Ізраїль проти Ірану: як “зорі зійшлися” для війни, що змінила Близький Схід

Коли ізраїльські винищувачі атакували Тегеран у ніч на 13 червня, мало хто вірив, що операція триватиме лише 12 днів, але залишить після себе нову геополітичну реальність. Це була не просто “чергова ескалація”, а ретельно підготовлений удар, що одночасно знищив ключових генералів, ядерних фізиків, інфраструктуру іранської ракетної програми та продемонстрував: Ізраїль і США готові діяти разом, коли загроза стає екзистенційною. Як і чому Ізраїль пішов на цю війну, що вдалося досягти, які ризики залишилися — докладне дослідження з деталями, аналітикою і міжнародними оцінками.

На фотографіях, опублікованих 27 червня 2025 року, зображено винищувач F-16 Військово-повітряних сил Ізраїлю, який злітає для нанесення ударів по Ірану під час конфлікту в червні 2025 року. (Армія оборони Ізраїлю)

Передумови: “точка неповернення” і стратегічне вікно

Десятиліттями Ізраїль розробляв плани удару по іранській ядерній програмі, але не наважувався їх реалізувати. Все змінилося у червні 2025 року, коли розвідка доповіла: Іран досяг “точки неповернення” — у нього достатньо збагаченого урану для кількох ядерних бомб, а темпи виробництва ракет і підготовка проксі-угруповань до багатофронтової атаки створили унікальне вікно для превентивного удару Times of Israel[1], Times of Israel[3].

Розвідка Ізраїлю зафіксувала: Іран прискорює створення ядерної зброї, тримає в резерві понад 2,500 ракет і планує наростити арсенал до 8,800 ракет за два роки. Водночас ізраїльська армія досягла піку бойової готовності, а “вісь” іранських проксі (Хезболла, ХАМАС, режим Асада) була послаблена попередніми кампаніями NY Times[5].

Планування і початок: “зорі зійшлися” для удару

Восени 2024 року Ізраїль прискорив підготовку до масштабної операції. Було створено “банк цілей” — ядерні об’єкти, командні центри, ракетні заводи, ключові генерали. Головним завданням стало досягнення повної повітряної переваги: розвідка і ВПС Ізраїлю місяцями картували іранську ППО, готували маршрути для винищувачів і дронів Times of Israel[1].

У ніч на 13 червня почалася “Операція Нарнія”: за лічені хвилини в Тегерані та інших містах було знищено близько 30 топ-генералів, у тому числі командування Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), а також 9 провідних ядерних фізиків (“Операція Червоне Весілля”) The War Zone[4].

Паралельно винищувачі і дрони атакували ядерні об’єкти, ракетні комплекси, аеродроми і виробничі потужності. За 12 днів Ізраїль здійснив понад 1,500 бойових вильотів, 4,300 боєприпасів було скинуто по 900 цілях — від Тегерана до Мешхеда (2,400 км від Ізраїлю) Times of Israel[1].

Військові досягнення: знищення інфраструктури і “мозку” ядерної програми

За офіційними даними, Ізраїль знищив або пошкодив:

• щонайменше 80 з 100 систем ППО на маршрутах до цілей;
• понад 200 із 400 ракетних установок;
• 35 заводів з виробництва ракет та ППО;
• 70 радарів, 6 аеропортів і баз, 15 літаків;
• дослідницькі центри, лабораторії та тисячі центрифуг у Натанзі, Ісфахані, Араку.

Ключовим ударом стало знищення “мозку” іранської ядерної програми — понад 12 провідних вчених і десятки інженерів, які були носіями критичних знань The War Zone[4], Times of Israel[1].

Окремо ізраїльські сили атакували центри внутрішньої безпеки, штаби КВІР, бази “Басідж” і поліції, демонструючи, що навіть “режимні інституції” не мають імунітету ISW[2].

Роль США: “бункерні бомби” і зміна політики

22 червня до операції приєдналися США: стратегічні бомбардувальники B-2 і підводні човни атакували три ключові ядерні об’єкти — Фордо, Натанз, Ісфахан — “бункерними” бомбами GBU-57A/B і крилатими ракетами Tomahawk Wikipedia[6].

За словами президента Трампа, удари “повністю знищили” інфраструктуру збагачення урану, хоча незалежні оцінки CIA і DIA вказують: програма відкинута на роки, але не знищена повністю CNN[7].

Вперше з 1979 року США відкрито атакували іранські цілі, що стало сигналом для Тегерана: “асиметрична війна” більше не гарантує безкарності CNN[8].

Іранська відповідь: ракети, дрони і обмеженість потенціалу

Іран відповів понад 500 балістичними ракетами і 1,100 дронами, більшість яких була перехоплена системами ППО Ізраїлю та США. 36 ракет влучили у житлові квартали, електростанції, нафтопереробний завод у Хайфі, університет у центрі країни. Загинуло 28 ізраїльтян, сотні поранені Times of Israel[1], NY Times[5].

Відповідь Ірану виявила низьку точність ракет і вразливість перед сучасною ППО. Вперше Ізраїль застосував повний резерв ППО, а ВМС збивали дрони з ракетних катерів. Електронна боротьба дозволила знешкодити десятки дронів ще до входу в повітряний простір ISW[2].

Внутрішній ефект для Ірану: деморалізація, репресії, але режим встояв

Ізраїльські удари не призвели до краху режиму, але серйозно підірвали його авторитет. В Ірані посилилися репресії, понад 700 людей арештовано за “шпигунство”, а десятки страчені за підозрою у співпраці з Ізраїлем. Водночас, знищення ключових об’єктів і вчених відкинуло ядерну програму на роки, а ракетна індустрія втратила можливість наростити виробництво до 2027 року ISW[2], Times of Israel[1].

Міжнародна реакція: нова “червона лінія” для Ірану

Світова спільнота зустріла війну неоднозначно: частина країн підтримала удари по ядерних об’єктах, інші — закликали до стриманості. США, Велика Британія, Франція і Німеччина заявили, що “Іран більше не має імунітету” для розвитку ядерної зброї Times of Israel[1], CNN[8].

Китай і Росія критикували “ескалацію”, але не надали Ірану прямої військової підтримки. ООН закликала до негайного перемир’я, яке було досягнуто після удару Ірану по базі США у Катарі CNN[8].

Висновки: стратегічний успіх, але не кінець протистояння

Ізраїль та США досягли головної мети — серйозно відкинули іранську ядерну програму, знищили критичну інфраструктуру і “мозок” ракетної індустрії. Однак повністю знищити потенціал Ірану не вдалося, а режим зберігся. Війна показала: “червоні лінії” для ядерного озброєння більше не існують, а Ізраїль готовий діяти самостійно чи разом із союзниками. Попереду — новий етап протистояння: дипломатія, санкції, кібервійна і, можливо, нові удари, якщо загроза відновиться Times of Israel[1], INSS[9].

Джерела

Times of Israel,
ISW,
The War Zone,
NY Times,
Wikipedia,
CNN,
CNN,
INSS