Конгрес може зупинити план Трампа щодо Гренландії: які інструменти є в парламентарів США
17.01.2026Коли бажання президента «отримати Гренландію» натикається на межі Конституції.
У Сполучених Штатах з’явився перший чіткий сигнал: бажання Дональда Трампа встановити контроль над Гренландією не є безальтернативним курсом держави — у Конгресі йому відкрито нагадали про межі повноважень1 . Сенаторка‑республіканка Ліза Мерковскі, яка представляє Аляску, заявила, що парламент має конституційні інструменти, аби заблокувати будь-які односторонні дії президента, пов’язані з «захопленням» острова, і наголосила: Гренландія для США — союзник, а не актив у балансі корпорації1 2 . На цьому тлі стає очевидним: спроба Вашингтона переформатувати статус Гренландії в прискореному режимі матиме не лише дипломатичний, а й внутрішньополітичний спротив.
Що саме сказала Ліза Мерковскі: сигнал Копенгагену й Нууку
Коментар Мерковскі прозвучав не у Вашингтоні, а в Копенгагені — після візиту двопартійної делегації Конгресу США, яка зустрілася з представниками Данії та влади Гренландії1 2 . Виступаючи перед журналістами, сенаторка наголосила: «важливе повідомлення, яке мають почути жителі Королівства Данія», полягає в тому, що в США є три гілки влади, а Капітолій має власні інструменти впливу на будь-які територіальні ініціативи Білого дому1 .
Вона прямо вказала на ключовий важіль — контроль за бюджетними асигнуваннями. За її словами, Конгрес має конституційно закріплені повноваження, які дозволяють через фінансування блокувати реалізацію односторонніх дій президента, включно з будь-якими спробами «захопити» Гренландію в обхід союзників1 3 . Окремо Мерковскі підкреслила: Гренландія має сприйматися як партнер і союзник, а не як «актив» у балансі активів США1 .
Демократи теж проти: ініціатива сенатора Кріса Кунса
Разом із Мерковскі до Копенгагена прибув сенатор‑демократ Кріс Кунс, який представляє Делавер і входить до близького кола впливових демократів у Сенаті2 . Він заявив, що працюватиме над законодавчою ініціативою, яка напряму обмежить повноваження президента діяти одноосібно в питанні Гренландії, змусивши Білий дім погоджувати будь-які кроки з Конгресом1 2 .
Ідеться про потенційний законопроєкт, який може:
- прив’язати будь-які територіальні домовленості до процедури ратифікації Сенатом;
- заборонити використання бюджетних коштів на реалізацію планів щодо Гренландії без окремої згоди Конгресу;
- закріпити в американському праві принцип поваги до суверенітету Данії та права жителів Гренландії на самовизначення2 .
Це означає, що у випадку юридичного оформлення такої ініціативи, маневрове поле Трампа в гренландському напрямку суттєво звузиться.
Які інструменти реально є в Конгресу проти планів Трампа
Конституція США відводить вирішальну роль Конгресу в питаннях бюджету, зовнішньої політики та ратифікації міжнародних угод — і цим уже натякає межі президентського «свободу дій»2 3 . Навіть якщо Трамп спробує просувати свою лінію через виконавчі укази, йому потрібні гроші на реалізацію будь-якої інфраструктури, дипломатичних місій, оборонних угод чи можливих компенсацій — а гроші виділяє саме Конгрес.
Серед основних інструментів:
- обмежувальні «поправки‑всадники» до бюджету, які забороняють використовувати федеральні кошти для певних цілей;
- вимога ратифікації Сенатом будь-яких угод, пов’язаних із територіальним статусом Гренландії або розширенням військової присутності США в обхід існуючих домовленостей із Данією;
- наглядові слухання й розслідування, які можуть політично ускладнити реалізацію односторонніх рішень Білого дому2 3 .
Поєднання бюджетних обмежень і юридичних бар’єрів здатне фактично «зупинити» будь-який курс, якщо немає стійкої двопалатної підтримки.
Що передувало: спеціальний посланник у Гренландії та ультиматум Європі
Перед тим, як пролунали заяви Мерковскі й Кунса, Трамп встиг зробити кілька показових кроків, які спровокували різку реакцію Копенгагена й Нуука. Зокрема, він призначив губернатора штату Луїзіана Джеффа Лендрі спеціальним посланцем США у Гренландії — посаду, яку в Данії сприйняли як спробу вибудувати прямий політичний канал до острова, обминаючи уряд у Копенгагені1 .
Данська влада нагадала Вашингтону про принцип поваги до територіальної цілісності королівства і закликала «утримуватися від кроків, які можуть бути сприйняті як зазіхання на суверенітет»1 . Трамп своєю чергою заявив, що США «потребують Гренландію» для оборони — з огляду на роль острова в арктичній архітектурі безпеки, системах раннього попередження та потенційній протиракетній обороні1 3 . Додатково він почав шантажувати союзників митами, натякаючи, що економічний тиск стане ціною незгоди з його курсом щодо Гренландії1 .
Як Європа зустріла гренландські амбіції Трампа
Європейські країни — насамперед Данія, як формальний суверен над островом, та інші члени ЄС і НАТО — сприйняли гренландську ініціативу Трампа зі зрозумілою насторогою1 3 . Для Копенгагена це питання не лише престижу, а й конституційного ладу: будь-яка зміна статусу Гренландії має відбуватися за участі данського парламенту й самих гренландців, а не бути предметом кулуарних торгів великих держав.
Брюссель і столиці країн Північної Європи, у свою чергу, бачать у спробах Вашингтона «прибрати до рук» Гренландію без чітких гарантій для Данії небезпечний прецедент, що може підважити принцип недоторканності кордонів у ширшому європейському контексті3 . Вони також побоюються, що надмірно агресивний курс США може спровокувати як російську, так і китайську відповідь в Арктиці — у вигляді нарощування військової присутності, інфраструктури чи економічного проникнення.
Арктичний контекст: чому саме Гренландія для Трампа — більше, ніж карта на столі
Гренландія вже давно є ключовою ланкою арктичної стратегії США: на острові розташована база Туле, що забезпечує раннє попередження про ракетні запуски, моніторинг північних льодових маршрутів і контроль за активністю Росії та Китаю в регіоні3 . Для Трампа Гренландія — не просто територіальний трофей в дусі XIX століття, а елемент більш масштабного бачення, де Арктика стає новою «лакомою ділянкою» геополітичного суперництва.
Саме тому він готовий іти на загострення з Данією та Європою, наполягаючи, що США мають отримати більший контроль над островом — «для оборони» та стримування Москви й Пекіна3 . Проблема в тому, що таке бачення майже не залишає простору для врахування інтересів самої Гренландії й перетворює її на об’єкт гри між великими державами, що суперечить і нормам міжнародного права, і політичній реальності в Нууку.
Чому виступ Мерковскі важливий саме зараз
Ліза Мерковскі представляє Аляску — штат, який історично пов’язаний з Арктикою, відчуває на собі зміни клімату й добре розуміє ціну надмірної мілітаризації регіону2 . Її голос у дискусії про Гренландію важить більше, ніж звичайна партійна репліка: за сенаторкою стоїть досвід роботи в енергетичних і арктичних комітетах, а також імідж політикині, яка не боїться йти проти лінії власної партії.
Коли вона говорить про «три гілки влади» як сигнал для Данії, це фактично спроба скинути рівень паніки й показати: Трамп — не вся Америка, і в США є механізми, здатні стримати найрадикальніші його ініціативи1 2 . Це важливо і для європейських союзників, які вже кілька місяців намагаються зрозуміти, наскільки далеко готовий зайти Вашингтон у своїх гренландських планах.
Що означає все це для України
На перший погляд, Гренландія — далекий сюжет. Однак для України ця історія має щонайменше три виміри. По‑перше, вона показує, наскільки американська система стримувань і противаг досі здатна коригувати навіть дуже агресивний курс президента, якщо цього хоче критична маса в Конгресі2 3 . Це важливо для Києва, який залежить від рішень не лише Білого дому, а й парламенту США — щодо допомоги, санкцій, безпекових гарантій.
По‑друге, арктичний фронт конкуренції з Росією й Китаєм впливає на розподіл ресурсів, уваги й політичної волі Вашингтона: чим більше кризи, тим жорсткіше доводиться балансувати між різними театрами протистояння, включно з Україною3 . По‑третє, спосіб, у який США поводяться з союзниками (Данією, Гренландією), — маркер того, як вони потенційно поставляться до потреб України після війни, коли мова зайде про бази, протиракетну оборону чи інші форми присутності.
Чи реально Конгрес «зупинить» Трампа
Формально Конгрес має достатньо важелів, щоб блокувати або серйозно ускладнювати реалізацію будь-якої гренландської стратегії, яка не має широкої підтримки2 3 . На практиці ж усе залежатиме від того, чи перетвориться тема Гренландії на великий внутрішньополітичний фронт або залишиться однією з багатьох ліній напруги між Трампом та законодавчою владою.
Якщо демократи та частина республіканців, до яких належить Мерковскі, зможуть сформувати стабільну коаліцію в захисті суверенітету Данії та прав гренландців, то навіть найгучніші заяви Білого дому ризикують так і лишитися заявами2 . Якщо ж внутрішні конфлікти та інші пріоритети (від бюджету до імміграції) відсунуть Гренландію на другий план, Трамп спробує використати кожну шпарину в системі, аби просунутись настільки далеко, наскільки йому дозволять — і тоді арктичний фронт може знову стати сюрпризом для союзників.
Джерела
- Censor.NET: «Претензії Трампа на Гренландію: Конгрес США може завадити» — переказ матеріалу Politico, цитати Лізи Мерковскі й Кріса Кунса, згадка про призначення спеціального посланника у Гренландії.
- Politico Europe: «Murkowski threatens congressional tools to block Trump’s Greenland grab» — деталі візиту двопартійної делегації до Копенгагена, акценти на конституційних важелях Конгресу.
- Європейські та північноєвропейські ЗМІ (Danmarks Radio, DR; Greenlandic media через дайджести): реакція Данії та Гренландії на призначення спеціального посланника США, заяви про повагу до територіальної цілісності та арктичну безпеку.
