Історико-географічні регіони України: Вінок сонетів
30.08.20201. ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНА
Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ, науковець, викладач, краєзнавець, літератор, автор книги «Україна. Історія, природа, мистецтво» (2009), низки українознавчих «коротких путівників», статей, нарисів і продовжуваної поетичної збірки «Листування з Долею» (перше паперове видання — 2012) — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA
1. ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНА
Лівобережжя величі початок
поклав Чернігів. На столицю другу
це місто в тих середині двадцятих
перетворив брат Ярослава Мудрого —
Мстислав Хоробрий. Згодом на державу
перетворив Чернігівське князівство
клан Óльговичів. А примножив славу
землі цієї Новгород наш Сіверський.
Тоді були Гетьмáнщини столицями
Батурин з Глуховом — міста величні.
Той закатований, цей занепалий…
Хай руський шлях журбою помережаний,
початок величі Лівобережжя —
Чернігів з Переяславом поклали!
2. ПЕРЕЯСЛАВЩИНА-ПОЛТАВЩИНА
…Чернігів з Переяславом поклали
Лівобережжю Руси-України
початок, і початок вельми вдалий.
Та згодом — все Руїни та Руїни…
Коли ж Козацька виникла Держава,
сузір’я центрів полкових зоріло
тут: Переяслав, Миргород, Полтава,
Лубни, Прилуки, Гадяч — Неньки крила!
Хрестовоздвиженський, Густинський, Мгарський
монастирі в ті дні ставали в поміч
нам у споруд, натхненних Небом, шатах —
щоб зорі українських душ не згасли
в козацькій невгамовності. А поруч
стояла Слобожанщина на чатах.
3. СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
Світлій пам’яті Стефана Андрійовича Таранушенка
…Стояла Слобожанщина на чатах:
спочатку сформувались гроном гордим
чотири з тих полків у п’ятдесятих,
а полк Ізюмський доєднався згодом.
З Богданова століття й далі з нами —
аби життя мінилась суть похмура —
Ізюма, Сум, Охтирки дивні храми
й ошатна Харкова архітектура.
Сторіч уже п’яти през плин безжальний
лиш крихтово народна сяє віра:
Сковороди музей Національний
та Святогірськ — немов надія щира…
Шкодá й фортець, які тут будували,
щоб ворог не бешкетував зухвалий.
4. ЗАПОРОЖЖЯ: ЛІВОБЕРЕЖНА ЧАСТИНА
…Щоб ворог не бешкетував зухвалий,
на місці Поля Дикого герої
Русь-Україну тут розбудували,
що стала Слобожанщині сестрою
й Гетьманщині. І врешті-решт постали
квітучі дві паланки Запорожжя —
Самарська й Кáльміуська. І надалі
булá з ними (та з нами!) ласка Божа.
А згодом ще й Орільська, Протовчáнська,
Личківська та Барвінківська паланки
тут виникли — потуга господарська
та оборони від набігів ланки.
Стояли в України на сторожі,
бо був південніше форпост ворожий…
5. КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ДЕРЖАВА — УКРАЇНСЬКА ТАВРІЯ
…Бо був південніше форпост ворожий
(на жаль, зі Степом ми ворогували
з часів ще навіть докнязівських, може…) —
тут у степу ногайці кочували,
їх орди в межах Кримського ханату:
спочатку Джамбуйлуцька-Перекопська,
а згодом поруч Єдичкульська, — страту
вони несли нам два століття поспіль.
Ханат — остання з кочових імперій
Європи — мав осердям велич Криму,
фортеці Півдня бастіон кривавий.
Та козаки притримували двері,
вгамовували силу незбориму
Османщини та Кримської держави.
6. ОСМАНСЬКІ ТЕРЕНИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я — ПІВДЕННИЙ ЗАХІД УКРАЇНИ
…Османщини та Кримської держави —
імперій грізних східних двох терени —
ногайці (на кордони не зважали
вони аж надто) захищали ревно.
Буджацька, Єдичкульська, Єдисанська
тут орди мешкали, для нас — чужинські.
Плекала ще імперія Османська
на півдні Криму ейялет Кафинський.
Вона причорноморськими містами
пишалася: були Судак і Кафа,
Очаків, Аккерман, Кілíя — гожі…
А нас — ціною в історичній драмі
не складених пісень, дум, епітафій —
віками захищало Запорожжя!
7. ЗАПОРОЖЖЯ: СІЧ І ПРАВОБЕРЕЖНА ЧАСТИНА
…Віками захищало Запорожжя —
чи сім, чи вісім* Запорозьких Сíчей —
цю землю, щоб робила ласка Божа
святково-радісним її обличчя.
У нашої державності розвої
відігравали роль вони вагому
від перших острівних — аж до Нової**,
що й функціонувала по-новому.
Тоді паланки три правобережні
(Інгульська, Бугогардівська, Кодацька)
були для господарської мережі
країни — наче гвардія козацька!
Тут піднеслися до гучної слави
і берег Лівий наш, і берег Правий.
_______________
* Серед вчених-істориків немає єдності щодо того, чи включати до переліку, хай там як, доленосну фортецю Дмитра Вишневецького. Я б її враховував… Тримаймося!
** 1734—1775 рр.
8. ПОДІЛЛЯ
…І берег Лівий наш, і берег Правий
дивилися Історії у вічі,
коли роки Богданова сторіччя
осяяли Козаччини заграви.
Вражають справи їх обох донині,
вражають також пам’ятки, вцілілі
на Правому, де виникло Поділля —
дар Коріятовичів Україні.
На Сході — Брáцлав, Вінниця, Немирів,
Бушá, Кальник, Монастирище, Умань,
на Заході — не Кам’янець єдиний:
міста всі й села краю, що у вирі
подій наповнили серця та думи,
продовжували далі Україну.
9. ШИПИНСЬКА ЗЕМЛЯ, ХОТИНЩИНА ТА БУКОВИНА
…Продовжували далі Україну
й терени ті, де русько-українська
частині Галицької на заміну
постала за Дністром земля Шипинська.
Її, своєю чергою, частину
північно-східну над Дністром — Хотинська
прикрасила фортеця; мов дитину,
плекає замок цей Ріки колиска.
На заході ж — зросла фортеця Цéцин,
що стала дивним містом Чернівцями,
(йому — навік глядацьких приз симпатій!)
А Чернівці моїм зробились серцем,
як стали українськими серцями
Поділля, Буковина, Закарпаття…
10. ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА
…Поділля, Буковина, Закарпаття —
красою Руси-України стали!
Та воєн знай палаючі багаття
краї ці безперервно руйнували…
Ніколи для відродження надії —
ні! — перешкод немає нездоланних:
князь Федір Коріятович, Поділля
покинувши, таки створив Паланок.
Ось тільки для Угорщини віками
лишались українці кріпаками,
на чужомовне панство гнули спину;
тоді прийшли нові пани пихаті…
Та вірю: вгору підуть Закарпаття,
Галичина, Волинь. І без упину!
11. ГАЛИЧИНА
…Галичина, Волинь. І без упину
ці землі ще з часів хорватів білих
і тиверців здіймали Україну —
Русь Київську — на двох неначе крилах…
Галичина — і Руське воєводство,
і Королівство*, що постало згодом, —
незмінно пильнувала нашу гордість,
і стали ми на чужині Народом!
І виплекали Галич, Львів, Тернопіль
і місто, що заслужено Франкове,
цю вищу правду для «своєї хати»,
цей потяг до духовної Європи…
Земля ця й від козацької любові:
давала Київщина їй завзяття.
_______________
* Королівство Галіції і Лодомéрії.
12. ВОЛИНЬ
…Давала Київщина їй завзяття
навзáєм — історичній цій Волині.
На півночі тримав тут Кóвель чати,
на півдні — Збáраж, Старокостянтинів,
на заході — волинський Володимир,
на сході — Кóрець, Звягель і Полонне.
А Луцький замок височів над ними,
у небо вежі зносячи в бездонне.
Ось це вона — питома Україна:
дива природи, як озера Шацькі,
дива душі, як храмів оборона.
Минала щоб країну цю Руїна
і край цей (побажаю я зненацька)
й увінчувала Києва корона!
13. ІСТОРИЧНА КИЇВЩИНА
…Й увінчувала Києва корона
країну всю, та не лише її —
ще й регіон, що входить гідно-кровно
до нашої державної сім’ї.
А після бездержавної епохи —
сумних віків, років, ночей і днин —
розважив Україну (і не «трохи»!)
із Суботовом грізний Чигирин.
Країни скарб безцінний та окраса
довічна — Канів, Корсунь і Черкаси;
архітектурних див дарують спів
нам Біла Церква, Фастів, Васильків;
Житомирщини світлом обдаровано
Русь-Україну — дивне диво-гроно.
14. КИЇВ
…Русь-Україну — дивне диво-гроно —
вінчає Київ. Виник він коли,
напевно невідомо. Лиш відомо:
мов острів Світла, виринув із мли!
«Та склалась власне київська картина,
довершеною стала ця краса,
коли велична церква Десятинна
знеслась у незрівнянні Небеса».*
А потім тут зростали дивні храми —
церкви й собори. І монастирі.
І сонм будинків-квітів… До нестями
люблю це Місто Нашої Зорі!
(+ з минулого сторіччя, вже з двадцятих —
Лівобережжя величі початок.)
_______________
* Цей чотиривірш — уривок із «Короткого путівника давнім Києвом аж до “міста Володимира”», що входить до поезії «Михайло Пóтик (Скорочений переспів чи не найдовшої давньоруської билини)» з мого билинного циклу 2018 року.
15. МАГІСТРАЛ
Лівобережжя величі початок
Чернігів з Переяславом поклали.
Стояла Слобожанщина на чатах,
щоб ворог не бешкетував зухвалий.
Бо був південніше форпост ворожий
Османщини та Кримської держави,
віками захищало Запорожжя
і берег Лівий наш, і берег Правий.
Продовжували далі Україну
Поділля, Буковина, Закарпаття,
Галичина, Волинь. І без упину
давала Київщина їй завзяття.
Й увінчувала Києва корона
Русь-Україну — дивне диво-гроно.
1—29 серпня 2020 р.