Китай кидає виклик санкціям США за іранську нафту

Пекін чітко заявив про намір захищати свої енергетичні інтереси, наказавши компаніям нехтувати американськими обмеженнями, які зачіпають нафтопереробні заводи, пов’язані з постачанням іранської нафти. Цей крок відкриває нову сторінку у протистоянні двох найбільших економік світу та може вплинути на баланс сил у глобальній енергетиці.

Передумови американських обмежень

У жовтні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа запровадила санкції проти понад п’ятдесяти осіб, організацій та суден, задіяних у перевезенні іранських енергоносіїв. Серед них опинився Shandong Jincheng Petrochemical Group, який, за даними Міністерства фінансів США, з 2023 року придбав мільйони барелів іранської нафти. Ці заходи стали частиною ширшої кампанії тиску на Тегеран, спрямованої на обмеження фінансування іранського режиму, стримування його дій на Близькому Сході та стримування ядерних амбіцій. 24 квітня 2026 року Міністерство фінансів США додало до списку обмежень нафтопереробний завод Hengli Petrochemical (Dalian). Глава відомства Скотт Бессент назвав санкції «економічною лютью», яка має послабити іранську економіку та зменшити її здатність підтримувати агресивну політику.

Американські санкції традиційно спрямовані на те, щоб перекрити потоки нафти з Ірану, яка становить значну частину бюджету країни. Іран експортує нафту за зниженими цінами, пропонуючи покупцям дисконт у п’ять-десять доларів за барель. Китай, як найбільший у світі імпортер нафти, активно користується цими пропозиціями, щоб задовольнити внутрішній попит, який перевищує 14 мільйонів барелів на добу. Незважаючи на попередні обмеження, обсяги поставок з Ірану до Китаю у 2025 році зросли на 15 відсотків порівняно з попереднім роком, згідно з даними моніторингу танкерного флоту. Це свідчить про те, що китайські компанії знаходять способи обходу санкцій, зокрема через перевалку нафти з судна на судно в міжнародних водах та використання тіньового флоту.

Конкретні китайські заводи під санкціями

Міністерство торгівлі Китаю назвало п’ять нафтопереробних заводів, які мають ігнорувати американські обмеження: Hengli Petrochemical (Dalian) Refinery, Shandong Jincheng Petrochemical Group, Hebei Xinhai Chemical Group, Shouguang Luqing Petrochemical та Shandong Shengxing Chemical. Кожен з цих підприємств відіграє важливу роль у китайській нафтохімічній промисловості. Hengli Petrochemical (Dalian) є одним з найбільших у країні, з потужністю переробки понад 400 тисяч барелів на добу. Завод спеціалізується на виробництві палива та нафтохімічної продукції, значна частина якої йде на експорт. Shandong Jincheng Petrochemical Group, у свою чергу, придбав мільйони барелів іранської нафти з 2023 року, використовуючи її для виробництва дизельного пального та авіаційного керосину.

Hebei Xinhai Chemical Group та Shouguang Luqing Petrochemical також займаються переробкою важкої нафти, яку Іран постачає за вигідними умовами. Shandong Shengxing Chemical завершує список, маючи потужності для виробництва мастильних матеріалів та хімічних добавок. Ці заводи розташовані переважно в провінціях Шаньдун та Хебей, де зосереджена значна частина китайської нафтопереробної галузі. Їхня діяльність забезпечує робочі місця для тисяч людей та підтримує ланцюги постачання для автомобільної та авіаційної промисловості. Американські санкції загрожують не лише самим заводам, а й пов’язаним з ними банкам та страховим компаніям, які можуть потрапити під вторинні обмеження.

Позиція Китаю та її правове обґрунтування

Міністерство торгівлі Китаю чітко заявило, що уряд послідовно виступає проти односторонніх санкцій, які не мають дозволу Організації Об’єднаних Націй та не ґрунтуються на нормах міжнародного права. Пекін вважає такі заходи незаконними і такими, що порушують суверенітет інших держав. Китайські компанії отримали прямі вказівки продовжувати нормальну торгівлю, не звертаючи уваги на американські заборони. Це рішення базується на принципі, що енергетична безпека є пріоритетом для Китаю, особливо в умовах нестабільності на світових ринках.

Історично Китай завжди підтримував Іран у питаннях енергетики, вважаючи його надійним постачальником. У 2024 році обсяги імпорту іранської нафти до Китаю сягнули рекордних 1,2 мільйона барелів на добу, що становить близько 10 відсотків загального імпорту. Ці поставки допомагають Пекіну диверсифікувати джерела постачання та зменшити залежність від країн Перської затоки. Китайські аналітики зазначають, що санкції США часто використовуються як інструмент економічної війни, а не як засіб досягнення міжнародної безпеки. Тому ігнорування таких обмежень є логічним кроком для захисту національних інтересів.

Вплив на іранську економіку та ядерну програму

Іранська економіка значною мірою залежить від експорту нафти, який забезпечує до 30 відсотків державного бюджету. Санкції США спрямовані на те, щоб скоротити ці доходи та обмежити фінансування ядерної програми та військових проектів. Однак, завдяки китайським покупцям, Іран продовжує отримувати валюту, необхідну для підтримки режиму. У 2025 році експорт нафти з Ірану зріс до 1,5 мільйона барелів на добу, з яких понад 80 відсотків припадає на Китай. Це дозволяє Тегерану фінансувати соціальні програми та військові витрати, незважаючи на міжнародний тиск.

Ядерні амбіції Ірану залишаються ключовим пунктом суперечок. США стверджують, що нафтові доходи використовуються для розробки балістичних ракет та підтримки союзників у регіоні. Китай, зі свого боку, наголошує на праві Ірану на мирне використання атомної енергії та закликає до дипломатичного вирішення конфлікту. Зростання поставок іранської нафти до Китаю може уповільнити переговори щодо відновлення ядерної угоди, оскільки Тегеран відчуває менший економічний тиск.

Реакція світової спільноти та можливі наслідки

Європейські країни висловили стурбованість ескалацією напруги між США та Китаєм. Деякі члени ЄС підтримують американські санкції, вважаючи їх необхідними для стримування Ірану, тоді як інші побоюються, що вторинні санкції зашкодять європейським компаніям, які торгують з Китаєм. Японія та Південна Корея, як великі імпортери нафти, уважно стежать за ситуацією, оскільки будь-яке порушення поставок може призвести до зростання цін на паливо. У той же час Індія, яка також купує іранську нафту, може скористатися ситуацією для збільшення власного імпорту за зниженими цінами.

Глобальний нафтовий ринок реагує на ці події з обережністю. Ціни на нафту марки Brent у травні 2026 року коливалися в межах 75-80 доларів за барель, частково через невизначеність щодо китайсько-американських відносин. Якщо Китай продовжить ігнорувати санкції, це може призвести до подальшого зростання поставок іранської нафти, що стабілізує ринок, але посилить напругу між Вашингтоном та Пекіном. Аналітики прогнозують, що США можуть запровадити додаткові обмеження проти китайських банків, які фінансують ці операції, що, у свою чергу, вплине на міжнародну торгівлю.

Економічні наслідки для Китаю та перспективи

Для Китаю ігнорування санкцій несе як ризики, так і переваги. З одного боку, це може призвести до вторинних санкцій проти китайських фінансових установ, що ускладнить міжнародні розрахунки. З іншого боку, доступ до дешевої іранської нафти допомагає стримувати інфляцію та підтримувати економічне зростання на рівні 4-5 відсотків на рік. Китайські компанії вже адаптувалися до санкційного режиму, використовуючи альтернативні платіжні системи та страхові механізми. У довгостроковій перспективі Пекін планує збільшити інвестиції в іранську нафтову галузь, щоб забезпечити стабільні поставки на десятиліття вперед.

Майбутнє цих відносин залежатиме від розвитку подій на Близькому Сході та позиції США. Якщо Вашингтон посилить тиск, Китай може відповісти симетричними заходами, такими як обмеження доступу американських компаній до китайського ринку. У будь-якому випадку, енергетична політика Пекіна демонструє, що Китай готовий захищати свої інтереси навіть ціною загострення відносин з Вашингтоном. Це створює нову реальність, у якій односторонні санкції втрачають ефективність, а багатостороння дипломатія стає єдиним шляхом до стабільності.

Джерела

1. Bloomberg, 2 травня 2026.
2. US Department of the Treasury, прес-релізи за 2025-2026 роки