Короткий віршований нарис: ІСТОРІЯ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ

05.08.2016 0 By Chilli.Pepper

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків),

соціолог, економіст, краєзнавець, літератор —

спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

ІСТОРІЯ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ

(Короткий віршований нарис)

 

                              Вельмишановному Ігореві Львовичу РАЙНІНУ
                              з побажанням триматися на історичній висоті

 

Пригадую — слов’янства син, не п’яний

від слави літ й імперії гармат:

спочатку тут був Степ, жили алани

та панував Хозарський каганат.

 

Вода ріки Історії, котились

роки. Прийшли господарі нові —

і тільки міфи від хозар лишились

(і до сьогодні міфи ті живі!).

 

Степ: печеніги, половці, монголи,—

і далі пред’являв свої права

на край. Не згодна Русь була й Литва —

і врешті виникло тут Дике поле.

 

Минали суму сповнені роки,

немов вітри, над «полем» пролітали…

І ось — козацькі слобідські полки

форпостом України тут постали.

 

Своєї бо держави не було

(хоч виникла, та швидко знов не стало…),

яскраво по сусідах заблищало

земель етнічних наших бите скло.

 

За предків можна й треба бути гордим!

Нам поля Дикого забути сум

Охтирка, Суми, Харків та Ізюм

допомогли, шлях перекривши ордам.

 

Ще предки нам залишили Любов

у спадок, що живе у звуках чистих

цих зодчества мелодій урочистих —

барокових соборів і церков.

 

Губернія постала не чужинська

на місці цих полків: адже була

за назвою не просто Українська,

а «Слобідсько»! Царицині ж діла…

 

Написано бо «жмикрут», як не «вбивця»,

на лобі ледь чи не в усіх царів.

І «бюрократ» наш, тільки народився,

відразу знахабнів і подурів.

 

Так — в імені відмовив Україні,

монгол новий на козаків насів:

імперські трюки-підступи незмінні

з намісницьких до нинішніх часів…

 

Хай інший царську пам’ять дьогтем маже,

а нам — плекати вдячність до Павла:

за назвою ще сорок років майже

земля ця Українською була!

 

Розкинулися вшир її повіти,

мов дерева зелені руки-віти,

і Харків — цей взірець губернських глав —

короною верхівку увінчав.

 

З повагою до всіх шарів-прошарків

«місцевого суспільства» про святе

скажу: як осередок думки Харків —

це в першу чергу Університет;

 

його майданам, вулицям, проспектам

передувало — одчинись, сим-сим! —

сполучення культури з інтелектом

у вищім закладі освіти цім.

 

Та про «село» дурних не треба слухів

повторювати — злих породжень мли:

багато Зміїв, Валки, Богодухів…

усі повіти краю див дали!

 

Ось — Сумщина теперішня, Охтирка:

прекрасних храмів низка їй дана,

хоч згадувати, як була вона

найбільшим містом краю, мабуть, гірко…

 

А ось — прегарне місто Тростянець,

Охтирщини колишньої вінець:

чи не його озера лебедині —

натхнення чаша з давнини й донині?!

 

Ще цілий Лебединський був повіт:

у назві цій — краса далеких літ,

яку частково все ж успадкували

ми, попри власну дурість і навали.

 

Нарешті ми дісталися до Сум —

до міста, де царять величні храми:

Йому тут зручно розмовляти з нами,

пробуджуючи серце, совість, ум.

 

………………………………………………..

 

Хоч я, Читачу, віршомаз завзятий,

бо перший, скільки знаю, у роду,

та поки що цей нарис дописати

не можу — на майбутнє відкладу.

 

Живі ми є, допоки в тихі будні

та у святкові галасливі дні

присутнє сподівання на майбутнє,

що сенс життю дає.

Зневірі ж — ні!!!

2016

 

Спаська церква

Селище Володимирівка Краснокутського району Харківської області. Спаська церква (1908—1913 рр.; архітектор — О.В.Щусєв; зовнішній скульптурний декор — О.Т.Матвєєв) у Наталіївському парку, що був створений зусиллями й коштом видатного українського підприємця, доброчинця та мецената П.І.Харитоненка. Фото — Тетяна Чернецька (2006).


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: