Коронавірус як драйвер майбутнього. Інтуїтивне відкриття

«Стрілки сонячного годинника не можна зупинити або підкрутити».

Так говорив вуйко Дезьо

Світова пандемія, попри інші аспекти, виявила надзвичайну потребу людини у правді. Радше, вона її вкотре підтвердила. Потрясні серпневі вечори дають можливість зануритися у правдиве, відчути всеосяжну спорідненість з ним.

В таку мить народжуються етюди правди, прозрінь та інтуїтивних відкриттів.

— На вулиці ніч. За вікном проймистий крик. Так кричати може лише людина, яка босою ногою спіткнулась об їжака.

— Вечори і ночі на межі літа та осені дарують унікальну можливість відчути, як пахне прохолода.

— Ця ніч на межі літа та осені минає, а я збираю зірки у термос, наче у вирій. Серед зими вони будуть мені тихенько торохтіти і нагадувати теплу землю під босими ногами. У лютому, на день Св. Валентина, я витрушу їх у перекинутий келих неба, і за два тижні прийде весна.

— Ніч на селі

Небесна зірка горнеться в туман,

Росинка кожна, наче планетарій,

Небесну сферу в собі обертає,

Сузір’я витанцьовують «Аркан»,

Нічних хмаринок полохлива зграя

Від вітру прихистку за глинищем шукає,

Сни запливають крізь потрощений паркан.

Ще пісня одинокая гуляє,

Та спить село, дрімає став, принишк майдан.

— Похідна короновірусу.

Пандемія дала можливість велетенській «бульбашці» світового фондового ринку здутися, а не лопнути. Найцікавіше, що все це коїться без чиєїсь усвідомленої «волі», бо процеси, що відбуваються, — неосяжні.

Цьому всьому передував апофеоз понтів як зміст сьогодення.

У чому притяжна привабливість понтів? Справа в тому, що їх наслідки ніколи не переосмислюються в досвід, бо не стійкі в часі й розпадаються. Тому понти і виглядають завжди, як щось нове, звабливе і свіже.

Але, якщо раніше вони розпадалися самі по собі, то зараз вони штучно підживлюються сформованою системою нав’язаного попиту. Споживач без досвіду — це мрія надавача товарів і послуг у суспільстві споживання.
Сформована в царині економіки, така практика негайно індукувала в політичному просторі розгул популізму: позбавленого політичного досвіду або ж дезорієнтованого виборця завалили показухою, відосіками, перформансами тощо.

Так виникає апофеоз понтів, їх економічна і політична симфонія. За визначенням, апофеоз — це заключна дія в якій піднесено прославляється народ, герой або суспільна подія.

Економічне провалля ми вже маємо, яке політичне доповнення воно отримає, ми побачимо дуже скоро. Адже дія, за визначенням, заключна. Проте, прославляється в ній порожнеча.

Тому, притомне майбутнє людства можливе лише у поверненні до продуктивного, відповідального досвіду як переосмисленій історії солідарних дій та персональної відповідальності, а не історії понтів, що перетворюють життя на симулякр. І пандемія, як не дивно, може стати драйвером цього процесу.

Валентин Ткач