Хто і як втілює в життя демонізм ідеології русского міра

03.06.2023 0 By Writer.NS

Ексклюзив. Цю тему ми розпочали минулого тижня. Постійні бомбардування російськими сатаністами українських міст у ці дні мотивують продовжити її.

Не так давно так званий «Патріарх Кирил» (Гундяєв В.М.) виступаючи в Казані як одні з учасників засідання групи стратегічного бачення «Росія — ісламський світ», яку очолює президент (раїс — верховний правитель) Татарстану Рустам Мінніханов, у черговий раз заявив що цінності РПЦ набагато ближче до цінностей ісламського світу, ніж до Заходу. Досить дивна заява для лідера однієї з конфесій, яка видає себе за християнську. Розглянемо цей аспект детальніше. І мова тут піде не стільки про богословські суперечки, не про проблеми християнсько-мусульманського діалогу, різні стратегії виживання (та співіснування) представників двох релігій, а скільки про людину, її права та мораль.

Нагадаю, що найбільше роздратування і попів РПЦ МП імені Сталіна і чекістів викликає концепція «прав людини». А тим часом товариш Бастрикін, голова Слідчого комітету, періодично закликає вилучити згадку про «права людини» з Конституції. Путін заявляв, що «права людини» — це чужий для «нашому народу конструкт», якому він протиставляє «права держави». Ну і так званий «патріарх» Кирило (Гундяєв Володимир Михайлович) навіть назвав концепцію прав людини — «єрессю».

Що таке «права людини»? Тобто це уявлення про те, що будь-яка людина в силу просто приналежності до людського роду має права (юридично закріплені можливості вільно користуватися набором благ, життям, свободою слова, свободою переконань і т.д.), захист яких — одна з функцій держави. Конкретне вираження і обсяг цих прав як в системах законодавства різних держав, так і в різних міжнародно-правових актах, може відрізнятися, але в загальному всім зрозуміло, про що мова.

Уявлення про те, що людина просто за фактом приналежності саме до людського роду має права на блага, і більш того, в ряді випадків ці блага повинні трактуватися як невіддільні, бо вони походять з релігійного, а конкретно юдео-християнського (точніше біблійного) уявлення про єдність людського роду, про рівність людей перед Богом. Так само чисто релігійно-філософським християнським конструктом є уявлення про те, що джерелом деяких благ (наприклад, життя, особистої свободи) є Бог, тому ніхто з людей не може бути цих благ позбавлений.

Термін «вінець творіння» було узято саме з християнської релігійно — філософської думки. Зауважу так само, що вищою формою організації людей у християнстві вважається церква, а не держава. Більш того, і держава і Церква покликані служити людині, і вони не є самодостатніми. Загалом не дивно, що концепція прав людини виникла саме в Європейській християнській цивілізації, у процесі її розвитку, хоча передумови до виникнення таких ідей були й в інших цивілізаціях (в Ісламській, наприклад), але там вони не знайшли розвитку.

Ось чому. Для будь-якої релігійно філософської думки центром рефлексії є Бог. Але в християнській релігійно філософської думки це Бог втілився в людину, —Боголюдина. І коли отці Церкви витрачали свої інтелектуальні сили на з’ясування питань «а як саме Бог з’єднався з людиною» та «що було сприйнято», вони мимоволі уточнювали і розвивали філософську антропологію. Розвивали уявлення про людину та її місце у Всесвіті. Тому природно що саме в християнській цивілізації виникли конструкти типу «свобода совісті» (автор-святий філософ Боецій 480-524), або «недоторканність особистості» в «Великої хартії вольностей», тощо.

Тому звернемо увагу на те, що РПЦ МП , на практиці заперечуючи ідею «прав людини», приховано заперечує стрижневий догмат Християнства — ідею про Боголюдину. Звідси і явні симпатії товаришів Путіна та Гундяєва до Ісламського світу, де Ісус Христос — просто один з пророків, один з людей, але ніяк не Боголюдина.

Що б підняти тему «свободи совісті» треба мати доктрину про «свободу волі» (наприклад, матеріалізм відкидає свободу волі у людини, якщо хто не знав) і доктрину про «совість» як таку, а обидві доктрини (про свободу волі та про свободу совісті) — релігійно-філософськи християнського походження. Так само і з ідеєю про недоторканністю особистості. Що б висунути доктрину про право на недоторканність особи, треба спочатку мати доктрину про особу. А Особистість у Швабростані нічого не вартує, про це свідчать десятки тисяч випадків зі соціальної (та судової зокрема) практики.

Що б заговорити про «рівність людей» у світі, де люди не однакові, треба задати константу щодо якої вони рівні. Тому рівність людей виникає саме як рівність перед Богом.

Чому ж Гундяївська «Церква» заперечує цю частину християнської доктрини?. Тут все просто. Це не християнська церква. Ця організація, яка займається ідеологічним обслуговуванням путінської держави та задоволенням запиту громадян на магію, але не на віру в Господа Ісуса Христа. Російська держава володіє де факто державною ідеологією, де одна з ключових ідей — етатизм.

Для «державницької» думки, де центр світобудови — це саме держава, християнський підхід неможливий в принципі, і тут з християнською доктриною державництво входить в нерозв’язне сперечання. І у виборі між християнською доктриною та державною ідеологією РПЦ обрала ідеологію.

І рупором ідеології став відомий політрук у рясі, лже-митрополит Тихон (Шевкунов, відомий також як «підслуховувач (подслушник-рос) Шептунов» та ще як «духівник антихриста», тобто той, хто «благословляє» самого Путіна на звірства). В одному з останніх інтерв’ю Тихона спостерігається вищий градус брехливості та лицемірства. Відразу зазначу, що він видає оптом всі міфи російської пропаганди про «українських нацистів». Більш того він постійно викладає конспірологічні теорії від професійних мракобісів, так званих «старців», вміло інтерпретуючи їх божевільні «пророцтва». В результаті у нього виходить зоологічна ненависть до Європи та свободи особистості, а також культ влади як такої, переважно деспотичного типу. Дух Святий, на його думку, виходить безпосередньо від товариша Гундяєва В. М. Але при цьому він проливає лицемірні «крокодилячі сльози» про невинних жертв, вживаючи через слово «Толстоєвського».

Нагадаю, що так званий «митрополит» Шевкунов — один з авторів концепції «русского міра», тобто путінської ідеології, яка передбачає геноцид (у всіх його формах) українського (і не тільки) народу (див: ст. 7 Декларації ООН від 1994).

Проаналізувавши висловлювання двох провідних спікерів РПЦ МП, я ще раз переконуюся, що РПЦ МП — це не християнська релігійна організація, відповідно питання відбуваються в ній християнські таїнства, є відкритим.

І окремо зазначу, що і лже-патріарх Гундяєв, і лже-митрополит Шевкунов заперечують політичну, культурну і всяку іншу суб’єктність народу України; і при цьому обидва свої антиукраїнські ідеї обґрунтовують на конспірологічних теоріях та «генетичній перевазі» росіян.

Повертаючись до заяви товариша Гундяєва про близькість його контори до ісламу, суто зазначу, що вся західна доктрина прав людини базується на християнстві. Саме християнство визначило свого часу що є добро, що зло. На цих поняттях досі базується вся правова система християнського світу. Християнство в правовому полі закріпило і поправило спадщину давньої Греції, Риму, пізніших держав Європи, в тому числі й Київської держави. А завдяки своєму розповсюдженню сприяло приведенню понять добра й зла для всіх християнських держав до спільного знаменника.

А тепер поговоримо про деякі аспекти моралі в РПЦ МП імені Сталіна. Наведемо яскраві приклади, щоб читач сам міг зробити відповідні висновки. Відомо, що щодо будь-якої корпорації її політика нагород та покарань говорить більше ніж її декларації. Отже, щоб зрозуміти, що «відділення» УПЦ (РПЦвУ) від Московського патріархату — це просто брехня, хоча недавнє рішення Київського суду поставило крапку в цьому питанні. Але не зайвим буде звернути увагу ще на один момент.

Жодного випадку канонічних переслідувань (покарань) на прихильників ідеології «русского міра», навіть з тих, що вчинили реальні канонічні злочини не відбулося. Наприклад, один кейс. Протоієрей Андрій Ткачов закликав до скоєння військового злочину щодо полонених (каструвати полонених, — якщо хто забув). Вже залишимо його заяву на розгляд психоаналітикам, але ясно і так, що Святий Дух у ньому не працює, якщо вже він таке заявляє. Отже, цей лже-священик скоїв тяжкий канонічний злочин. 9 правило Дворазового Собору наказує скидати зі священного сану за насильство, а при розширювальному тлумаченні за заклики до насильства також.

Нагадаю, що в даній ситуації УПЦ МП має право звернутися до керівництва власне РПЦ МП з вимогою канонічного покарання для товариша Ткачова. Хоча б у вигляді покути. Але і цього немає. І в безлічі інших подібних випадку ніяких санкцій з боку УПЦ МП — немає. Це факт говорить про них багато. Більш того той же товариш Ткачов є і прихильником внутрішньо-сімейного насильства (не знаю, втекла від нього матінка чи ні). Цей лже-священик вже багато років як закликає бити дружин та «ламати їм роги». Мене завжди дивувала відсутність будь-якої офіційної реакції на його заяви. Але ні, навпаки, з нього давно роблять такого «народного батюшку». І вельми успішно, судячи з кількості його фанатів. Зауважу, що заклик бити дружин — це теж канонічний злочин з санкцією у вигляді позбавлення сану.

Продовжимо наші спостереження. Будь-яку організацію повністю характеризує також і її політика не тільки покарань (або відсутності таких навіть при кричущих випадках), але і її нагород. Наведемо просто факти.

1) ще раз підкреслимо: ієрархія УПЦ не карає кліриків, які співпрацюють з окупаційною владою, вчиняють злочини, які передбачені міжнародним правом. Наприклад, не позбавлений сану та навіть не заборонений у служінні жоден з попів затриманих СБУ та обміняних у процесі «обміну» полоненими (тобто, на думку влади РФ, вони були «взяті в полон», тобто були комбатантами).

2) а більш того: ієрархи УПЦ (РПЦвУ) піддали канонічним карам кліриків, що писали лист з вимогою засудити «патріарха» Гундяєва В.М. Думаю висновки очевидні.

Ніякої УПЦ не існує, існує тільки РПЦ в Україні. І це ясно було і без рішення суду, яке просто поставило крапку в даному питанні.

Але  на продовженні теми розглянемо фігури менш статусні, але не менш значущі. Раніше ми на нашому сайті писали про антиукраїнську діяльність екс-протодиякона всієї Орди, товариша А. В. Кураєва.

Свого часу Кураєв в якості публіциста максимально вклався і пером і інтелектом в той самий «русский мір». Займався пропагандою шовінізму та етно-конфесійної винятковості РПЦ. Небагатьом відомо, як Кураєв нацьковував «православну громадськість» на віруючих греко-католиків (українського походження переважно) в Сибіру, нахабно натякаючи на геополітичні домагання  «Заходу» (що це громадяни РФ з таким же обсягом прав (прав людини, зокрема), тільки іншої конфесії, він знав, – просто в ньому працювала «закваска РПЦ»). А у 2011-тому (за 3 роки до анексії) він їздив до Криму на мотоциклі в компанії очолюваної «Хірургом» (товаришем Залдостановим), і під час його концертів там роздавав антиукраїнські матеріали. Іншими словами, на антиукраїнському фронті він потрудився багато та продуктивно.

Більш того, він не покаявся публічно за всі свої праці з метою розвитку шовінізму та антиукраїнських настроїв. Жодного разу публічно і досить широко не визнав свою діяльність у цій сфері помилкою. Він просто робить вигляд ніби цього нічого не було. Він так і залишився тією (політичною прокремлівською повією) що і раніше, просто поміняв «прапорець на паротязі». І ігри в ліберала не приховали його сутність. А від зміни прапорця на паротязі рейки не змінюються. Жодного разу не секрет Полішинеля, що Андрій Кураєв відпрацьовував гроші адміністрації президента Путіна та творчо втілював у життя методички товариша Владислава Суркова. Що ж, гроші не пахнуть, не відчувають їх запаху і церковні щури з великим стажем, такі як товариші Гундяєв, Шевкунов, Ткачов та Кураєв.

Наведемо ще один приклад лицемірства РПЦ МП імені Сталіна. Прислали мені друзі з Італії відео, зняте на смартфон, як співробітниця «Свято- Єлизаветинського монастиря» з Мінська торгує церковною біжутерією в Римі перед Церквою Chiesa Nuova, в одязі, який імітує церковний одяг католицьких черниць. При ній в якості перекладачки справжня католицька черниця. При цьому її «духівник», піп Андрій Лемешонок, пастир цієї кумедної громади ненавидить Католицьку Церкву та поширює наклепи проти католицьких святих. А самі «черниці» ходять з «хресними ходами» під радянські пісні. Так само «черниці» цієї «обителі» збирають кошти на допомогу російській армії, що воює проти України. Неймовірно, що колись Лемешонок був хіпі-пацифістом. Як ідеологія МП отруює свідомість! А зараз піп Лемешонок закликає до геноциду українців, також як і товариш Ткачов, але ось тільки без зайвих фрейдистських комплексів та фізіологічних деталей. Але хрін редьки не солодший, як відомо.

Брехливість і лицемірство — візитна картка створеної Сталіним контори з мракобісного обдурювання населення, — РПЦ. Коли їм вигідно, вони активно граються в «екуменізм» з метою нарубати бабла з католиків, або протестантів. При цьому всередині своєї спільноти не гребують самої мерзенним наклепом на адресу тих, кого запевняють у своїй відкритості і любові.

У проповідях ієрархи Гундяєв і Шевкунов, а також попи Ткачов, Лемешонок вже багато років звеличують Путіна та проклинають «Захід». До них, підвиваючи, як поранений шакал, часом приєднується й товариш Кураєв. Але перед представниками того самого «Заходу» вони підлабузнюються і підлещуються. Carthago delenda est!

ВерстянюкІван Верстянюк, оглядач Newssky

 


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: