Князь-мученик Гліб Ігорович, син святої рівноапостольної Ольги

13.11.2020 0 By NS.Writer

Ми мало знаємо про давніх князів України. Про Святого Володимира чули, сподіваюся всі, хоча б його пам’ятник на берегах Дніпра бачили в новинах. Але наша історія, і історія святості української досить багата. Сьогодні я розповім про молодшого сина, великої княгині Ольги, несправедливо забутого князя Гліба. Більш відомий його старший брат Святослав, той що хазар розгромив, але поліг жертвою візантійської підступності. Але до його загибелі на острові Хортиця князь-язичник встиг створити ще одне злодіяння-братовбивство.

Але про все по порядку.

Про молодшого сина святої рівноапостольної Ольги і великого князя Ігоря, мученика Гліба, збереглося мало відомостей, але їх цілком достатньо, щоб визнати святість мученицького подвигу князя Гліба який іноді називається в літописі Улебом. У російсько-візантійському мирному договорі 944-го року коло родичів Київського князя набагато ширше, ніж в інших стародавніх джерелах.

В історичних джерелах, що підтверджується дослідженнями сучасних істориків, фігурують і племінники князя Ігоря, чоловіка святої Ольги: Ігор-молодший і Акун. А ще Владислав і Улеб. Цього ж Улеба Іоакимівський літопис, на який спирався Василь Татищев, називає безпосередньо рідним молодшим сином князя Ігоря Рюриковича. Ці родичі князя Ігоря не мали своїх уділів, а проживали під рукою Київського князя, беручи участь в його походах за даниною і війнах із сусідами. А надалі побічні родичі просто відпали, адже найважливіше-літописцям та історикам було вивести лінію прямих предків християнських князів Русі. Глібом звали молодшого сина князя Ігоря і Ольги, рідного брата воїна Святослава.

Як ми знаємо, княгиня Ольга в 957 році була в Константинополі з візитом, повернулася княгиня звідти християнкою з ім’ям Олена. А її син Святослав прийняти нову віру відмовився категорично, він був могутнім воїном, дружина його складалася язичників. І поміняти віру для князя означало втратити свій авторитет у своєї дружини. До того ж Візантію руси здолали, а прийняти віру переможеного народу Святослав вважав приниженням честі.

А Гліб Ігорович, або Улеб, як називають його джерела, віру Ольги прийняв. Таким чином, в князівській язичницькій сім’ї були два перших християнина: Ольга та Гліб.

Святослав не дарма відмовився від хрещення у «візантійську віру» і побоювання на рахунок дружини були не марні. Яскравою ілюстрацією цього служить доля Улеба. У 971 році сталася в Русі чергова війна з Візантією: спочатку самі візантійці запропонували Святославу розграбувати Болгарію, а коли Святослав її завоював і вирішив залишити землі за собою, візантійці повернули зброю проти русів.

Зрештою Святослав відступив і зупинився на зимівлю в гирлі Дніпра. Християнською частиною дружини весь час керував його брат Гліб Ігорович. Зимівля видалася важкою, а різні релігії розкололи дружину. Язичники почали звинувачувати в поразці християн: вони нібито прогнівали язичницьких богів і то залишили Святослава перемоги. Християн було мало, в результаті всі вони були страчені язичниками разом зі своїм головою -Глібом.

Чи міг на це піти Святослав? Так. Адже його мати, Ольга вже 2 роки, як була мертва. Святославу важливо було не допустити подальшого розколу у війську і він приніс Гліба в жертву тимчасовим політичним інтересам. Сам Святослав загинув в березні наступного, 972 року: братовбивство не принесло успіху. У Гліба Ігоровича була дружина, її звали Сфандрою. Доля їх потомства залишилася невідомою, швидше за все, шлюб був бездітний.

З життєпису князя Гліба Ігоровича виділимо чотири моменти:

1) У нього був вибір. Йому сам Святослав і його воїни неодноразово пропонували відмовитися від християнства і робили відповідні попередження.

2) Будь-яка насильницька смерть монарха (або представника правлячої династії) є політичним вбивством. Але в даному випадку мала місце не тільки боротьба партій та військові розбіжності, а й зіткнення християнства з язичництвом.

3) Головою київських християн був князь Гліб Ігорович, в ситуації, коли його звинуватили в про-візантійських симпатіях і в тому, що саме християнство нібито є причиною поразки в битві з греками, він проявив мужність у сповіданні віри та дав приклад стояти в ній своєму оточенню.

4) Його смерть (страта за наказом старшого брата) сталася з релігійних мотивів і у князя Гліба був вибір між віровідступництвом та смертю, але він вибрав смерть за Христа і став мучеником.

Таким чином сам факт мучеництва вважаємо досить обґрунтованим.

Заступництвом і молитвами святого мученика і благовірного князя Гліба Ігоровича нехай благословить Господь український народ і державу, утвердить їх у вірі православній, зміцнить в душах наших любов до
Бога і до ближніх, наставить правителів держави нашої на всяку правду.

ИеромонахІєромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов),
доктор теології


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: