Історія святої праведної Марії, бабусі Богородиці. Ексклюзив

Історія людства після гріхопадіння прабатьків Адама і Єви — це історія порятунку його від гріха і смерті. І порятунок людства наближається або віддаляється в залежності від того, готова або не готова людина його прийняти. Божественне провидіння невпинно враховувало духовний стан людства та окремих людей і відповідно до цього обирає собі знаряддя промислу заради здійснення справи Божої. Людина, по вірі перебуває в послуху Богові та живе праведно, стає знаряддям Його волі. Але навіть будучи праведною, людина не може звільнитися від своєї гріховності та смертності.

У неділю перед Різдвом, як відомо, вшановують усіх плотських предків Господа нашого Ісуса Христа. Серед них чільне місце, хоча і невідоме багатьом, займає попередниця Матері Всевишнього, Її бабуся, як ми сьогодні говоримо, свята Праведна Марія, на честь якої, за традицією багатьох народів, отримала своє ім’я її велика внучка, Діва Марія — Богородиця.

Як відомо історія Старого Завіту і стародавнього Ізраїлю — це історія обрань, пов’язаних з подальшими падіннями. Протягом цієї історії Бог відокремлює від людства якийсь «залишок», очікування якого Месії досягає все більшої чистоти. І чим обмеженней стає обранство, тим вище мета — аж до все і вся перевершує чистоти Діви, здатної народити Спасителя всього людства. Це період передбачення обітниці, повільне та багатотрудне просування до Христа. І в родоводі Ісуса Христа та Богоматері були і святі люди, а також персони вельми проблемні. Звичайно, Церква не прагнула та не прагне записати в святці всіх предків Господа, починаючи від Адама з Євою. Але, як ми покажемо в цьому нарисі, в декількох покоління перед народженням Святої Діви Марії, святість зростала, і особливо примітні в цьому відношенні Її мати та бабуся. А для християн важливо слідувати шляху святих.

На цих сторінках ми не збираємося намагатися скласти біографію праведної Марії, матері святої Анни та бабусі Богоматері, забутої Святої. Ми лише надаємо віруючим християнам деяку інформацію про неї, добірку іконографії. Навіть якби Марія була матір’ю тільки Святої Анни — найбільшої Святої, шанованої всім християнським світом, вона залишилася б в пам’яті поколінь як одна з найбільших образів серед матерів Ізраїлю. Все її життя є свідченням праведності та стійкості у вірі.

Ми нічого не знаємо за цю святу зі Святого Письма. Звістки про неї передаються нам з позаканонічної літератури перших століть Церкви з інформації, яку передали нам з цього приводу священні письменники та провидці пізніших часів, зокреманімецькі містики.

Але для висвітлення події житія Марії нам потрібно коротко розглянути історичний контекст. У два століття, що передували втіленню Господа нашого Ісуса Христа, в іудейським суспільстві відбувалися процеси, які можна умовно назвати секуляризацією. Тоді багато людей, стикаючись із розвиненою культурою античного світу, стали формально дотримуватися заповітів предків. Тим часом серед іудеїв були і такі віруючі, хто не тільки на словах, а й на ділі прагнули жити правильним та піднесеним життям. Іноді такі люди захищалися від суспільства, вступаючи в особливі, свого роду аскетичні громади.

Однією з таких громад були єссеї, до них і належав сім’я майбутньої Святої Марії. Єссеї (походження слова спірне, можливо від євр. «благочестиві» або «мовчазні», або від сир. «благочестиві», або від арам. «зцілювати») — одна з таких релігійних громад у старозавітній Церкві. Вони складали одну з трьох релігійних течій (разом з фарисеями та садукеями) в Палестині під час земного життя Ісуса Христа.

У Новому Завіті Христос багато дискутує з фарисеями та садукеями, проте єсеїв згадує рідко (в Євангелії єссеї зустрічаються під назвою «сини світла»). Друге ім’я «хасидиси» означає милосердні. З одного боку, тому, що єсеї жили ізольованим способом життя і не мали звичай проповідувати вчення, яке сповідували.

Саме виникнення єсейської громади датується 20-ми роками II століття до н. е. Перші згадки про єсеїв відносяться до часу правління первосвященика Іонафана з роду Маккавеїв (160-143 рр.до Р. Х.). Відомості про них є у Філона Олександрійського, Йосипа Флавія та у Плінія Старшого. У останнього є повідомлення, що єссеї жили поблизу Мертвого моря. Це дало можливість більшості дослідників ототожнити їх з громадою, яка жила в районі Ваді-Кумран. За свідченням Філона Олександрійського, єссеї займалися землеробством,садівництвом, бджільництвом, скотарством, ремеслами та лікуванням.Поміж хатинами на горі Хорив була багато садів і фруктових дерев. Багато хто із них займався ткацтвом та плетінням, а також вишиванням священицьких облачень.Але особливу увагу вони приділяли вивченню Писання, переписуванню і збереженню його текстів та їх алегоричному тлумаченню. Саме з цією їх діяльністю була пов’язана знахідка сувоїв Мертвого моря в чотирьох печерах Кумрану, що розташовувалися недалеко від місця, де проживала ця громада.Єсеї, відчувши огиду до міст, віддалилися на берег Мертвого моря та створили там громаду. Там вони утворили закритий орден зі строгими порядками, які сильно нагадували уклад життя в пізніших монастирях.

Вчені сходяться у тому, що єсеїзм до якоїсь міри підготував грунт для сприйняття християнства. Дійсно, єсеї з особливим нетерпінням чекали приходу Месії, і більше того, його приходу вони дочекалися — серед перших християн було чимало вихідців з єсеїв. Вірили у фізичне воскресіння мертвих. Є цілком обґрунтовані версії того, що Іоанн Хреститель до виходу на проповідь жив серед єсеїв, можливо він і став сполучною ланкою між ними і християнством.Хто знає, може саме єсеї так зуміли вплинути на перших християн, адже відомо, що безліч з них згодом приєдналося до послідовників Христа.

Єсеї жили не тільки в Кумрані. Вони становили досить велику громаду в містах, зокрема, недавніми археологічними розкопками був ідентифікований квартал єсеїв в Єрусалимі. Швидше за все, громада в Кумрані діяла дійсно як своєго роду “монастир«та центр перепису і вивчення священних текстів.Висловлювалися припущення, що великий пророк Єремія був прабатьком Святої Діви, і що його спадщина особливо шанувалася серед єсеїв тому вони звались «синами пророка». Вони часто жили у пустелі і навколо гір Хорив та Кармель. Дійсні члени общини які жили у спільноті не одружувались та жили у чистоті, проте були й інші (котрі колись були в спільноті або були прикріплені до неї) які одружувались і перебували із своїми сім’ями, дітьми та домашніми,живучи життям наближеним до порядку справжніх єсеїв. Серед тих, хто брав шлюб, як тільки дружина вагітніла, чоловік припиняв з нею спілкування, бажаючи довести, що взяв її не для задоволення, а для народження дітей. Вони допомагали бідним, включаючи тих які не належали до їхньої громади. Дідусь та бабуся святої Анни належали саме до такого роду одружених ессеїв.

У всіх важливих питаннях, особливо щодо подружнього характеру їх життя, ці одружені єсеї завжди шукали пояснень у літнього пророка на горі Хорив. Вони мали літнього пророка на ім’я Архос, або Аркас. Для справжніх єсеїв особливо важливими були пророцтва та їх голова на горі Хорив часто удостоювався божественних одкровень у печері Іллі стосовно приходу Месії. Він знав про родину, з котрої має походити Матір Месії. А коли він давав пророчі поради дідусю та бабусі святої Анни щодо справ їхнього шлюбу, він бачив що День Господній надходить. Правда, він не знав як довго народження Матері Спасителя буде затримано через гріх, і тому він завжди проповідував покаяння, умертвлення плоті, молитви та внутрішні жертви у цьому намірі — благочестиві справи, приклад яких завжди давали всі єсеї.

Отже, предки святої Анни жили у містечку Мара, що неподалік гори Хорив. Прадід Анни був пророком. Архос чи Аркас, старець-пророк із гори Хорив, керував єсеями дев’яносто років. Бабуся святої Анни розпитувала його про свій шлюб. Прикметно що передбачення пророка завжди стосувались жіночого потомства і у предків Анни та у самої Анна переважно народжувались доньки. Виглядало так наче вся їх побожність була спрямована на те щоб отримати від Бога благословення на благочестивих матерів чиїм нащадком була Пресвята Діва, мати самого Спасителя.

Бабуся Анни прийшла з Мари, що у пустелі, де її родина, котра належала до одружених есеїв, володіла власністю. Її м’я звучало як Морунія чи Еморунія, це означало щось на зразок «добра мати», або «благородна мати». Архос, після того як зайшов до печери пророка Іллі, закрив двері та опустився навколішки для молитви. Він подивився вгору на отвір у склепінні і впав долілиць на землю. Він побачив що з-під серця Еморунії, яка прийшла шукати його поради, виростало наче трояндове дерево із трьома гілками, із трояндою на кожній. Тоді він вийшов із печери і оголосив дівчині, яка очікувала його відповіді що вона має одружитись із шостим серед тих хто хотів взяти її заміж. Вона народить дитину, позначену знаком, яка буде обрана як сосуд вибраний у підготовці до пришестя Спасителя.

Таким чином Еморунія вийшла заміж за свого шостого жениха якого есеї звали Сталонус; він був не з Мари і з причини одруження та майна його жінки, йому дали інше ім’я; воно звучало по-різному то як Гареша то як Сарзірі. Столанус таЕморунія мали три доньки, що називались Марія-Ізмерія та Емерентія, і молодшу, чиє ім’я було Енуя.

Треба відзначити, що герої нашої історії мали два імені. Одне з них використовувалося в західно-християнській традиції, інше в східно-християнській. Так мати Святої Анни ще називали Ісмерією, а її чоловіка звали Матфан, або Еліуд. Він походив з коліна Леві; Ісмера була із коліна Іудина. Вони жили згідно звичаїв одружених есеїв.

Успадкували від своїх батьків традицію дисципліни та стриманості в подружньому житті. Вони народили трьох дочок: Совію, Марію та Анну. З них першою вийшла заміж Марія в Віфлеєм і народила Саломею; потім вийшла заміж Совія, також у Віфлеєм і народила Єлисавету, мати Іоанна Предтечі;третя ж, як ми вже сказали, мати Пресвятої Богородиці, віддана була заміж за Іоакима в країну Галілейську, в місто Назарет. Ми трохи забігли вперед, а тепер повернемося до нашої розповіді про родину бабусі Богородиці.

Першою у Марії та Матфана була донька на ім’я Совія. Оскільки ця дитина не носила на собі знаку обітниці, вони були дуже стурбовані та знову звернулись до пророка із гори Хорив за порадою. Архос закликав їх віддатись молитвам та жертвам та обіцяв їм утіху. Після народження Совії Ісмера залишалась безплідною близько вісімнадцяти років. Але Марія-Ісмерія не падала духом, ревно виконувала заповіді Божі, кожен день молилася про дарування їй благословенного потомства. Свята Марія була сором’язливою і богобоязливою жінкою, дочкою. Вони були заможними людьми, але жили дуже скромно, ходили в храм та постійно молилися, допомагали бідним і знедоленим.

Коли вона знову, із благословення Божого, завагітніла, Марії-Ісмерії було дано вночі одкровення. Вона бачила ангела коло свого ліжка що писав на стіні. Побожна жінка розповіла про це чоловікові, який так само бачив її у сні. Через три місяці вона народила св. Анну у Вифлеємі, але потім вони переїхали у Сефоріс, в чотирьох годинах ходьби від Назарету, де в них були дім та земля. Вони також володіли землею в чудовій долині Завулона, за півтори години ходьби від Сефоріса та три години з Назарету.

На п’ятому році життя Анну, як і Пречисту Діву, взяли у школу при Храмі, в якій вона залишалась дванадцять років. Повернувшись додому у сімнадцять, вона застала там двох дітей — свою маленьку сестричку Мараху, котра народилась під час її відсутності та малого сина її старшої сестри Совії на ім’я Еліуд. Хлопчика так назвали на честь його діда, знову ми тут спостерігаємо ту саму традицію. Еліуд, син Совії був другим чоловіком вдови Маронії із Наїну та батьком хлопчика якого Ісус Христос воскресив із мертвих. Окрім сина Еліуда вона мала доньку Марію-Саломію, котра вийшла заміж за Заведеята була матір’ю апостолів Якова та Івана. Совія мала другу доньку, яка була тіткою нареченого з Кани і матір’ю трьох учнів Христа.

Рік потому (після повернення Анни додому) Марія-Ісмерія смертельно захворіла. На смертному одрі вона звернулась до всіх своїх домашніх та представила Анну як наступну господиню дому. Потім вона заговорила ще раз із Анною наодинці, сказавши їй, що вона є вибраним сосудом благодаті, повинна вийти заміж та питати поради пророка гори Хорив. Тоді вона померла.

У сприятливу пору року батько Анни часто бував із своєю родиною у долині Завулона, а після смерті жінки він переселився тут цілковито. Це стало причиною знайомства із батьками Йоакима, за якого Анна вийшла заміж. Батька Йоакима звали Маттат, що був зведеним братом Якова (батька святого Якова). Маттат оселився у долині Завулона.

Марія-Ісмерія — один з найпрекрасніших та благородних образів давньо-ізраїльських праведниць. Вона являє нам прототип Євангельської жінки, як в її сімейних чеснотах, так і в її духовних віруваннях. Саме таким стане згодом ідеал жінки-християнки.

В образі бабусі просвічують риси Пресвятої Діви Марії, її внучки. Подібно Богоматері, Її бабуся відчувала велике призначення своєї дитини. Вона, так само як і Марія, була готова підпорядкувати свою материнську любов тому, що зажадає Господь від її дочки.

Деякі богослови та релігієзнавці (наприклад, професор-українофіл Андрій Зубов) вважають, що на духовне життя Діви Марії справили сильний вплив традиції єсеїв. Майбутня Мати Христа була тихою дівчинкою, схильною до молитовних споглядань та поглиблення в священні тексти. Це як раз і прояв єсейської традиції. Вона, також як Її мати і бабуся, прислухалася до змін духовних авторитетів. Згадаймо Її введення в храм та зустріч з Симеоном-Богоприїмцем.

Не тільки в стародавньому Ізраїлі, а взагалі на стародавньому Близькому Сході діти вважалися благословенням Божим. Бездітність, у свою чергу, вважалася великим горем. Втім, якраз в ту епоху, про яку ми говоримо, поряд з ідеалами сімейного життя в Ізраїлі з’являється певний прото-черничий ідеал. Члени Кумранської громади, зокрема, практикували стриманість та безшлюбність. Тобто, якраз на порозі Нового Завіту ставлення древніх євреїв до того, що шлюб і діти — це норма, а відсутність дітей — це біда, стало (принаймні, в якихось колах) змінюватися. Слова Ісуса і апостола Павла про безшлюбність вже не були повною несподіванкою для слухачів. Але і Діва Марія хотіла реалізувати у своєму житті саме ідеал безшлюбності, що і сталося в її чистому союзі з Йосипом-Обручником. У цьому теж можна побачити відгомін єсейських традицій. Богородицю та праведну Марію, Її бабусю, об’єднує також і велике сподівання на Бога, тобто та чеснота, здобувати яку можуть віруючі християни.

Церква шанує праведних праотців (і їх дружин, природно), що мають відношення до родоводу Спасителя. Але розповідь про предків Пресвятої Діви, і сам по собі несе важливе смислове навантаження. Як і у випадку з аналогічними старозавітними оповіданнями, мова йде про випробування віри. Про випробування сім’ї (і зокрема, праведної Марії, довге випробування безпліддям до народження святої Анни). Але при цьому в її серці продовжують жити Віра, Надія, терпіння, молитва. І відбувається диво. Ось це поєднання чеснот надії, терпіння, молитви — підносить нам певний моральний урок: «віруючий не буде осоромлений». Марія-Ісмерія стає матір’ю благословенної Анни.

Вона продовжує жити в наших серцях не тільки тому, що виконала велике завдання, а й тому, що була мудрою і люблячою матір’ю. Тому Праведна Марія э зразком материнської турботливості та передбачливості. Вона зовсім ненадовго з’являється на сцені Священної історії, але її поява залишає глибокий, світлий і радісний слід.

Марія віддала свою дитину Богу, прославивши в століттях своє ім’я, і стала безсмертною завдяки своїм дочки і Внучці. Але вона була не просто відданою матір’ю, а й мудрою, розсудливою, що володіла силою духу і проникливістю жінкою.

Марія Праведна в оточенні своєї численної сім’ї мирно дожила до глибокої старості і переселилася у вічні обителі. Образ її стає ідеалом материнства в старо-заповітної Церкви. А для нас донині являє високий приклад праведної дружини, яка свято вірила, що її гаряча і щира молитва обов’язково буде почута Господом.

Вона перш за все покровителька сімейних матерів, вдів, її закликають при важких пологах і при подружньому безплідді.Тому до праведної Марії, її дочки Анни і праведного Іоакима прийнято молитися про про довготерпіння і милосердя, про сімейне щастя і взаєморозуміння між подружжям, про сімейні труднощі, проблеми і нужді. Свята Марія, до якої ми звертаємося з довірою і відданістю, захищає християнські сім’ї та навчає нас найважливішої чесноти — предстоянню перед Богом, а також пробуджує в наших серцях довіру Його Святому промислу про нас.

Ієромонах Феофан Полоцький, доктор богослов’я