Хто йде на зміну Беньяміну Нетаньяху

Ітамар Бен-Гвір, Бецалель Смотрич та релігійний сіонізм

Сучасна ізраїльська політика, зокрема її праве крило, сьогодні помітно визначається такими постатями, як Ітамар Бен-Гвір і Бецалель Смотрич — політиками, чиї імена асоціюються з радикальним релігійним сіонізмом, підтримкою поселенського руху та суперечливими поглядами на ізраїльсько-палестинський конфлікт.

Ці діячі, які є ключовими гравцями в уряді Біньяміна Нетаньягу, сформованому в 2022 році, представляють найправішу коаліцію в історії Ізраїлю. Їхня ідеологія, дії та політична діяльність викликають як підтримку серед певних груп ізраїльського суспільства, так і різку критику, включно із санкціями від міжнародної спільноти.

Ітамар Бен-Гвір – адвокат радикалізму

Ітамар Бен-Гвір, народжений 6 травня 1976 року в Мевасерет-Ціон поблизу Єрусалима, є однією з найконтроверсійніших фігур ізраїльської політики. Його походження — сім’я з іракським і курдським корінням — контрастує з його радикальними поглядами, натхненими ідеологією рабина Меїра Кахане, лідера забороненої в Ізраїлі терористичної організації Kach.

В юності Бен-Гвір був відомий своєю екстремістською діяльністю: він мав понад 50 обвинувачень, зокрема за підбурювання до расизму та підтримку тероризму, і був засуджений принаймні вісім разів. Один із найвідоміших епізодів його молодості — публічна погроза прем’єр-міністру Іцхаку Рабіну в 1995 році, за кілька тижнів до його вбивства.

Як адвокат, Бен-Гвір захищав єврейських екстремістів, звинувачених у тероризмі, що лише посилило його репутацію радикала. У 2021 році він став депутатом Кнесету від партії “Єврейська сила” (Otzma Yehudit) у складі списку “Релігійний сіонізм”.

У 2022 році, після формування уряду Нетаньягу, Бен-Гвір отримав посаду міністра національної безпеки. На цій посаді він послабив обмеження на володіння зброєю, підтримував озброєні патрулі в єврейських поселеннях на Західному березі та сприяв політизації поліції на користь поселенців. Його дії, зокрема виправдання плювання на християн як “давньої єврейської традиції” чи заклики до жорсткішого поводження з палестинськими в’язнями, викликали хвилю обурення.

У січні 2025 року Бен-Гвір подав у відставку через угоду про припинення вогню в Газі, але повернувся до уряду в березні того ж року після відновлення ізраїльських авіаударів. Його позиція призвела до міжнародних санкцій у червні 2025 року від країн, таких як Австралія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія та Велика Британія, які звинуватили його в підбурюванні до насильства проти палестинців на Західному березі.

Проживаючи в поселенні Кір’ят-Арба/Хеврон із дружиною та п’ятьма дітьми, Бен-Гвір залишається символом ультраправого руху, який бачить у радикальних діях шлях до зміцнення єврейської присутності на спірних територіях.

Бецалель Смотрич: ідеолог “Великого Ізраїлю”

Бецалель Смотрич, народжений 27 лютого 1980 року в поселенні Хаспін на Голанських висотах, є ще однією ключовою постаттю ізраїльського ультраправого руху. Смотрич виріс у поселенні Бейт-Ель на Західному березі в ортодоксальній релігійній сім’ї, син рабина, Смотрич уособлює ідеологію релігійного сіонізму, яка проголошує біблійне право євреїв на всю історичну землю Ізраїлю, включно із Західним берегом.

Його політична кар’єра почалася з активної участі в протестах проти плану розселення в секторі Газа в 2005 році, коли його заарештували за акти вандалізму, зокрема підпал. Смотрич, як і Бен-Гвір, відомий провокаційними заявами. Він відкрито називав себе гомофобом, підтримував етнічну сегрегацію в пологових будинках і закликав до “знищення” палестинського села Хувара після нападу поселенців у 2023 році.

У 2015 році він став депутатом Кнесету від партії “Єврейський дім”, а з 2019 року очолює партію “Релігійний сіонізм”. У 2023 році Смотрич отримав посаду міністра фінансів в уряді Нетаньягу, а також контроль над цивільною адміністрацією Західного берега, що фактично зробило його відповідальним за управління окупованими територіями. На цих посадах він обмежував фінансування Палестинської автономії, сприяв розширенню поселень і просував суперечливі судові реформи, спрямовані проти Верховного суду Ізраїлю.

Як і Бен-Гвір, Смотрич потрапив під міжнародні санкції в червні 2025 року за підбурювання до насильства проти палестинців. Проживаючи в поселенні Кедумін із дружиною та чотирма дітьми, він продовжує відстоювати ідею “Великого Ізраїлю”, що передбачає анексію Західного берега та безкомпромісну політику щодо палестинців.

Ітамар Бен-Гвір і Бецалель Смотрич, попри різні підходи, об’єднані спільною ідеологією, яка поєднує релігійний сіонізм із радикальним націоналізмом. Їхній вплив на ізраїльську політику, особливо в уряді Нетаньягу 2022 року, є безпрецедентним. Ця коаліція, названа найправішою в історії Ізраїлю, посилила напруженість у відносинах із палестинцями, міжнародною спільнотою та навіть усередині ізраїльського суспільства.

Політика Бен-Гвіра щодо озброєння поселенців і Смотрича щодо економічного тиску на Палестинську автономію викликали занепокоєння щодо ескалації насильства на Західному березі.

Обидва політики також є символами ширшої тенденції в ізраїльській політиці — зростання популярності ультраправих рухів, які апелюють до релігійних і націоналістичних настроїв. Їхні дії, такі як підтримка розширення поселень чи антиарабська риторика, резонують із частиною ізраїльтян, які бачать у цьому захист національних інтересів. Однак міжнародна спільнота, включаючи країни-союзники Ізраїлю, дедалі частіше критикує їх за порушення прав людини та підрив перспектив мирного врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту.

Ітамар Бен-Гвір і Бецалель Смотрич є не лише політичними діячами, але й уособленням радикальних змін у сучасному ізраїльському суспільстві. Їхня ідеологія, що поєднує релігійний фанатизм із націоналістичним запалом, формує політичний ландшафт Ізраїлю, поглиблюючи конфлікт із палестинцями та викликаючи міжнародне занепокоєння. Водночас їхній успіх свідчить про підтримку ультраправих ідей серед певних верств ізраїльтян, що робить їх ключовими гравцями в майбутньому країни. Питання, чи зможуть вони зберегти свій вплив у довгостроковій перспективі, залежить від багатьох факторів, включно з внутрішньою стабільністю Ізраїлю та реакцією міжнародної спільноти на їхню політику, а також оцінкою суперечливого спадку Біньяміна Нетаньяху.

Михайло Коваль, Newssky