Ковід Головного мозку, або новий замах на українське Закарпаття. Ексклюзив

11.03.2021 0 Редакция NS.Writer

Всесвітня пандемія короновірусу погано позначається не тільки на фізичному здоров’ї населення планети, та й наслідки медичного плану ще толком і не проаналізовані. Погано позначається і на стані головного мозку, того самого шкідливого органу, що робить людину людиною. Мабуть, скоро і психіатри займуться цим, з’явиться новий діагноз «Ковід головного мозку», поряд з уже існуючими «Православ’я головного мозку», «патріотизмом (рашизмом) головного мозку» і так далі. І перші прецеденти показують нам сильні світу цього. Адже вони знаходяться на виду у всіх, тому саме по них, як по свого роду піддослідних кроликах, або телепузиках,можна простежити загальні тенденції як на мікро -, мезо — так — і — на макрорівні, а за допомогою контекстного розгляду проблеми зробити відповідні висновки часом і глобального характеру.

| Newssky.com.ua

Так ось перший випадок, свого роду словацький прецедент, грубо кажучи. Отже, 20 лютого 2021 року стало відомо, що Словаччина готується закупити для свого населення путінську вакцину «Супутник V», сумнівна ефективність якої стала загальновідомим фактом.

Після неї люди мруть, особливо в анексованому Криму.

А 1 березня словацький прем’єр Ігор Матович інформовав про постачання російської вакцини в його країну; близько двох мільйонів доз очікують в Словаччині до червня. Словаччина стала другою країною в Євросоюзі, що дозволила використання російської вакцини «Супутник V». Препарат був дозволений до використання в рамках прискореної процедури (emergency use authorization, EUA) на основі результатів клінічних досліджень в Росії та нібито всебічної оцінки експертами (швидше за все, підкупленими) вже в самій Словаччині. А придбати для свого (в світовому контексті незначного населення) вакцину Пфайзер, або Джонсон-і-Джонсон типу їм слабо? Або на що місцевий уряд готовий спустити народні гроші? Де факто, зв’язуючись з російським диктатором, вони їх спускають в унітаз. Не виключено, що і рівень морального (або інтелектуального) розвитку не перевищує рівню міської каналізації.

Тим часом дозвіл на використання «Супутника V» видало Міністерство охорони здоров’я Республіки. Купівля вакцини призвела до розбіжностей в уряді країни. Матович розкритикував противників придбання російського препарату, заявивши, що така позиція безвідповідальна та є проявом популізму, так як вона ставить ідеологію вище основного національного інтересу в період пандемії — турботи про здоров’я та збереження життя словаків.

В результаті Словаччина зіткнулася з політичною кризою після того, як дві невеликі партії заявили про можливий вихід з правлячої коаліції через закупівлю урядом путінської вакцини.

Зауважимо, що Словаччина закупила вакцину, не чекаючи її реєстрації в Європейському агентстві лікарських засобів (ЕМА). Поставки вакцини в країну почалися теж 1 березня, коли Словаччина отримала першу партію вакцини від COVID-19 в кількості 200 тис. доз. У Кошиці військовий літак з препаратом на борту зустрічав сам Матович. Яка честь! Не смішіть наші капці.

Але при цьому президент Словаччини висловився проти використання російської вакцини до її реєстрації в ЕМА. Але чому він не наклав вето, питання риторичне? Мабуть, він там виконує функцію всенародного телепузика, а не є реальним (або хоча б моральним) лідером країни. А тим часом прем’єр Ігор Матович раніше заявляв, що вакцина з РФ «врятує тисячі життів». Також говорив, що за допомогою російського препарату країна може прискорити темпи вакцинації в найближчі місяці більш ніж на 40%. А скільки словаків віддасть Богу свої душі після щеплення фейковою вакциною, він чому не подумав, чи лизоблюдство перед Кремлем для нього важливіше, ніж його власний народ. Швидше за все, все саме так, а до даної підозри нас підводить сам хід цієї справи.

Після цього у словацького прем’єра запитали, що той пообіцяв Росії в обмін на поставки препарату, а Матович відповів, що домовився про передачу Закарпатської України. Ці вислови Ігоря Матовича, що пролунали у радіоефірі (Radio Express), кілька днів тому привели до скандалу.Пізніше він роз’яснив, що прохання по допомогу у Росії не обов’язково означає зраду Словаччини, і уточнив, що в РФ від нього нічого не вимагали.

МЗС України зажадав від прем’єра Словаччини вибачень і викликав тимчасового повіреного у справах Республіки, якому висловили протест. Це здійснив посол України в Словаччині Юрій Мушка.

«Прошу вибачення у всіх українців за мою неналежну реакцію, яка могла підірвати їх справедливі зусилля», — написав Матович у Twitter. Словацький прем’єр додав, що його країна поважає територіальну цілісність України та міжнародне право. Пізніше і МЗС Словаччини принесло вибачення Україні за «недоречні висловлювання» прем’єра про Закарпаття. Отже, прем’єр-міністру Словаччини довелося визнати, що жарт не вдався.

Однак, у словах прем’єр-міністра виявили прихований контекст. Адже жорсткий «жарт» словацького прем’єр-міністра прозвучав у відповідь на провокаційне питання, яке виразно мало геополітичний підтекст «ось, зрадила, здала, перекинулася на інший бік».

Крім того, подібні заяви говорять не про погіршення словацько-українських відносин, а позначають загальну тенденцію — словацький прем’єр всерйоз не сприймає Україну як цілісну державу з непорушними кордонами. Він же не сказав, що вони пообіцяли Путіну передати Нормандію, або Баварію. Він сказав саме про Закарпатську Україну. Це дуже добре показує його ставлення до нас як своего роду людей другого сорту. Забігаючи вперед, відзначимо, що дане висловлювання та ідеологічні конструкти, що стоять за ними, прекрасно корелюються з путінським ставленням до України, а також і угорським експансіонізмом.

Висловлювання Ігоря Матовича про розплату за поставку російської вакцини частиною українських територій, показало справжнє ставлення прем’єр-міністра Словаччини до України. Пізніше він пояснив, що це була «байка». Однак в МЗС України зажадали вибачень.

Екс-глава МЗС України Павло Клімкін відреагував наступним чином: не хочеться, щоб Закарпаття стало «другим Кримом». А звертаючись до словацького політика він зауважив: «Ви можете сказати, що до цього далеко, і будете праві, але ризики теж божевільні — від клановості і контрабанди до іноземного впливу, перш за все російського». Він упевнений, що жарт словацького прем’єра не забудуть і МЗС України має відповісти не лише публічними заявами.«Жарт, як то кажуть, по Фрейду. У деяких головах, хоча, може, і на рівні підсвідомості, Закарпаття не Україні належить, тому можна їм і „поторгувати“. Завжди говорив, що потрібно більше України в Закарпатті, на це повинна бути окрема стратегія, незалежна від того, хто при владі», — зазначив Клімкін.

Але на думку спікера Кремля Дмитра Пєскова, слова прем’єр-міністра Словаччини Ігора Матовича про Закарпаття — «це не більше, ніж жарти». Водночас Пєсков стверджує, що російська сторона задовольнятиме потреби «словацьких партнерів» щодо вакцини проти коронавірусу, оскільки останні висловлюють бажання її отримати.

Спікер Кремля також додав, що РФ не надає Словаччині гуманітарної допомоги, тому що вакцина має свою вартість, хоч і «нижчу за інші вакцини».

Водночас Пєсков стверджує, що російська сторона задовольнятиме потреби «словацьких партнерів» щодо вакцини проти коронавірусу, оскільки останні висловлюють бажання її отримати.

Особливо образливими для українського народу звучать такі «жарти» в нинішніх умовах російської агресії та окупації Росією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також частини українського Донбасу. Недоречні слова глави словацького уряду дисонують із послідовною позицією Словаччини на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

Глава МЗС України Дмитро Кулеба також прокоментував у Twitter інцидент із Матовичем. «Нехай обміняє на кілька регіонів Словаччини. Прикро, що своїми некоректними висловлюваннями словацький прем’єр псує надзвичайно дружні та щирі відносини між Україною та Словаччиною».

Кулеба зазначив, що дружньо налаштований до західних сусідів. Також він заявив, що Україну і Словаччину багато що об’єднує. При цьому глава українського МЗС підкреслив, що вважає неприпустимими образи України, або взяття під сумнів її територіальної цілісності. Кулеба також заявив, що у разі відсутності вибачень з боку Словаччини Україна зробила б подальші кроки, «тому що такі речі не можна прощати».

У своєму зверненні Кулеба запевнив, що якби Словаччина відразу не вибачилася за ці слова прем’єра, Україна пішла б на подальші кроки. «Якби Словаччина відразу не вибачилася за ці слова, ми б пішли на подальші кроки, тому що такі речі не можна прощати. Однак для словацьких колег ця фраза також стала шоком, і тому відразу свої вибачення приніс міністр закордонних справ від імені держави, сьогодні вранці вибачення приніс і прем’єр-міністр Словаччини, він зробив це публічно», — сказав чиновник.

Згадаймо історичні обставини. За Австо-Угорської імперії, Закарпаття в ходило в ії угорську частину, і тут набули широкого поширення угорська мова та культура, а місцева еліта швидко мад’яризувалася. На угорську мову переходило (навіть у побуті) і греко-католицьке духовенство, що привело його до відриву від народу та повернення значної частини закарпатських українців у Православ’я. У міжвоєнний період ця територія в ходила складу Чехословаччини і марно намагалася домогтися автономії. У 1939 році греко-католицький священик (згодом герой України), отець Августин Волошин оголосив державну незалежність та створення держави «Карпатська Україна». Але незабаром почався дуже важкий період угорської окупації, який плавно завершився радянською окупацією до 1991 року.

По завершенні Другої Світової Війни 29 червня 1945 року СРСР та Чехословаччина підписали в Москві договір про те, що Закарпатська Україна («Підкарпатська Русь» в Конституції Чехословаччини), возз’єднується зі своєю споконвічною батьківщиною — Україною та стає частиною УРСР. Природно, рішення про це приймалося не в Києві, а в Москві, яку і в нинішніх Чехії та Словаччині багато хто продовжує звинувачувати в «анексії Підкарпаття». Причому найчастіше такі звинувачення викликані фантомним страхом втрати Словаччини або її частини.

Хоча нинішній прем’єр Ігор Матович народився та виріс на заході Словаччини, в місті Трнава, який не був об’єктом претензій Москви, проте в підсвідомості цього політика явно залишили слід розповіді про ситуацію 75-річної давності. Тому ми сміливо можемо вважати його слова свідченням підспудних територіальних претензій Словаччини до України. Тому Україну та її території можна обговорювати з диктатурами, типу Росії в якості об’єктів, які можна за щось пообіцяти.

Загалом же українське Закарпаття стає тим самим «тихим виром», куди звідусіль проникають різні чорти. Тільки-тільки завершився скандал, викликаний дитячими демаршами угорської діаспори, так почали розгойдувати човен словаки.

Тим часом і інші фактори викликають побоювання, в 2014-15 роках (і трохи пізніше) Москва, в тому числі і через своїх агентів в Україні, включаючи і ужгородського антихриста, попа Сидора намагалася запустити деструктивні процеси за допомогою так званого «русинського сепаратизму». Тобто оголосити про те, неіснуючий народ русини нібито жадають автономії, а то й незалежності від України,та ще місцевий діалект, оголосити новою мовою. Але не вийшло, вдалося (хоча б поки) це все нейтралізувати.

А ось тепер Кремль через своїх агентів впливу став розкручувати словацький фактор, адже застереження по Фрейду пройшло не просто так. Не так давно в Словаччині знешкодили кількох російських агентів. До слова, і в Чехії вельми сильним є путінський вплив. Та й Угорщина, що страждає фантомними болями, і також за втраченим в ході обох Світових Воєн Закарпаттям, теж виявилася причетною до цього скандалу. Проскочило повідомлення, що прояв дикого гніву прем’єра Угорщини щодо словацького прем’єра виявився дуже великим (що зокрема проявилося у спробі роздати словакам паспорти, втручаючись у тамтешній законодавчий процес). Нагадаємо, що там теж є проблем з розумом і совістю, про це ми вже писали в попередніх наших нарисах. Зокрема, уряд Орбана теж закупив ту ж саму сумнівну вакцину у Путіна та давно використовує ії при вакцинації угорців. Як то кажуть, без коментарів.

Але не тут-то було. Незабаром після скандалу з Ігорем Матовичем, угорський диктатор Віктор Орбан заявив, його партія ФІДЕС виходить зі складу Європейської народної партії — частиною якої є партія Ігоря Матовича «Звичайні люди». Дана обставина змушує нас задуматися, не впадаючи в конспірологічні теорії, а що за цим всім стоїть, крім «Ковіду головного мозку»?

Швидше за все, тут має місце московська багатоходівка зі змінними складовими, спрямована знову і знову на дестабілізацію ситуації в тихому Закарпатті, або в цілому його відриву від України. А якщо словацький прем’єр вів перегвори з путінінстами, то не виключено, що йому могли щось пообіцяти, або натякнути. І такий сценарій досить імовірнісний. Адже в запалених, швидше аморалкою та сатанізмом, ніж Ковідом, мізках нинішніх диктаторів, як в Угорщині, так на Рашці, досі крутиться ідея великого перекрою кордонів, що може привести тільки до великої крові. І Україну вони розглядають тільки як інструмент для виконання своїх амбіцій, а не як друга та ділового партнера. Це явно випливає і зі слів кремлівського спікера Дмитра Пєскова. Мабуть, не тільки до авантюри з вакцинами, путіністи намагаються залучити словацького прем’єра. Отже, кремлівські щури по Закарпаттю відпрацювали угорську та словацьку карти. А нам треба тепер готуватися зустріти провокації на румунському та польському напрямках, адже продовження гібридної війни нам треба втречати у всеоозброєнні.

Лайош Надь та Шандорь Рудь
(м. Берегово), мад’ярони


Поделиться статьей:

Подписаться на новости:




В тему: