Квантові та класичні комп’ютери по-різному обробляють час. Що це означає для ШІ?

Як люди, ми сприймаємо час як належне. Ми приходимо у світ із вродженим розумінням ходу подій, тому що це важливо для нашого виживання. Але ШІ (штучний інтелект) не страждає таким вродженим захворюванням. Роботи не розуміють концепції часу, ділиться thenextweb.

Сучасні системи штучного інтелекту розуміють час тільки як неявну конструкцію (ми програмуємо його для виведення часу, відповідно годин) або як явне уявлення математики (ми використовуємо час, необхідний для виконання певних обчислень, щоб проінструктувати його розуміння проходження події). Але у ШІ немає способу зрозуміти концепцію самого часу, як це робимо ми.

Час не існує у нашій класичній реальності у фізичній, відчутній формі. Ми можемо подивитися на годинник, подивитися на сонце або спробувати згадати, скільки часу пройшло з того часу, як ми останній раз їли, але це всього лише вимірювання. Фактичний перебіг часу у фізичному сенсі менш доведене.

Фактично, вчені довели, що стрілка годиннику – фундаментальна концепція, пов’язана з класичним поглядом на час – на квантових комп’ютерах не працює. Класична фізика страждає від концепції причинної асиметрії. По суті, якщо ви підкинете купу конфетті у повітря і зробите знімок, коли кожна частина знаходиться вгорі, класичному комп’ютеру буде легше визначити, що відбудеться далі (куди летить конфетті), ніж те, що сталося раніше (в якому напрямку буде рухатися конфетті, повертаючись у часі).

Квантові комп’ютери можуть виконувати обидва обчислення з однаковою легкістю, що вказує на те, що вони не страждають причинною асиметрією. Стрілка часу має відношення тільки до класичних систем, якими, схоже, є людський розум, хоча наш мозок майже напевно є квантовими конструкціями.

Найцікавіше – це розглянути можливість додавання штучного інтелекту. Як згадувалося раніше, ШІ не має класичного або квантового розуміння часу: час не має відношення до машини.

Але такі експерти, як Гері Маркус і Ернест Девіс, вважають, що розуміння часу необхідно для майбутнього ШІ, особливо у тому, що стосується загального штучного інтелекту «людського рівня» (AGI). Дует написав статтю для New York Times, в якій говориться:

Зокрема, нам потрібно припинити створювати комп’ютерні системи, які просто стають все кращими і кращими при виявленні статистичних закономірностей у наборах даних – часто з використанням підходу, відомого як глибоке навчання, – і почати створювати комп’ютерні системи, які з моменту їх складання спочатку вловлюють три основні концепції: час, простір і причинність.

Хоча ця заява задумана як рішуче звинувачення на користь використання голих систем глибокого навчання і грубої сили для досягнення AGI, воно служить свого роду лакмусовим папірцем того, де знаходиться комп’ютерне співтовариство, коли справа доходить до ШІ.

Сьогодні ми будуємо класичні системи штучного інтелекту з надією, що одного разу вони стануть досить надійними, щоб імітувати людський розум. Це технологічна розробка, а це означає, що комп’ютерні експерти постійно розширюють межі можливостей сучасного обладнання та програмного забезпечення.

Проблема з таким підходом у тому, що він створює копію копії. Квантова фізика говорить нам, що, принаймі, наше розуміння часу, ймовірно, відрізняється від того, що могло б бути остаточною універсальної реальністю.

Наскільки близько можуть роботи наслідувати людям, якщо вони, як і ми, думають тільки в класичних термінах? Можливо, краще запитання: що станеться, коли ШІ навчиться мислити в квантових термінах, тоді як ми, люди, все ще дотримуємося нашої класичної інтерпретації реальності?