіть вибуху дезертирства⁴. Водночас експерти Інституту вивчення війни зазначають: поки більшість військових залишається лояльною курсу партії, нова система внутрішнього нагляду, аудитів і багаторівневого крос-контролю працює на постійному гальмуванні потенціалу для страйків чи демаршів.

Кадрові перестановки ілюструють не лише вузькопартійну боротьбу, а й страх перед повторенням «радянського» сценарію розвалу армії⁵. В сучасному Китаї навіть сумніви щодо окремих вказівок можуть сприйматися як саботаж державної безпеки.

Зміни у військовій тактиці та реформи: що нового?

Останні шість років реформи переходять з адміністративної до технологічної площини. Ключовий крок — створення Стратегічних Сил підтримки (SSF), які об’єднали кіберсилу, космічний блок і підрозділи електронної боротьби¹⁰. Армію модернізували на 360°, глибше інтегрували кібер- й техноблоки до загальної системи командування.

Окрім того, адміністративна вертикаль у 2025 зміцнилась: офісні структури, аудитори та дисциплінарні агенції звітують напряму ЦВК, в обхід усіх традиційних стуктур⁶. Ідея — жорстка горизонтальна централізація та контролювання інформаційних потоків⁶.

Політичний баланс і «обличчя Китаю»: чому Пекін потребує колективності?

Як і раніше, одним із фундаментальних страхів китайської еліти залишається повторення фрагментації на кшталт СРСР зразка кінця 1980-х⁵. Колективне прийняття рішень у критичний момент, вкрай швидка реакція на зовнішні та внутрішні кризи — це не демократична розкіш, а метод збереження цілісності системи.

Навіть якщо формальний контроль лишається за Сі, повернення «колегій» при ухваленні стратегічних питань сьогодні стає фактом: численні політконсультації, наради з експертами, широкі командні штаби долучають до роботи командирів середньої ланки, технологічних і цивільних лідерів оборонки¹⁶. Фасад колективного розширюють для демонстрації гнучкості державної машини і — щонайголовніше — для того, щоб підтримати довіру серед військової еліти, яка відчуває певну тривогу від безперервних чисток та «безсмертя» Сі у кабінеті.

Військова модернізація на тлі внутрішньої турбулентності: загроза чи стабільність для Азії?

Вектор реформ Китаю відповідає тенденції останніх років: більша технологізація, ставка на штучний інтелект, розвідку, потужне ракетне й підводно-космічне озброєння. Проте ідеологічна та кадрова турбулентність підриває довіру до військової готовності Піднебесної: експерти підкреслюють — саме зараз «перехідна зона» дає час Тайваню, США та партнерам для посилення власної оборони⁴¹⁵.

Головна дилема — наскільки система встоїть під тиском майбутніх криз і чи не стане черговий каденційний «замах» відламком єдності, на яку десятки років будувалася вся китайська стратегія.

Що це означає для світу — і для України?

Трансформації у лавах НВАК мають не лише регіональне, а й глобальне значення:

• Для України: Китай залишається одним з головних факторів рівноваги у глобальному військово-політичному двобої. Дестабілізація командної вертикалі, посилення колективного («анонімного») прийняття рішень теоретично зменшує ймовірність єдиної швидкої підтримки будь-якої зі сторін у конфліктах.
• Для світу: Періоди масових чисток, ротацій, змін структури роблять Китай менш прогнозованим у сфері стратегічних військових рішень. Аналітики сходяться: скандали підривають здатність Пекіна до масштабних оперативних дій, поки не буде відновлена тотальна довіра між політичним і військовим блоком.

Висновки: чи впаде маятник колективного лідерства назавжди?

Насамкінець, літня турбулентність 2025 року вчергове повертає Пекін до потужної дилеми: абсолютна влада чи контрольований плюралізм у межах однопартійної держави? Колективне лідерство повертають не заради демократії, а для забезпечення стабільності в умовах найсерйозніших змін з 70-х років.
На вигляд — фасад монолітності, а під ним — справжнє хитання балансу. Крихкість китайської вертикалі стає очевидною: чим міцніше стіснути управління, тим більше гостра потреба «прокласти лінії зв’язку» всередині еліти.
І саме це — ознака передбачуваної зрілості нової наддержави. Від того, як Пекін впорається з власною психологією командування, залежить не лише доля Тайваню, а й уся стратегічна конструкція XXI століття.

Джерела