Історико-географічні регіони України: Вінок сонетів

1. ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНА

Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ, науковець, викладач, краєзнавець, літератор, автор книги «Україна. Історія, природа, мистецтво» (2009), низки українознавчих «коротких путівників», статей, нарисів і продовжуваної поетичної збірки «Листування з Долею» (перше паперове видання — 2012) — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

1. ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНА

Лівобережжя величі початок

поклав Чернігів. На столицю другу

це місто в тих середині двадцятих

перетворив брат Ярослава Мудрого —

Мстислав Хоробрий. Згодом на державу

перетворив Чернігівське князівство

клан Óльговичів. А примножив славу

землі цієї Новгород наш Сіверський.

Тоді були Гетьмáнщини столицями

Батурин з Глуховом — міста величні.

Той закатований, цей занепалий…

Хай руський шлях журбою помережаний,

початок величі Лівобережжя —

Чернігів з Переяславом поклали!

 

2. ПЕРЕЯСЛАВЩИНА-ПОЛТАВЩИНА

 

…Чернігів з Переяславом поклали

Лівобережжю Руси-України

початок, і початок вельми вдалий.

Та згодом — все Руїни та Руїни…

Коли ж Козацька виникла Держава,

сузір’я центрів полкових зоріло

тут: Переяслав, Миргород, Полтава,

Лубни, Прилуки, Гадяч — Неньки крила!

Хрестовоздвиженський, Густинський, Мгарський

монастирі в ті дні ставали в поміч

нам у споруд, натхненних Небом, шатах —

щоб зорі українських душ не згасли

в козацькій невгамовності. А поруч

стояла Слобожанщина на чатах.

 

3. СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА

 

                    Світлій пам’яті Стефана Андрійовича Таранушенка

 

…Стояла Слобожанщина на чатах:

спочатку сформувались гроном гордим

чотири з тих полків у п’ятдесятих,

а полк Ізюмський доєднався згодом.

З Богданова століття й далі з нами —

аби життя мінилась суть похмура —

Ізюма, Сум, Охтирки дивні храми

й ошатна Харкова архітектура.

Сторіч уже п’яти през плин безжальний

лиш крихтово народна сяє віра:

Сковороди музей Національний

та Святогірськ — немов надія щира…

Шкодá й фортець, які тут будували,

щоб ворог не бешкетував зухвалий.

 

 

4. ЗАПОРОЖЖЯ: ЛІВОБЕРЕЖНА ЧАСТИНА

 

…Щоб ворог не бешкетував зухвалий,

на місці Поля Дикого герої

Русь-Україну тут розбудували,

що стала Слобожанщині сестрою

й Гетьманщині. І врешті-решт постали

квітучі дві паланки Запорожжя —

Самарська й Кáльміуська. І надалі

булá з ними (та з нами!) ласка Божа.

А згодом ще й Орільська, Протовчáнська,

Личківська та Барвінківська паланки

тут виникли — потуга господарська

та оборони від набігів ланки.

Стояли в України на сторожі,

бо був південніше форпост ворожий…

 

 

 

5. КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ДЕРЖАВА — УКРАЇНСЬКА ТАВРІЯ

 

…Бо був південніше форпост ворожий

(на жаль, зі Степом ми ворогували

з часів ще навіть докнязівських, може…) —

тут у степу ногайці кочували,

їх орди в межах Кримського ханату:

спочатку Джамбуйлуцька-Перекопська,

а згодом поруч Єдичкульська, — страту

вони несли нам два століття поспіль.

Ханат — остання з кочових імперій

Європи — мав осердям велич Криму,

фортеці Півдня бастіон кривавий.

Та козаки притримували двері,

вгамовували силу незбориму

Османщини та Кримської держави.

 

 

6. ОСМАНСЬКІ ТЕРЕНИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я — ПІВДЕННИЙ ЗАХІД УКРАЇНИ

 

…Османщини та Кримської держави —

імперій грізних східних двох терени —

ногайці (на кордони не зважали

вони аж надто) захищали ревно.

Буджацька, Єдичкульська, Єдисанська

тут орди мешкали, для нас — чужинські.

Плекала ще імперія Османська

на півдні Криму ейялет Кафинський.

Вона причорноморськими містами

пишалася: були Судак і Кафа,

Очаків, Аккерман, Кілíя — гожі…

А нас — ціною в історичній драмі

не складених пісень, дум, епітафій —

віками захищало Запорожжя!

 

 

7. ЗАПОРОЖЖЯ: СІЧ І ПРАВОБЕРЕЖНА ЧАСТИНА

 

…Віками захищало Запорожжя —

чи сім, чи вісім* Запорозьких Сíчей —

цю землю, щоб робила ласка Божа

святково-радісним її обличчя.

У нашої державності розвої

відігравали роль вони вагому

від перших острівних — аж до Нової**,

що й функціонувала по-новому.

Тоді паланки три правобережні

(Інгульська, Бугогардівська, Кодацька)

були для господарської мережі

країни — наче гвардія козацька!

Тут піднеслися до гучної слави

і берег Лівий наш, і берег Правий.

_______________

* Серед вчених-істориків немає єдності щодо того, чи включати до переліку, хай там як, доленосну фортецю Дмитра Вишневецького. Я б її враховував… Тримаймося!

** 1734—1775 рр.

 

 

 

8. ПОДІЛЛЯ

 

…І берег Лівий наш, і берег Правий

дивилися Історії у вічі,

коли роки Богданова сторіччя

осяяли Козаччини заграви.

Вражають справи їх обох донині,

вражають також пам’ятки, вцілілі

на Правому, де виникло Поділля —

дар Коріятовичів Україні.

На Сході — Брáцлав, Вінниця, Немирів,

Бушá, Кальник, Монастирище, Умань,

на Заході — не Кам’янець єдиний:

міста всі й села краю, що у вирі

подій наповнили серця та думи,

продовжували далі Україну.

 

 

9. ШИПИНСЬКА ЗЕМЛЯ, ХОТИНЩИНА ТА БУКОВИНА

 

…Продовжували далі Україну

й терени ті, де русько-українська

частині Галицької на заміну

постала за Дністром земля Шипинська.

Її, своєю чергою, частину

північно-східну над Дністром — Хотинська

прикрасила фортеця; мов дитину,

плекає замок цей Ріки колиска.

На заході ж — зросла фортеця Цéцин,

що стала дивним містом Чернівцями,

(йому — навік глядацьких приз симпатій!)

А Чернівці моїм зробились серцем,

як стали українськими серцями

Поділля, Буковина, Закарпаття…

 

 

10. ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА

 

…Поділля, Буковина, Закарпаття —

красою Руси-України стали!

Та воєн знай палаючі багаття

краї ці безперервно руйнували…

Ніколи для відродження надії —

ні! — перешкод немає нездоланних:

князь Федір Коріятович, Поділля

покинувши, таки створив Паланок.

Ось тільки для Угорщини віками

лишались українці кріпаками,

на чужомовне панство гнули спину;

тоді прийшли нові пани пихаті…

Та вірю: вгору підуть Закарпаття,

Галичина, Волинь. І без упину!

 

 

11. ГАЛИЧИНА

 

…Галичина, Волинь. І без упину

ці землі ще з часів хорватів білих

і тиверців здіймали Україну —

Русь Київську — на двох неначе крилах…

Галичина — і Руське воєводство,

і Королівство*, що постало згодом, —

незмінно пильнувала нашу гордість,

і стали ми на чужині Народом!

І виплекали Галич, Львів, Тернопіль

і місто, що заслужено Франкове,

цю вищу правду для «своєї хати»,

цей потяг до духовної Європи…

Земля ця й від козацької любові:

давала Київщина їй завзяття.

_______________

* Королівство Галіції і Лодомéрії.

 

 

12. ВОЛИНЬ

 

…Давала Київщина їй завзяття

навзáєм — історичній цій Волині.

На півночі тримав тут Кóвель чати,

на півдні — Збáраж, Старокостянтинів,

на заході — волинський Володимир,

на сході — Кóрець, Звягель і Полонне.

А Луцький замок височів над ними,

у небо вежі зносячи в бездонне.

Ось це вона — питома Україна:

дива природи, як озера Шацькі,

дива душі, як храмів оборона.

Минала щоб країну цю Руїна

і край цей (побажаю я зненацька)

й увінчувала Києва корона!

 

 

13. ІСТОРИЧНА КИЇВЩИНА

 

…Й увінчувала Києва корона

країну всю, та не лише її —

ще й регіон, що входить гідно-кровно

до нашої державної сім’ї.

А після бездержавної епохи —

сумних віків, років, ночей і днин —

розважив Україну (і не «трохи»!)

із Суботовом грізний Чигирин.

Країни скарб безцінний та окраса

довічна — Канів, Корсунь і Черкаси;

архітектурних див дарують спів

нам Біла Церква, Фастів, Васильків;

Житомирщини світлом обдаровано

Русь-Україну — дивне диво-гроно.

 

 

14. КИЇВ

 

…Русь-Україну — дивне диво-гроно —

вінчає Київ. Виник він коли,

напевно невідомо. Лиш відомо:

мов острів Світла, виринув із мли!

«Та склалась власне київська картина,

довершеною стала ця краса,

коли велична церква Десятинна

знеслась у незрівнянні Небеса».*

А потім тут зростали дивні храми —

церкви й собори. І монастирі.

І сонм будинків-квітів… До нестями

люблю це Місто Нашої Зорі!

(+ з минулого сторіччя, вже з двадцятих —

Лівобережжя величі початок.)

_______________

* Цей чотиривірш — уривок із «Короткого путівника давнім Києвом аж до “міста Володимира”», що входить до поезії «Михайло Пóтик (Скорочений переспів чи не найдовшої давньоруської билини)» з мого билинного циклу 2018 року.

 

 

15. МАГІСТРАЛ

 

Лівобережжя величі початок

Чернігів з Переяславом поклали.

Стояла Слобожанщина на чатах,

щоб ворог не бешкетував зухвалий.

Бо був південніше форпост ворожий

Османщини та Кримської держави,

віками захищало Запорожжя

і берег Лівий наш, і берег Правий.

Продовжували далі Україну

Поділля, Буковина, Закарпаття,

Галичина, Волинь. І без упину

давала Київщина їй завзяття.

Й увінчувала Києва корона

Русь-Україну — дивне диво-гроно.

1—29 серпня 2020 р.