Ілля пророк: парадоксальний, але реальний досвід бого-пізнання. Ексклюзив

22.08.2021 0 Редакция NS.Writer

Хто не знає пророка Іллю? Мені здається, його знають всі, навіть атеїсти. Однак Старий Заповіт відносить його до такого далекого минулого, що він стає абсолютно недосяжним для нас. Зазвичай його згадують з двома найяскравішими епізодами, що зазвичай надихають художників та дуже бентежать звичайних християн. Отже, епізод перший: Ілля особисто вбиває пророків (в інших версіях і перекладах…жерців, волхвів, служителів) язичницького божества Ваала. І інший епізод, зазвичай перекручено трактується всякого роду езотериками, це вознесіння Іллі пророка на небо з плоттю в вогненній колісниці та його прийдешнє повернення на землю перед Страшним судом. Але, на моє глибоке переконання, суть служіння пророка Іллі, зовсім в іншому. І про це я хотів би сьогодні з вами поговорити.

Подвиг Іллі можна зрозуміти краще, якщо думати про нього в сучасних категоріях. Він жив майже три тисячі років тому. Жив у суспільстві, де основна маса людей відірвалася від рідної віри. По імені називали себе ізраїльтянами, за способом життя були грубими язичниками. Пороки, вади, чаклунство, безбожність, цинізм та несправедливість. Чи правда, дуже нагадує нашу сучасність?

Взагалі пророк Ілля дуже корисний приклад для нашого часу. На його прикладі можна обговорити спокуси і біди нашого часу. І боротьба з народним двовір’ям, і власною невірою, і власним тріумфалізмом, і свавіллям безбожної влади….

Незважаючи на численні богословські дослідження, дослідники все одно ніколи не зможуть проникнуть в саму суть речей: особистість цього святого пророка Божого настільки глибока та багатогранна, що просто не може бути вивчена досконально.

Пророк Ілля був одним з перших святих, яких стали шанувати в Україні. На його честь ще на початку IX століття за князя Аскольда було споруджено соборний храм у Києві. Ілля пророк був небесним заступником і покровителем князя-мученика Діра, співправителя великого Аскольда. Княгиня Ольга в ім’я пророка Іллі поставила церкву на півночі Русі.

Після прийняття Руссю християнства образ Іллі-пророка замінив «бога»-громовержця Перуна, який шанувався стародавніми слов’янами. Уявлення про те, що Ілля їздить по небу на колісниці, гримить та пускає блискавки, переслідуючи змія, пов’язані як з образом Перуна, так і з тим, що пророк Ілля живим потрапив на небо у вогненній колісниці. Одного разу, після першого курсу семінарії, я відпочивав на селі. Зупинився я тоді в однієї благочестивої бабусі. Ось почули ми грім, і тоді баба Ліда мені каже: «Хлопчику, подивися, ось Ілюша пророк по небесах катається та скоро дождик впаде!»… Я як і личило хоч і молодій, але все-таки чомусь навченій людині, почав пояснювати, що грім відбувається від небесної електрики, ось зіткнення хмар та що вознесіння пророка на небеса хоча і реальна подія, але не треба все розуміти буквально. Баба Ліда вислухала мене і відповіла «Ну ось і молодець, Ілля проїде на колісниці, хмаринки зіткнутися та буде грім і дощ. А зараз піди та помолися пророку, він у голодні часи моїй мамі допоміг вижити, коли безбожна влада наших українців голодом морила».

Я зрозумів, що кожен з нас був по-своєму правий. Потім я неодноразово згадував нині вже покійну бабусю Ліду, коли знаходив свідчення за те, що багато християн, поминаючи про допомогу пророка бідній вдові в період давньо-ізраїльського голодомору, молилися йому та отримували необхідну їжу. Про це писали і такі ново-мученики, як митрополит Кирило (Смирнов) і архієпископ Афанасій (Сахаров). Вони пройшли через Гулаг, але і тому у земному пеклі за молитвами пророка Іллі отримували хліб насущний і активно ділилися ним з іншими.

А тепер згадаємо інші епізоди з настільки багатогранного житія цього дивного пророка. Святий Пророк Ілля (9 століття до Різдва Христового) був нащадком первосвященика Аарона. З юних років зрадивши себе Богу, він жив, як ангел, непорочний душею і тілом. Так, це був пророк-дівственник. І Він явив в себе реальний прообраз чернецтва. Люблячи міркувати про Бога, він часто віддалявся для безмовності в пустельні місця, де довго молився Господу. Він — старозавітний праведник, але відкриває дивовижну нову правду про Бога.

У Північному царстві тоді правив цар Ахав. Він був безвольним, слабохарактерним, не дорожив вірою в істинного Бога, а при нагоді міг принести поклоніння ідолам. Ахав перебував під впливом своєї дружини, цариці Єзавелі, яка була набагато гірше за нього та принесла багато зла народу Божому. Будучи не юдейкою, а сиро-фінікіянкою за походженням, вона грубо та фанатично насаджувала в країні ідолопоклонство. Через цю жахливу жінку служіння істинному Богу дуже скоро було заборонене та почало піддаватися переслідуванням. Було узаконено поклоніння Ваалові та демонічній Астарті, яка чимось нагадувала давньогрецьку, вельми хтиву Афродіту. Саме цій злочестивій жінці з короною на голові і протистояв скромний, але великий пророк-дівственник.

У цей переламний момент для народу Ізраїльського, який в дні правління Ахава як ніколи відступив від Бога, з його середовища вийшов полум’яний ревнитель благочестя, пророк Ілля, якого називали Фесвітянином, тому, що він був родом з міста Фесви. Ілля з’являється раптово, зверніть на це увагу. Раптово, як блискавка, і немов грім серед ясного неба! Він від імені Божого повідомляє нечестивому царю страшну звістку про тривалу посуху як покарання Боже за відступ народу та його правителів від Бога.

Святий запропонував царю випробування: він, Ілля, зустрінеться зі служителями Ваала на горі Карміль з тим, щоб кожна сторона принесла від себе жертву. Чию жертву Господь прийме вогнем, той і сповідує істинного Бога. І ось 450 чоловіків — ворогів Божих, лжепророків зібралося протистояти святому Іллі. 450 ванг, блаватських, глоб, малахових та копперфільдів. З ранку до вечора пророки Ваала молилися своєму «богові», читали мантри, і в біснуванні кололи себе ножами. Напевно, серед них були і справжні чаклуни (не всі ж шахраї!), що мають у себе в підпорядкуванні демонів. Ймовірно, в інший час вони і могли здійснювати різноманітні «знамення» та «чудеса», але зараз, в присутності явної сили Божої, вся бісівська міць поникла, знесиліла і скасувалася. Демони відійшли, і нічого не відбувалося. Осторонь стояв святий Ілля і потішався над пророками Ваала, що скачуть навколо жертовника: «кличте голосніше, бо Він бог; може бути він задумався, або чимось стурбований, або в дорозі, або може і спить, то прокинеться.» (3 Цар.18:27).

Спорудивши вівтар з 12 каменів, пророк волав до Всевишнього, щоб показати Його могутність та переконати присутніх. З небес був посланий всепоглинаючий вогонь, що знищив дрова і жертву. Народ ізраїльський упав ниць і визнав істинного Бога. Вааловських пророків же Ілля відвів до узбережжя Великого моря і власноруч умертвив їх, а трупи викинув у воду.

Мабуть, вони наскільки виснажилися від своїх релігійних практик, що не помічали реальності навколо. На жаль, щось подібне ми можемо спостерігати і в нашому постхристиянському світі. У так званому харизматичному русі, що з маргінальних сект поступово проник у високі церкви протестантизму, а звідти в католицтво і навіть до православ’я. У культових будівлях проводяться зовсім потворні зібрання, так звані молитви прославлення«, глаголання на мовах, часто жінки хтиво виляють стегнами, а у чоловіків штани піднімаються вгору. Настає сп’яніння, змінений стан свідомості. І це неправильно і неправедно трактується як дія благодаті. Тоді і християни уподібнюються послідовникам Ваала. Наведу ще кілька корисних прикладів. Так само колись, ще за часів імперії вели себе і попередники харизматів, сектанти хлисти і скопці. Їх духовні нащадки являють щось подібне на політичних акціях в Мордорі та на пропутінських мітингах. Так поводяться і наші сучасники на всяких там рок-концертах. А суть у тому, що будь-який фальшивий екстаз, викликаний або хімічними препаратами від банального алкоголю до вишуканих наркотиків, або внутрішні ендорфінні та ендокринні (в старій аскетиці-«розпалення крові») залежності не просто підміняють справжнє бого-пізнання, а й ведуть до реальної фізичної загибелі. Трохи нижче, я скажу про те, як Ілля зустрів Бога, який був найголовніший його духовний (сакральний, або містичний) досвід.

Даний епізод нагадує нам також один з фактів із історії Другої Світової війни. У Тернополі німецькі окупанти для окупантів радянських залишили якось раз на вокзалі цистерну зі спиртом, московіти її випили цілком та лежали без почуттів, тут же їх усіх і банально зарізали. Але не будемо порівнювати, пророка Іллю з язичниками зразка ХХ століття та продовжимо розгляд його земного житія.

Далі, він зійшов на священну гору Карміль де молитовно просив про дощ. Господь почув провидця і послав на землю колосальні опади.
Але найцінніше для нас сталося пізніше. «Господь сказав йому: „Вийди, встань на горі перед Господом“. І вісь прийшов Господь. Великий, могутній вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі — вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню-тихесенький, лагідний вітерець. Скоро Ілля Його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. «Господь сказав йому: „Вийди вранці й стань перед Господом на горі. Ось Господь перейде. І буде великий, сильний вітер, що руйнує гори і нищить каміння перед Господом, та не у вітрі Господь. А після вітру — землетрус, та не в землетрусі Господь. І після землетрусу — вогонь, та не у вогні Господь. А після вогню — голос легкого подиху, і там — Господь“. І сталося, коли Ілля почув, то покрив своє обличчя своїм плащем, вийшов і став під печерою. І ось до нього голос, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле?» (3 Цар.19:11—13; переклад Р. Турконяка).

Ось воно — явище любові Божої. Це явище також дуже важливо для Церкви: Бог частіше був пророкам в славі, громі та блискавках, а скорботному пророку Іллі він постав «у тихому вітрі», легкому подусі, показав своє милосердя та дбайливу любов до людини. Бог зробив це, щоб втішити Іллю. Господь сказав, що сім тисяч ізраїльтян все ж не поклоняються Ваалу та що передати своє пророче служіння Ілля може учневі Єлисею, самого ж пророка Бог бере до себе.

У Старому Завіті Господь являє всю істинну велич своєї божественної любові. Пророк Ілля — першовідкривач віяння тихого вітру, або «духа любові Божої». І як полум’яно служив Пророк Богу, так він Своє служіння і закінчив. Вогняна колісниця піднесла його на Небеса, де він перебуває і нині, не розлучений з тілом. Книга Премудрості Ісуса, сина Сирахова, описує цю подію так: «Ілля прихований був вихором — і Єлисей сповнився духом його» (Сирах. 48:12). Згідно з нею, Ілля залишив пророку Єлисею свою верхній одяг («милоть»), скинувши її тому вже з вогняної колісниці. Церковне вчення говорить, що перед Другим пришестям Господа Ісуса Христа на землю будуть послані пророк Ілля та святий праотець Енох (Бут. 5,24), які будуть проповідувати покаяння роду людському, що відступив від бого-шанування, та будуть вбиті за це. Але це вже справи прийдешні. Чому нам вчитися, розмірковуючи над житієм святого Іллі? Подумки стоячи перед пророком, відчуваєш себе так, як ніби стоїш поруч з хмарочосом. Поруч з брилою віри. У чому йому наслідувати? Як йому наслідувати? Як мураха може наслідувати слона?

Пропоную розглянути символ печери в богоявленні пророку Іллі, в контексті «міфу про печеру» філософа Платона. Якщо коротко. Людина в пізнанні сущого подібна групі людей, які знаходяться в печері (на підвалі, або у підземеллі) куди лише через вхід проникає світло. І вони бачать, сидячи на підлозі, що тіні, які проходять біля входу від людей, або тварин, обговорюють бачене та будують на цій підставі свою думку про світ за межами печери. Людське пізнання сущого подібне до цих людей. Воно замкнуте у печері матеріального тіла та не може вийти за його межі. І осягає суще тільки по грі тіней та світла на стінах своєї «темниці».

Власне платонівське «тіло-темниця душі» позначає зовсім не «поганість» тіла. А обмеженість матеріального пізнання. Якщо людина обмежує своє пізнання тільки матеріальними методами, то вона волею- неволею закриває себе в них, як на підвалі. І приходить до висновку, ніби ідею сонця придумали ідеалісти з ідеї «абсолютної свічки»…

Всі ми в плані мислення знаходимося в цій печері. Оскільки мислення, покалічене примітивним матеріалізмом, втовкмачують вже в початковій школі. Тому «вийти з печери» для нас вкрай складно. Гірше «не виходу», тільки ситуація самообману, коли людина продовжує дивитися на гру тіней та світла, сидячи спиною до світла і при цьому фантазує ніби вже вийшла до світла…

Як вийти з печери? Як почути голос Господа? Тому що подолати закономірності матерії може тільки Той, що її створив. Людина ще багато разів оголосить сама собі, що нібито подолала закономірності матерії. І це буде брехня. І ще стільки ж і навіть більше, що оголосить ці закономірності ніким не переборними, і це теж буде брехня (далі суто ІМХО, але воно ж є у багатьох теологів).

Бог створив людину та матерію, навмисно незавершеними. Творіння абсолютне, але не завершене. Людина покликана стати співробітником Бога в справі творіння. Якщо говорити мовою лісгоспакадемії, «з лісу зробити сад». І зі своєю власною природою людина тому знаходиться в якомусь конфлікті. Людина покликана стати співробітником Бога у справі творіння самої себе-людини. Тому людина укладена в матерії, часу і просторі, що б навчитися долати їх. Навчитися чути голос Бога «в тиші легкого вітерця». Розширювати свої можливості пізнання, і йти до теозису, обожненню через співпрацю з Богом. Через Христа, зі Христом та у Христі. Через пізнання Бога в досвіді інших людей та у своєму власному. І це пізнання починається як шлях від менш досконалого до більш досконалого.

Укладаючись в шкаралупі матеріалістичного мислення, людина може тільки посилювати себе. Для очей телескопи та мікроскопи, для вух теж щось таке. Нарешті людина змогла вторгнутися в матерію так, що може знищити саме людство. А зараз про це Ковід і дав нам «гарний» приклад (я вважаю, що ось вірус «втік з лабораторії»). Так, людина може не покидаючи матеріальної в’язниці мислення зробити саме таку заразу, яка винищить все людство… А далі? Людина від цього стала кращою і щасливішою? Людина стала досконалішою? Головне, що «досконаліше» за задумом розуму, замкнутого в матеріалізм це сильніше, але не краще. Більш комфортне життя, не є життя більш досконале. Тим більше не більш повне. Людина у процесі свого творення шукає не просто «життя», але якоїсь повноти буття. Але цю повноту сущого, може розкрити тільки сам Сущий. А для цього людина повинна сама розкритися для Сущого. Прийняти Його Слово та дати Слову співпрацювати з собою / співпрацювати самій зі Словом… Тільки тоді людина буде такою, що множення її могутності не буде завдавати нікому шкоди…

А поки… Ілля біжить від безбожної влади. Якщо уважно читати Біблію то зрозуміло, що цар Ахав — це такий собі релігійний пофігіст. Культ солярного божества Ваала, в якого сам не вірить, він підтримує з політичних міркувань. А що при цьому він людей вбиває, але… такий державник знайде сто тисяч виправдань на тему, що саме «це потрібно». Реальна релігія Ахава —це влада.

І ось могутність людини виявляється в руках у нових зелених, червоних, східних, або західних, чорних, або коричневих «Ахавів» нашого часу. Вже давно «в лісах та на горах» від одержимих владою маніяків не сховатися. Людина стала сильнішою, але від того що вона не стала кращою, вона стала слабшою… Ось чим саме небезпечне матеріалістичне мислення. Прямою дорогою воно веде до розлюднення. До того що багато страшніше фізичної смерті. Що робити? Для початку зрозуміти, що наш розум, замкнутий в «печері», може і хороший слуга, але вкрай небезпечний пан. Тому виходити за межі необхідно. І вийти за межі можна тільки одним способом, за допомогою того, хто ці межі встановив. Того хто питав пророка: «Ілля, що ти тут?».

Чому нас вчать біблійні пророки? Вони показують віруючим правильний шлях служіння Богу, життя у чистоті та у святості. У біблійні часи всі пророки були гнані, що підтверджував Ісус Христос в Євангелії: «немає пророка в своїй батьківщині». Гоніння були викликані словом правди та викриттям у гріхах, адже люди не бажали чути істину про себе. Але пророкам завжди супроводжувала благодать Божа, яка зміцнювала їх дух у протистоянні гріху.

Господь спеціально посилав пророків на землю, щоб вони свідчили про Його силу та владу. Люди часто забувають про те, хто їх справжній Отець та Творець, люди дуже часто починають створювати нових ідолів. Так було за часів пророка Іллі, коли єврейський цар впав у ідолопоклонство. Так було і за часів Ісуса Христа, коли місце первосвященика купували за гроші. Іоанн Хреститель став останнім пророком на землі, сповістивши прихід Спасителя світу.

Ситуації повторюються, змінюються тільки декорації, але не сутність. А суть у тому, що навіть такому полум’яному пророку, як Ілля, Бог з’явився в тиші легкого вітерця.

ИеромонахІєромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов),
доктор богословських наук


Поделиться статьей:

Подписаться на новости:




В тему: